Рішення № 8632670, 10.03.2010, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 22ц-539\2010 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Гумен В.М.

Доповідач: Редька А.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М “ Я М У К Р А Ї Н И

10 березня 2010 року місто Чернігів

А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області

у складі:

головуючого судді Бойко О.В.,

суддів Демченко Л.М., Редьки А.Г.,

при секретарі Пільгуй Н.В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

представника відповідача Діденко С.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 3 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прилуцької центральної міської лікарні про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 3 грудня 2009 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального лікувально-профілактичного закладу ”Прилуцька міська лікарня” про стягнення 17000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я у результаті нещасного випадку, що стався 27 січня 2009 року при виконанні трудових обов'язків.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та стягнути з комунального лікувально-профілактичного закладу ”Прилуцька міська лікарня” 17000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я у результаті нещасного випадку, що стався 27 січня 2009 року при виконанні трудових обов'язків, оскільки в акті розслідування нещасного випадку форми Н-5 та в акті про нещасний випадок форми Н-1 за 22 червня 2009 року зазначені допущені порушення вимог про охорону праці з боку адміністрації лікарні та посадові особи, що допустили ці порушення.

Адміністрація міськлікарні рішення суду не оскаржує, у письмових запереченнях проти апеляційної скарги посилається, що рішення суду відповідає вимогам закону, і просить відхилити апеляційну скаргу позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 належить до задоволення.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді молодшої медичної сестри процедурної офтальмологічного відділення лікарні та молодшою медичною сестрою буфетницею цього відділення на 0,25 ставки з 1 жовтня 2007 року у порядку сумісництва.

Відповідно до ст.2371 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав у сфері трудових відносин, у т.ч. і виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що нещасний випадок стався з причин, що потерпіла ОСОБА_1 не дбала про особисту безпеку, допустила порушення ст.14 Закону ”Про охорону праці”, їй були виплачені відповідні кошти за листком тимчасової непрацездатності, проводяться виплати у звязку з втратою працездатності відповідно до Закону ”Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, які є матеріальним стимулом і виключає вимагання додаткових зусиль для організації життя, а вини центральної міської лікарні у заподіянні потерпілій шкоди, у т.ч. і моральної, не встановлено, крім того лікарня є бюджетною організацією і кошторисом не передбачені видатки для відшкодування даного виду шкоди.

Проте висновок суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у порушенні нормативних актів про охорону праці і про відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди, у т.ч. і моральної, спростовується матеріалам справи оскільки актом розслідування нещасного випадку, форма Н-5, затверджений головним лікарем Прилуцької ЦМЛ 22 червня 2009 року, актом про нещасний випадок, повязаний з виробництвом, форма Н-1, затверджений головним лікарем Прилуцької ЦМЛ 22 червня 2009 року, відповідно до якого нещасний випадок з ОСОБА_1 стався 27 січня 2009 року о 13 год встановлено, що причинами нещасного випадку є незадовільний технічний стан території(невизначені безпечні маршрути руху), а також не вказані маршрут руху в інструкції з охорони праці для молодшої медичної сестри(буфетниці). Цими ж документами також визначено неналежне виконання конкретними посадовими особами своїх обов'язків, зокрема до нещасного випадку призвело те, що начальником матеріально-технічного забезпечення лікарні у порушення п.6.1. Держаних санітарних правил розміщення та експлуатації оздоровчих закладів, затверджених наказом МОЗ № 172 від 19 червня 1996 року, не забезпечено належного безпечного утримання території лікарні у зимовий період оскільки не були виставлені заборонені знаки по пересуванню працівників на небезпечних ділянках, завідуючим офтальмологічним відділенням у порушення п.2.7. Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затверджених наказом ДНАОП № 9 від 29 січня 1998 року, в інструкції з охорони праці для молодших медичних сестер(буфетниць) не вказано безпечного маршруту руху у зимовий період, інженером з охорони праці лікарні у порушення п.4.12. Типового положення про службу охорони праці не надавалося методичної допомоги у розробці інструкції з охорони праці для молодших медичних сестер(буфетниць) з визначенням безпечних маршрутів руху.

Таким чином по справі встановлено, що адміністрація лікарні в порушення вимог ст.153 КЗпП України, ст.13 Закону ”Про охорону праці” не забезпечила безпечних для життя і здоров'я працівників умов праці, що призвело до нещасного випадку з працівником при виконанні нею трудових обов'язків, у результаті якого ОСОБА_1 отримала травму і їй комісією МСЕК встановлено 10% втрати працездатності. Посилання представника лікарні та фонду соціального страхування, що нещасний випадок стався з вини самої ОСОБА_1, котра порушила вимоги ст.14 Закону ”Про охорону праці”, безпідставні оскільки документами остаточного розслідування обставин нещасного випадку, акт розслідування за 22 червня 2009 року(форма Н-5) та акт про нещасний випадок за 22 червня 2009 року(форма Н-1), не встановлено порушень нормативних актів з охорони праці з боку працівника лікарні ОСОБА_1 і ці обставини підтверджені рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 13 листопада 2009 року у справі за позовом Прилуцького відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань до Прилуцької центральної міської лікарні про внесення змін та доповнень до зазначених документів, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 27 січня 2010 року.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 у результаті отриманої травми заподіяно моральну шкоду, оскільки вона тривалий час, з 30 січня 2009 року до 11 липня 2009 року, перебувала на лікуванні у т.ч. і стаціонарному лікуванні і ці обставини призвели до втрати нормальних життєвих звязків, вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, що дає підстави відповідно до ст.2371 КЗпП України для відшкодування підприємством моральної шкоди, заподіяної неналежним забезпеченням безпечних умов праці.

З врахуванням обставин, за яких стався нещасний випадок та його наслідків, зокрема, тяжкості заподіяної травми, тривалості лікування та відновлення здоров'я, тощо, суд вважає можливим визначити компенсацію моральної шкоди у розмірі 1700 грн. Відсутність коштів у підприємства не може бути підставою для відмови у відшкодуванні моральної шкоди.

За обставин, коли висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи і судом неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду не можна визнати законним, таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити та скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 3 грудня 2009 року.

Позов ОСОБА_1 до Прилуцької центральної міської лікарні про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з комунального лікувально-профілактичного закладу ”Прилуцька міська лікарня” на користь ОСОБА_1 1700(одна тисяча сімсот) грн у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я у результаті нещасного випадку, що стався 27 січня 2009 року при виконанні трудових обов'язків та 17 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з комунального лікувально-профілактичного закладу ”Прилуцька міська лікарня” 8,50 грн судового збору (одержувач: місцевий бюджет міста Чернігова, код ЄДРПОУ 22825965, р\р 31419537700002, банк: ГУДК у Чернігівській області, МФО банку 853592, код бюджетної класифікації 22090100).

Стягнути з комунального лікувально-профілактичного закладу ”Прилуцька міська лікарня” 15 грн у відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ (одержувач: державний бюджет міста Чернігова, р\р 31214259700002, банк - ГУДК у Чернігівській області, МФО банку 853592, код ЄДРПОУ 22825965, код бюджетної класифікації 22050000).

Рішення набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий: Судді: