Рішення № 86313341, 12.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року Справа № 160/11046/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 06.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 року № Ф-1637-52/04-63.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 06.11.2019 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Також, 06.11.2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, в якій позивачі просять суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупиненням стягнення на підставі вимоги ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 року № Ф-1637-52/04-63.

4. Ухвалою суду від 07.11.2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі № 160/11046/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, було відмовлено.

5. Ухвалою суду від 07.11.2019 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку положень ст. 262 КАС України.

6. Також, ухвалою суду від 07.11.2019 року було витребувано у відповідача належним чином завірені копії таких документів:

- вимогу ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 року № Ф-1637-52/04-63;

- докази (інформацію) на підставі чого прийнята оскаржувана вимога;

- відомості щодо припинення підприємницької діяльності позивача;

- рішення ДПС про розгляд скарги позивача №16199-00-08-0601 та інші наявні матеріали щодо суті спору.

7. 28.11.2019 року відповідачем було надано до суду відзив на позовну заяву, із доказами направлення позивачу вказаних документів та витребуваними судом документами.

8. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

9. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

11. Отже, рішення у цій справі приймається судом 12.12.2019 року, тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

12. У позовній заяві, зазначено про те, що 31 серпня 2019 року позивач отримав вимогу ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 року № Ф-1637-52/04-63 про сплату 23785,08 гривень.

13. Вважає, що ця вимога є необґрунтованою, прийнятою відповідачем з порушенням встановлених законодавчих вимог, та такою, що підлягає скасуванню.

14. Підставою у складенні вимоги визначено дані інформаційної системи органу доходів і зборів. Тож вимога складалась без проведення перевірок та прийняття мотивованого рішення з урахуванням всіх обставин справи.

15. Вказав про те, що підприємницьку діяльність позивач почав здійснювати з 2006 року, коли роботодавці попросили його оформити підприємництво. На той момент йому було 19 років. Припинивши співпрацю з роботодавцем у 2007 році, позивач був впевнений, що його підприємницьку діяльність також припинили. Жодної звітності з того часу до органів податкової служби він не подавав. Повідомлень про наростаючі з кожним місяцем суми податкового боргу йому не надходили, як і будь-які інші документи про будь-які зобов`язання перед податковою.

16. Зазначив, що дійсно, дані про припинення підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено лише 19.07.2019 року, але про існування запису про підприємницьку діяльність та про правові наслідки цього позивач дізнався у 2019 році.

17. Додатково, вказав, що підприємницьку діяльність позивач не здійснював вже 12 років.

18. Так, посилаючись на вищевикладені обставини, позивач у вересні 2019 року звернувся до фіскального органу зі скаргою на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 року №Ф-1637-52/04-63, проте, рішенням від 11.10.2019 року контролюючого органу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 року №Ф-1637-52/04-63 залишено без змін, скаргу було залишено без задоволення.

19. На підставі, вищенаведеного, вважає бездіяльність податкового органу щодо неповідомлення позивача про існуючу заборгованість неправомірною, такою, що порушує положення чинного законодавства України, внаслідок чого оскаржувана вимога має бути скасована.

ІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

20. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

21. В обґрунтування своєї позиції зазначив про те, що ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 08.06.2006 року перебував на обліку в Соборному управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області, як фізична особа-підприємець, державна реєстрація за №22240000000033059, як платник загальної системи оподаткування. Види діяльності згідно КВЕД 74.14.0 - консультування з питань комерційної діяльності та управління.

22. Зазначили про те, що згідно з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 було припинено 19.07.2019 року.

23. Вказали, що у ході проведення інвентаризації даних, які обліковувалися в інтегрованій картці платника єдиного внеску по коду бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП) ФОП ОСОБА_1 встановлено, що станом на 01.01.2018 року в ІКП відсутні щоквартальні нарахування єдиного внеску за 2017 рік, строк сплати 09.02.2018 року в розмірі 8448,00 гривень.

24. Також, в ході проведення інвентаризації даних, які обліковувалися в інтегрованій картці платника єдиного внеску по коду бюджетної класифікації 71040000 ФОП ОСОБА_1 в автоматичному режимі були нараховані щоквартальні нарахування єдиного внеску за 2018 рік, а саме:

- за 1 квартал 2018року, строк сплати 19.04.2018 року- 2457,18 гривень;

- за2 квартал 2018 року, строк сплати 19.07.2018 року - 2457,18 гривень;

- за 3 квартал 2018 року, строк сплати 19.10.2018 року - 2457,18 гривень.

25. Враховуючи відсутність сплати в інтегрованій картці платника станом на 31.10.2018 року виникла недоїмка в розмірі 15819,54 гривень.

26. Також, відповідач вказав про те, що протягом 2019 року, відповідно до вимог чинного законодавства, ФОП ОСОБА_1 в автоматичному режимі були нараховані щоквартальні нарахування єдиного внеску, а саме:

- за 4 квартал 2018 року, строк сплати 21.01.2019 року - 2 457,18 гривень;

- за 1 квартал 2019 року, строк сплати 19.04.2019 року - 2 457,18 гривень;

- за 2 квартал 2019 року, строк сплати 19.07.2019 року - 2 457,18 гривень.

27. Отже, враховуючи відсутність сплати в інтегрованій картці платника станом на 31.07.2019 року виникла недоїмка в розмірі 23 785,08 гривень.

28. Щодо припинення підприємницької діяльності, зазначили про те, що за даними інформаційної системи фіскального органу даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданими позивачем до суду ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був фізичною особою-підприємцем до 19.07.2019 року включно, тому на думку відповідача 2017-2019 роки є періодами, за який необхідно сплачувати єдиний внесок.

29. Щодо підстав для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки), зазначили про те, що позивач не припинив свою підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця до 19.07.2019 року, а також не заперечує, що ним не подавалась до контролюючого органу податкова звітність протягом усієї підприємницької діяльності та доходів він не отримував.

30. Однак, закон не ставить обов`язок сплати мінімального розміру страхового внеску в залежність від відсутності у особи доходу за звітний період. Розмір мінімального страховою внеску повинен бути сплачений платником обов`язково.

31. З урахуванням, вищенаведеного, на думку відповідача, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

32. ОСОБА_1 зареєстрований з 2006 року як фізична особа-підприємець, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2 224 000 000 033059.

33. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.07.2019 року внесено відомості про припинення підприємницької діяльності ФОП (номер запису про припинення державної реєстрації підприємницької діяльності ФОП 22240060003033059); стан суб`єкта - припинено, власне рішення.

34. Отже, позивач у період з 08.06.2006 року по 19.07.2019 року перебував на обліку у відповідача як платник єдиного внеску.

35. У ході проведення інвентаризації даних, які обліковувалися в інтегрованій картці ні платника єдиного внеску по коду бюджетної класифікації 71040000, позивачу ФОП ОСОБА_1 в автоматичному режимі були нараховані щоквартальні нарахування єдиного внеску за 2018 рік, а саме:

- за 1 квартал 2018року, строк сплати 19.04.2018 року- 2457,18 гривень;

- за 2 квартал 2018 року, строк сплати 19.07.2018 року - 2457,18 гривень;

- за 3 квартал 2018 року, строк сплати 19.10.2018 року - 2457,18 гривень.

36. Отже, враховуючи відсутність сплати в інтегрованій картці платника станом на 31.10.2018 року виникла недоїмка в розмірі 15819,54 гривень.

37. Також, відповідач вказав про те, що протягом 2019 року, відповідно до вимог чинного законодавства, ФОП ОСОБА_1 в автоматичному режимі були нараховані щоквартальні нарахування єдиного внеску, а саме:

- за 4 квартал 2018 року, строк сплати 21.01.2019 року - 2457,18 гривень;

- за 1 квартал 2019 року, строк сплати 19.04.2019 року - 2457,18 гривень;

- за 2 квартал 2019 року, строк сплати 19.07.2019 року - 2457,18 гривень.

38. Отже, враховуючи відсутність сплати в інтегрованій картці платника станом на 31.07.2019 року виникла недоїмка в розмірі 23785,08 гривень.

39. Таким чином, відповідно до вищенаведеного, згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника, загальна сума заборгованості позивача, як платнику податків, був нарахований єдиний соціальний внесок, станом на 31.07.2019 року у розмірі 23785,08 гривень.

40. На підставі вищенаведеного, відповідачем було сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-1637-52/04-63від 09.08.2019 року на суму 23785,08 гривень.

41. Таким чином, на думку відповідача, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність лише 19.07.2019 року, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а тому 2017-2019 роки є періодами, за які позивач повинен сплачувати єдиний внесок, оскільки позивач перебував в статусі суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, а відтак зобов`язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

42. Не погодившись з вимогою № Ф-1637-52/04-63 від 09.08.2019 року, позивач звернувся до фіскального органу зі скаргою на вказану вимогу, проте, рішенням контролюючого органу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 року №Ф-1637-52/04-63 було залишено без змін, скаргу залишено без задоволення.

43. У подальшому, не погодившись з вимогою № Ф-1637-52/04-63 від 09.08.2019 року позивач звернулася до суду з цим позовом, посилаючись на незаконне нарахування контролюючого органу вказаної суми боргу у розмірі 23785,08 гривень, з цих підстав просив цю вимогу визнати протиправною та скасувати.

44. Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки).

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

45. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464).

46. Підпунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

47. Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

48. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

49. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

50. Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464).

51. Згідно ч.3 статті 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

52. Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

53. Частинами 3 та 4 ст.25 Закону № 2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

54. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 року № 469) (далі - Інструкція № 449).

55. Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

56. У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

57. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

58. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

59. Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

60. З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

61. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач був зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця у період з 08.06.2006 року по 19.07.2019 року, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців.

62. Також позивач у вказаний період перебував на обліку у відповідача як платник єдиного внеску.

63. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність позивача припинено за власним рішенням підприємця 19.07.2019 року.

64. Відповідачем було сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-1637-52/04-63 від 09.08.2019 року на суму 23785,08 гривень.

65. Отже, слід зазначити про те, що оскаржувана позивачем вимога № Ф-1637-52/04-63 від 09.08.2019 року на суму 23785,08 гривень, була сформована та відправлена на адресу позивача, вже після припинення підприємницької діяльності позивача, за власним рішенням підприємця, тобто вже після 19.07.2019 року, про що також не заперечується відповідачем.

66. Згідно матеріалів справи, суми заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

67. Враховуючи викладене, суд зазначає, що з боку відповідача, мало місце порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску.

68. Суд звертає увагу, що в разі прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, в цьому випадку формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), поза межами законодавчо визначених строків, воно не може вважатись правомірним.

69. Недотримання відповідачем строків прийняття відповідних рішень позбавило позивача можливість передбачати наслідки, та позбавило, у випадку необхідності та з належною допомогою, узгоджувати свою поведінку, та як наслідок призвело до покладення на позивача надмірного тягара зі сплати єдиного внеску.

70. Одночасно суд зазначає, що ініційована позивачем процедура зняття з обліку платників податків та припинення підприємницької діяльності була завершена 19.07.2019 року, а тому позивач у розумінні чинного законодавства до 19.07.2019 року був суб`єктом господарювання - платником податків і зборів та інших загальнообов`язкових платежів, у тому числі єдиного внеску.

71. Разом з тим, суд зауважує, що в цьому випадку підставою для скасування оскаржуваної вимоги є порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки), а не наявність/відсутність у позивача відповідного статусу та обов`язку зі сплати платежів.

72. Отже, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано процесуального обов`язку щодо доведення правомірності оскаржуваного рішення та відповідності його критеріям визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

73. Таким чином, дослідивши матеріали справи, судом встановлено невідповідність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 року №Ф-1637-52/04-63 вимогам, що встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 року № 469) та критеріям, що визначені у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

74. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1637-52/04-63 від 09.08.2019 року є доведеними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

75. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

76. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

77. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

78. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

79. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

80. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

81. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

82. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

83. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

84. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятого рішення від 09.08.2019 року № Ф-1637-52/04-63.

85. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, підлягають задоволенню та визнанню протиправною та скасуванню вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1637-52/04-63 від 09.08.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

86. Щодо розподілу судових витрат.

87. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

88. Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, складає 768,40 гривень.

89. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

90. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

91. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1637-52/04-63 від 09.08.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

92. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 гривень.

93. Позивач : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

94. Відповідач: Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 39394856).

95. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

96. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

97. Повний текст рішення складено 12.12.2019 року.

Суддя В.В Ільков