Рішення № 86312542, 12.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 р. № 400/3186/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачів:1: Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 2: Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач 1) про визнання протиправною бездіяльності Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо ненадання висновку про повернення надмірно сплачених сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 120794,79 грн та зобов`язання відповідача 1 направити до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області подання (висновок) про повернення надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 120794,79 грн на рахунок позивача.

Ухвалою від 07.10.2019 р. суд залучив Головне управління ДФС у Миколаївській області як другого відповідача по справі (далі - відповідач 2).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в 2018 р. на підставі повідомлення про анулювання боргу від Укрсиббанку позивачем була подана декларація про майновий стан за 2017 р., в якій зазначено суму отриманих доходів (основного боргу по кредиту) та сплачено податок на доходи фізичних осіб і військовий збір. Однак, позивач не врахував положення п. 8 підрозділу І розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України). Пізніше позивач подав уточнюючу декларацію та звернувся до відповідача 2 із заявою про повернення зайво сплачених податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Відповідач 2 зайво сплачений військовий збір повернув, а в поверненні податку на доходи фізичних осіб відмовив. Така бездіяльність контролюючого органу є протиправною.

11.11.2019 р. відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відсутні підтвердження щодо прощення (анулювання) банком курсової різниці, а не основного боргу (кредиту). В уточнюючій декларації позивач неправомірно самостійно розрахував суму різниці між основною сумою боргу за кредитом в іноземній валюті та сумою боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 р.

11.12.2019 р. позивач подав відповідь на відзив, в якій посилається на позицію Верховного Суду по справі № 821/1594/17, яка аналогічна спірним у даній справі правовідносинам.

За клопотанням представника позивача справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

04.07.2008 р. позивач уклав договір споживчого кредиту з ПАТ "УкрСиббанк". Станом на 28.12.2017 р. за позивачем обліковувалась кредитна заборгованість у сумі 58992,30 доларів США, що складає 1648744,29 грн, штрафні санкції в сумі 17024,48 грн та витрати на примусове стягнення в сумі 3654,00 грн. З них сума основного боргу - 33628,99 доларів США, що складає 939878,68 грн.

АТ "УкрСиббанк" прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача, а саме:

- суми процентів 15225,81 доларів США, що складає 425538,03 грн;

- суми штрафних санкцій (пені) 17024,48 грн.

Про анулювання боргу ПАТ "УкрСиббанк" повідомило позивача 28.12.2017 р.

20.04.2018 р. позивач подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 р., в якій вказано суму доходу 939878,68 грн та самостійно розраховано податок на доходи фізичних осіб 169178,16 грн і військовий збір 14098,18 грн (а. с. 16-17). Тобто, в декларації позивач указав всю суму основного боргу, як зазначено в повідомленні банку про анулювання боргу.

04.06.2019 р. позивач подав уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 р., в якій вказано суму доходу 268796,52 грн та самостійно розраховано податок на доходи фізичних осіб 48383,37 грн і військовий збір 4031,95 грн (а. с. 18-19).

Уточнююча податкова декларація подана позивачем з урахуванням п. 8 підрозділу І розділу ХХ Перехідних положень ПК України лише на суму основного боргу по кредиту з урахуванням курсу НБУ на 01.01.2014 р.

У зв`язку з уточненням суми доходу, уточнено і суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, відповідно, у позивача виникла переплата з податку на доходи фізичних осіб у сумі 120794,79 грн та з військового збору в сумі 10066,23 грн.

Разом з уточнюючою податковою декларацією позивачем подано пояснення з повідомленням АТ "УкрСиббанк" про анулювання боргу та заяву про повернення зайво сплачених сум податку та військового збору (а. с. 20, 22).

Відповідачем 2 повернуто на рахунок позивача лише зайво сплачений військовий збір у сумі 10066,23 грн.

18.07.2019 р. позивач звернувся до відповідача 2 зі скаргою (а. с. 21).

13.08.2019 р. відповідач 2 надіслав відповідь про відсутність підстав для повернення зайво сплаченого податку на доходи фізичних осіб (а. с. 14-15).

З 07.05.2015 р. підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань". Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України "Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню", згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Однією з таких преференцій, встановлених у п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, є не віднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.

Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Зазначені преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу не повинна бути включена курсова різниця між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання з іноземної валюти у гривню та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 р. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

З матеріалів справи вбачається наявність у позивача боргу за кредитним договором станом на 28.12.2017 р. у розмірі 58992,30 доларів США. За вказаним договором змінено валюту зобов`язання та валюту виконання зобов`язання на гривню, тому станом на 28.12.2017 р. заборгованість позичальника в еквіваленті за офіційним курсом НБУ склала 1648744,29 грн. Банк анулював заборгованість у розмірі 15225,81 доларів США (425538,03 грн, з яких сума основного боргу - 268796,52 грн з урахуванням курсу НБУ на 01.01.2014 р. 7,993 грн).

Відповідач 2 фактично визнав наявність у позивача переплати з військового збору, повернувши суму, визначену в уточнюючій декларації. Однак, у поверненні зайво сплаченого податку на доходи фізичних осіб необґрунтовано відмовив.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787 (далі - Порядок № 787).

Відповідно до положень п. 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Згідно з пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 р. № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

З огляду на викладене вище та враховуючи, що повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, яким у даному випадку є відповідач 1, то обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету покладено на відповідача 1, оскільки він є правонаступником прав та обов`язків відповідача 2, який перебуває в стані припинення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі не довели правомірність відмови в поверненні позивачу зайво сплаченого податку на прибуток. Викладене є підставою для задоволення позову.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) та Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання висновку про повернення надмірно сплачених сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 120794,79 грн та зобов`язання направити до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області подання (висновок) про повернення надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 120794,79 грн - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо ненадання висновку про повернення ОСОБА_1 надмірно сплачених сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 120794,79 грн.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївській області направити до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області подання (висновок) про повернення надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 120794,79 грн на рахунок ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 12.12.2019 р.

Суддя Н.В. Лісовська