Ухвала суду № 86314452, 13.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

13 грудня 2019 року м. Київ № 640/24667/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Державного реєстратора Коровайко Оксани Сергіївни (відповідач 1), Міністерства юстиції України (відповідач 2)про визнання незаконними дій, протиправною бездіяльності та зобов`язання вчини певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державного реєстратора Коровайко Оксани Сергіївни (відповідач 1, адреса позивачу невідома), Міністерства юстиції України (відповідач 2, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДР: 00015622), в якому просить суд:

1) визнати незаконними дії державного реєстратора Коровайко Оксани Сергіївни із внесення запису про право власності номер 17259069 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо права власності на житловий будинок по літері «В» загальною площею 105,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 1 внесений 01.11.2016;

2) визнати протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо невжиття своєчасних заходів із здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації;

3) зобов`язати Міністерство юстиції України скасувати запис про право власності номер 17259069 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо права власності на житловий будинок по літері «В» загальною площею 105,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 1 внесений 01.11.2016 державним ресторатором Коровайко Оксаною Сергіївною.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд встановив наступне.

Позивач, обґрунтовуючи вимогу (1) про визнання незаконними дій державного реєстратора Коровайко Оксани Сергіївни із внесення запису про право власності номер 17259069 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо права власності на житловий будинок по літері «В» загальною площею 105,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 1 внесений 01.11.2016 зазначив наступне.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 01.10.2004 за № 1-2708 Четвертою Київською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 є власником майна померлої ОСОБА_2 , що складається з VІ частини будинку під номером АДРЕСА_2 .

Зазначає, що вказаний житловий будинок має житлову площу 90, 3 кв. м. та має сарай під літерою «Б», погріб під літерою «Г», вбиральня під літерою «Д», «Є».

У 2005 році даний будинок був розділений в натурі за рішенням Подільського районного суду м. Києва. Власником квартири АДРЕСА_3 та відповідної частини будинку стали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 (позивач).

Позивач зазначає, що відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 28.02.2006 у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа: Четверта Київська державна нотаріальна контора про визнання права на спадщину за заповітом, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом за ОСОБА_5 визнано право власності на 1/8 частину будинку АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після померлого 16.05.2004 ОСОБА_6 .

Відтак, як стверджує позивач на сьогоднішній день власниками 1/2 частини будинку піл номером АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 на 7/8 та ОСОБА_5 на 1/8 цієї будівлі.

Додає, що частка ОСОБА_5 є незначною (7,95 кв.м) і не може бути виділена в натурі.

При цьому, як наголошує позивач ОСОБА_5 є громадянкою Німеччини, яка там проживає з 1996 року, з огляду на що позивач в порядку ст. 365 ЦК України намагався припинити право власності останньої на частку в спільному майні, однак, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04.07.2013 року у справі № 2607/11313/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи - Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна», ОСОБА_3, ОСОБА_10 , Реєстраційна служба Головного управління юстиції в м. Києві про припинення права власності на частку в спільному майні, у задоволенні позову було відмовлено з підстав, що таке припинення (пункт 4 частини першої статті 365 ЦК України) завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Позивач звертає увагу суду на те, що за інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, державна реєстрація права власності на вказаний житловий будинок була здійснена 01.11.2016 державним реєстратором Коровайко О.С. Підставою для виникнення права власності у ОСОБА_5 , стало рішення, серія та номер: 32202188, видане 03.11.2016 державним реєстратором Коровайко Оксаною Сергіївною.

Між тим, па думку позивача, дії державного реєстратора Коровайко Оксани Сергіївни щодо внесення запису про право власності номер 17259069 від 01.11.2016 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, згідно з яким право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який належить йому, і в якому він проживає разом зі своєю сім`єю вже більше десяти років, веде господарство, сплачує комунальні та інші експлуатаційні витрати, належить ОСОБА_5 , є незаконними, такими, що порушують його права та охоронювані законом інтереси.

Позивач зазначає, що відповідно до Акту будівельної лабораторії комунального підприємства «Київжитлоспецексплуаиація» від 19.08.2008 № 157/52 житловий будинок АДРЕСА_2, одноповерховий, цегляний, збудований в 1939 році. Фундаменти цегляні, мілкого залягання. Зовнішні і внутрішні несучі стіни цегляні товщиною 380-250 мм. Зовнішня поверхня стін оштукатурена. Внутрішні перегородки дерев`яні. Горище перекриття дерев`яне. Дах кроквяний, скатний з неорганізованим зовнішнім відведенням. Покрівля із азбестоцементних листів. Будинок двоквартирний.

Згідно з висновками і рекомендаціями до зазначеного Акту: 1) несучі та огороджуючі конструкції обстежуваного будинку знаходяться в непридатному для нормальної експлуатації технічному стані; 2) у зв`язку з відсутністю витяжної вентиляції, відсутністю комунальних зручностей, значними пошкодженнями несучих конструкцій, будинок не відповідає сучасним нормативним вимогам, які пред`являються для житлових приміщень; 3) враховуючи значне пошкодження несучих та огороджуючих конструкцій, велике їх фізичне зношення і те, що термін нормативної експлуатації для будинків III групи капітальності складає 50 років, проведення ремонтних робіт в будинку недоцільне.

Позивач зазначає, що враховуючи вищезазначені висновки та рекомендації, ОСОБА_1 (позивач) у 2009 році здійснив роботи по переобладнанню сараю під літерою «В» в житловий будинок, виконав ремонтні роботи задля можливості проживання в даній будівлі його сім`ї та переїхав у будівлю. Додає, що факт проведення будівельних та ремонтних робіт підтверджується відповідними договорами, актами, чеками, копії яких додаються.

При цьому, як пояснює позивач згідно з даними технічного паспорта на садибний (індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_2 , виданого позивачу на момент його вступу у спадщину 15.10.2004 (інвентаризаційна справа № 14429/498, реєстровий № 25010) садибне домоволодіння сарай ІІ-поверховий під літерою «В» є самовільним будівництвом. Площа забудови 48,5 кв. м. Згідно з даними з даними свідоцтва про право на спадщину житловий будинок під номером АДРЕСА_2 має житлову площу 90, 3 кв. м, має сарай під літерою «Б», погріб під літерою «Г», вбиральня під літерою «Д», «Є».

Отже, як стверджує позивач жодної будівлі під літерою «В» до вказаного переліку не входить, що також підтверджує факт самочинного будівництва даної будівлі.

Разом з тим, згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по вул. Сирецькій 100-Б від 17.07.2019, а саме експлікації до схеми розташування будівель і споруд: будинок під літерою «В» визначено, як житловий будинок, загальною площею 111,8 кв. м.

Відтак, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги шляхом визнання незаконними дії державного реєстратора Коровайко Оксани Сергіївни із внесення запису про реєстрацію права власності номер 17259069 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо права власності на житловий будинок по літері «В» загальною площею 105,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 1 внесений 01.11.2016 та як наслідок зобов`язати Міністерство юстиції України скасувати запис про право власності номер 17259069 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо права власності на житловий будинок по літері «В» загальною площею 105,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 1 внесений 01.11.2016 державним ресторатором Коровайко Оксаною Сергіївною.

Разом з тим, позивач обґрунтовуючи вимогу (2) про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо невжиття своєчасних заходів із здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації, позивач зазначив наступне.

Міністерство юстиції України як держатель відповідного реєстру є суб`єктом владних повноважень, який делегує свої повноваження з ведення реєстру Державному підприємству «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України, яке у свою чергу укладає відповідні договори з державними реєстраторами, а також здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав.

Позивач зазначає, що наказом Міністерства юстиції України від 17.02.2017 № 323/7 «Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно» визначений перелік державних реєстраторів, щодо яких проводився моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у 2017 році. Серед таких державних реєстраторів було визначено й державного реєстратора Коровайко Оксану Сергіївну.

При цьому, як додає позивач за інформацією, наданою КП «Спецжитлофонд», Міністерство юстиції України, в межах своїх повноважень щодо здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації, 28.02.2019 видало наказ «Про скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації - комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

На думку позивача, Міністерство юстиції України в межах своїх повноважень та в порядку, встановленому чинним законодавством, позбавило КП «Спецжитлофонд» акредитації суб`єкта державної реєстрації.

Позивач пояснює, що причиною для прийняття такого рішення Міністерством юстиції України слугувало те, що як зазначено у наказі: «у зв`язку з тим, що за результатами проведення камеральної перевірки встановлено численні грубі порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з акредитованим суб`єктом державної реєстрації...».

Разом з тим, на думку позивача Міністерством юстиції України вжито належних заходів контролю до суб`єкта державної реєстрації КП «Спецжитлофонд» у вигляді скасування його акредитації, з яким державний реєстратор Коровайко Оксана Сергіївна перебувала у трудових відносинах лише у 2019 році, тобто лише через три роки з моменту внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконного запису.

Підсумовуючи викладене щодо вказаної вимоги, то позивач зазначив, що з урахуванням того, що моніторинг реєстраційних дій Міністерством юстиції України проводиться постійно відносно акредитованих суб`єктів державної реєстрації, а відносно державного реєстратора Коровайко Оксани Сергіївни проводився ще в 2017 році, а скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації КП «Спецжитлофонд» відбувся тільки у 2019 році, позивач вважає протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невжиття своєчасних заходів із здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації прав.

У взаємозв`язку з вищевикладеним позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у позовному обсязі.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Аналогічні вимоги містяться також у ч. 6 ст. 21 КАС України.

Як вже було зазначено судом, позивач просить суд:

1) визнати незаконними дії державного реєстратора Коровайко Оксани Сергіївни із внесення запису про право власності номер 17259069 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо права власності на житловий будинок по літері «В» загальною площею 105,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 1 внесений 01.11.2016;

2) визнати протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо невжиття своєчасних заходів із здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації;

3) зобов`язати Міністерство юстиції України скасувати запис про право власності номер 17259069 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо права власності на житловий будинок по літері «В» загальною площею 105,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 1 внесений 01.11.2016 державним ресторатором Коровайко Оксаною Сергіївною.

Разом з тим, суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У даному випадку, як вбачається з позову та аналізу доданих до справи матеріалів, спірні відносини щодо позовних вимог (1) та (3) по суті виникли у зв`язку, з порушенням права власності ОСОБА_1 (позивача) на самочинне будівництво під літерою «В», що розташоване на території житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки позивач наполягає, що він є власником даного будинку, здійснював будівництво садибного домоволодіння сараю ІІ-поверховий під літерою «В» та проживає у ньому більше десяти років разом зі своєю сім`єю та сплачує комунальні та інші експлуатаційні витрати. Між тим, у позовній заяві позивач зазначає, що такий будинок під літерою «В» незаконно належить ОСОБА_5 .

При цьому, у позовній заяві позивач також зазначає, що ОСОБА_5 є громадянкою Німеччини, яка там проживає з 1996 року, з огляду на що позивач в порядку ст. 365 ЦК України намагався припинити право власності останньої на частку в спільному майні.

В той же час суд зазначає, що реєстрація права власності є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно. Водночас реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять права, зокрема, на майно і полягають саме в офіційному визнанні державою цих фактів.

В межах вирішення такого спору можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією права власності на нерухоме майно, на що вказують і положення абзацу другого ч. 1 ст. 19 ЦПК України.

Більш того, суд вказує на те, що в подібних правовідносинах, Велика Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі № 396/2550/17, від 21.03.2018 у справі № 802/1792/17-а, від 17.04.2018 у справі № 815/6956/15 та від 08.05.2018 у справі № 826/1001/15 висловила позицію, за якою якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ППК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відтак, вимоги (1) та (3) підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки в основі таких вимог наявні відносини щодо права власності на житловий будинок під літерою «В».

Щодо вимоги (2), відповідно до якої позивач просить суд визнати протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо невжиття своєчасних заходів із здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації, то суд зазначає, що беручи до уваги те, що Міністерство юстиції України в межах повноважень реалізує свої владно-управлінські функції здійснюючи контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації, то така вимога притаманна розгляду адміністративним судом за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, підсумовуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем у даній позовній заяві об`єднано кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Разом з тим, зважаючи на те, що зміст ст. 172 КАС України не передбачає умов роз`єднання позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, суд приходить до висновку, на підставі п. 6 ч.. 4 ст. 169 КАС України, дану позовну заяву повернути позивачу.

Крім іншого, слід звернути увагу позивача на п. 4 ч. 2 ст. 45 КАС України, відповідно до якого з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 45 КАС України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, позовна заява, відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особам, які подали позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) .

Суддя О.А. Кармазін