Рішення № 86322326, 13.12.2019, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/789/19

Провадження № 2/581/291/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 грудня 2019 року селище Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі судді Сізова Д.В.,

з участю секретаря Самілик Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Сумської області, третя особа: ОСОБА_2 ,

про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

11 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував такими обставинами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку та погосподарських споруд по АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка, сільскогосподарського призначення (пай), яка належала йому на підставі державного акту серії ЯМ №798342 від 14 серпня 2012 року.

Він є єдиним, що прийняв спадщину спадкоємцем за законом, оскільки батько розірвав шлюб з матір`ю ще у 1997 році, у іншому шлюбі не перебував та інших дітей не мав.

Після смерті батька він належним чином прийняв спадщину, отримавши свідоцтва про право на спадщину законом на належні померлому земельні ділянки. Однак, звернувшись до нотаріуса за оформленням спадкових прав на житловий будинок та погосподарські споруди по АДРЕСА_1 , з`ясувалося, що вказаний будинок, який батько придбав у колгоспу за договором купівлі-продажу має іншу ніж на даний час адресу, тому отримав відмову у видачі свідоцтва про власності на цю нерухомість.

Відповідно до вказаного договору від 10 січня 1992 року батько придбав житловий будинок за № 17 з надвірними будівлями, що знаходився в колгоспі АДРЕСА_3 . На цей час вказаний будинок має адресу - АДРЕСА_1 , що підтверджується даними погосподарського обліку у с. Берестівка.

Зазначає, що матір у своїх адресованих нотаріусу заявах вказала, що вказане житло не є їх із батьком спільною сумісною власністю, оскільки фактично був набутий ним ще до реєстрації шлюбу.

За наявності вказаних обставин, він позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на це нерухоме майно, тому просив визнати за ним в порядку спадкування після смерті батька право власності на будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , зокрема: житловий будинок літ. «А-І», загальною площею 83,7 кв.м, житловою площею 52,2 кв.м, прибудову літ.«а», літню кухню літ.«Б», прибудову літ «б», сарай літ.«В», сарай літ.«Г», сарай літ.«Д», сарай літ.«Е», гараж літ.«Ж», сарай літ.«З», погріб літ. «п/г», вбиральню літ.«У», ворота з хвірткою №1, огорожу №2.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у своїх заявах позивач позов підтримав, відповідач та третя особа визнали позовні вимоги, усі просили розглянути справу без їх присутності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 2 вересня 1989 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб. Вказані особи є батьком та матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7, 50).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 10 січня 1992 року колгосп «Прапор Леніна» продав ОСОБА_3 житловий будинок № 17 з надвірними будівлями, житловою площею 45 кв.м за 15039 крб. Договір посвідчено головою виконкому Берестівської сільської Ради народний депутатів Липоводолинського району та зареєстровано за № 1 (а.с. 8).

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 лютого 1997 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Миколаївка Роменського району помер ОСОБА_3 (а.с. 10).

Із довідки Миколаївської сільської ради Роменського району Сумської області від 21 грудня 2016 року вбачається, що ОСОБА_3 до дня смерті був зареєстрований та самотньо проживав по АДРЕСА_5 . Заповіт від імені ОСОБА_3 виконкомом цієї сільради не посвідчувався. Спадкоємцем на все майно після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1 (а.с. 81).

Із довідки КП Сумського МБТІ від 1 лютого 2019 року № 1911621 вбачається, що згідно архівних інвентаризаційних документів КП «Сумське міське БТІ» в Липоводолинському районі, інвентаризація нерухомого майна за адресою АДРЕСА_6 не проводилась, право власності на нерухоме майно не реєструвалось (а.с. 14).

Відповідно до копії по господарської книги за 1991-1995 рр. у господарстві по АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_1 .

Рішенням Берестівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області третьої сесії сьомого скликання від 25 грудня 2015 року вирішено перейменувати вулиці в АДРЕСА_1 з відповідними номерами домогосподарств (а.с.19).

Із довідки Берестівської сільради Липоводолинського району Сумської області від 30 травня 2019 року вбачається, що згідно даних погосподарського обліку житловий будинок АДРЕСА_2 числиться за ОСОБА_5 (а.с. 20).

Із довідки Берестівської сільради Липоводолинського району Сумської області від 21 червня 2019 року вбачається, що згідно даних погосподарського обліку житловий будинок АДРЕСА_1 з 1992 року числиться за ОСОБА_3 (а.с. 21).

Із довідки Берестівської сільради Липоводолинського району Сумської області від 21 жовтня 2019 року вбачається, що земельні ділянки розміром: ОСГ - 0,25 га; під будівлями 0,08 га приватизовані ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення виконкому Берестівської сільської ради № 19 від 30 липня 1993 року, однак Державний акт не видавався (а.с.22).

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 27 листопада 2014 року приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Сумської області Колісник С.М. заведена спадкова справа №58/2014 після смерті ОСОБА_3 (а.с.11).

16 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , заведено спадкову справу №58/2014 (а.с.48).

16 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса з заявами, у одній з яких вказала про відмову від прийняття спадщини після смерті чоловіка, а в іншій про те, що все майно після смерті чоловіка є його особистою власністю, оскільки придбано ним за рахунок його особистих коштів (а.с.53, 54).

20 травня 2017 року ОСОБА_1 отримав два свідоцтва про право на спадщину за законом, на належні батьку земельні ділянки, площами 1,1426 га та 4,1305 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Берестівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області (а.с.12, 13).

25 березня 2019 року приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Сумської області Колісник С.М. відмовлено ОСОБА_1 у оформленні спадкових прав та у видачі свідоцтва про право на спадковий будинок, з огляду на відсутність правостановлюючих документів для встановлення складу спадкового майна (а.с.23).

Відповідно до виготовленого 2 травня 2019 року технічного паспорту, домоволодіння по АДРЕСА_1 складається із житлового будинку літ. «А-І» (1985 року побудови), загальною площею 83,7 кв.м, житловою площею 52,2 кв.м, прибудови літ. «а» (1985 року побудови), літньої кухні літ. «Б» (1990 року побудови), прибудови літ. «б» (1990 року побудови), сараю літ. «В» (1985 року побудови), сараю літ. «Г» (1990 року побудови), сараю літ. «Д» (1985 року побудови), сараю літ. «Е» (1991 року побудови), гаражу літ. «Ж» (1991 року побудови), сараю літ. «З» (1994 року побудови), погрібу літ. «п/г» (1985 року побудови), вбиральні літ. «У» (1985 року побудови), воріт з хвірткою .«№1» (2010 року побудови), огорожі «№2» (2010 року побудови), вартістю 36270 грн. (а.с.15-18, 24).

Згідно з ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, власник майна, згідно зі ст. 392 ЦК України, може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

До часу набрання чинності ЦК України 2003 року та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на не рухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004року виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції Закону № 834-VIII від 26 листопада 2015 року) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до абз. 60 п. 3.3 Інструкції про проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 не належить до самовільного будівництва індивідуальні житлові будинки, садові, дачні будинки господарські /присадибні/ будинки і споруди, прибудови до них, що побудовані до 05 серпня 1992 року.

Державна реєстрація права на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будівлі та споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» від 05 серпня 1992 року № 449 (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Тобто, до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року житлових будинків вимогам законодавства, будівельним нормам та державним стандартам і правилам, зокрема, для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 року).

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

Отже, за наявності на збудоване до 5 серпня 1992 року домоволодіння виготовленого 2 травня 2019 року технічного паспорту та відповідних записів у погосподарських книгах, суд приходить до висновку, що наявних у справі доказів достатньо для висновку про належність померлому батьку позивача житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України спадщину складають всі права та обов`язки, які б належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що застосовується, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За наявності у матеріалах справи відомостей про, те що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_3 , заяви колишньої дружини померлого про те, що набутий ним у власність будинок не є спільною власністю подружжя, а також враховуючи, що спірний житловий будинок побудований на виділеній для цього земельній ділянці, за наявності технічного паспорту, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуального житлового будинку, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них вимогам законодавства, суд вважає необхідним визнати право власності на житловий будинок за позивачем, який належним чином прийняв спадщину.

У той же час, розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди на підставі положень ст. 186, 381 ЦК України є приналежністю головної речі (будинку), відповідно до вимог чинного законодавства не потребують окремої реєстрації, а тому не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на розташовані поряд господарсько-побутові будівлі й споруди.

Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ.«А-І», загальною площею 83,7 кв.м, житловою - 52,2 кв.м, з приналежними до нього господарсько-побутовими будівлями і спорудами, по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_7 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Липоводолинська селищна рада Сумської області; вул. Роменська, 10, селище Липова Долина, Сумська область; код ЄДРПОУ: 04390972.

Третя особа: ОСОБА_2 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Д. В. Сізов