Ухвала суду № 86325890, 13.12.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

415/1777/18

1-кп/415/158/19

У Х В А Л А

Іменем України

13 грудня 2019 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шевченко О.В.

за участю секретаря Зінськовської Ю.О.

прокурора Панасенка В.В.

захисника Стародубцевої Л.О.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017130240002738 від 25.12.2017 стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, відповідно до ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 311 КК України,

У С Т А Н О В И В

У судовому засіданні представник публічного обвинувачення - прокурор Панасенко В.В., звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою. Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що оскільки ОСОБА_1 органами досудового розслідування обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 311 КК України, які відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких, судовий розгляд триває, крім того існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання зазначеного запобіжного заходу та на наявність яких вказують, як тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання останнього винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, що є однією із підстав вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, так і данні про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який не працює, що вказує на відсутність у останнього постійного джерела доходів, утриманців не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків за місцем проживання, допускає немедичне вживання наркотичних речовин, з 2010 року перебуває на диспансерному обліку з діагнозом наркоманія.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Стародубцева Л.О., заперечувала проти задоволення клопотання прокурора як необґрунтованого, зазначивши, що суду необхідно переглянути ризики на які посилається прокурор, оскільки її підзахисний вже тривалий час перебуває під вартою. Просила суд змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника та долучив до матеріалів справи медичну довідку зі Старобільської міської медичної частини.

Суд, вислухавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду…

Вирішуючи заявлене захисником обвинуваченого клопотання, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Під час розгляду клопотань, судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених прокурором ризиків. Однак, враховуючи існування ризику, суд вважає, що за час тримання обвинуваченого під вартою зазначений ризик не зменшився та не втратив своєї актуальності.

Про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховуватися від суду, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчать такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним у інкримінованих злочинах.

Окрім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 є особою працездатного віку, але суспільно корисною працею не займався, офіційно не працевлаштований, а отже ніяких джерел доходу для існування немає, що дає підстави вважати, що доходи від злочинної діяльності є його єдиним заробітком, а отже свідчить про ризик вчинення нових злочинів. Допускав немедичне вживання наркотичних речовин, з 2010 року перебуває на диспансерному обліку з діагнозом наркоманія. Відповідно до наданої суду медичної довідки ОСОБА_1 є відносно здоровою людиною, за час перебування в слідчому ізоляторі неодноразово звертався за медичною допомогою та одержував амбулаторне лікування.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що факти, наведені прокурором на підтвердження існування ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, переконливо підтверджують, що існує реальна небезпека неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_1 , а саме переховування від суду.

Також стороною захисту, суду не надавалися необхідні документи для застосування дообвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, а саме відсутня адреса житла та згода його власника. На переконання суду, інший запобіжний захід не в змозі у повному обсязі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 22, 177, 178, 197, 331, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Стародубцевої Л.О., відмовити.

Клопотання представника публічного обвинувачення - прокурора Панасенка В.В., про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 311 КК України, на 60 днів, який рахувати з 13 грудня 2019 року до 10 лютого 2019 року включно, і утримувати останнього у Старобільському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області.

Копію ухвали надіслати до Старобільського слідчого ізолятору управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, для відома.

Ухвалу може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Лисичанський міський суд Луганської області.

Суддя О.В. Шевченко