Рішення № 86341587, 11.12.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/4570/17

Провадження №2/0203/79/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-позивачки (відповідачки

за зустрічними позовами) ОСОБА_1 ;

-представниці позивачки ОСОБА_2 ;

-відповідача (позивача за

зустрічним позовом) ОСОБА_3 ;

-представника відповідачів ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи - житлово-будівельний кооператив №83 «Таксист», садівниче товариство «Металург», П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Михайленко Володимир Петрович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кухтіна Вікторія Віталіївна, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, витребування майна з чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтв про право на спадщину та договорів дарування частково недійсними, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа - П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтв про право на спадщину та договорів дарування частково недійсними,

у с т а н о в и в:

1. 12 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи - ЖБК №83 «Таксист», СТ «Металург», П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Михайленко В.П., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кухтіна В.В., Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, витребування майна з чужого незаконного володіння. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 доводиться їй матір`ю, а ОСОБА_3 - братом. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_6 За життя останньому належала квартира АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 у ЖБК №83 «Таксист» та земельна ділянка № НОМЕР_2 у СТ «Металург». Після смерті батька позивачка фактично прийняла спадщину. ОСОБА_3 спадщину не прийняв. За усною домовленістю з матір`ю сторони вирішили не оформлювати спадщину після смерті батька за життя ОСОБА_5 . У серпні 2017 року позивачка довідалася про те, що ОСОБА_5 після смерті чоловіка 2000 року та 2009 року оформила спадщину на своє ім`я, а згодом подарувала усе спадкове майно ОСОБА_3 Позивачка вважає такі дії матері протиправними, оскільки таким чином вона порушила їхню домовленість і позбавила її належної їй частки спадщини. Викладене стало причиною звернення позивачки до суду з позовом (з урахуванням уточнень) про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , визнання частково недійсними (1/2 частини) свідоцтв про право на спадщину від 17.08.2000 та від 19.02.2009, виданих на ім`я ОСОБА_5 , витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 1/2 частину квартири, земельної ділянки та гаражу (т. 1 а.с.а.с. 1 - 20, 60, т. 2 а.с.а.с. 58 - 67).

2. 12 березня 2018 року ОСОБА_3 подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що заявлений ОСОБА_1 позов є безпідставним. Так, насправді він також прийняв спадщину, проте свідомо не оформлював її, відмовившись на користь матері. Крім того, ОСОБА_1 , звернувшись з позовом у грудні 2017 року, порушила позовну давність, отже підстав для задоволення її позову не існує (т. 1 а.с.а.с. 85 - 91).

3. Того ж дня ОСОБА_5 також подала до суду відзив на позов, у якому зазначила, що вчасно звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і отримала відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом. Ніхто крім неї до нотаріуса більше не звернувся. Крім того, ОСОБА_1 , звернувшись з позовом у грудні 2017 року, порушила позовну давність, отже підстав для задоволення її позову не існує (т. 1 а.с.а.с. 110 - 116).

4. 21 березня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що на час смерті батька мешкала у спадковій квартирі, отже прийняла спадщину. Що стосується порушення позовної давності, то вона почала перебіг з часу, коли позивачка довідалася про порушення свого права, тобто від серпня 2017 року (т. 1 а.с.а.с. 133 - 136).

5. 02 квітня 2018 року ОСОБА_3 подав до суду заперечення, у яких зазначив, що твердження ОСОБА_1 про прийняття нею спадщину не обґрунтоване, оскільки вона не була зареєстрована у спадковій квартирі. Крім того, ОСОБА_1 мала можливість довідатись про порушення своїх спадкових прав ще 2000 року, коли мати оформила спадщину на своє ім`я, отже позовну давність порушено (т. 1 а.с.а.с. 178 - 182).

6. 31 липня 2018 року ОСОБА_3 подав до суду відзив на уточнений позов, у якому заперечував проти позову, зазначивши, що насправді він також прийняв спадщину, проте свідомо не оформлював її, відмовившись на користь матері. Між тим, зважаючи на те, що матеріали спадкової справи не містять його заяву про відмову від спадщини, він також має право на 1/3 її частини. Позивачка не була зареєстрована у спадковій квартирі, отже й не прийняла спадщину. Крім того, твердження позивачки про необхідність поділу спадкової маси навпіл є безпідставним, оскільки ОСОБА_5 належить половину всього майна через набуття його під час шлюбу із ОСОБА_6 (т. 2 а.с.а.с. 78 - 85).

7. Того ж дня ОСОБА_5 також подала до суду відзив на уточнений позов, у якому заперечувала проти позову, зазначивши, позивачка не була зареєстрована у спадковій квартирі, отже й не прийняла спадщину. Крім того, твердження позивачки про необхідність поділу спадкової маси навпіл є безпідставним, оскільки ОСОБА_5 належить половину всього майна через набуття його під час шлюбу із ОСОБА_6 (т. 2 а.с.а.с. 96 - 102).

8. 01 серпня 2018 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтв про право на спадщину та договорів дарування частково недійсними. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спадкове майно, яке згодом було подароване синові, було придбано нею та ОСОБА_6 під час шлюбу, отже за життя останнього вона була власницею його половини. Викладене стало причиною звернення позивачки до суду з позовом про визнання частково недійсними (1/2 частини) свідоцтв про право на спадщину від 17.08.2000 та від 19.02.2009, виданих на ім`я ОСОБА_5 , а також визнання частково недійсними (1/2 частини) договорів дарування, укладених нею із ОСОБА_3 (т. 2 а.с.а.с. 106 - 112).

9. Того ж дня ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа - П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтв про право на спадщину та договорів дарування частково недійсними. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, зважаючи на відсутність у спадковій справі його заяви про відмову від спадщини після смерті батька, він є таким, що прийняв спадщину, оскільки фактично прийняв у користування принаймні спадковий гараж. Половина спадкового майна належить матері як майно, набуте під час шлюбу із спадкодавцем, отже він має право претендувати на 1/4 частину спірного майна. Викладене стало причиною звернення позивача до суду з позовом (з урахуванням уточнень) про встановлення факту прийняття ним спадщини, визнання частково недійсними (1/4 частини) свідоцтв про право на спадщину від 17.08.2000 та від 19.02.2009, виданих на ім`я ОСОБА_5 , а також визнання частково недійсними (1/4 частини) договорів дарування, укладених ним з ОСОБА_5 (т. 2 а.с.а.с. 122 - 127, 182 - 187).

10. 09 серпня 2018 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 подали до суду заперечення на відзив на уточнену позовну заяву, у яких зазначили, що ОСОБА_1 жодним чином не підтверджує факт проживання у спадковій квартирі. Про це додатково свідчить довідка про місце проживання, що міститься у спадковій справі, яка була підписана дочкою позивачки, що працювала паспортисткою у ЖБК №83 «Таксист» (т. 2 а.с.а.с. 146 - 149).

11. 10 серпня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду відповіді на відзив на уточнену позовну заяву, у яких зазначила, що факт прийняття ОСОБА_3 спадщини не встановлено, отже вона має право на її половину. При цьому факт прийняття нею спадщини підтверджується довідкою ЖБК №83 «Таксист», що міститься у матеріалах справи (т. 2 а.с.а.с. 164 - 166, 178 - 180).

12. 17 серпня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на зустрічний позов ОСОБА_5 , у якому зазначила, що позивачка, звернувшись до суду лише у серпні 2018 року, порушила позовну давність, отже підстав для задоволення її позову не існує (т. 2 а.с.а.с. 197 - 199).

13. Того ж дня ОСОБА_1 подала до суду відзив на зустрічний позов ОСОБА_3 , у якому зазначила, що позивач, звернувшись до суду лише у серпні 2018 року, також порушив позовну давність, отже підстав для задоволення його позову не існує. Крім того, позивач насправді не приймав спадщину у вигляді спірного гаражу, оскільки не довів це жодним доказом, а автомобіль, що в ньому знаходився, був проданий нею та ОСОБА_5 після смерті батька (т. 2 а.с.а.с. 204 - 206).

14. 27 серпня 2018 року ОСОБА_3 подав до суду відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, у якій зазначив, що факт прийняття ним спадщини у вигляді гаражу підтверджується довідками ГК «Таксист», що містяться у матеріалах справи. Що стосується позовної давності, то її відлік починається від 2018 року, коли він у суді ознайомився з матеріалами спадкової справи (т. 2 а.с.а.с. 209, 210).

15. Того ж дня ОСОБА_5 подала до суду відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, у якій зазначила, що відлік позовної давності почався 2018 року, коли вона через представника у суді ознайомилася з матеріалами спадкової справи. (т. 2 а.с.а.с. 215 - 217).

16. 17 вересня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов ОСОБА_3 , у яких зазначила, що на час смерті батька мешкала у спадковій квартирі, отже прийняла спадщину. Факт прийняття ОСОБА_3 спадщини не встановлено, отже вона має право на її половину. При цьому факт прийняття нею спадщини підтверджується довідкою ЖБК №83 «Таксист», що міститься у матеріалах справи (т. 2 а.с.а.с. 229 - 231).

17. Того ж дня ОСОБА_1 подала до суду заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов ОСОБА_5 , у яких виклала доводи, що містяться у попередніх заявах по суті справи (т. 2 а.с.а.с. 232 - 234).

18. 16 жовтня 2018 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

19. 22 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про застосування до зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 позовної давності (т. 3 а.с.а.с. 174 - 176).

20. Того ж дня ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про застосування до зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 позовної давності (т. 3 а.с.а.с. 177, 178).

21. ОСОБА_1 , її представниця у судових засіданнях підтримала первісний позов, заперечувала проти задоволення зустрічних позовних вимог, пояснивши, що ОСОБА_5 доводиться їй матір`ю, а ОСОБА_3 - братом. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_6 За життя останньому належала квартира АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 у ЖБК №83 «Таксист» та земельна ділянка № НОМЕР_2 у СТ «Металург». Після смерті батька позивачка фактично прийняла спадщину. ОСОБА_3 спадщину не прийняв. За усною домовленістю з матір`ю сторони вирішили не оформлювати спадщину після смерті батька за життя ОСОБА_5 . У серпні 2017 року позивачка довідалася про те, що ОСОБА_5 після смерті чоловіка 2000 року та 2009 року оформила спадщину на своє ім`я, а згодом подарувала усе спадкове майно ОСОБА_3 . Позивачка вважає такі дії матері протиправними, оскільки таким чином вона порушила їхню домовленість і позбавила її належної їй частки спадщини.

22. Представник ОСОБА_5 у судових засіданнях підтримав зустрічний позов ОСОБА_5 , не заперечував проти зустрічного позову ОСОБА_3 , заперечував проти задоволення первісних позовних вимог, пояснивши, що спадкове майно, яке згодом було подароване синові, було придбано нею та ОСОБА_6 під час шлюбу, отже за життя останнього вона була власницею його половини.

23. ОСОБА_3 , його представник у судових засіданнях підтримали зустрічний позов ОСОБА_3 , не заперечували проти зустрічного позову ОСОБА_5 , заперечували проти задоволення первісних позовних вимог, пояснивши, що, зважаючи на відсутність у спадковій справі його заяви про відмову від спадщини після смерті батька, він є таким, що прийняв спадщину, оскільки фактично прийняв у користування принаймні спадковий гараж. Половина спадкового майна належить матері як майно, набуте під час шлюбу із спадкодавцем, отже він має право претендувати лише на 1/4 частину спірного майна.

24. Представник П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори до суду не з`явився, звернувшись із заявою про розгляд справи за його відсутності (т. 1 а.с. 124).

25. Представники ЖБК №83 «Таксист», СТ «Металург», Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Михайленко В.П., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кухтіна В.В. до суду також не з`явилися, були повідомлені належним чином.

26. Суд, заслухавши пояснення сторін, їхніх представників, показання свідків, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що заявлені у справі позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

27. Судом встановлено, що ОСОБА_5 від 06.12.1951 перебувала у шлюбі із ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 21).

28. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 доводяться ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дітьми (т. 1 а.с.а.с. 22, 23, 96).

29. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер (т. 1 а.с. 35).

30. За життя ОСОБА_6 на праві власності належало таке майно: гараж № НОМЕР_1 , розташований у гаражно-будівельному кооперативі «Таксист», розташований на АДРЕСА_2 ( тепер – Дніпрі ); земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,1018 га на території СТ «Металург» (кадастровий номер - 1210100000:04:053:0576); квартира АДРЕСА_1 (т. 2 а.с.а.с. 13 - 16, 33, 34).

31. 02 червня 2000 року ОСОБА_5 звернулася до П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 7).

32. 17 серпня 2000 року П`ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким ОСОБА_5 набула право власності, у тому числі на гараж № НОМЕР_1 , розташований у гаражно-будівельному кооперативі «Таксист» та земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,1018 га на території СТ «Металург» (т. 2 а.с. 21).

33. 15 грудня 2004 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування гаража, за яким останній прийняв у дар гараж НОМЕР_1, розташований у гаражно-будівельному кооперативі «Таксист» за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.а.с. 186, 187).

34. 20 грудня 2004 року ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, згідно з яким він набув право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,1018 га на території СТ «Металург» (кадастровий номер - 1210100000:04:053:0576) (т. 1 а.с. 189).

35. 30 січня 2009 року П`ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким ОСОБА_5 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 (т. 2 а.с.а.с. 32, 35).

36. 13 вересня 2016 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири, за яким останній прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 188).

37. 12 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 .

38. Того ж дня постановою П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Костенко Г.М. було відмовлено у зв`язку з оформленням усього спадкового майна ОСОБА_5 та незверненням ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини (т. 1 а.с.а.с. 41, 42).

39. 26 липня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 .

40. Того ж дня постановою П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Сірому І.М. було відмовлено у зв`язку з оформленням усього спадкового майна ОСОБА_5 та незверненням ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини (т. 2 а.с. 86).

41. Того ж дня ОСОБА_5 звернулася до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності у спільному майні подружжя.

42. Того ж дня постановою П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Натаповій Л.Л. було відмовлено у зв`язку з отриманням нею спадщини в цілому (т. 2 а.с. 103).

43. Відповідно до частин першої, другої статті 524 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

44. Згідно з частиною першою статті 529 ЦК 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

45. Ураховуючи зміст приведених норм, суд доходить висновку про те, що після смерті ОСОБА_6 спадщина відкрилася для трьох спадкоємців його майна - ОСОБА_5 (дружини), ОСОБА_1 (дочки), ОСОБА_3 (сина).

46. За правилами, встановленими статтею 548, частинами першою, другою статті 549 ЦК 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Зазначена в цій статті дія повинна бути вчинена протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

47. Судом встановлено, що і ОСОБА_5 , і ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 фактично вступили у володіння спадковим майном та в управління ним, отже, у розумінні приведеної норми, прийняли спадщину.

48. Про викладене свідчать показання свідків, а також письмові докази, зібрані у справі, зокрема: матеріали спадкової справи №241/2000, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06.01.1999, довідка КЗ «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №1» від 12.10.2018, довідка ЖБК №83 «Таксист» від 10.10.2018 (т. 1 а.с.а.с. 137 - 145, т. 2 а.с.а.с. 6 - 40, т. 3 а.с.а.с. 2, 9).

49. Статтею 560 ЦК 1963 року встановлено, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

50. Згідно з матеріалами справи своє право на звернення до нотаріальної контори та отримання свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 реалізувала лише його дружина - ОСОБА_5 .

51. За змістом статей 71, 85 ЦК 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Порядок обчислення строків позовної давності та інших строків, встановлених цим Кодексом, визначається статтями 86 і 87 Цивільного процесуального кодексу Української РСР (далі - ЦПК 1963 року).

52. Відповідно до частини першої статті 86, частини першої статті 87 ЦПК 1963 року строки, встановлені в законі або призначені судом, обчислюються роками, місяцями і днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

53. Згідно зі статтею 76 ЦК 1963 року перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

54. За правилами, встановленими частиною першою статті 80 ЦК 1963 року, закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

55. Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК), який набрав чинності 01.01.2004, визначено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

56. Судом встановлено, що за вимогами ОСОБА_1 позовна давність закінчилася, оскільки почалася у серпні 2000 року (одразу після видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину від 17.08.2000) і закінчилася відповідно у серпні 2003 року.

57. Відтак, оскільки ОСОБА_1 подала позов з порушенням вказаного строку (12.12.2017), суд, керуючись приписами статті 80 ЦК 1963 року, вважає за необхідне у заявленому нею позові відмовити.

58. При цьому суд критично ставиться до доводів ОСОБА_1 щодо початку перебігу позовної давності у серпні 2017.

59. Так, твердження ОСОБА_1 про існування між нею та ОСОБА_5 домовленості не оформлювати спадщину є геть безпідставними, оскільки не були підтверджені нею жодним належним, допустимим та достовірним доказом.

60. При цьому, у розумінні статті 76 ЦК 1963 року, ОСОБА_1 повинна була дізнатися про порушення свого права саме 2000 року, оскільки за законом мала право звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька та видачу свідоцтва про право на спадщину. Цим правом ОСОБА_1 свідомо не скористалася.

61. Суд вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_1 й на те, що свідоме незвернення до нотаріуса через фактичне прийняття спадщини не може бути виправданим з огляду на її обізнаність про наявність інших спадкоємців першої черги.

62. З тих же міркувань суд вважає, що за вимогами ОСОБА_5 та ОСОБА_3 позовна давність також закінчилася, оскільки почалася 18.08.2000 (наступного дня після видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину від 17.08.2000) і закінчилася відповідно 17.08.2003.

63. Такий висновок суду пов`язано з тим, що, звертаючись до нотаріуса 02.06.2000 з відповідною заявою, ОСОБА_5 просила видати їй свідоцтво про право власності на усе майно, що перебувало у власності ОСОБА_6 , і не заявляла про належність їй права власності на половину майна як майна, набутого під час шлюбу. Більше того, отримавши у серпні 2000 року свідоцтво про право на спадщину, ОСОБА_5 уже була обізнана про те, що воно включало й половину, що нібито належала їй.

64. Що стосується вимог ОСОБА_3 , то він також був обізнаний про одержання ОСОБА_5 . 17.08.2000 свідоцтва про право на спадщину, отже за наявності бажання міг вчасно звернутися до суду. Ця обставина ним протягом розгляду справи не заперечувалася.

65. Із заявами про поновлення строку позовної давності жодний з позивачів не звернувся.

66. З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених у справі позовів.

67. Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат, суд виходить з такого.

68. При зверненні до суду ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з позовами суд своїми ухвалами відстрочив їм сплату судового збору до ухвалення у справі рішення.

69. Відтак у порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 1 409,60 грн.

70. За змістом частини 7 статті 141 ЦПК якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

71. Відповідно до статті 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

72. Додані ОСОБА_5 до позовної заяви письмові докази свідчать про те, що вона є літньою людиною (86 років), хворіє, отримує незначну пенсію, що, на думку суду, є достатньою підставою для звільнення її від сплати судового збору з віднесенням таких витрат на рахунок держави (т. 2 а.с.а.с. 114 - 119).

73. Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 209 - 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ) у позові до ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_4 ; АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_5 ; АДРЕСА_5 ), треті особи - житлово-будівельний кооператив №83 «Таксист», садівниче товариство «Металург», П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Михайленко Володимир Петрович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кухтіна Вікторія Віталіївна, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

ОСОБА_5 у зустрічному позові до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтв про право на спадщину та договорів дарування частково недійсними відмовити.

ОСОБА_3 у зустрічному позові до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа - П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтв про право на спадщину та договорів дарування частково недійсними відмовити.

Судові витрати у частині позовних вимог ОСОБА_5 віднести на рахунок держави.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 1 409,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 16 грудня 2019 року.

Суддя М.О. Католікян