Рішення № 86317985, 13.12.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1143/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області №0128664-5106-2405 від 03.07.2019р. про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 42189,04грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням її зобов`язано сплатити податок на нерухоме майно в сумі 42189,04грн. Однак, позивач зазначає, що вона є власником нежитлових приміщень розташованих за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 4532,80 м2., що включає в себе: вагову - площею 30.90кв.м., виробничий цех - площею 461,60кв.м., склад з їдальнею - площею 1104кв.м., склад - площею 311,30кв.м., виробничий цех - площею 2625кв.м. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 до будівель сільськогосподарського призначення відносяться: будівлі для тваринництва (1271.1), будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звіриництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

Довідкою Іванівецької сільської ради від 06.03.2017 №96 позивач підтверджує, що вищезазначені нежитлові приміщення, які є її власністю, використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції, в тому числі виготовлення борошна, виготовлення олії, відгодівлі свиней, та вирощування птиці.

З указаних підстав, позивач вважає, що вона на підставі п."ж" звільнена від сплати податку на нерухоме майно, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідач у поданому відзиві просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зазначає, що для звільнення від сплати податку на нерухоме майно за правилами ст.266 п.266.2, пп.266.2.2. "ж" ПК України, недостатньо бути власником нерухомого майна, яке використовується в сільськогосподарському виробництві, а треба бути виробником такої продукції.

Так, відповідач вказує, що до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб та фізичних осіб, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД. При цьому, ОСОБА_1 згідно ідентифікаційних даних на момент прийняття податкового повідомлення-рішення, здійснювала такі види діяльності: код КВЕД 46.11 - Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; код КВЕД 46.19 - Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Указані коди КВЕД входять до секції «G» Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів та не відносяться до сільськогосподарських товаровиробників.

Також, відповідач вказує на те, що види діяльності, які зазначені у наданому Витязі з ЄДР - інші, ніж були у 2018 році, оскільки, у 27.09.2019р. була проведена зміна видів діяльності.

Відповідач зазначає, що позивач як сільськогосподарський виробник, за правилами податкового законодавства: знаходиться на загальній системі оподаткування, але не сплачує податків, які передбачені законом для сільськогосподарського товаровиробника; не подає звітність визначену законом; коди КВЕД, які обрав позивач не стосуються діяльності сільськогосподарського товаровиробника; немає статусу сільськогосподарського товаровиробника.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що в даному позові позивач посилається на звільнення його від сплати податку згідно з оскаржуваним рішенням на підставі п. "ж" п.п.266.2.2 ст.266 ПК України, при цьому, зазначає про те, що відповідачу про приналежність приміщень було відомо з адміністративної справи №824/122/17-а, в якій встановлено факт приналежності будівель до п."є" п.п.266.2.2 ст.266 ПК України.

У зв`язку з вище наведеним, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 08.10.2019р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні).

Ухвалою від 01.11.2019р. у задоволенні клопотання представника позивача О.С.Роскрута про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.

Ухвалою від 01.11.2019р. здійснено заміну відповідача Головне управління ДФС у Чернівецькій області на процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Чернівецькій області.

Ухвалою суду від 11.12.2019р. витребувано від державного реєстратора Кельменецької районної державної адміністрації виписку з Єдиного державного реєстру, із зазначенням відомостей щодо видів діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з датами та номерами записів про внесення змін до нього щодо видів діяльності. Ухвалою суду від 12.12.2019р. від державного реєстратора витребувано витяг з Єдиного державного реєстру, із зазначенням відомостей щодо видів діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) станом на 2018 рік та щодо видів діяльності вказаної ФОП станом на 2019 рік, з датами та номерами записів про внесення змін до нього щодо таких видів діяльності.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Кельменецькій державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області як платник податків та зборів з 30.10.2003р. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, види діяльності позивача станом на 25.10.2019р. за кодами ВЕД: 01.46 - Розведення свиней; 01.50 - Змішане сільське господарство; 01.63 - Післяурожайна діяльність; 10.41 (основна) - Виробництво олії та тваринних жирів (основний); 46.11 - Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.19 - діяльність посередників у торгівлі тваринами широкого асортименту (а.с.26-27).

Згідно з Витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.10.2017р. №101237949 ОСОБА_1 є власником комплексу, об`єкту нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4532,80 м2., що включає в себе: вагову літ. А - площею 30.90 кв.м., виробничий цех літ.Б - площею 461,60кв.м., склад з їдальнею літ.К - площею 1104кв.м., склад літ.Р - площею 311,30кв.м., виробничий цех - площею 2625кв.м. (а.с.12).

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 22.10.2019р. за ОСОБА_1 зареєстровано на праві власності комплекс загальною площею 4532,80 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.30-34).

Згідно з довідками Івановецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області від 06.03.2017р. та від 24.09.2019р. до придбання ОСОБА_1 (ПП «Поляріс») об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало ВАТ «Кельменецьккий завод продтоварів», вказане майно використовувалось для виробництва продовольчих товарів. Після придбання вказаного майна ПП «Поляріс», власником якого є ОСОБА_1 , майно використовується для виробництва с/г продукції, в тому числі: виготовлення борошна, виготовлення олії та відгодівлі свиней та вирощування птиці (а.с.13-14).

03.07.2019р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0128664-5106-2405, яким визначена загальна сума податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 42189,04 грн. за податковий період 2018 рік (а.с.15) (а.с.9).

Позивач вважає указане рішення протиправним у зв`язку з цим, посилаючись на те, що нежитлова нерухомість, що їй належить, не є об`єктом оподаткування на підставі п."ж" пп. 266.2.2. ст.266 ПК України, звернулась до суду з цим позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно зі ст.265 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п.266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

В силу положень п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України вбачається, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з п.п.266.3.3 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких, зокрема, належать будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Саме на указаний пункт позивач посилається в якості підстави для звільнення її від обов`язку сплати зазначеного податку.

Водночас, суд зазначає, що згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.12.2018р., щодо позивача зазначено види діяльності: 46.11 - Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.19 - Діяльність посередників у торгівлі тваринами широкого асортименту, що підтверджується Витягом з ЄДР від 12.12.2019р. №24986126 (а.с.78-81).

Зміна видів діяльності щодо ФОП ОСОБА_1 була здійснена 27.09.2019р., що підтверджується Витягом з ЄДР від 12.12.2019р. №24986178. Згідно внесених змін види діяльності позивача: 01.46 - Розведення свиней; 01.50 - Змішане сільське господарство; 01.63 - Післяурожайна діяльність; 10.41 (основна) - Виробництво олії та тваринних жирів (основний); 46.11 - Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.19 - діяльність посередників у торгівлі тваринами широкого асортименту (а.с.82-85).

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного рішення позивач здійснювала такі види діяльності: 46.11 (основна) - діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.19 - діяльність посередників у торгівлі тваринами широкого асортименту, а зміни до видів діяльності позивачем внесено після прийняття оскаржуваного рішення.

У зв`язку з цим, суд вважає, що посилання позивача на те, що вона в розумінні вказаної норми ПК України є сільськогосподарським товаровиробником, не можуть обґрунтовувати неправомірність прийнятого щодо неї рішення, оскільки такі обставини виникли після прийняття такого рішення.

Попри це, суд звертає увагу на наступне.

У відповідності до приписів ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст.9 КАС України).

Перевіривши оскаржуване рішення на предмет відповідності наведених вище критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України суд доходить до наступних висновків.

Згідно з пунктом "є" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України до переліку об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування віднесено будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

В силу вимог п.п.14.1.1291 п.14.1 ст.14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові (група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промислові).

До будівель промислових відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості, що включає підкласи: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості; 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії; 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості; 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості; 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості; 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості; 1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості; 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості; 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) Будівлі промислові та склади належить клас (код 1251) Будівлі промислові, який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) Резервуари, силоси та склади належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 4532,80 м2., складається в цілому з вагової літ. А - площею 30.90 кв.м., виробничого цеху літ.Б - площею 461,60кв.м., складу з їдальнею літ.К - площею 1104кв.м., складу літ.Р - площею 311,30кв.м., виробничого цеху - площею 2625кв.м.

Відтак, суд вважає, що вказані об`єкти нерухомості не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу приписів п."є" 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

З приводу посилань відповідача на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №824/122/17-а та незгоди з таким рішенням, суд зазначає, що такі обставини не можуть мати юридичне значення для розгляду даної справи, оскільки, справи різняться підставами та періодами виникнення спірних правовідносин.

З системного аналізу положень ПК України слідує, що об`єктом оподаткування є об`єкт нерухомості, а не суб`єкт, як власник такої нерухомості. При визначенні бази оподаткування визначальними ознаками в даному випадку є саме ознаки нерухомості, а не ознаки її власника. Таким чином, база оподаткування повинна визначатися без урахування організаційно-правової форми власника та виду здійснення підприємницької діяльності.

Водночас відповідно до положень чинного законодавства юридичні особи та фізичні особи-підприємці/фізичні особи належать до однієї категорії учасників господарського процесу, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Виключення будівель промисловості, що належать на праві власності юридичній особі, з числа об`єктів нерухомості, які за законом не є об`єктами оподаткування, суперечить, визначеним Податковим кодексом України принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу тощо (п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. ПК України).

Дослідивши зміст пункту «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, судом встановлено, що названий пункт визначає виключно питання щодо переліку об`єктів нерухомого майна, які не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно. При цьому, зазначений пункт не визначає переліку осіб на яких він поширюється або не поширюється.

Так, норма пункту "є" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого п.п. 4.1.11 п. 4.1 ст. 4 ПК України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у п.п.4.1.8 п.4.1 ст.4 ПК України, не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності юридичним особам, до об`єктів, які не оподатковуються в силу закону.

За наведених обставин справи та положень законодавства, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для застосування до переліку об`єктів нерухомого майна, якими володіє позивач, пункту "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Таким чином, суд доходить висновку, що належні позивачу нежитлові будівлі, як будівлі промисловості, не є об`єктом оподаткування в силу пункту "є" п.п 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України, відтак податок на нерухоме майно на них не повинен нараховуватись.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року у справі №822/2624/16 (№К/9901/1438/17).

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час перевірки правомірності оскаржуваного рішення, суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідачем не доведено суду правомірність прийнятого рішення. Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на її користь з Головного управління ДПС у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області №0128664-5106-2405 від 03.07.2019р., яким ОСОБА_1 визначено зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 42189 (сорок дві тисячі сто вісімдесят дев`ять) грн. 04коп.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( с. Іванівці , Кельменецький район , Чернівецька область , 60144, ІПН НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, ЄДРПОУ 39392513).

Суддя В.О. Кушнір