Рішення № 86340436, 16.12.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7865/18

Провадження № 2/185/866/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 грудня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря судового засідання Муржиєвої І.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Павлоградської міської ради Щербини Ю.С.

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

представника прокуратури Дніпропетровської області Ємельянова В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа: прокуратура Дніпропетровської області, про визнання права проживання у квартирі, позбавлення права користування квартирою шляхом зняття з реєстрації місця проживання,

В С Т А Н О В И В:

17 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 .

25 лютого 2019 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, просить визнати за нею право проживання у квартирі АДРЕСА_1 , позбавити ОСОБА_3 та ОСОБА_5 права користування зазначеною квартирою шляхом зняття з реєстрації місця проживання.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що зазначена квартира була отримана нею у 1985 році згідно ордера, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради. У квартирі були зареєстровані та проживали позивачка та члени її сім`ї: чоловік ОСОБА_6 , син ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_8 та онуки. У 2006 році дочка з онуками знялася з реєстрації у цій квартирі, чоловік у 2012 році помер. В квартирі залишились проживати позивачка та її син ОСОБА_7 , між ними склалися неприязні стосунки, син зловживав алкоголем, хворів на туберкульоз, мав проблеми з психікою, виганяв матір з квартири, тому вона була змушена знятися з реєстрації і переїхати на інше місце проживання. Син наполягав на тому, щоб вона звільнила квартиру та знялася з реєстрації, погрожуючи розправою. При цьому під час перебування сина в місцях позбавлення волі у період з 2008 по 2016 рік позивачка проживала в квартирі АДРЕСА_1 , робила поточні ремонти, сплачувала за комунальні послуги, здійснювала всі витрати по утриманню квартири, уклала договір з ОСББ «Степового Фронту 44/1». ІНФОРМАЦІЯ_1 син позивачки помер. Після смерті сина позивачка продовжувала проживати в квартирі, а у липні 2018 року звернулась до Центру надання адміністративних послуг Павлоградської міської ради з заявою про реєстрацію в квартирі АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 22.08.2018 року №559 їй було відмовлено у реєстрації у вказаній квартирі у зв`язку з втратою права користування жилим приміщенням у 2012 році і відсутності в квартирі зареєстрованих членів сім`ї.

При цьому, на думку позивача, виконком вийшов за межі своїх повноважень і діяв у незаконний спосіб.

Знаючи про наміри позивача зареєструватися у квартирі, про її запити на отримання інформації щодо видачі та отримання ордеру, виконком прийняв рішення № 556 від 22.08.2018 року про надання квартирі АДРЕСА_1 статусу службової, закріплення її за Павлоградською місцевою прокуратурою та надання ОСОБА_3 на сім`ю з двох осіб.

У рішенні від 22.08.2018 року №559 виконком послався на втрату позивачем права користування жилим приміщенням. Однак відповідач не звертався з позовом до суду про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням в порядку ст.72 Житлового кодексу України.

Рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради №556 від 22.08.2018 року щодо надання квартирі АДРЕСА_1 статусу службової квартири, закріплення її за Павлоградською місцевою прокуратурою та наданні її як службової квартири ОСОБА_3 є ненормативним актом локальної дії, що застосовується одноразово і вичерпує свою дію шляхом виконання.

На підставі зазначеного рішення був виданий ордер № 155 від 29.08.2018 року на вселення у службове приміщення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Цей ордер на теперішній час втратив свою чинність в силу положень законодавства щодо дійсності ордера протягом 30 днів.

На підставі ордера ОСОБА_3 та ОСОБА_5 здійснили реєстрацію місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 , що перешкоджає позивачу у реєстрації за вказаною адресою.

Тому позивач просить визнати за нею право проживання у квартирі АДРЕСА_1 , позбавити ОСОБА_3 та ОСОБА_5 права користування зазначеною квартирою шляхом зняття з реєстрації місця проживання.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги.

Представники відповідачів та третьої особи позов не визнали, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

У відзиві на позов представник відповідача - Павлоградської міської ради зазначає, що позивач, яка була основним квартиронаймачем жилого приміщення по АДРЕСА_2 , відповідно до ст.107 Житлового кодексу України 04 жовтня 2012 року вибула на постійне місце проживання в інше жиле приміщення, тому договір найму вважається розірваним і позивач втратила право користування жилим приміщенням з дня вибуття. На підставі відомостей про відсутність прописаних осіб за зазначеною адресою був виданий ордер на вселення у квартиру ОСОБА_3 , який є дійсним на теперішній час. Позивачем не був дотриманий порядок вселення до жилого приміщення, вона не надала доказів спільного проживання з наймачем, зберігає реєстрацію за іншим місцем проживання.

Відповідач ОСОБА_3 у відзиві на позов зазначив, що є працівником Павлоградської місцевої прокуратури, рішенням виконкому Павлоградської міської ради квартира за адресою АДРЕСА_2 визнана службовою та закріплена за Павлоградською місцевою прокуратурою. Станом на 31.08.2018 року ОСОБА_1 втратила право користування цим жилим приміщенням. ОСОБА_3 та його дружиною не порушено порядку отримання і користування службовим приміщенням, передбачений чинним законодавством. На момент видачі ордеру житлове приміщення було вільне, знаходилося на балансі Павлоградської міської ради та було передане як службове Павлоградській місцевій прокуратурі. 31 серпня 2018 року він та його дружина були зареєстровані у службовому приміщенні на підставі ордера, який є єдиним документом, що підтверджує право проживання у квартирі, яка має статус службового житла. Позбавлення права користування службовим жилим приміщенням шляхом зняття з реєстрації не передбачено жодним законодавчим актом.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась, надала письмову заяву про розгляд справи у її відсутність.

Позивач просить визнати за нею право проживання у квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 61 Житлового кодексу України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Позивач зазначає, що вона є членом сім`ї померлого наймача ОСОБА_7 .

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належить дружина, діти, батьки.

Статтею 106 ЖК України передбачено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке саме право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому члену сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнання члена сім`ї наймачем за договором найму, спір може бути вирішено в судовому порядку.

З матеріалів справи видно, що рішенням виконкому Павлоградської міської ради від 19 грудня 1984 року № 898 була надана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 ОСОБА_9 . Ордер № 00478 серії А-84 отриманий 02 березня 1985 року (а.с.12-13, 18).

30 серпня 1985 року ОСОБА_9 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 і змінила прізвище на « ОСОБА_10 » (а.с.7).

Згідно з карткою прописки та довідкою про реєстрацію (а.с.9-11) в квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані та зняті з реєстрації у різний час наймач ОСОБА_1 та члени її сім`ї. Останнім був знятий з реєстрації син наймача ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Місце проживання ОСОБА_1 з 26 жовтня 2012 року зареєстровано за адресою АДРЕСА_3 (а.с.5).

Рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 559 від 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 у зв`язку з втратою права користування жилим приміщенням у 2012 році і відсутністю у квартирі зареєстрованих членів сім`ї (а.с.6).

Як передбачено ч.2 ст.107 Житлового кодексу України, у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, у судовому порядку проводиться у разі відсутності цієї особи за місцем реєстрації понад встановлені строки відповідно до ст.71-72 ЖК України. При цьому рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є підставою для зняття цієї особи з реєстрації місця проживання.

ОСОБА_1 знялася з реєстрації місця проживання самостійно, вибула на інше місце проживання і тому за змістом ст.107 ЖК України вважається такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Таким чином ОСОБА_1 втратила право користування жилим приміщенням з 04 жовтня 2012 року, коли знялася з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 та вибула на постійне місце проживання до іншого жилого приміщення за адресою АДРЕСА_3 .

Твердження позивача про те, що вона виїхала з квартири та знялася з реєстрації вимушено через неможливість спільного проживання з сином нічим не обґрунтовані, даних про те, що позивач намагалася зберегти за собою право користування квартирою, матеріали справи не містять. Зокрема відсутні дані про звернення позивача до суду з позовом до сина про вселення в квартиру, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням тощо.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які з 1984 року проживають в будинку АДРЕСА_4 , пояснили, що ОСОБА_1 постійно проживає у квартирі 13 по теперішній час.

Так свідок ОСОБА_11 - двоюрідний брат ОСОБА_1 пояснив, що позивачка отримала квартиру в будинку АДРЕСА_4 у зв`язку зі знесенням будинку, в якому вона проживала. У квартирі АДРЕСА_5 позивачка проживала разом з сином, у них були погані стосунки. Через це були періоди, коли позивачка проживала на дачі, однак навідувалася до квартири, приблизно раз на тиждень він її бачив у дворі.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що добре знає ОСОБА_1 та її сина Стаса, вони проживали у першому під`їзді будинку АДРЕСА_4 , потім через аморальну поведінку сина позивачка перебралася на дачу на вул.Московську. Однак періодично позивачка приходила до квартири. Вона багато часу проводить у дворі і особисто бачила, як ОСОБА_1 приходить до квартири. Після смерті ОСОБА_13 вона бачила ОСОБА_1 майже кожного дня у дворі, хоча в квартиру до неї не заходила.

Показання свідків не підтверджують факту, що позивачка, як член сім`ї покійного ОСОБА_7 постійно проживала з ним разом у квартирі і вправі згідно ст. 106 ЖК України вимагати визнання її наймачем квартири.

До позовної заяви додано копію договору від 01 серпня 2016 року, який було укладено ОСББ «Степового Фронту, 44/1» з ОСОБА_1 як власником квартири АДРЕСА_1 , однак цей договір укладений без достатніх правових підстав, оскільки ОСОБА_1 на момент укладення цього договору не була власником квартири і не була зареєстрована в ній (а.с.14-15).

Акт про фактичне проживання ОСОБА_1 в квартирі від 16 липня 2018 року складений після смерті останньої зареєстрованої в квартирі особи - ОСОБА_7 і не підтверджує факту проживання в квартирі ОСОБА_1 разом з сином на день його смерті (а.с.16).

Сплата за комунальні послуги у 2017-2018 роках за адресою квартири АДРЕСА_1 здійснювалася від імені ОСОБА_7 (а.с.19-20). Лише одна квитанція від 15 червня 2018 року за електропостачання сплачена від імені ОСОБА_1 , що також не свідчить про факт сумісного проживання позивачки з ОСОБА_7 .

Рішенням виконкому Павлоградської міської ради № 556 від 22.08.2018 року квартира АДРЕСА_1 закріплена як службова за Павлоградською місцевою прокуратурою та надана ОСОБА_3 на сім`ю з двох осіб (а.с.41).

29.08.2018 року ОСОБА_3 виданий ордер № 155 серії В НОМЕР_1 на право зайняття службового жилого приміщення за адресою АДРЕСА_2 . Цей ордер є єдиною підставою для вселення у службове жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів, при вселенні ордер здається у відповідну житлову експлуатаційну організацію (а.с.40).

На підставі цього ордеру ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували своє місце проживання за адресою АДРЕСА_2 .

Ордер є документом, що підтверджує правомірність зайняття відповідачами жилого приміщення.

Як передбачено ст.59 ЖК України, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірний дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дати його видачі.

Таких вимог позивач не заявляла, рішення про визнання ордера недійсним судом не приймалося, тому відсутні підстави для позбавлення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 права користування квартирою шляхом зняття з реєстрації місця проживання.

Таким чином позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, судові витрати по справі слід покласти на позивача відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. 264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа: прокуратура Дніпропетровської області, про визнання права проживання у квартирі, позбавлення права користування квартирою шляхом зняття з реєстрації місця проживання.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

- Виконавчий комітет Павлоградської міської ради, 51400 Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Соборна, 95, код ЄДРПОУ 04052229,

- Прокуратура Дніпропетровської області, 49044, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938,

- ОСОБА_3 , АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

- ОСОБА_5 , АДРЕСА_7 , РНОКПП невідомий.

Суддя У.М. Болдирєва