Рішення № 8632657, 16.03.2010, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 22ц- 489/2010 Головуючий у першій інстанції ЖУК М.І. Категорія - цивільна Доповідач ІВАНЕНКО Л.В. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року м. Чернігів АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі: головуючого-судді: ІВАНЕНКО Л.В. суддів: ЗІНЧЕНКО С.П., КВАЧА М.О., при секретарі: БИВАЛЬКЕВИЧ Т. В.,ЗІНЬКОВЕЦЬ О.О. за участю: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 грудня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_10 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, компенсації індексу інфляції та 3 відсотків річних, -

В С Т А Н О В И В:

6 червня 2009 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_10 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01.08.2008 року по 25.11.2009 року в розмірі 2747 грн. 30 коп., компенсації з врахуванням індексів інфляції з 01.08.2006 року в розмірі 2840 грн. 53 коп., трьох відсотків річних з 01.08.2006 року по 01.05.2009 року в розмірі 360 грн. 38 коп.

Позовні вимоги мотивувала тим, що з відповідачем перебувала у шлюбі з 17.08.1998 р. по 22.01.2001 р., від якого у них є донька ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.05.2001 року з відповідача на її користь стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку. Враховуючи ту обставину, що відповідачем сплачуються аліменти несвоєчасно та не в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, просила стягнути на її користь пеню за несвоєчасну сплату аліментів, компенсацію індексу інфляції та 3 відсотків річних в загальній сумі 5948 грн. 21 коп.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 пеню за затримку у виплаті аліментів у розмірі 322 грн. 49 коп. Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати вищевказане рішення у звязку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Вказує, що судом невірно розраховано пеню за затримку аліментів, яка виникла за період з 01.08.2008 р. по 25.11.2009 р. та безпідставно не взято до уваги її розрахунок, який є точним, і виконаним відповідно до норм чинного законодавства. Також, на її думку, в порушення вимог ст. 549 ЦК України судом безпідставно відмовлено у стягненні на її користь компенсації індексу інфляції та 3-х відсотків річних, які відповідно до вимог ст. 625 ЦК України є відповідальністю за затримку виконання грошового зобовязання, та стягнуто на її користь судові витрати не в повному розмірі, що призвело до ухвалення незаконного рішення, оскільки стягнута судом сума є значно меншою ніж підлягає стягненню відповідно до вимог законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі є батьками неповнолітньої ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач, відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 травня 2001 року, сплачує на користь позивачки аліменти на утримання дочки в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу згідно виконавчого листа від 28 травня 2001 року. Проте, через нерегулярну та неповну їх сплату виникла заборгованість в сумі 5511 грн. 25 коп. станом на 1 березня 2009 року, яка була сплачена ОСОБА_10 тільки 19 травня 2009 року. Дані обставини по сплаті підтверджені розрахунками державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 17.06.2009 року ( а.с. 14-15) та від 28.09.2009 року, виконаними відповідно до ст. 195 СК України, та не заперечується сторонами.

Наведені вище докази підтверджують також, що починаючи з 1 березня 2009 року відповідач ОСОБА_10 проводив сплату аліментів нерегулярно і зокрема, враховуючи що сума аліментів становить 210 грн.30 коп., заборгованість за березень, квітень, та травень 2009 року становила 160,30 грн. щомісячно і була погашена ним загальною сумою лише у червні 2009 року в повному обсязі.

Враховуючи наведені обставини позивач вимагала стягнути пеню з відповідача на підставі положень ст. 196 СК України починаючи з 1.08.2008 року і по 25.11.2009 року.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобовязана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

З урахуванням того, що згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, тому за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів.

Оскільки судом першої інстанції, в порушення наведених приписів закону, пеня за прострочення сплати аліментів була визначена невірно в розмірі 30% від загальної суми заборгованості, рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_10 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що за липень 2008 року ОСОБА_10 зобовязаний був сплатити аліменти в сумі 208 грн.34 коп., оскільки він сплатив їх у сумі 185 грн., то заборгованість зі сплати аліментів за липень становить 23,34 грн.(208,34-185=23,34). З 01.08.2008 року нараховується неустойка (пеня) в розмірі 1% заборгованості за кожен день прострочення і до дня сплати заборгованості, тобто до 1 травня 2009 року включно, як зазначала позивач ОСОБА_7 у позовній заяві ( а.с. 70-71), вважаючи днем сплати аліментів 1 травня 2009 року, а всього за 273 дні.

За серпень 2008 року -(23,34x1%x273 дні ) =63 грн.71 коп.

За вересень 2008 року (23,34x 1%242 дні) =56 грн. 48 коп.

За жовтень 2008 року -(23,34x1%x212 днів)= 49 грн.79 коп.

За листопад 2008 року -(25,30 x 1% x181 день ) = 45 грн.79 коп.

За грудень 2008 року (26,41x 1% x 151 день) = 39 грн. 87 коп.

За січень 2009 року (25,30x1% x 120 днів) = 30грн.36 коп.

За лютий 2009 року (160,30 x1% x89 днів = 142 грн. 66 коп.

За березень 2009 року - (160,30x1% x 61день)= 97 грн. 78 коп.

Всього за прострочення сплати аліментів за період з 1.07.2008 року по 28 .02.2009 року пеня становить 526 грн.13 коп.

За березень квітень та травень 2009 року заборгованість по аліментах становила по 160 грн. 30 коп. кожного місяця, та була сплачена 18.06.2009 року ( а.с. 51 ), а тому пеня з 1.04.2009 року становить

За квітень 2009року (160,30 x1% x78днів ) =125 грн. 03 коп.

За травень 2009 року - (160,30x1% x48днів ) = 76 грн. 94 коп.

За червень 2009 року (160,30x1% x17днів) =27 грн. 25 коп..

За прострочення сплати аліментів за березень, квітень, травень 2009 року пеня становить в загальній сумі 229 грн. 22 коп.

Оскільки аліменти за період з 01.07.2008 року по 31.05.2009 року були сплачені відповідачем ОСОБА_10 з порушенням строку, з останнього підлягає стягненню на користь ОСОБА_7 пеня нарахована з 01.08.2008 року по 17.06.2009 року включно в загальній сумі 755 грн. 35 коп.(526,13+229,22 грн.).

Враховуючи, що позивачем не надано суду належних доказів про наявність заборгованості по аліментам за період з червня 2009 року до 25 листопада 2009року, підстави для стягнення пені за вказаний період відсутні, а тому рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_7 в цій частині належить залишити без зміни.

Висновки суду про відмову в позові ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_10 на її користь 2840 грн. 53 коп. компенсації втрати частини аліментів з урахуванням встановленого індексу інфляції, та 360 грн. 38 коп. річних від простроченої суми аліментів на підставі ст. 625 ЦК України грунтуються на нормах матеріального закону, оскільки відповідальність боржника за прострочення сплати аліментів встановлена статтею 196 СК України, а тому, зважаючи на врегульованість спірних правовідносин нормами Сімейного кодексу України, застосування до них норм Цивільного кодексу України суперечить приписам ст. 8 СК України.

На підставі вище наведеного, доводи ОСОБА_7 про незаконність рішення суду в частини відмови у стягненні коштів за порушення грошового зобов”язання за ст. 625 ЦК України не заслуговують на увагу.

Стягнувши на користь держави 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суд не взяв до уваги, що ОСОБА_7 сплатила при звернені до суду 200 грн. судового збору та 252 грн. ІТЗ ( а.с. 21,22), а тому на підставі ст. 88 ЦПК України має право на їх часткове відшкодування за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог .

Оскільки в частині розподілу судових витрат рішення суду суперечить матеріалам справи та вимогам ст. 88 ЦПК України, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового.

З матеріалів справи встановлено, що позивачка звернулась з позовом, встановивши його ціну в сумі 20 тис. грн. ( а.с1-2.), та сплатила відповідно судовий збір в сумі 200 грн. (а.с 21), в ході розгляду справи змінила позовні вимоги, зменшивши ціну позову до 5948 грн.21 коп.

Частинами 1,3 ст. 83 ЦПК України передбачено, що зайво сплачена сума судового збору повертається позивачеві у випадку внесення судового збору у більшому розмірі.

Оскільки позивачка ОСОБА_7 зайво сплатила судовий збір в сумі 140 грн. 52 коп., зазначені кошти підлягають поверненню з місцевого бюджету .

Статтями 88, 316 ЦПК України передбачено, що при винесенні рішення по суті справи апеляційний суд вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених сторонами пропорційно до задоволених вимог.

Виходячи з принципу пропорційності, з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 підлягає стягненню судовий збір в сумі 10 грн. 84 коп.( 7,55 грн. від суми сплаченої в суді першої інстанції та 3,28 грн. за розгляд справи апеляційним судом) та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 47 грн.19 коп. ( 31 грн. 97 коп. + 15 грн. 22 коп. ) .

Керуючись ст. 196 СК України, 79-88,209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І ШИ В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 грудня 2009 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_10 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та розподілу судових витрат між сторонами.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 1 липня 2008 року по 17 червня 2009 року включно у сумі 755 грн. 35 коп. ( сімсот пятдесят пять гривень тридцять пять копійок).

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 10 грн. 84 коп. судового збору та 47 грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Повернути ОСОБА_7 з місцевого бюджету м. Чернігова

з рахунку № 31419537700002, в ГУДК у Чернігівській області (МФО 853592), код ЄДРПОУ 22825965, код бюджетної класифікації доходів 22090100, 140 грн. 52 коп. (сто сорок гривень п”ятдесят дві копійки) зайво сплаченого судового збору.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 грудня 2009 року залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий Судді: