Вирок № 86373433, 17.12.2019, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/93/18

Провадження № 1-кп/352/47/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

в складі:

головуючого судді Гургули В.Б.

секретаря Кожуховської О.І.

з участю:

прокурора Гриніва М.М

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника обвинуваченої адвоката Дубіцької І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківськ кримінальне провадження від 17.12.2012 року за №12012090240000042 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Івано-Франківськ, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, не працюючої, з середньою освітою, одруженої, згідно ст. 89 КК України не судимої, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України.

14.12.2000 року в Державній податковій інспекції м. Івано-Франківська за № 10470, зареєстрований підприємець - фізична особа ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1 ) та 11.02.2004 року їй видано свідоцтво платника ПДВ № 66282256, згідно якого основним видом діяльності є сфера роздрібної торгівлі з лотків на ринку.

Відповідно до поданих ОСОБА_1 звітів до ДПІ м. Івано-Франківська станом на 03.06.2005 року зазначений суб`єкт підприємницької діяльності у трудових відносинах з найманими працівниками не перебував.

У квітні 2005 року, ОСОБА_1 при зустрічі зі своєю знайомою ОСОБА_2 дізналася, що остання не маючи роботи, перебуває в скрутному матеріальному становищі та має намір працевлаштування за кордоном, вирішила шляхом обману останньої незаконно заволодіти її грошовими коштами. З метою приведення свого злочинного наміру у виконання ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2 , завідомо неправдиву інформацію, що вона володіє кафе-баром у м. Івано-Франківську та може передати їй в оренду для здійснення підприємницької діяльності при умові сплати їй грошових коштів в сумі 5 500 доларів США.

Оскільки вказана сума грошових коштів у ОСОБА_2 була відсутня, ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_2 та її батькові ОСОБА_3 звернутись в банк щодо отримання кредиту, запевнивши при цьому у своїй допомозі з даного приводу.

ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих спонукань та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх суспільну небезпеку, бажаючи довести їх до кінця, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ніколи не працювали і не були оформлені на роботу до неї, як приватного підприємця, склала завідомо неправдиві документи, а саме: довідки про заробітну плату на ім`я ОСОБА_2 , яка нібито працює на посаді менеджера по збуту меблів та отримала заробітну плату за пів року в сумі 4517 грн. 9 коп., та на ім`я ОСОБА_3 , який нібито працює на посаді художнього дизайнера меблів та отримав заробітну плату за пів року в сумі 7637,14 грн., що повністю не відповідало дійсності.

У подальшому ОСОБА_1 в даних довідках (документах) внесла рукописні написи та виконала підписи в графі «головний бухгалтер» і «керівник» від свого імені, завірила відтиском круглої печатки «підприємець ОСОБА_1 », цим самим склала документ, який має юридичне значення, з метою використання його ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто іншою особою, і в такий спосіб вчинила інше підроблення.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними діями, які виразились у підробленні іншого документа, який видається громадянином - підприємцем, з метою використання його іншою особою, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 358 КК України (в редакції від 05.04.2001 р.)

Крім цього, 29 квітня 2005 року ОСОБА_1 продовжуючи свої злочинні дії, будучи зареєстрована як фізична особа - підприємець, шляхом надання засобів та усуненням перешкод, спрямованим на отримання кредитних коштів в Тлумацькому відділенні державного ощадного банку України, сприяла вчиненню злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , шляхом подачі завідомо неправдивих відомостей щодо кредитоспроможності останніх (клієнтів), які звертаються за кредитом, видала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фіктивні довідки, в яких було зазначено, що вони працюють у неї як приватного підприємця, де отримують заробітну плату, що повністю не відповідає дійсності. Цим самим ОСОБА_1 перекручуючи у кращий бік справжній стан речей, зокрема не працевлаштованість даних громадян, доходи та витрати, що будуть братись до розрахунку кредитоспроможності клієнта, усунула перешкоди і надала змогу отримати їм кредити.

Після чого, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали вищевказані довідки, тобто завідомо неправдиві дані, Банку - Тлумацькому відділенню державного ощадного банку України №6349, з метою одержання кредиту. На основі поданих документів (довідок про заробітну плату ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), які були одними із основних документів при подачі «кредитної заявки-клопотання клієнта щодо кредиту», вказаним відділенням банку було укладено два кредитні договори від 29.04.2005 року № 96 та № 97, за умовами яких Банк зобов`язувався надати Позичальнику на умовах цього договору кредит в сумі 9063,00 грн. та 9018,00 грн., на загальну суму 18081 грн.

Вказані кредити видавались по програмі кредитування «Товар в розстрочку» по Тлумацькому ВБО № 6349, згідно до якої даний кредит надавався шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця товару/послуг (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), та яким згідно «Договору про співробітництво» від 26.05.2005 року виступала ПП ОСОБА_1 . В свою чергу Банк, на підставі розрахункових документів позичальників в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кредитного рахунку для купівлі меблів (стінки та прихожої), перераховував на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_1 грошові кошти на суму 19088 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинила умисні дії, які виразились у пособництві у вчиненні злочину (наданні засобів або усуненні перешкод), а саме у наданні громадянином - підприємцем завідомо неправдивої інформації банку з метою одержання кредитів, чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 222 КК України (в редакції від 05.04.2001 р.).

Також, у квітні 2005 року, ОСОБА_1 при зустрічі зі своєю знайомою ОСОБА_2 дізналася, що остання не маючи роботи, перебуває в скрутному матеріальному становищі та має намір працевлаштування за кордоном, вирішила шляхом обману останньої незаконно заволодіти її грошовими коштами. З метою приведення свого злочинного наміру у виконання ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2 , завідомо неправдиву інформацію, що вона володіє кафе-баром у м. Івано-Франківську та може передати їй в оренду для здійснення підприємницької діяльності при умові сплати їй грошових коштів в сумі 5 500 доларів США.

Оскільки вказана сума грошових коштів у ОСОБА_2 була відсутня, ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_2 та її батькові ОСОБА_3 звернутись в банк щодо отримання кредиту, запевнивши при цьому у своїй допомозі з даного приводу.

ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих спонукань та з метою особистого збагачення,усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх суспільну небезпеку, бажаючи довести їх до кінця, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ніколи не працювали і не були оформлені на роботу до неї як приватного підприємця, склала завідомо неправдиві документи, а саме: довідки про заробітну плату на ім`я ОСОБА_2 , яка нібито працює на посаді менеджера по збуту меблів та отримала заробітну плату за пів року в сумі 4517,9 грн., та на ім`я ОСОБА_3 , який нібито працює на посаді художнього дизайнера меблів та отримав заробітну плату за пів року в сумі 7637,14 грн., що повністю не відповідало дійсності.

Після чого, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали вищевказані довідки, тобто завідомо неправдиві дані, Банку - Тлумацькому відділенні державного ощадного банку України №6349, з метою одержання кредиту. На основі поданих документів (довідок про заробітну плату ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), які були одними із основних документів при подачі «кредитної заявки-клопотання клієнта щодо кредиту», вказаним відділенням банку було укладено два кредитні договори від 29.04.2005 року № 96 та № 97, за умовами яких Банк зобов`язувався надати Позичальнику на умовах цього договору кредит в сумі 9063,00 грн. та 9018,00 грн., на загальну суму 18081,00 грн.

Вказані кредити видавались по програмі кредитування «Товар в розстрочку» по Тлумацькому ВБО № 6349, згідно до якої даний кредит надавався шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця товару/послуг (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), та яким відповідно до «Договору про співробітництво» від 26.05.2005 року виступала ПП ОСОБА_1 . В свою чергу Банк, на підставі розрахункових документів позичальників в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кредитного рахунку для купівлі меблів (стінки та прихожої), перераховував на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_1 грошові кошти на суму наданого кредиту.

В подальшому, 06 травня 2005 року ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих спонукань та з метою особистого збагачення, реалізовуючи свої злочинні наміри, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи довести їх до кінця, шляхом обману ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , використовуючи довірливі стосунки, які між ними склалися, через банкомат, який обслуговує Івано-Франківська обласна філія «Укрсоцбанку», зняла готівку на суму наданого кредиту і таким чином заволоділа їхніми грошовими коштами в сумі 19088 гривень, при цьому, взяті на себе зобов`язання щодо передачі в оренду для здійснення підприємницької діяльності кафе-бару у м. Івано-Франківську не виконала та наміру у майбутньому виконувати не мала, чим спричинила ОСОБА_3 та ОСОБА_2 матеріальної шкоди.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила умисні дії, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілим тобто, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України.

В сукупності ОСОБА_1 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 358, ч.5 ст.27, ч.1 ст.222, ч.2 ст.190 КК України

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнала повністю і суду надала пояснення, що дійсно вона підробила документ, який видається громадянином- підприємцем для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , надавала довідки, тобто завідомо неправдиві дані, для подання до банку з метою одержання кредитів та заволоділа грошовими коштами в сумі 19088 гривень, але взятих на себе зобов`язань не виконала.

Враховуючи, що учасниками судового розгляду визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, суд ухвалив проводити судовий розгляд у порядку, встановленому ч.3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, покази обвинуваченої відповідають фактичним обставинам справи, не суперечать їм і не оспорюються самою обвинуваченою та іншими учасниками судового розгляду.

ОСОБА_1 , своїми умисними діями, які виразились у підробленні іншого документа, який видається громадянином - підприємцем, з метою використання його іншою особою, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 358 КК України (в редакції від 05.04.2001 р.)

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує:

- за ч. 1 ст. 358 КК України (в редакції від 05.04.2001 р.), так як вона своїми умисними діями, вчинила кримінальне правопорушення, яке виразилось у підробленні іншого документа, який видається громадянином - підприємцем, з метою використання його іншою особою;

- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 222 КК України (в редакції від 05.04.2001 р.), так як вона вчинила умисні дії, які виразились у пособництві у вчиненні злочину (наданні засобів або усуненні перешкод), а саме у наданні громадянином - підприємцем завідомо неправдивої інформації банку з метою одержання кредитів;

- за ч. 2 ст. 190 КК України, так як вона своїми умисними діями, вчинила кримінальне правопорушення, яке виразилось у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайством), що завдало значної шкоди потерпілим.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки, тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Відповідно до ст. 12 КК України злочини, скоєні ОСОБА_1 :

-за ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 222 КК України є злочинами невеликої тяжкості;

-за ч. 2 ст. 190 КК України є злочином середньої тяжкості.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до ч.2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

З врахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, обставин справи, особи обвинуваченої, яка позитивно характеризується за місцем проживання, на утриманні має одну неповнолітню дитину, на обліку в Обласній психоневрологічній лікарні №3 та Івано-Франківському обласному наркологічному диспансері не перебуває, згідно ст. 89 КК України не судима, обставин, що пом`якшують покарання, думку потерпілих, суд вважає, що ОСОБА_1 достатнім для її виправлення, перевиховання та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, буде призначення покарання у вигляді штрафу в межах санкцій ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України.

У кримінальному провадженні процесуальні витрати відсутні.

Шкода заподіяна кримінальним правопорушенням потерпілим ОСОБА_2 в розмірі 9018, 00 грн. та ОСОБА_3 в розмірі 9063, 00 обвинуваченою ОСОБА_1 не відшкодована.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази по справі відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався.

Керуючись ст.ст. 349, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити їй покарання:

-за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 222 КК України (в редакції від 05.04.2001 р.) у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 1 рік;

-за ч. 1 ст. 358 КК України (в редакції від 05.04.2001 р.) у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень;

-за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити обвинуваченій ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 1 рік.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду на протязі 30 діб з моменту проголошення, а засудженим з часу отримання його копії, через Тисменицький районний суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в судді копію вироку.

Суддя Гургула В.Б.