Рішення № 8631613, 29.03.2010, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 2 – 122 / 2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2010 року смт. Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Шляхова В. І.

за участю секретаря Нерус Н. І.,

представника позивача ОСОБА_1

та відповідачів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Ріпки цивільну справу за позовом комунального підприємства «Ріпкинська житлово – експлуатаційна дільниця» (далі Ріпкинська ЖЕД) до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, про стягнення в солідарному порядку заборгованості за спожиті послуги та понесених судових витрат,

встановив:

12 лютого 2010 року позивач пред’явив позов про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожиті послуги, а після залучення судом в якості співвідповідача ОСОБА_3 остаточно пред’явив до співвідповідачів позов про стягнення з них в солідарному порядку заборгованості за спожиті послуги та понесених судових витрат на свою користь. Вимоги обгрунтовані тим, що всупереч вимогам законодавства відповідачі на протязі січня 2007 – січня 2010 років споживали послуги позивача з обслуговування будинку та прибудинкової території без належної оплати, через що борг склав 428 грн. 07 коп. У досудовому порядку спір врегулювати не вдалося, тому просить про поновлення своїх порушених прав у судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги обґрунтовуючи їх обставинами викладеними у позовній заяві. Співвідповідачі позов визнали частково, в об’ємі, який фактично надав позивач. Заперечення зводяться до того, що позивач неналежно виконує договірні зобов’язання та будь – які послуги не надає. ОСОБА_2 зробив усну заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи виходить з того, що згідно статуту Ріпкинська ЖЕД створена власником – територіальною громадою за для здійснення належного утримання жилого фонду селища та забезпечення населення гаратованими і кваліфікованими житлово – комунальними послугами, набувши право на збирання від населення плати за утримання житла. Власником же й встановлюються тарифи на послуги, що надає позивач населенню. По справі встановлено, що власники квартир будинку № 17 на вул. Попудренко в смт. Ріпки не створювали, відповідно до вимог чинного законодавства, будь-яких товариств чи об’єднань співвласників, з метою ефективного використання будинку, допоміжних споруд та прибудинкової території. Таким чином, Ріпкинська ЖЕД є єдиним суб’єктом господарювання, котрий відповідно до своїх статутних завдань має забезпечувати утримання та експлуатацію вказаного будинку(а.с. 15 – 17, 20 - 22).

З пояснень представника позивача вбачається, що джерелами фінансування Ріпкинської ЖЕД є кошти, котрі надходять від населення в якості оплати за спожиті послуги. Таким чином, якість та обсяг робіт, які виконує ЖЕД, залежать від кількості коштів що надходять від населення.

Суд бере до уваги те, що відповідачі, як співвласники квартири № 15 будинку № 17 на вул. Попудренко в смт. Ріпки (а.с. 65), відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території. Отже, те що ОСОБА_2 не зареєстрований за адресою, відносно якої виник спір, (а.с. 14, 23 – 24) не має ніякого правового значення, оскільки звільняє його від виконання обов’язку власника нести тягар витрат, пов’язаних з утримання власності.

Відповідно до п. 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою КМУ № 572 від 08.10.1992р., власник житла за рахунок власних коштів оплачує всі витрати, пов’язані з утриманням житлового будинку і закріпленої прибудинкової території. З 10 січня 2006 року сторои заходяться у договірних відносинах, та відповідачі зобов’язалися щомісячно до 10 числа наступного за розрахунковим, оплачувати надані позивачем послуги за встановленими тарифами. З оглянутої судом розрахункової книжки та розрахунку заборгованості убачається, що фактично оплата послуг позивача відповідачами здійснювалася у розмірах, нижчих від затверджених власником тарифів, що й стало причиною виникнення заборгованості, розмір якої документально підтверджено (а.с. 7, 30 – 56). Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог на поновлення порушеного права позивача отримувати від населення оплату наданих послуг, адже 62 грн. 43 коп. знаходяться за межами періоду, відносно якого заявлені позовні вимоги, відповідачем зроблена заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності а позивач не клопотав про його поновлення з поважної причини і його представник таких причин в суді не навела. Висновок суду грунтується на положеннях ст. ст. 257, 267 ЦК України, - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Наведена вище сума зазначена як сальдо станом на 01.01.2007 р., тобто поза строками позовної давності і з цих підстав позивачу належить відмовити у задоволенні позову на вказану суму.

Заперечення відповідачів не можуть бути взяті до уваги суду, оскільки договором між сторонами визначено, що внаслідок неналежного надання послуг позивачем населенню у позасудовому порядку повинно бути проведено відповідний перерахунок їх оплати на підставі оформленої сторонами претензії споживача (чів). Згідно наданих відповідачем доказів, що досліджені судом, ОСОБА_3 таку претензію надала позивачу 22 березня 2010 року. Договором передбачено розв’язання спорів між сторонами й у судовому порядку, що належить, за положеннями ЦПК України, оформлювати у вигляді позовної заяви, яка від відповідачів до суду не надходила.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача потрібно солідарно стягнути кошти у відшкодування витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду цивільної справи, які сплатив останній при зверненні до суду (а.с. 3).

Рішення винесене під час дії відстрочки сплати мита позивачу(а.с. 1 – 2), а відповідачів ОСОБА_4 КМУ 7- 93 „Про державне мито” звільнено від його сплати, як осіб постраждалих від чорнобильської катастрофи (категорія 3), що постійно проживають на території посиленого радіологічного контролю (категорія 4) (а.с. 25, б/н).

Повний текст рішення складено 29 березня 2010 року.

Керуючись ст. ст. 10; 11; 57 - 61; 80; 81; 88; 208 – 209; 212- 215; 218; 293 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку ОСОБА_2, ідентифікаційний номер не встановлено, і ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь комунального підприємства «Ріпкинська житлово – експлуатаційна дільниця», (МФО 353586, р/р 26005059993572, код 30904220) 365 грн. 64 коп. в оплату спожитих комунальних послуг та 30 грн. 00 коп. в оплату витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільної справи у Ріпкинському районному суді Чернігівської області, а всього 395 (триста дев’яносто пять) грн. 64 коп.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звільнити від сплати в доход держави судового збору, як осіб постраждалих від чорнобильської катастрофи (категорія 3).

У задоволенні решти вимог за закінченням строків позовної давності відмовити.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звільнити від сплати в доход держави судового збору, як осіб постраждалих від чорнобильської катастрофи (категорія 3).

Рішення набирає законної сили по закінченню строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд шляхом подання в 10 – денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя В. І. Шляхов