Рішення № 86332441, 10.12.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року Справа № 915/1713/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Ткаченко О.В.,

секретар судового засідання Сулейманова С.М.,

за участю представників

від позивача: Шойко Ю.К., за довіреністю;

від відповідача: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

(01011, м.Київ, вул. Лєскова, буд. 9,

представник позивача - адвокат Вуйка Віктор Анатолійович, свідоцтво ХС №000044 від 30.01.2016р., 73003, м.Херсон, просп. Ушакова, 63).

до відповідач: Фізичної особи-підприємця Богуславського Сергія Юрійовича

( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

про: стягнення 34303,14 грн. -

встановив:

12.07.2019р. АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. №114/5-157765 від 02.07.2019р. (вх.№11702/19), в якій просить суд стягнути з ФОП Богуславського С.Ю. заборгованість за договором №011/27782/389618 від 09.02.2018р. в сумі 34303,14 грн.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 34303,14 грн. за порушення останнім договірних зобов`язань в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів, отриманих за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/27782/389618 від 09.02.2018р.

Також, позивач у позовній заяві просив суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.07.2019р. позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк на усунення встановлених судом недоліків - 10 днів з дня отримання ухвали.

02.08.2019р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначено належну юридичну адресу позивача та відомості щодо наявності повноважень на право підпису від імені АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвалою суду від 12.08.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу запропоновано, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України.

Відповідач відзиву на позов не надав, не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 11.09.2019р. сторін було повідомлено, що розгляд справи відбудеться 10.10.2019р.

10.10.2019р. судове засідання не відбулось, про що сторонам було направлено відповідне повідомлення.

Ухвалою суду 25.10.2019р. сторін було повідомлено, що судове засідання відбудеться 13.11.2019р. та запропоновано позивачу надати суду пояснення стосовно обставин та правових підстав заявлення до стягнення заборгованості за дозволеним овердрафтом в сумі 30000,0 грн. та недозволеним овердрафтом в сумі 4303,14 грн. тоді як за текстом позову та з доданих до нього документів вбачається, що між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/27782/389618 від 09.02.2018р.

05.11.2019р. від позивача до суду надійшли пояснення до позову, в яких він зазначає, що 09.02.2018р. за №011/27782/389618 між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування та викладає перелік умов даного договору, за якими у відповідача виник обов`язок сплачувати банку відсотки за користування кредитом та забезпечувати наявність коштів для сплати щомісячного обов`язкового платежу та за викладом даних умов договору зазначає про наявність заборгованості за даним кредитним договором, яка складається із заборгованості за дозволеним овердрафтом в сумі 30000,0 грн. та заборгованості за недозволеним овердрафтом в сумі 4303,14 грн.

Пояснень щодо обставин надання дозволеного овердрафту та виникнення заборгованості за ним, а також недозволеного овердрафту та виникнення заборгованості за ним позивач суду не надав.

Ухвалою суду від 13.11.2019р. розгляд справи був відкладений на 10.12.2019р., визнано явку представника позивача в судове засідання обов`язковою.

В судове засідання 10.12.2019р. з`явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав, заперечень проти вимог позивача не висловив.

Ухвала суду від 13.11.2019р., направлена на наявну у суду адресу відповідача, повернулась з відміткою органу поштового зв`язку «Відсутній. За даною адресою не проживає.».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Ухвала направлялась на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що фактично між сторонами був укладений про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування за №011/27782/389618, за умовами якого банк надавав ФОП Богуславському С.Ю. кредит у вигляді кредитного ліміту та яким відповідач користувався з лютого 2018 року. Нарахована заборгованість в сумі 34303,14 грн. складається із заборгованості за основним кредитом в сумі 30000,0 грн. та 4303,14 грн. нарахованих відсотків.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

09 лютого 2019 року за №011/27782/389618 між акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», як банком, та фізичною особою-підприємцем Богуславським Сергієм Юрійовичем, як клієнтом, був укладений договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування, відповідно до умов якого банк зобов`язався надавати клієнту можливість використання кредитної лінії з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватись з використанням спеціальних платіжних засобів №2605221050 (1348006800), шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт кредиту за договором складає 50000,0 грн. В межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт кредиту, який на дату укладання договору складає 30000,0 грн.

Відповідно до умов п. 1.2 договору, строк дії кредиту встановлено з наступного дня, що слідує за датою укладання договору по 09.02.2020р. включно.

Згідно з п.2.1 договору його учасники узгодили, що протягом всього строку фактичного користування кредитом клієнт зобов`язаний сплачувати щомісяця банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9% річних, крім випадків, передбачених п.2.2 договору.

Відповідно до умов п. 2.1 договору його учасники погодили, що протягом всього строку фактичного користування кредитом клієнт зобов`язується сплачувати щомісяця банку проценти, розмір яких розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29% річних, крім випадків, передбачених п.п.2.2 договору.

За умовами п. 5.1 договору, клієнт зобов`язаний протягом дії договору здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному договором, шляхом зарахування на рахунок клієнта щомісячного обов`язкового платежу, розрахованого відповідно до умов п. 5.2 договору, та здійснити повне (остаточне) погашення заборгованості не пізніше дати закінчення кредитування.

Згідно з п.5.2 договору, клієнт зобов`язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладання договору) дати розрахунку процентних платежів, забезпечити на рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов`язкового платежу в сумі не менше 15% від залишку заборгованості за кредитом на дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми встановленої відповідними тарифами банку. При цьому залишок заборгованості, що береться до розрахунку щомісячного обов`язкового платежу включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного клієнтом щомісячного обов`язкового платежу попередніх місяців.

На виконання умов договору, починаючи з 16.02.2018р. банк забезпечував надання позичальнику кредитного ліміту в сумі 30000,0 грн., яким останній користувався по лютий 2019 року, що підтверджується випискою по рахунку позичальника (а.с.17-22).

Позичальник, в свою чергу, зобов`язання зі своєчасного та повного повернення кредиту виконував не в повному обсязі, та не здійснював щомісячне погашення кредитної заборгованості згідно з умовами договору до 10 числа кожного місяця у зв`язку з чим за розрахунком банку станом на 13.06.2019 року виникла заборгованість в сумі 34303,14 грн., яка складається з 30000,0 грн. заборгованості за дозволеним овердрафтом та 4303,14 грн. заборгованості за недозволеним овердрафтом, що підтверджується наданим банком розрахунком заборгованості (а.с.10).

В судовому засіданні представник банку пояснив суду, що фактично 30000,0 грн. є сумою основного боргу (кредитного ліміту) за кредитним договором та 4303,14 грн. є заборгованістю за відсотками, нарахованими за банком згідно з умовами договору за користування кредитними коштами.

Банк 06.06.2019р. за вих. №114/5-155592 направив позичальнику вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань відповідно до ст. ст. 625, 1050 Цивільного кодексу України, в якій просив здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів.

Позичальник вимоги банку не виконав, кредит не повернув, нараховані проценти не сплатив, що стало підставою для звернення банку до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За перевіркою наданих позивачем розрахунків основного боргу та відсотків за користування кредитними коштами суд вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та здійснені арифметично вірно.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач не скористався своїм правом спростувати наведені обставини справи та не надав суду належні та допустимі докази виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №011/27782/389618 від 09.02.2018р.

За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1991,0 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Богуславського Сергія Юрійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м.Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909) 30000,0 грн. основного боргу та 4303,14 грн. відсотків, а також 1921,0 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.25б ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано « 13» грудня 2019 року

Суддя О.В. Ткаченко