Ухвала суду № 86313199, 12.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

12 грудня 2019 року м. Київ № 640/22362/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліна Л.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними реєстраційних дій, скасування державної реєстраціїВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить:

- визнати дії Міністерства юстиції України щодо вчинення реєстраційних записів:

1) державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи Політична партія "СЛУГА НАРОДУ"; 01.12.2017 10701050001062829; ОСОБА_2 ; Мін`юст; зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, інші зміни;

2) внесення змін до відомостей про юридичну особу Політична партія "СЛУГА НАРОДУ", що не пов`язані зі змінами в установчих документах; 01.12.2017 10701070002062829; ОСОБА_2 ; Мін`юст; зміна місцезнаходження, зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи, -незаконними;

- скасувати:

1) державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи Політична партія "СЛУГА НАРОДУ"; 01.12.2017 10701050001062829; ОСОБА_3 Мін`юст; зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, інші зміни;

2) державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу Політична партія "СЛУГА НАРОДУ", що не пов`язані зі змінами в установчих документах; 01.12.2017 10701070002062829; ОСОБА_2 ; Мін`юст; зміна місцезнаходження, зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи.

- зобов`язати відповідача звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії "СЛУГА НАРОДУ.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 11.11.2019 року останній випадково дізнався з витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що 03.12.2017 року відбулася зміна назви ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "ПАРТІЯ РІШУЧИХ ЗМІН" на ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "СЛУГА НАРОДУ" та зміна керівника ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .

Також позивачем зазначено, що зокрема, у витягу зазначено наступне:

"Дані про реєстраційні дії:

Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи; 13.04.2016 10701020000062829; ОСОБА_6 ; Печерська районна в місті Києві державна адміністрація

Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 01.12.2017 10701050001062829; ОСОБА_2 ; Мін`юст; зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, інші зміни

Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов 'язані зі змінами в установчих документах; 01.12.201710701070002062829; ОСОБА_2 ; Мін`юст; зміна місцезнаходження, зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи.".

Так, позивачем зроблено посилання на сторінку в мережі інтернет, а саме: https://opendatabot.ua/c/40422142, та зроблено висновок про те, що з наведеного посилання слідує, що 03.12.2017 відбулася не зміна назви ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "ПАРТІЯ РІШУЧИХ ЗМІН", утвореної 13.04.2016, на ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ СЛУГА НАРОДУ" та зміна керівника ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , а прихована купівля-продаж політичної партії. При цьому. важливу роль в підміні зіграло Міністерство юстиції, оскільки в коло причетних осіб зареєстрованих за однією адресою: АДРЕСА_1 входить громадянин ОСОБА_7 , власник АДВОКАТСЬКЕ БЮРО КАЧУРА ЛОЄРС, який входив до складу Громадської ради відповідача.

Крім того, позивачем наголошено про те, що при реєстрації угоди не були дотримані положення частини другої статті 203 ЦК України, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України є підставою для визнання недійсним вказаного прихованого договору.

Таким чином, позивач прийшов до висновку, що є підстави для визнання незаконними та скасування:

1). державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; 01.12.2017 10701050001062829; ОСОБА_2 ; Мін`юст; зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, інші зміни;

2) внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; 01.12.2017 10701070002062829; ОСОБА_2 ; Мін`юст; зміна місцезнаходження, зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи.

Також, позивачем зазначено, що 2. Політична партія "СЛУГА НАРОДУ" протягом шести місяців з дня реєстрації не забезпечила утворення та реєстрацію в порядку, встановленому цим Законом, своїх обласних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та в Автономній Республіці Крим, що відповідно до вимог частини сьомої статті 11 та частини першої статті 24 Закону № 835-VІІІ, зобов`язує відповідача, як органу, який зареєстрував політичну партію, звернутися до суду з поданням про анулювання рєстраційного свідоцтва.

Розглянувши матеріали позовної заяви та вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушенні її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Стосовно порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є правомірність дій Міністерства юстиції України щодо вчинення реєстраційних записів про внесення змін

За позицією позивача, оскаржувані дії створюють - "реальну загрозу кризи через обдурювання виборців такими нікчемними угодами, оскільки такі партії не є добровільними об`єднаннями громадян, які є прихильниками певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку (згідно зі ст. 1-3 Закону "Про політичні партії в Україні")".

Водночас, як вбачається зі спірних дій відповідача, воно стосується прав та інтересів лише визначеної в ньому юридичної особи, тобто є актом індивідуальної дії.

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 статті 4 КАС України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається, як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Ураховуючи наведені вище положення КАС України та загальновідомі ознаки, властивості нормативно-правового й індивідуального актів, оскаржуване розпорядження є актом індивідуальної дії, оскільки: не містить загальнообов`язкових правил поведінки, не регулює певний вид суспільних відносин; не розрахований на багаторазове застосування й вичерпує дію після його реалізації і т.д.

Крім того, суд зауважує, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий, або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Оскільки ОСОБА_1 не є учасником (суб`єктом) правовідносин, передбачених в оскаржуваних діях, як акту індивідуальної дії, такі дії не породжують для позивача ніяких прав та обов`язків, а тому і не надає права на захист, тобто права на звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства», слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, а також в постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 9901/657/18 (П/9901/657/18).

Виходячи з наведеного у сукупності, суд прийшов висновку про відмову у відкритті провадження за пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, оскільки цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У Х В А Л И В:

1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Міністерства юстиції України.

2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка її подала.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Л.О. Маруліна