Рішення № 86371460, 03.12.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1041/19

Провадження № 2/0182/1459/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2019 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рибакової В.В.

при секретарі Затуливітер Н.В.

за участю відповідача - ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника органу опіки та піклування - Городничого О.Л., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про відібрання дитини, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 14.02.2019 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, яким просила відібрати у ОСОБА_1 та повернути їй дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду в розмірі 20000, 00 грн., стягнути понесені нею судові витрати (а.с.1-6).

В обґрунтування позовних вимог, позивач послалась на наступні обставини.

Вона - ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дочку виховує сама, так як її чоловік загинув в автокатастрофі у 2010 році. 31.01.2019 року її дочка по незрозумілим їй причинам втекла з будинку, в якому вони мешкали. Вона-позивач звернулась до поліції з приводу розшуку та повернення дитини. У службі у справах дітей Нікопольської міської ради їй повідомили, що завуч школи № 12 привезла до них дитину, після чого її передали бабусі ОСОБА_1 . Вона-позивач не давала письмової або усної згоди на виховання та утримання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 її дочки.

З 31.01.2019 року її дочка проживає у ОСОБА_1 , вона позбавлена можливості бачитися з дитиною, виконувати покладені на неї обов`язки щодо виховання та піклування про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Вважає що після спілкування баби ОСОБА_1 з її донькою, її дитина опинилася на грані психологічного зриву, втручання бабусі у виховання її доньки мало негативний вплив, що призвело до втечі доньки з дому. Вважає, що дитина знаходиться в небезпечному для неї середовищі, так як ОСОБА_5 раніше був засуджений за вживання наркотичних засобів, та за її спостереженням продовжує вживати наркотики.

Зазначила, що вона не притягалася до адміністративної відповідальності щодо неналежного виховання дитини, не була позбавлена батьківських прав. Проте ОСОБА_1 разом зі службою у справах дітей Нікопольської міської ради перешкоджають її спілкуванню з донькою, яка переїхала до іншого місця проживання, не відповідає на її телефонні дзвінки.

Послалась на те, що у зв`язку з неправомірними діями відповідачів вона зазнала моральної шкоди, яка виразилася в емоційних та душевних стражданнях та хвилюваннях. З 31.01.2019 року вона знаходиться у напруженому психологічному стані, переживає за життя доньки, приймає заспокійливі препарати, а також порушено її звичайний спосіб життя, що пов`язано з необхідністю відстоювати батьківські права у судовому порядку. Моральну шкоду вона оцінює в 20000, 00 грн.

Вважає, що дії відповідачів є незаконним втручанням у її батьківські права, тому просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 06.03.2019 року (а.с.17,18), позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження по справі; почато підготовче провадження; призначено проведення підготовчого засідання.

21.03.2019 року до суду надійшов відзив Служби у справах дітей Нікопольської міської ради, згідно якого просять позовну заяву залишити без задоволення (а.с.23-24). Посилаються на те, що 31.01.2019 року від адміністрації комунального закладу «Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області надійшов інформаційний лист №20 про надання практичної допомоги у вирішенні питання щодо захисту малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка усно звернулася за захистом себе від матері та її співмешканця. 31.01.2019 року о 15.30 год. адміністрація школи разом з ОСОБА_4 прибули до служби у справах дітей Нікопольської міської ради. Малолітню супроводжувала баба ОСОБА_1 . Дитина повідомила, що про місцеперебування батьків не обізнана, що її зачинили в будинку зранку, заборонивши йти до школи без вагомих причин. Без змоги покинути помешкання звичайно, дитина змушена була вибиратися з будинку через дах на горищі (з другого поверху). Дівчина під час бесіди зі службою у справах дітей, в присутності адміністрації школи, Нікопольського міського центу соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, відділу сім`ї, молоді та позашкільної освіти, інспектора ювенальної превенції сектору превенції Нікопольського ВП ГУНП надала пояснення стосовно постійного приниження її особистості, образи, лайки з боку матері та її співмешканця. ОСОБА_4 повідомила про наміри та розробку планів матері та її співмешканця з приводу обману баби ОСОБА_1 на гроші. Також повідомила про те, що вона не забезпечена повноцінним харчуванням, не має фінансової можливості відвідувати додаткові заняття в секціях, гуртках. За результатами психологічного дослідження та діагностики ОСОБА_4 , виявлений загальний стан напруження, тривожності, боязнь агресії, відчуття самотності, ізольованості, складності життєвої ситуації, бажання змінити ситуацію. Згідно результату психологічного дослідження дитини загальна негативна ситуація в родині, відсутність контакту між матір`ю та дитиною, неефективний стиль виховання та напружені емоційні відносини призводять до негативного самопочуття. З метою соціального захисту дитини, яка страждає від жорстокого поводження та над якою скоюється психологічне насильство, після складання акту проведення оцінки рівня безпеки дитини, службою у справах дітей Нікопольської міської ради прийнято рішення про тимчасове визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 у родині баби ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина виявила бажання проживати разом з бабою. Тому вважають позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

08.04.2019 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , згідно якого просить у задоволенні позовних вимог відмовити відповідно до п.3 ст.163 СК України (а.с.56-59). Зазначила, що на цей час її онука ОСОБА_4 мешкає в її родині. До 31.01.2019 року вона з чоловіком ОСОБА_5 постійно надавали матеріальну допомогу на утримання онуки сину, а після його смерті - позивачу, потім ними було відкрито платіжну картку у відділенні Приватбанку на ім`я онуки. Восени 2018 року онука з матір`ю та вітчимом переїхали з м. Запоріжжя до м. Нікополя. Онука з 02.10.2018 року стала навчатися у восьмому класі КЗ «НЗСШ №12». Вказала, що вона оформила дитину до школи, поставила на облік до сімейного лікаря. Вони з ОСОБА_5 фактично подарували позивачу будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Мати дитини заперечувала проти цього, сказала, що не прийме дар на онуку, та щоб оформили нерухомість на неї-позивача. Тому оформили договір купівлі-продажу, але фактично це був договір дарування, так як грошей від позивача не отримували. Вважає, що позивач жила за рахунок дитини, яка отримувала пенсію після втрати батька, та допомогу від неї-бабусі та дідуся ОСОБА_5 ОСОБА_3 разом з співмешканцем ОСОБА_7 не приділяли ніякої уваги дитині, жорстоко поводилися з нею, скоювали домашнє насильство над дитиною. Онука розповіла їй та діду, що мати не дає їй належно навчатися, відміняє її курси та конкурси, не враховує її думку, забирає її речі, постійно доводить до сліз, що співмешканець матері у її присутності виражається нецензурно, коли вона приймає ванну співмешканець відкриває двері й дивиться на неї (потім каже, що це випадково), при цьому мати не реагує на такі дії, виправдовує його. Онука боїться співмешканця матері, його розмов, поглядів, дій. На очах дитини мати зі співмешканцем жорстоко поводились з її собакою, обливали собаку холодною водою, надягали на собаку мокру одежу, виставляли її за двері будинку на холод, не годували собаку і говорили дитині, що так буде і з нею, якщо вона не буде робити те, що вони їй кажуть. Мати з вітчимом забрали у дитині картку Приватбанку, яку вона оформила на онуку, і порвали на очах ОСОБА_4, мов баба повинна давати гроші матері а не на картку дитини. Дитина претерпіла психологічне насильство, що включає словесні образи, погрози, приниження, залякування ,спрямовані на обмеження волевиявлення особи, та економічне насильство: позбавлення їжи, одягу, іншого майна, коштів на які дитина має право, можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні послуг, заборони навчанню. Після того, як дитина проживає з нею, вона піклується онукою, створила їй всі умови для проживання, навчання, відвідування додаткових секцій, відпочинку. Дитина повністю забезпечена всім необхідним. Вона - ОСОБА_1 за фахом педагог, перебуває на пенсії але має можливість працювати, її чоловік ОСОБА_5 приватний підприємець. Вони мають можливість дати дитині виховання та забезпечити гідне майбутнє. Зазначила, що не перешкоджає спілкуванню онуки з матір`ю, але онука цього не бажає.

Ухвалою суду від 03.05.2019 року (а.с.94,95) у прийнятті уточненої позовної заяви ОСОБА_3 від 11.04.2019 року відмовлено.

Ухвалою суду від 03.05.2019 року (а.с.96) замінено первісного відповідача Службу у справах дітей Нікопольської міської ради належним відповідачем Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради.

Ухвалою суду від 03.05.2019 року (а.с.101) закрито підготовче провадження про справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

08.05.2019 року до суду від ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив (а.с.109-114), згідно якої позивач вважає, що служба у справах дітей Нікопольської міської ради незаконно прийняла рішення про тимчасове визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у родині баби ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Їй не була дана можливість надати пояснення по справі. Без її участі проведено експериментально-психологічне дослідження. За основу взято показання дитини, яка, на її думку, була намовлена бабою. Також службою була проігноровано позиція, що дитина може бути розлучена з матір`ю тільки у виняткових випадках.

Ухвалою суду від 10.07.2019 року (а.с.138,139) у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про витребування доказів відмовлено.

Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явилися, про місце, день і час розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.148,149).

Причини неявки позивача у судове засідання невідомі. Будь-яких заяв від неї не надходило. Згідно п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутністю такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У матеріалах справи наявне повторне клопотання представника позивача про перенесення справи (а.с.144,150). Згідно п.2 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутністю такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом справи по суті.

Виходячи з вимог ст. 44 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання учасниками справи та їх представниками своїми процесуальними правами, ст.210 ЦПК щодо строків розгляду справи по суті, у відповідності до положень ч.1 ст.223 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності позивача, яка не повідомила про причини неявки, та за відсутності представника позивача, яка повторно не з`явилася в судове засідання.

Позивач та її представник у судовому засіданні 10.07.2019 року викладені в позовній заяві обставини та вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні 10.07.2019 року суду пояснила, що 31.01.2019 року вдень її дочка ОСОБА_4 збігла з дому. Напередодні в їх сім`ї обговорювалось питання переїзду до м. Запоріжжя, проти чого ОСОБА_4 не заперечувала. 31.01.2019 року о 08.30 год. їй зателефонувала класний керівник з приводу того, що ОСОБА_4 немає в школі. На телефонний дзвінок класного керівника ОСОБА_4 вона повідомила, що ОСОБА_4 в школі не буде, так як вони будуть переїжджати до м. Запоріжжя. Вранці вона-позивач зі співмешканцем ОСОБА_7 ходила до магазину, по дорозі однокласники ОСОБА_4 передали їм її шапку. Зазначила, що коли вони повернулися ОСОБА_4 була дома. Потім вони пішли до поліції та написали заяву, що баба ОСОБА_1 та дід ОСОБА_5 вживають вдвох наркотики. Про те, що вони поїдуть в поліцію писати таку заяву вони повідомляли ОСОБА_4, пропонували і їй поїхати з ними, але вона не погодилася, сказала, що залишиться дома. Коли повернулися, то ОСОБА_4 дома не було. Через двері ОСОБА_4 не могла вийти, так як вона закрила двері і ключей у ОСОБА_4 не було, а ручки на вікнах вони зняли. Вона зрозуміла, що ОСОБА_4 збігла через другий поверх, стрибнула з балкону. Потім зателефонувала класний керівник і повідомила, що ОСОБА_4 разом з бабою знаходяться в органі опіки. Після повідомлення класного керівника, вони приїхали на засідання піклувальної ради, на якій на неї-позивача кричали. Також перед засіданням їй погрожував чоловік відповідача. Вона зрозуміла, що їй там нічого робити. Дитину там побачила, потім дитину увели. Вона повідомила, що буде звертатися до відповідних інстанцій. Вона звернулася за допомогою до адвоката і потім до суду з даним позовом. Послалась на те, що вказаними діями відповідачем їй завдано моральну шкоду. Вважає, що бабуся та дідусь підбурили дитину збігти з дому. Вона зі співмешканцем зрозуміли, що ОСОБА_4 хоче втекти з дому напередодні, були приготовлені взуття та одежа, тому позачиняли всі вікна на першому поверсі, було знято ручки з вікон, проте дитина збігла через другий поверх. Відповідач допомагала матеріально, перераховувала ОСОБА_4 гроші на її банківську карту. Вона-позивач не працює, отримує допомогу після смерті чоловіка, її утримує співмешканець. Дитина не хоче з нею налагоджувати контакт. Вказала, що з днем народження у цьому році дочку не привітала. Вважає, що дитина зробила вибір жити у баби, так як та все їй дозволяє, дає гроші на незначні потреби. Поки вони проживали родиною в м. Запоріжжя, дитина вела себе по іншому, добре спілкувались з нею. Зазначила, що оформила договір дарування на відповідача, так як тоді потрібні були кошти її чоловіку.

Відповідач ОСОБА_1 , її представник - ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 суду пояснив, що дитину обмежували у спілкуванні з бабою, яка матеріально допомагала. Дитиною мати не опікувалась, ОСОБА_4 не доїдала, була виснажена фізично. Баба після уроків кормила дитину. Ключі від будинку дитині не давали. Після того, що трапилось 31.01.2019 року, дитина категорично відмовилась повертатись до матері, зі служби у справах дітей її забрала відповідач. Більше 10 місяців дитина проживає з бабою, яка опікується її вихованням, навчанням, забезпечує всім необхідним, дитина отримала паспорт і зареєстрована за адресою баби, так захотіла. Спілкуватися з матір`ю ОСОБА_4 відмовляється.

Представник відповідача виконавчого комітету Нікопольської міської ради - Городничий О.Л. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 дитина ОСОБА_4 повідомила, що страждає від психологічного та економічного насилля з боку матері та вітчима. По дитині було видно, що вона відчуває страх, тривогу, навіть схильна до суїциду. Негайно була створена комісія та надано дозвіл про тимчасове проживання дитини з бабою. Позивач неодноразово приходила до служби у справах дітей та вчиняла сварки. Дитину поставлено на облік, як постраждалу від психологічного та економічного насилля. Позивач не виконувала рекомендації щодо налагодження контакту з дочкою, сказала, що буде звертатися до суду. Проти позову заперечує, вважає вимоги позивача безпідставними.

Вислухавши відповідача ОСОБА_1 , її представника, представника виконавчого комітету Нікопольської міської ради, взявши до уваги пояснення позивача надані у судовому засіданні 10.07.2019 року, допитавши свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , опитавши неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно зі ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Між сторонами наявний спір, що виник з приводу відібрання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12,115).

ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.10), актовим записом про народження № 454 від 24.05.2005, Повним Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00022416234 від 21.03.2019 року (а.с.52,53-54).

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2019 року до служби у справах дітей Нікопольської міської ради від адміністрації Комунального закладу «Нікопольська середня загальноосвітня школа I-III ступенів №12» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області надійшов Інформаційний лист №20 про надання практичної допомоги у вирішенні питання щодо захисту малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка усно звернулася за захистом себе від матері та її співмешканця.

Згідно Інформаційного листа №20 від 31.01.2019 року (а.с.30), адміністрація КЗ «НСЗШ №12» повідомила службу у справах дітей, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениця 8 класу, проживає за адресою АДРЕСА_2 , яка в закладі навчається з вересня 2018 року, 31.01.2019 року була відсутня на заняттях. Дівчина мешкає поруч зі школою, тому однокласники на перерві пішли дізнатися про її відсутність та занести речі, які вона забула в школі. Зі слів дівчинки вони повідомили класному керівнику, що її до школи не пускає мати. Через деякий час дівчина втекла з дому через горище, так як вона була зачинена і батьків дома не було. Вона прийшла до школи і попросила допомогти їй в цій ситуації тому, що мати і вітчим загрожували їй, дівчинка боялась повертатися додому.

31.01.2019 року о 15.30 год. до служби у справах дітей Нікопольської міської ради прибули адміністрація школи та ОСОБА_4, яку супроводжувала баба ОСОБА_1 . Дитина повідомила, що про місцеперебування батьків не обізнана, що її зачинили в будинку зранку, заборонивши йти до школи без вагомих на то причин. Без змоги покинути помешкання звичайно, ОСОБА_4 змушена була вибиратися з будинку через дах на горищі (з другого поверху).

Викладене підтверджується доповідною класного керівника ОСОБА_26, письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 31.01.2019 року (а.с.31,47,49) та підтвердилося в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_11 (заступник директора КЗ «НСЗШ I-III ступенів №12), ОСОБА_12 (класний керівник), та поясненнями ОСОБА_4 .

Відповідно до Акту проведення оцінки рівня безпеки дитини від 31.01.2019 року (а.с.33-36), зі слів дитини встановлено, що мати та вітчим чинять над нею психологічне насильство; встановлено, що дитина ОСОБА_4 відчуває страх, тривогу, занепокоєння та не бажає проживати з матір`ю однією родиною.

ОСОБА_1 31.01.2019 року подала до служби у справах дітей заяву (а.с.28) про надання їй дозволу на проживання її онуки в її родині за адресою: АДРЕСА_1 , що вона несе відповідальність за здоров`я та життя дитини.

У зв`язку з проведенням службою у справах дітей Нікопольської міської ради та суб`єктами соціальної роботи заходів щодо з`ясування обставин вчинення жорстокого поводження та скоєння насильства над малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з боку матері ОСОБА_3 та співмешканця матері, ОСОБА_7 (особа не підтверджена документами), який назвався вітчимом, з метою соціального захисту дитини, яка страждає від жорстокого поводження та над якою скоюється психологічне насильство, після складання акту проведення оцінки рівня безпеки дитини, 31.01.2019 року службою у справах дітей Нікопольської міської ради прийнято рішення про тимчасове визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у родині баби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27).

01.01.2019 року служба у справах дітей Нікопольської міської ради для вжиття заходів реагування у межах компетенції звернулася до Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, до Нікопольського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, до Відділу сім`ї, молоді та позашкільної освіти (а.с.26,46,48,50); 07.02.2019 року - від Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області запитано інформацію у зв`язку з обставинами, що виникли (а.с.41).

На звернення від 04.02.2019 року служби у справах дітей Нікопольської міської ради Комунальна установа «Інклюзивно-ресурсний центр» Нікопольської міської ради листом від 14.02.2019 року за №5, практичним психологом КУ «ІРЦ» ОСОБА_14 з використанням діагностичних методик виявлення та протидії домашньому насильству була проведена діагностика особистого емоційного стану ОСОБА_4 . У зв`язку з відсутністю матері ОСОБА_3 та вітчима ОСОБА_7 не можливе вивчення батьківського ставлення та особливостей виховного впливу на дитину з боку батьків. За результатами психологічного дослідження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано висновок: загальна негативна ситуація в родині, відсутність контакту між матір`ю та дитиною, неефективний стиль виховання та напружені емоційні відносини призводять до негативного самопочуття ОСОБА_4. ; рекомендовано: психологічний супровід дитини з подолання негативних наслідків стресового напруження, корекція взаємовідносин між матір`ю та дитиною (а.с.32,32-на звороті).

Як вбачається з листа №206 від 21.02.2019 року КП «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» (а.с.29), психологом КУ «НГПНБ «ДОС» Л.В. Вітушкіною було проведено експериментально-психологічне дослідження малолітньої ОСОБА_4 , баби ОСОБА_1 , діда ОСОБА_5 з 19.02.2019 року по 22.02.2019 року, яким встановлено, що в системі між особистих відносин для ОСОБА_4 найважливішу роль відіграють баба і дід - 85% виборів, а також друзі - 40% виборів, батьки (мати та вітчим) не включені зовсім в систему міжособистісних відносин. Враховуючи категоричне небажання спілкуватися з матір`ю та вітчимом, їх негативне відношення до виховання та міжособистісних контактів негативного характеру із застосуванням насилля та вербальної агресії (недопустимі форми спілкування з дитиною), ОСОБА_4 потребує спокійної, доброзичливої обстановки, яку їй можуть забезпечити бабуся ОСОБА_16 та дідусь ОСОБА_5

Відповідно побутової характеристики ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.43) зі слів сусідів ОСОБА_1 працює, веде сімейне господарство, по характеру спокійна, витримана, ввічлива.

Відповідно характеристики ОСОБА_1 з місця роботи (а.с.44), ОСОБА_1 приймає велику участь в житті дитини ОСОБА_4 , надає моральну та матеріальну підтримку.

ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.86).

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов від 01.02.2019 року (а.с.38), будинок АДРЕСА_1 складається з 9 кімнат, загальна площа 200 кв.м., в якому для виховання, розвитку, навчання та проживання дитини створено умови: у дитини є власна кімната, місце для навчання і розвитку. Місце для відпочинку і проведення дозвілля. В сім`ї позитивний психологічний мікроклімат.

Згідно інформації КНП «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Нікопольської міської ради від 11.03.2019 року № 297 (а.с.39), ОСОБА_4 зареєстрована у лікаря загальної практики сімейної медицини амбулаторії №10 ОСОБА_17 . На диспансерному обліку не перебуває. При огляді 07.02.2019 року здорова. Щеплена з порушенням календаря щеплень. Батьки не приймають участі у вирішенні питань стосовно здоров`я дівчинки, сімейний лікар з ними не знайомий, на прийомі у лікаря дівчинка завжди з бабусею.

Згідно Довідки від 12.02.2019 року, виданої квартальним комітетом №29 (а.с.11), ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрована, але не мешкає більше 10 років.

Відповідно побутової характеристики, виданої головою квартального комітету №20, ОСОБА_3 мешкала за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.42), зі слів сусідів у відносинах з дитиною мали місце грубість і непорозуміння. Має вибуховий характер, груба у відносинах.

Згідно побутової характеристики ОСОБА_3 від 16.03.2019 року(а.с.60), виданої головою квартального комітету №12 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 без реєстрації, за час проживання зарекомендувала себе з негативної сторони. З 31.01.2019 року ОСОБА_4 проживає з бабусею ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд не може покласти в основу рішення представлені позивачем характеристики надані щодо неї ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , так як ці особи не наділені повноваженнями щодо надання характеристик. Обставини справи, які за законом можуть бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Щодо допиту вказаних осіб в якості свідків клопотань у встановлені строки не заявлялося.

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов від 01.02.2019 року (а.с.37) будинок АДРЕСА_2 складається з 3 кімнат, загальна площа 80 кв.м., в якому створено необхідні умови для виховання, розвитку дитини. З матір`ю та вітчимом проведено профілактично - роз`яснювальну роботу налагодження психоемоційного мікроклімату в сім`ї, щодо недопущення вчинення психологічного насильства над дитиною.

ОСОБА_3 в наркологічному відділенні на обліку не перебуває, за медичною допомогою не зверталась (а.с.118).

Відповідно довідки від 11.02.2019 року, виданої лікарем Сергіївим (а.с.13), ОСОБА_3 11.02.2019 року зверталася до сімейного лікаря зі скаргами на тривожний стан, погане самовідчуття.

Відповідно характеристики учениці 8 класу КЗ «НСЗШ №12» ОСОБА_4 , 2005 року народження, ОСОБА_4 навчається у КЗ «НСЗШ №12» з 02.10.2018 року. Виховується без батька (загинув 9 років тому в автокатастрофі). Мати не приділяє уваги вихованню дитини, жодного разу не була у школі, не телефонувала, не цікавилася ї навчальними досягненнями та не відвідувала виховні заходи, в яких ОСОБА_4 приймала участь. Бабуся , ОСОБА_1 , систематично підтримувала зв`язок зі школою та класним керівником. Цікавилася успіхами ОСОБА_4 , оплачувала позашкільні додаткові заняття з математики, польської та англійської мов. Спонукала та підтримувала участь дівчинки у конкурсах та оплачувала обіди у школі (а.с.45).

З інформації Нікопольського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 12.02.2019 року про проведену роботу з сім`єю ОСОБА_3 вбачається наступне (а.с.40). Мати разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_7 проживає за адресою: АДРЕСА_4 . За результатами оцінки потреб з`ясовано: ОСОБА_4 знаходиться на тимчасовому проживанні у своєї бабусі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мають стабільний дохід, забезпечують дівчину харчуванням, кишеньковими грошами, одягом та взуттям, шкільним приладдям. Бабуся та дідусь дотримуються демократичного стилю в спілкуванні і вихованні онуки. ОСОБА_4 під час спілкування з фахівцем із соціальної роботи розповіла, що мати не приділяла їй належної уваги, байдуже відносилась до почуттів та переживань ігнорувала, уникала здорового контакту, не обіймала, залишала на самоті, принижувала дівчину в присутності інших, постійно звинувачувала, тому дівчина відчувала себе покинутою та нікому не потрібною, останнім часом почала ізолювати від спілкування з бабусею та друзями, не відпускала до школи. Про бабусю дівчинка висловлюється з ніжністю і повагою, з нею довірливі сосунки, ділиться з нею своїми почуттями та переживаннями, відчуває психологічний комфорт.

Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч.2 ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч.2 ст.155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до положень ч.2 ст.159 СК України, під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до ч.3 ст.160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно до ч.3 ст.161 СК України, якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.

Згідно ч.3 ст.163 СК України, батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Зазначені норми процесуального права узгоджуються і з положеннями статті 20 ЦК України, згідно якої право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в принаймні в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Відповідно до положень ст.6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про контакт з дітьми (15.05.2003 року), ратифікованої Україною 20.09.2006 року, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. А згідно ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Тобто, саме на батьків покладено обов`язок встановити та підтримувати контакт з дітьми та участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Статтею 23 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 31.01.2019 року адміністрація КЗ «НСЗШ №12» повідомила, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениця 8 класу, проживає за адресою АДРЕСА_2 , яка в закладі навчається з вересня 2018 року, 31.01.2019 року була відсутня на заняттях, втекла з дому через горище, так як вона була зачинена і батьків дома не було. Вона прийшла до школи і попросила допомогти їй в цій ситуації, тому що мати і вітчим загрожували їй, дівчинка боялась повертатися додому. Після проведення роботи з сім`єю встановлено, що дитина ОСОБА_4 відчуває страх, тривогу, занепокоєння та не бажає проживати з матір`ю однією родиною. Зі слів дитини встановлено, що мати та вітчим завдали дівчині душевного болю, негативно впливають на її психоемоційний стан.

Вказане знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в поясненнях неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка пояснила, що з 31.01.2019 року проживає разом з бабусею та дідусем в АДРЕСА_1 , з 01.09.2019 року ходить до школи № 24 до 9-А класу. У неї окрема кімната, телевізор, комп`ютер, ліжко та стіл для занять. Додатково вона займається з репетиторами. Бабуся готує їй сніданок, дає гроші на обід у школу, коли вона приходить додому баба і дід вже дома, годують її. Баба купує їй все необхідне, одяг, влітку вони відпочивали. До цього вона проживала з мамою та вітчимом в АДРЕСА_2 , у неї там була своя кімната, яка не опалювалась. Мама сніданок не готувала. Майже кожного дня її після школи годувала баба. Бувало, що вона додому забирала те, що не доїла в школі. Не завжди вдома була вечеря, тому вона доїдала те, що приносила зі школи або що залишалося від бабиної їжі та також ділилася цим із собакою. Мама кричала на неї, ображала, обзивала, не підтримувала її, не цікавилась її особистими інтересами, забороняла спілкуватися з друзями, з бабою. Забрали в неї з гаманця її банківську картку та порвали. Вказала, що в сім`ї матері жила у страху, на неї морально тиснули, казали, що віддадуть до психіатричної лікарні, якщо вона себе не так поводила, як хотіли. 31.01.2019 року вона через горище збігла з дому до школи, так як не бажала переїжджати до м. Запоріжжя. З бабою їй краще, до мами повертатися не бажає.

Вказані обставини підтверджуються показами свідків.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона працює заступником директора школи № 12. ОСОБА_3 вона побачила першого разу 31.01.2019 року у службі у справах неповнолітніх. Другий раз вона прийшла до школи, щоб поспілкуватися з дитиною. Третій раз прийшла до школи та передала подарунок для ОСОБА_4 на 8 Березня. Відповідача ОСОБА_1 знає, так як саме вона займалась влаштуванням дитини до школи після приїзду до м. Нікополя. 31.01.2019 року дитина прибігла до школи у порваному одязі, перелякана, сказала, що її увезуть з міста, сказала, що вона голодна. Зателефонували до служби та повезли туди дитину з класним керівником. Дитина боялася повертатися до матері та вітчима. Дитина дуже боялася вітчима.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона була класним керівником ОСОБА_4 . 31.01.2019 року ОСОБА_4 не з`явилась в школі, по телефону мати повідомила, що дитини не буде за сімейних обставин. Діти бігали до додому ОСОБА_4 , повернулися стурбовані, повідомили, що ОСОБА_4 плаче, закрита вдома, вітчим сказав дітям не приходити. Потім прибігла стурбована ОСОБА_4, була дуже тривожною. Повідомила, що її закрили вдома, що зняли ручки на вікнах, так як вона не хотіла переїжджати в м. Запоріжжя, тому вона стрибнула з другого поверху і прибігла до школи. Також дитина розказала, що голодувала, про те, що вітчим заходив до неї у ванну кімнату, що міг зайти до неї в кімнату та підняти ковдру. Вона-класний керівник повідомила про те ще сталося завуча школи та вони поїхали до служби у справах дітей, куди потім приїхала позивач. Тоді вона її побачила перший раз, так як навчанням дитини займалася баба - відповідач по справі. Після того, як дитину передали бабі, ОСОБА_4 боялася зустрічі з мамою, щоб та її не забрала. На 8Березня мама передала подарунок. Баба займається навчанням дитини, наймає репетиторів, підтримує в участі у конкурсах. Після проживання з бабою дитина стала менш нервовою.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що познайомилась з сім`єю, коли дитина навчалась у 8-му класі, вона додатково займалася з нею математикою, її здивувало, що дитина не знає таблицю множення, на її погляд мати не бажала займатися з дитиною. Баба - ОСОБА_1 забезпечувала навчання, оплачувала додаткові зайняття. Дитина казала, що мати з вітчимом її ображали. На її погляд, дитина була позбавлена ласки, уваги матері. Дитина казала, що для неї баба як мати.

З 31.01.2019 року по теперішній час дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з в сім`ї баби ОСОБА_1 , яка повністю займається вихованням, навчанням, розвитком дитини, піклується про її здоров`я, забезпечує всім необхідним. 16.05.2019 року ОСОБА_4 виповнилося 14 років, вона отримала паспорт, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.153). ОСОБА_4 хоче проживати з бабою, проживати з матір`ю категорично не бажає.

Будь-яких фактів щодо неможливості проживання ОСОБА_4 в сім`ї баби та діда судом не встановлено. Посилання позивача на наркозалежність діда та вживання бабою наркотичних засобів, на те, що дитина знаходиться в небезпечному для неї середовищі, у судовому засіданні підтвердження не знайшло. Тому суд не бере їх до уваги.

З інформації Нікопольського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді про проведену роботу з сім`єю ОСОБА_3 (а.с.40) вбачається, що ОСОБА_4 під час спілкування з фахівцем із соціальної роботи розповіла, що мати не приділяла їй належної уваги, байдуже відносилась до почуттів та переживань ігнорувала, уникала здорового контакту, не обіймала, залишала на самоті, принижувала дівчину в присутності інших, постійно звинувачувала, тому дівчина відчувала себе покинутою та нікому не потрібною, останнім часом почала ізолювати від спілкування з бабусею та друзями, не відпускала до школи. Про бабусю дівчинка висловлюється з ніжністю і повагою, з нею довірливі сосунки, ділиться з нею своїми почуттями та переживаннями, відчуває психологічний комфорт.

Інтереси дітей захищаються передусім не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права. Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також на положення ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

За приписами ст.7 СК України, сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства; дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана верховною Радою України; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини по справі, враховуючи не бажання неповнолітньої ОСОБА_4 проживати разом з матір`ю ОСОБА_3 (позивачем по справі), суд вважає, що відібрання та повернення дитини матері буде суперечити інтересам дитини, а тому суд дійшов висновку, що у задоволенні позову в частині відібрання дитини та повернення її до матері слід відмовити, що буде відповідати інтересам дитини.

Так як в цих вимогах позивачу відмовлено, то не підлягають задоволенню вимоги позову щодо стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди, яка тісно пов`язана з вимогою у задоволенні якої відмовлено.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Так як позивачу у задоволенні позову відмовлено повністю, то не підлягають стягненню з відповідачів на її користь сплачений нею судовий збір, що відповідає положенням ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12,13,76-78,81,89,141,259,263-265,268 ЦПК України, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 ; проживає за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_7 , РНОКПП - НОМЕР_3 ), Виконавчого комітету Нікопольської міської ради (місцезнаходження за адресою: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд.3, ЄДРПОУ - 04052198) про відібрання дитини, стягнення моральної шкоди - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В. В. Рибакова