Рішення № 86316131, 13.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6453/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (68653, Одеська обл., Ізмаїльський р-н., с. Комишівка, вул. Миру, 3) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, в якому позивач просить:

скасувати рішення сесії Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 23.07.2019р. № 513-VII «Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області»;

зобов`язати Комишівську сільську раду Ізмаїльського району Одеської області (68653, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Комишівка, вул. Миру, 3, код ЄДРПОУ 04378528) затвердити поданий гр. ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером: 5122082000:02:002:0114 у власність, площею 1,0000 га з земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльської ради Одеської області (в межах населеного пункту);

стягнути з відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно на думку позивача, було відмовлено йому у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Позивач зазначає, що 14.06.2018р. ним було подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1 га з земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту) до Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Рішенням сесії Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 04.07.2018 № 254-VII позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1 га на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту). Проте, в подальшому, Комишівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області рішенням № 513-VII від 23.07.2019 відмовлено позивачу в затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту), зазначене рішення позивач вважає протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Ухвалою від 05.11.2019 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; призначено розгляд справи на 04 грудня 2019 року.

18.11.2019р. до суду надійшло клопотання відповідача (вх.№43044/19) про розгляд справи за відсутності представника відповідача, в якому зокрема зазначено, що відповідач повністю визнає позов.

До судового засідання 04.12.2019р. позивач та відповідач не з`явилися, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2018р. ОСОБА_1 звернувся з заявою до сільського голови Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1 га з земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Рішенням позачергової сесії Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 04.07.2018 № 254-VII ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1 га на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту).

На підставі зазначеного на замовлення ОСОБА_1 приватним підприємством «ТАЙЗЕР ЕКСПО УКРАЇНА» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, місце розташування: на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (у межах населеного пункту), площею 1,00 га.

05.03.2019 Відділом у Ізмаїльському районі Міськрайонного управління у Ізмаїльському районі та м. Ізмаїл Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.09.2018, розробленого ПП «Тайзер експо України» було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства в Державному земельному кадастрі, кадастровий номер земельної ділянки: 5122082000:02:002:0114.

Судом встановлено, що фактично позивач просив затвердити проект землеустрою, на виготовлення якого відповідачем надано відповідну згоду.

02.04.2019р. позивач звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту).

Рішенням сесії Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 23.07.2019р. №513- VII відмовлено гр. ОСОБА_1 в затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту).

Позивач вважаючи вищезазначене рішення протиправним, а дії відповідача не законними звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 22 ЗК України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до статті 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянам у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Згідно частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із змістом частини сьомої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Як встановлено судом. такий проект виготовлений на замовлення позивача у встановленому законом порядку.

Законом № 858-IV визначено вимоги до проекту землеустрою.

Статтею 50 Закону № 858-IV визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

- завдання на розроблення проекту землеустрою;

- пояснювальну записку;

- копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

- письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

- довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

- відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;

- розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

- розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

- перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

- викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- кадастровий план земельної ділянки;

- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

- матеріали погодження проекту землеустрою.

Частиною 8 статті 118 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186- 1 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Частиною 5 статті 186-1 ЗК України передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 ЗК України).

Відповідно до частини 8 статті 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання з регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином, нормами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи повинен прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23.11.2018р. у справі №826/8844/16.

При цьому, відповідно до частини 10 статті 59 Закону №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається та встановлено в процесі розгляду справи, що позивачем пройдено всі необхідні етапи задля затвердження проекту землеустрою, передбачені чинним законодавством з цього питання, а саме:

- подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства до Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області;

- отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства;

- розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства;

- погоджено проект землеустрою в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.

Комишівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області за результатами голосування розгляду заяви ОСОБА_1 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,0000 га, кадастровий номер 5122082000:02:002:0114, яка розташована на території Комишівської сільської ради Ізмаїльської ради Одеської області (в межах населеного пункту) відмовлено у задоволенні такої заяви.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що як вбачається з статей 118, 122 Земельного кодексу України, законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Також, з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 у справі № 815/2488/17 та постанові від 06.03.2019р. у справі №1640/2594/18.

Звертаючись 02.04.2019р. до Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області із заявою про затвердження проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 додав погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту), а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Як зазначалось, згідно норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

В даному випадку проект землеустрою погоджено відповідними органами, разом з проектом надано витяг з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки.

Суд зазначає, що в процесі розгляду справи встановлено, що поданий ОСОБА_1 на затвердження Комишівській сільській раді Ізмаїльського району Одеської області проект землеустрою був належним чином погоджений у встановленому статтею 186-1 ЗК України порядку, тому відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України Комишівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області повинна була прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою.

Відтак, позовна вимога, щодо скасування рішення Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 23.07.2019 № 513-VII «Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області» підлягає задоволенню.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Щодо вимоги про зобов`язання Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (68653, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Комишівка, вул. Миру, 3, код ЄДРПОУ 04378528) затвердити поданий гр. ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером: 5122082000:02:002:0114 у власність, площею 1,0000 га з земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльської ради Одеської області (в межах населеного пункту), суд зазначає, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання з приводу регулювання земельних відносин.

Проте суд бере до уваги, що разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018р. року у справі №804/1469/17 та від 10.04.2019 року у справі №826/11251/18.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) № 37801/97, п. 36 від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З наведеного вбачається, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Суд бере до уваги визнання відповідачем позову.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем позов визнано повністю.

Таким чином, для належного захисту та поновлення прав позивача окрім як визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення, слід зобов`язати Комишівську сільську раду Ізмаїльського району Одеської області повторно винести на розгляд найближчої сесії сільської ради питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером: 5122082000:02:002:0114 у власність, площею 1,0000 га з земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльської ради Одеської області (в межах населеного пункту) поданого гр. ОСОБА_1 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими в частині, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (68653, Одеська обл., Ізмаїльський р-н., с. Комишівка, вул. Миру, 3, код ЄДРПОУ 04378528) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення сесії Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 23.07.2019 № 513-VII «Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області».

Зобов`язати Комишівську сільську раду Ізмаїльського району Одеської області (68653, Одеська обл., Ізмаїльський р-н., с. Комишівка, вул. Миру, 3, код ЄДРПОУ 04378528) повторно винести на розгляд найближчої сесії сільської ради питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером: 5122082000:02:002:0114 у власність, площею 1,0000 га з земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльської ради Одеської області (в межах населеного пункту) поданого гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (68653, Одеська обл., Ізмаїльський р-н., с. Комишівка, вул. Миру, 3, код ЄДРПОУ 04378528) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.П. Самойлюк

.