Ухвала суду № 86312579, 12.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7450/19

УХВАЛА

12 грудня 2019 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Верховного суду про визнання протиправними дій Великої палати Верховного суду щодо створення і оприлюднення в постанові Великої палати Верховного суду від 15.03.2018 року в справі №800/414/17 твердження про наявність спорів, що не підлягають судовому розгляду всупереч ст.ст.55, 124 Конституції України, в ЄДРСР та бездіяльності щодо не визначення нормативно-правових актів України, які передбачають можливість «тлумачення» вказаних дефініцій, критеріїв, спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду зобов`язати ВПВС вжити заходи на поновлення порушених прав позивача

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верховного суду, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Великої палати Верховного суду щодо створення і оприлюднення в постанові Великої палати Верховного суду від 15.03.2018 року в справі №800/414/17 твердження про наявність спорів, що не підлягають судовому розгляду всупереч ст.ст.55, 124 Конституції України, в ЄДРСР.

визнати протиправною бездіяльність щодо не визначення нормативно-правових актів України, які передбачають можливість «тлумачення» вказаних дефініцій, критеріїв, спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду;

зобов`язати Велику палату Верховного суду вжити заходи на поновлення порушених прав позивача;

звільнити від сплати судового збору за принципом рівності;

застосувати ст.17 КАС України;

призначити ВСЗ;

В позовній заяві позивач зазначає, що в ухвалах ООАС, що постановлені по справах за адміністративними позовами позивача є посилання на практику Верховного суду, зокрема, постанову Великої палати Верховного суду у справі №800/414/17 від 15.03.2018 року, яка не підлягає оскарженню. В справі №800/414/17 позивач не є стороною, учасником судового процесу. Відтак, у позивача відсутній доступ до матеріалів справи через що позивача позбавлено можливості з`ясування правової природи спору, обставин, доводів, доказів, тощо (лише ЄДР СР, через 3-х осіб). Водночас, посилання на висновок в постанові Верховного суду в справі №800/414/17, що викладено в постанові Великої палати Верховного суду від 15.03.2019 року, зачіпає права, інтереси позивача, оскільки є підставою для відмови у відкриті провадження. Висновок Великої палати Верховного суду пов`язаний з тлумаченням дефініції «спір». З висновку вбачаться, що Велика палата Верховного суду вважає за можливе тлумачити поняття «спір» не посилаючись на будь-який нормативно-правовий акт України, який надає повноваження Великій палаті Верховного суду вчиняти «тлумачення» дефініції «спір». Крім того, Велика палата Верховного суду вказує на наявність спорів, які на переконання Великої палати Верховного суду, не підлягають розгляду а ні в порядку адміністративного судочинства, які взагалі не підлягають судовому розгляду. При цьому, Велика палата Верховного суду не посилається на нормативно-правові акти України, в яких зазначено подібну категорію спорів, чим вчинено моральні втрати, недовіру до суду. Також, позивач зазначає, що низка судових рішень не підлягає оскарженню через що, позивачу неможливо захистити право на справедливий суд в такому разі й через наявність помилок у судових рішеннях, які в результаті КАС України, не підлягають виправленню. Вказаною постановою Великої палати Верховного суду від 15.03.2018 року в справі №800/414/17 створено причину «консервування» рішень, які не підлягають оскарженню, однак є неправомірними, неправосудними, в тому разі рішення з помилками, які не підлягають виправленню за КАС України. В подібних випадках у позивача є єдина можливість поновлення порушених судом права на справедливий суд, - звертатися з адміністративним позов до суду, до судді. Між тим вказана постанова в частині висновку перешкоджає реалізації права позивача на захист порушених прав у суді за КАС України (ст.ст.28, 29 КАС України), конституційного права позивача за ст.ст.55, 124 Конституції України.

Отже, як вбачається з вищезазначеного, в своєму позові, позивач оскаржує постанову Великої палати Верховного суду у справі №800/414/17 від 15.03.2018 року.

Розглянувши матеріали зазначеного позову суд зазначає наступне.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 та 3 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус судів» встановлено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

За змістом п.1, 2, 7 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

При цьому, п.14 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що постанова - письмове рішення суду апеляційної або касаційної інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги.

Частиною 1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Вжитий у КАС України термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.

При цьому, під владними повноваженнями треба розуміти засновані на нормах публічного права можливості суб`єктів публічної влади (суб`єктів владних повноважень) видавати юридичні акти та вчиняти дії, спрямовані на забезпечення реалізації публічного інтересу.

Разом з тим, суд та суддя при розгляді справ не виконують владно-управлінських функцій, а здійснюють повноваження відповідно до норм процесуального закону, спрямовані на вирішення спору між сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі.

У зв`язку із наведеним, у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 КАС України, суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

Дана правова позиція узгоджується з постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів».

Вказана правова позиція висловлена у Постанові ВС по справі № 820/1971/17 від 13.06.2018 року.

Суд зазначає, що поняття «справа, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства», слід тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як справ, які не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих справ, які не підлягають судовому розгляду.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatismutandis рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заяви №17160/06 та №35548/06, §33).

Процесуальні порушення, що їх допустили суди, можуть бути оскаржені позивачем також в апеляційному та касаційному порядку. Натомість, можливість звернення з окремим позовом про зобов`язання суду вчинити певні процесуальні дії у конкретній справі процесуальний закон не передбачав і не передбачає.

Відсутність правової регламентації права на оскарження вчинених під час розгляду конкретної справи дій, рішень чи бездіяльності суду не за правилами апеляційного та касаційного оскарження є легітимним обмеженням у судовому процесі, покликаним забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи за наявності у чинному законодавстві конкретних способів захисту їх прав та інтересів.

Вказана позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, що сформульовані у постановах від 8 травня 2018 року у справі №521/18287/15-ц, від 13 березня 2018 року у справі №800/554/17, від 22 березня 2018 року у справі №П/9901/135/18, від 24 квітня 2018 року у справі №800/404/17.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені (пункт 78-80 постанови від 8 травня 2018 року у справі №521/18287/15-ц; пункти 61-65 постанови від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц).

Вказана позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року по справі №489/5045/18.

Суд звертає увагу, що позивач фактично оскаржує постанову Великої палати Верховного суду від 15.03.2018 року в справі №800/414/17, зазначаючи, що висновок викладений в постанові Великої палати Верховного суду від 15.03.2019 року, зачіпає права, інтереси позивача, оскільки є підставою для відмови у відкриті провадження.

Таким чином, позовні вимоги позивача за даним позовом не підлягають окремому судовому оскарженню шляхом ініціювання нового судового процесу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, слід відмовити позивачеві у відкритті провадження у даній адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 19, п.1 ч.1 ст.170, 243, 248, 256 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного суду про визнання протиправними дій Великої палати Верховного суду щодо створення і оприлюднення в постанові Великої палати Верховного суду від 15.03.2018 року в справі №800/414/17 твердження про наявність спорів, що не підлягають судовому розгляду всупереч ст.ст.55, 124 Конституції України, в ЄДРСР та бездіяльності щодо не визначення нормативно-правових актів України, які передбачають можливість «тлумачення» вказаних дефініцій, критеріїв, спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду зобов`язати ВПВС вжити заходи на поновлення порушених прав позивача.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції у строки визначені ст.295 КАС України.

Суддя П.П.Марин