Ухвала суду № 86336069, 13.12.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.12.2019Справа № 910/17545/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Манеж" про забезпечення позову

до подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Манеж" (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. М. Залізняка (Громова), будинок 146; ідентифікаційний код 31332957)

до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (04070, м. Київ, Контрактова Площа, будинок 10-А; ідентифікаційний код 23362711)

про визнання припиненим зобов`язання,

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Манеж" із заявою про забезпечення позову до подання позову, в якій просить суд: заборонити Публічному акціонерному товариству "Діамантбанк" та уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, а також будь яким особам - суб`єктам, на яких покладено функції із проведення електронних торгів по реалізації майна банку, в тому числі відступлення права вимоги за договором кредитної лінії № 093 від 20.07.2016 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манеж" та Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк", державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема, але не виключно акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам, нотаріусам та іншим органам державної реєстрації (у тому числі, але не виключно, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад) проводити електронні торги по відчуженню права вимоги та вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відступлення права вимоги будь яким іншим особам за кредитним договором № 093 від 20.07.2016 та договором іпотеки від 20.07.2016 посвідченого приватним нотаріусом Черкаського нотаріального округу Романій Н.В та зареєстрованого в реєстрі за № 6158 а також договору застави № 093/2 від 20.07.2016 укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манеж" та Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Подана заява мотивована наступним.

25.10.2017 у справі № 910/13547/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Манеж" до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про зобов`язати вчинити дії було постановлено рішення суду відповідно до якого позовні вимоги позивача задоволено та зобов`язано Банк здійснити списання коштів 306 328, 32 грн з поточного рахунку позивача, зазначивши призначення платежу - погашення кредиту за договором кредитної лінії від 20.07.2016 року № 093.

Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018, яка у свою чергу залишена без змін постановою Верховного Суду від 18.05.2018.

Разом з тим заявник вказує, що 05.12.2019 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манеж" надійшло повідомлення від 29.11.2019 про те, що Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" має на меті провести 20.12.2019 аукціон з метою відчуження права вимоги за договором кредитної лінії № 093 від 20.07.2016.

Відповідно до паспорту активу Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" вказує загальну заборгованість в розмірі 438 998,00 грн, які складаються з 306 328,00 грн тіло кредиту та 132 670,00 грн по відсоткам.

Заявник зазначає, що за даними сайту, торги мають відбутися 20.12.2019.

Так, дізнавшись про проведення торгів, Товариством з обмеженою відповідальністю "Манеж" було направлено скаргу від 03.12.2019 в якій викладено обставини зазначені вище, на що Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" було надіслано витяг з протоколу від 05.12.2019 № 276/19к де п. 10 вирішили взяти до відома, (просто взято до відома).

При тому заявник вказує, що має намір позиватися до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" з позовом про визнання припиненими зобов`язання за кредитним договором за тілом та відсотками.

Відтак, як про це вказує заявник невжиття заходів забезпечення позову призведе до невиконання рішення суду та не відновить поточний стан у випадку задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Манеж", а саме визнання пунктів кредитного договору щодо комісії, процентів та інших штрафних санкцій незаконними

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Манеж" про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд вказує наступне.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п. 4); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини (п. 10).

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, чинний Господарський процесуальний кодекс України, який передбачає порядок забезпечення позову до подання позовної заяви, пов`язує можливість задоволення такої заяви господарським судом до відкриття провадження у справі за наступних умов:

- заходи забезпечення позову відповідають предмету позову, який має намір подати заявник, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду;

- заява про забезпечення позову подана до господарського суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд позову, який має намір подати заявник;

- заява про забезпечення позову подана до господарського суду з дотриманням правил підсудності, встановлених Господарським процесуальним кодексом України для відповідного позову.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Манеж" має намір позиватися до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" з позовом про визнання припиненими зобов`язання за кредитним договором за тілом та відсотками.

В якості підстав з якими пов`язується можливість забезпечення позову заявник посилається, на те що: "у разі задоволення позовних вимог позивача, а саме визнання пунктів кредитного договору, щодо комісії, процентів, та інших штрафних санкцій, які є абсолютно незаконними, з урахуванням не вжиття забезпечення позову, призведе до явного не виконання рішення суду, та не відновить становища в початковий стан.

Відтак суд вказує, що предметом позову, який має намір подати Товариство з обмеженою відповідальністю "Манеж" є вимога про визнання припиненими зобов`язання за кредитним договором за тілом та відсотками, тобто такий позов спрямований на встановлення певного факту та не містить вимог, які необхідно виконати в порядку Закону України "Про виконавче провадження", що унеможливлює висновок про виникнення труднощів при виконанні судового рішення у разі задоволення позову.

Разом з тим, суд також звертає увагу, що у поданій заяві заявник вказує, що заборгованість за кредитним договором № 093 від 20.07.2016 зокрема, й проценти за договором станом на 19.07.2017 всі сплачені.

При тому, ж таки заявником вказується про незаконність та необхідність визнання в судовому порядку пунктів кредитного договору, щодо комісії, процентів, та інших штрафних санкцій незаконними.

Відтак, з огляду на викладене вище, з врахуванням обраного позивачем способу захисту при зверненні до суду, обраним видом забезпечення та обставинами, що підлягають встановленню під час розгляду позову з яким позивач має намір звернутися, суд вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Манеж" обраний необґрунтований та неадекватний вид забезпечення щодо заявлених позовних вимог.

Крім того, в контексті викладеного, обраний заявником вид забезпечення позову унеможливлює збереження збалансованості інтересів сторін.

Також, суд вважає за необхідне вказати, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Манеж" не наведено обґрунтувань, яким чином обраний вид забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Суд також враховує ту обставину, що у поданій заяві заявник просить суд заборонити Публічному акціонерному товариству "Діамантбанк" та уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, а також будь яким особам - суб`єктам, на яких покладено функції із проведення електронних торгів по реалізації майна банку, державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема, але не виключно акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам, нотаріусам та іншим органам державної реєстрації (у тому числі, але не виключно, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад) проводити електронні торги по відчуженню права вимоги та вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відступлення права вимоги будь яким іншим особам за кредитним договором № 093 від 20.07.2016 та договором іпотеки від 20.07.2016.

Тоді як, п. 2 ч. 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що не допускається забезпечення позову у справах, відповідачем у яких є неплатоспроможний банк або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом: заборони накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; заборони відповідачу, його посадовим особам вчиняти певні дії.

Так, на підставі рішення Правління Національного банку України від 24 квітня 2017 року № 264-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ДіамантБанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 квітня 2017 року № 1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "ДіамантБанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

22.06.2017 Правлінням Національного банку України прийняло рішення № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ДіамантБанк".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Пунктом 14 частини 5 статті 12 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду визначає порядок та способи реалізації майна банку, що ліквідується.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Частиною 2 статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.

Враховуючи наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що заборона Публічному акціонерному товариству "Діамантбанк" та уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, а також будь яким особам - суб`єктам, на яких покладено функції із проведення електронних торгів по реалізації майна банку, державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема, але не виключно акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам, нотаріусам та іншим органам державної реєстрації (у тому числі, але не виключно, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад) проводити електронні торги по відчуженню права вимоги та вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відступлення права вимоги будь яким іншим особам за кредитним договором № 093 від 20.07.2016 та договором іпотеки від 20.07.2016, за своєю суттю є накладенням обмеження щодо такого майна, яка позбавляє можливості Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проводити процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк".

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Перший протокол/Конвенція) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Таким чином, з огляду на викладене вище та з врахуванням наведених процесуальних норм, суд вважає, що при обрані даного виду забезпечення позову, заявником обрано спосіб забезпечення позову який прямо заборонений ГПК України.

У зв`язку з чим, суд визнає подану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Манеж" необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Манеж" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 13.12.2019.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.О. Баранов