Рішення № 86317584, 13.12.2019, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/338/19

Провадження по справі №2/305/306/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2019 Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючої - судді Бліщ О.Б.

секретаря с/з - Вербещука В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рахів у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Позовні вимоги мотивує тим, що з відповідачем по справі позивачка зареєструвала шлюб

04 жовтня 2008 року, у виконкомі Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, за актовим записом № 25 про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . За час спільного проживання у шлюбі у сторін народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із відповідачем по справі прожили разом до жовтня 2018 року, а на даний час проживають окремо одне від одного за різними адресами. Причинами розірвання шлюбу зазначає те, що особисті відносини між ними уже тривалий час мають негативний характер та відсутнє нормальне спілкування. Зазначає, що на час подачі позовної заяви до суду вони проживають окремо, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету та не проживають разом як сім`я, у зв`язку з чим сімейні зв`язки між ними фактично втрачені.

Окрім цього вказує, що відповідач про дітей не турбується, з того моменту відколи не проживають разом. Жодного разу не надав матеріальної допомоги на виховання дітей, чим порушує обов`язки щодо належного виховання дітей. У добровільному порядку матеріально піклуватися про дітей відповідач не має бажання, на жодні домовленості щодо виплати аліментів не погоджується. Зазначає, що самостійно забезпечувати дітей матеріально змоги не має. На даний вона час працює пекарем у ФОП ОСОБА_5 , але коштів недостатньо для нормального розвитку та утримання дітей. Також зазначає, що хоча відповідач офіційно ніде не працює, однак їздить на заробітки до Чеської Республіки, тобто має можливість утримувати дітей. З огляду на викладене, просила задовольнити її позовні вимоги, розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 .. Після розірвання шлюбу відновити їй прізвище ОСОБА_1 , а також стягувати аліменти на неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 гривень на кожну дитину, до досягнення ними повноліття.

Позивачка ОСОБА_1. та її представник ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилися, однак надали суду заяву, в якій просили дану справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять такі задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином про що свідчить розписка про вручення судового виклику.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 , подав до суду заперечення на позовну заяву, суть яких зводиться до того, що причинами розпаду їх сім`ї стало втручання батьків його дружини ОСОБА_1 у їх подружнє життя, що постійно призводило до сварок. Також вказує, що сплачувати аліменти у визначеному позивачкою розмірі він не має можливості, оскільки ніде не працює. Окрім цього, на даний час проживає з батьком, який є пенсіонером та часто хворіє, а мати є інвалідом третьої групи і потребує постійного лікування. Разом з тим, згідний сплачувати аліменти у мінімальному розмірі, визначеному законодавством. Також просив надати їм з позивачкою строк на примирення.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступного висновку.

Сторони зареєстрували шлюб 04 жовтня 2008 року, у виконкомі Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, за актовим записом № 25 про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що сторони фактично припинили спільне проживання і сімейне життя з поважної причини. На даний час спільно не проживають та не підтримують сімейних відносин.

Так, згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

У відповідності до ч. 2 ст. 104, ч 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, за позовом одного з подружжя, на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Окрім наведеного, положеннями п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» регламентовано, що «проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Суд, враховуючи бажання відповідача зберегти сім`ю та примиритись з позивачкою, надавав сторонам строк на примирення. Однак, після спливу наданого судом строку сторони не примирилися.

Таким чином, з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини припинення сімейних стосунків, суд вважає, що позов у цій частині обґрунтований і підлягає задоволенню, відповідно до ст. 112 СК України, оскільки встановлено, що причина розпаду подружніх відносин між сторонами є справжньою, глибинною. Шлюб між сторонами носить формальний характер, їх подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, яка наполягає на розірванні шлюбу, тому шлюб між сторонами слід розірвати.

Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Позивачка ОСОБА_1. , як особа, що змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, висловила бажання після розірвання шлюбу іменуватися дошлюбним прізвищем ОСОБА_1 , тому після розірвання шлюбу їй слід відновити вказане прізвище.

В силу вимог ст. 115 Сімейного Кодексу України, рішення суду про розірвання шлюбу, після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб. Таким чином, копію рішення суду, після набрання ним законної сили, слід надіслати у відділ ДРАЦС Реєстраційної служби Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області, для виконання.

Щодо позовних вимог позивачки ОСОБА_1 про стягнення аліментів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою ВР України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрували шлюб 04 жовтня 2008 року, у виконкомі Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, за актовим записом № 25 про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . За час спільного проживання у шлюбі у сторін народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачкою та перебувають на її повному утриманні і вихованні. Наразі діти є малолітніми, перебувають на утриманні матері, яка є позивачкою у справі. Відповідач утриманням та вихованням дітей упродовж останнього року не займається.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в судовому порядку.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

З цих підстав, суд погоджується із обраним позивачкою способом захисту права своїх малолітніх дітей, шляхом визначення аліментів у твердій грошовій сумі.

У ході судового розгляду встановлено, що відповідач не надає належної регулярної допомоги для належного утримання малолітніх дітей, є працездатним, інших утриманців не має, протилежного ним суду не доведено.

При цьому суд не бере до уваги доводи відповідача, що на даний час він ніде не працює та має на утриманні батьків, з огляду на те, що забезпечувати належний рівень матеріального утримання своїх дітей є його обов`язком, як батька дітей. При цьому відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що його батьки є непрацездатними, не отримують ніяких доходів та перебувають на його утриманні.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей також підлягають до задоволення.

Враховуючи, обов`язок ОСОБА_2 утримувати дітей до досягнення ними повноліття (ст. 180 Сімейного кодексу України) та з урахуванням положення частини 2 статті 182 Сімейного кодексу України, майнового та сімейного стану відповідача, суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів, які будуть стягуватися з відповідача на утримання його малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в користь ОСОБА_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 гривень на кожну дитину окремо, що відповідатиме інтересам дітей та є гарантією, визначеною зазначеними вище Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за позовами про стягнення аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти слід присудити від дня подання позовної заяви, а саме з 21.02.2019.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача в спеціальний фонд Державного бюджету України в особі Рахівського районного суду Закарпатської області слід стягнути 768,40 грн судового збору та 768,40 грн судового збору у користь позивачки ОСОБА_1 .

В силу ч. 1 п. 1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що був зареєстрований 04 жовтня 2008 року, у виконкомі Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, за актовим записом № 25 - розірвати.

Після розірвання шлюбу відновити позивачці дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 .

Стягувати, із громадянина ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень, на кожну дитину окремо, щомісячно, починаючи з 21 лютого 2019 року до досягнення дітьми повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 судові витрати в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в спеціальний фонд Державного бюджету України в особі Рахівського районного суду Закарпатської області 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору на рахунок: отримувач коштів - УК у Рахів р/Рахівський р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37862638, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA538999980000031218206007211, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - судовий збір.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 грудня 2019 року.

Головуюча: Бліщ О.Б.