Рішення № 86313205, 12.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2019 року № 640/10321/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та про зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" з 04.07.2018.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, закони України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, та зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно відмовлено у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки на підтвердження пільгового стажу роботи він подав всі необхідні документи.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на закони України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" Порядок застосування списків № 1, № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, та зазначає, що надані позивачем документи не дають права на призначення пенсії за вислугу років.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 04.07.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.

Листом від 18.01.2019 за № 11348/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність правових підстав для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2, оскільки пільговий стаж за списком № 2 складає 8 років 4 місяців. В листі зазначено, що період роботи в якості майстра з 01.08.1983 по 15.10.1986 та виконавця робіт з 16.10.1986 по 01.12.1991 на ВАТ «Дарниця» враховується до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за нормами пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Період роботи в якості муляра з 02.06.1983 по 31.07.1983, старшого виконавця робіт з 02.12.1991 по 01.07.2002 та з 19.11.2003 по 01.09.2006 на ВАТ «Дарниця» відмовлено в зарахуванні до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за нормами пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки ці професії (посади) не передбачені Списками.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII), від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Cписком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Аналогічні положення передбачені статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, аналіз наведених норм свідчить про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. "б" статті 13 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

За приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, визначено перелік документів, що додаються до заяви про призначення пенсії.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Як встановлено під час розгляду справи, підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах стали висновки відповідача, що період роботи в якості муляра з 02.06.1983 по 31.07.1983, старшого виконавця робіт з 02.12.1991 по 01.07.2002 та з 19.11.2003 по 01.09.2006 не можуть бути зараховані до пільгового стажу, оскільки ці професії (посади) не передбачені Списками.

Відповідно до архівної довідки від 07.08.2018 № 4289/18, виданої Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією, в документах, які знаходяться на зберіганні в архівному відділі Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, в складі фондів Будівельного управління № 56 ВАТ «Дарниця» та Відкритого акціонерного товариства «Дарниця», в наказах з особового складу значиться ОСОБА_1 , який :

з 02.06.1983 прийнятий на роботу до Будівельного управління ексериментального будівництва № 56 тресту «Київміськбуд-8» муляром 4 розряду на об`єкт «Фіздиспансер» в бригаду тов. ОСОБА_2 (наказ № 71-К від 03.06.1983);

муляр 4 р. ОСОБА_1 переведений на об`єкт «Партархів» на посаду майстра (наказ № 110 від 01.08.1983);

з 16.10.1986 майстер переведений на посаду виконавця робіт (наказ № 166-к від 17.10.1986);

з 02.12.1991 виконавець робіт переведений старшим виконавцем робіт (наказ № 95-к від 23.12.1991);

з 02.08.1999 згідно наказу № 8 від 18.02.1999 та № 22 від 26.05.1999 по ВАТ «Дарниця» Дочірнє будівельне підприємство № 56 «Дарниця» перейменоване у Будівельне управління № 56 ВАТ «Дарниця» за адресою: вул. Старосільська, 1, без права юридичної особи (наказ № 106-к від 02.08.1999).

з 01.07.2002 старший виконроб ОСОБА_1 звільнений з постійної роботи Відкритого акціонерного товариства «Дарниця» згідно статті 38 КЗпП України за власним бажанням (наказ № 80 від 01.07.2002);

з 19.11.2003 прийнятий на постійну роботу до Відкритого акціонерного товариства «Дарниця» на посаду виконроба (наказ № 109 від 18.11.2003);

з 01.09.2006 виконроб звільнений з постійної роботи згідно статті 38 КЗпП України за власним бажанням (наказ № 71/2 від 01.09.2006).

При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача, що період роботи в якості муляра з 02.06.1983 по 31.07.1983 не може бути зарахований до пільгового стажу, оскільки ця професія (посада) не передбачена Списком, оскільки судом встановлено, що посада «муляр» передбачена списком № 2 виробництв, цехів, професій і посад з тяжкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженим Радою Міністерств СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173.

Відносно доводів відповідача, що періоди роботи в якості старшого виконавця робіт з 02.12.1991 по 01.07.2002 та з 19.11.2003 по 01.09.2006 не можуть бути зараховані до пільгового стажу, оскільки ця професія (посада) не передбачена Списками, суд зазначає наступне.

Постановою Уряду від 16.01.2003 року № 36 затверджені списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Серед них, у п.27 розділ XXVII «Будівництво» зазначені керівники та фахівці, в тому числі: виконавці робіт, а також майстри будівельних та монтажних робіт. Аналогічні норми діяли і на час роботи позивача, зокрема в постанові Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, постанові Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.

При цьому, суд зазначає, що хоча посада «старший виконроб» прямо не передбачена Списком № 2, однак «старший» є підвищенням посади в межах однієї професії та не змінює характеру виконуваних робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 5 серпня 2019 року у справі №554/10457/16-а.

Згідно з пунктом 3 роз`яснень Міністерства соціального захисту населення України та Міністерства праці України від 10.05.1994 № 01-3/406-02-2 «Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах» право на пенсію на пільгових умовах мають робітники, зайняті виконанням робіт, передбачених Списками №1 і №2, протягом повного робочого дня. Під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених списками, не менше 80 відсотків робочого часу. Сюди ж включається час проведення підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, а також робіт поза своїм робочим місцем з метою забезпечення виконання своїх трудових функцій.

При цьому пунктом 7 цих роз`яснень визначено, що у випадках, коли в Списках № 1 і № 2 передбачені робітники, які виконують певні роботи, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі робітники незалежно від назви їх професії, які виконують ці роботи.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що наказом Фірми «Дарниця» Державної комунальної будівельної корпорації «Київміськбуд» від 12.12.1995 № 73 затверджено атестацію робочих місць та посад, які дають право на призначення пільгової пенсії по списку № 2 (виконавці робіт, майстри), суд приходить до висновку про протиправність не зарахування відповідачем період роботи в якості старшого виконавця робіт з 02.12.1991 по 01.07.2002 та з 19.11.2003 по 01.09.2006 до пільгового стажу.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірність не врахування до пільгового стажу період роботи позивача в якості муляра з 02.06.1983 по 31.07.1983, старшого виконавця робіт з 02.12.1991 по 01.07.2002 та з 19.11.2003 по 01.09.2006 та як наслідок відмови у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах.

При цьому, враховуючи, що з урахуванням періодів роботи позивача з 02.06.1983 по 31.07.1983, з 02.12.1991 по 01.07.2002 та з 19.11.2003 по 01.09.2006, пільговий стаж позивача перевищує необхідний стаж в 12 років 6 місяців, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

3. Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 04.07.2018.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева