Рішення № 86377813, 16.12.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2019 р. справа № 300/1292/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Галицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним рішення щодо відмови у призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням нового показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки, що складає 6188,89 грн.; зобов`язати призначити з 02.04.2019 пенсію за віком з більш раннього віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2018 роки, що складає 6188,89 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, замінено відповідача - Галицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення статей 26, 40, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», протиправно відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на загальних підставах відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням нового показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки 2016-2018, що передують року звернення за пенсією, що складає 6188,89, за його заявою від 02.04.2019. Позивач вважає, що має право на призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» оскільки має місце саме призначення нового виду пенсії. Зазначає, що з урахуванням ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», правової позиції Верховного Суду України у постанові від 29.11.2016 (справа №133/476/15-а), застосування практики Європейського Суду, позивачу має бути застосований показник середньої заробітної плати за 2016-2018 роки у розмірі - 6188,89.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечив. Просить суд в задоволенні позову відмовити. Вважає, що позовні вимоги є безпідставними. Зазначає, що з 01.10.2017 у зв`язку із внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» змінами до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та змінами до Закону, пенсію позивача перераховано із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2014, 2015 та 2016 календарний рік в розмірі 3764,40 грн.

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з перебуванням головуючим суддею у справі з 19.08.2019 по 16.09.2019 у відпустці, з 11.11.2019 по 15.11.2019 - у відрядженні, строки розгляду справи продовжено.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на них, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 06.10.2006 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за роботу за Списком 1 (ст.100) відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується протоколом за пенсійною справою №5207 від 27.04.2007 (а.с.17).

05.10.2016 позивачу виповнилося 60 років.

02.04.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, відповідно до змісту якої просив призначити пенсію за віком відповідно до ст.ст.26, 40-42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за документами, що знаходяться в матеріалах пенсійної справи, із застосуванням нового показника середньомісячного заробітку в галузі національної економіки України, який застосовується для призначення пенсії у 2019 році (а.с.10).

За наслідками розгляду цієї заяви, відповідач листом за №37/3-15/8 від 19.04.2019 повідомив позивача, що його вимоги щодо призначення пенсії за віком та застосування показника середньомісячного заробітку, який враховується для призначення пенсії у 2019 році, є безпідставними (а.с.11).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Законом України «Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-ХІІ) визначено наступні види державних пенсій, зокрема, трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років (ч.2 Закону).

Відповідно до п. «а» Закону №1788-ХІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: зокрема, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

З 01 січня 2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-ІV).

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Статтею 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Таким чином, дія Закону України «Про пенсійне забезпечення» поширюється на визначення права особи на пенсію, тоді як умови виплати цієї пенсії регулюються нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Як встановлено судом, в 2007 році позивачу з 31.10.2006 призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому, обчислення пенсії здійснено за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач у позовній заяві зазначає, що при зверненні із заявою до відповідача після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, він набув право на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із новим обчисленням пенсії у відповідності до приписів статті 40 Закону № 1058-IV, оскільки за таким призначенням він звернувся вперше.

Вказані доводи суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій (пенсій за віком). Втім, вид пенсії відповідає та порядок її призначення здійснюється на умовах, що визначені Законом №1058-IV.

Оскільки позивач з 2006 року вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка є різновидом пенсії за віком, і звернувся до відповідача із заявою щодо призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), підстави для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в порядку, визначеному статтею 40 цього Закону з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 24.04.2018 у справі №185/1391/17 (2-а/185/153/17), від 14.05.2019 у справі №337/851/17(2а/337/81/2017), від 18.07.2019 у справі №334/1799/17, від 31.10.2019 у справі №№334/10776/15-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням нового показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки, що складає 6188,89 грн. діяв у передбачений законом спосіб та прийняв правомірне рішення про відмову.

При цьому, посилання позивача в обґрунтування позовної заяви на висновки Верховного Суду України в постанові від 29.11.2016 у справі 133/476/15-а є безпідставними, оскільки ця постанова прийнята за інших фактичних обставин щодо призначення пенсії за віком особі, якій раніше була призначена пенсія за вислугу років, тобто інший вид пенсії.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст.139 КАС України, судових витрат, які підлягали б стягненню з позивача на користь відповідача, судом не встановлено.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул.Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.