Рішення № 86312489, 03.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004091

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю:

представника позивача – Ганас А.Б.

представника відповідача – Павлова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта "Відродження" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ,-

в с т а н о в и в:

ДП "Львіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта "Відродження" (80084, вул. Шахтарська, 35 В, с. Межиріччя, Сокальський район, Львівська область) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області ( 79003, м. Львів, вул. Стрийська,35, код ЄДРПОУ 43143039) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2019 року № 0003941308.

Ухвалою суду від 13.08.2019 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви.

28.08.2019 року позивачем усунуто недоліки на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 29.08.2019 року відкрито загальне позовне провадження в справі.

Ухвалою суду від 10.10.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні, суд керуючись статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України допустив заміну первинного відповідача - Головне управління ДФС у Львівській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не згоден з податковим повідомленням-рішення № 0003941308 від 10.04.2019 року, вважає обставини, викладені в Акті перевірки такими, що не відповідають дійсності та зроблені на підставі припущень без належного об`єктивного вивчення усіх обставин та доказів. Вказують, що податкове повідомлення – рішення № 0003941308 від 10.04.2019 року частково знаходилась за межами встановленого п.102.1 ст.102 ПК України строку давності – 1095 календарних днів, отже визначене грошове зобов`язання по сплаті ПДФО в такому податковому повідомленні – рішенні відбулося з порушенням строку давності. Крім того, зазначають, що розрахунок повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб контролюючим органом застосовано до позивача пп.127.1 ст.127 ПК України без належного розрахунку, що передбачає штрафну санкцію у розмірі 50% та 75% суми податку, що була несвоєчасно перерахована до бюджету, однак фіскальним органом не надано доказів винесення податкового повідомлення – рішення, яким позивачу була б збільшена сума грошового забов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб двічі протягом року, що передував прийняттю оскарженого податкового повідомлення – рішення.

На адресу суду представником позивача подано відповідь на відзив та додаткові пояснення до позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві.

Від представника відповідача 24.09.2019 до суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову посилаючись на те, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено перевірку Відокремленого підрозділу Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.01.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування – за період з 01.10.2014 по 30.01.2019, за наслідками якої було складено акт № 404/14.6/26307842, у зв`язку з чим податковим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003941308 від 10.04.2019 р, яким нараховано суму грошового зобов`язання грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 7392622, 13 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 1642301, 61 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 5750320, 51 грн.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у Львівській області (далі - відповідач) проведено документальну планову виїзну перевірку Відокремленого підрозділу Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля» (26307842) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.01.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування – за період з 01.10.2014 по 30.01.2019, за

за наслідками якої було складено акт № 404/14.6/26307842 .

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

пп.16.1.4 п. 16.1 ст.16, п.54.2 ст.54, п.87.9 ст.87, ст.167. пп.168.1.2 пп.168.1.4 пп. 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями встановлено несплату (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб на суму 1642301, 61 грн., та порушення граничного терміну сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за перевіряє мий період.;

пп.168.1.2. пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176, п.п.1.5 пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, встановлено несплату (неперерахування) військового збору на суму 181445, 28 грн., та порушення правил сплати (перерахування) військового збору за весь період що перевіряється більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

На підставі акту перевірки контролюючим органом складено:

- податкове повідомлення – рішення № 0003941308 від 10.04.2019 р., у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 7392622, 13 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 1642301, 61 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 5750320, 51 грн.

Позивач не погодився з податковим повідомленням – рішенням № 0003941308 від 10.04.2019 року подав скаргу до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скаргу 01.07.2019 року Державна фіскальна служба України прийняла рішення про результати розгляду скаргу за № 29764/6/99-99-11-05-01-25, яким залишено без змін податкові повідомлення – рішення ГУ ДФС у Львівській області, зокрема № 0003941308, а скаргу без задоволення.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпунктів 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Так, відповідно до п. 15.1. ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 38.2. ст. 38 ПК України сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2. ст. 54 ПК України).

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 ПК України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пп. 14.1.180. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Пунктом 176.2 статті 176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до пп. 163.1.2. п. 163.1. ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно з пп. 164.1.2. п. 164.1. ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до пп. 164.2.1. п. 164.2. ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Підпунктом 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (пп. 168.1.2. п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 168.1.5. п. 168.1. ст. 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід (пп. 168.4.7. п. 168.4. ст. 168 ПК України).

Відповідно до п. 126.1. ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п. 127.1. ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм, є правові підстави для висновку, що стаття 127 ПК України встановлює відповідальність за порушення правил нарахування та сплати податків у джерела виплати. Згідно цієї статті, підставою відповідальності є ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Дане правопорушення може бути вчинено шляхом бездіяльності та полягати в ненарахуванні, неутриманні та/або несплаті податкового зобов`язання. Крім того, додатково встановлено умови вчинення такого правопорушення: до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Відтак положення статті 127 ПК України встановлюють міру відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

При цьому, звертається увага, що у цьому нормативному приписі поряд зі з`єднувальним сполучником «та» вживається також і розділовий сполучник «або», які в своїй сукупності мають семантичний відтінок протиставлення та означають взаємовиключний вибір з кількох елементів - «один з двох можливих».

Водночас, положення статті 126 ПК України застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Даний висновок також узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 22.03.2016 у справі № 813/6774/13-а.

Таким чином, якщо платник податку при виплаті вже нарахованої заробітної не здійснив одночасно з такою виплатою перерахування податку до бюджету, то в такому випадку підлягає застосуванню штраф в порядку статті 127 Податкового кодексу України і розмір такого штрафу залежить кількості разів допущених таких порушень, оскільки в даному випадку не відбулась сплата податку на момент виплати доходу. Отже, якщо сплата податку не відбулась до чи під час виплати доходу (заробітної плати), то у будь-якому випадку це вже буде несплата, а не несвоєчасність.

Між тим, санкція, передбачена статтею 126 ПК України, підлягає застосуванню при порушенні строку сплати податку, встановленого цим Кодексом саме для місячного податкового періоду, що іншими словами є несвоєчасністю та затримкою сплати податку із заробітної плати, яка вже нарахована, але не виплачена. Тобто після спливу місячного податкового періоду, розпочинається перебіг строку затримки сплати податку, і у разі сплати податку до чи під час виплати доходу (заробітної плати) строк затримки закінчується.

Відповідно до вимог ПК України для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розроблено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (далі - Порядок 727).

Пунктом 2 розділу І Порядку № 727 передбачено, що акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 3 Розділу II Порядку № 727 передбачено, що Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 5 Розділу II Порядку № 727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пункт 4 розділу III Порядку № 727 встановлює, що описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Із аналізу наведених правових норм необхідно дійти висновку, що за результатами податкової перевірки контролюючий орган складає акт (службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації), який повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового, валютного та іншого законодавства із обов`язковим посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки (стр.20) встановлено, що ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля» з питань повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб встановлено, що відокремленим підрозділом за період з 01.01.2015 по 30.01.2019 року несвоєчасно перераховувалися податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 34039571, 35 грн., а саме: за попередній перевіряємий період 151 6932, з січня 2015 року по грудень 2015 на суму 3268350, 51 грн., з січня 2016 року по грудень 2016 року на суму 5813129, 40 грн., з січня 2017 року по грудень 2017 року на суму 11893983, 06 грн., з січня 2018 року по листопад 2018 року на суму 11547176, 03 грн.

Всупереч наведеному акт перевірки від 14 березня 2019 року не містить жодного посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявленого порушення.

Крім того, суд зазначає, що складений розрахунок донарахування сум платіжних та фінансових санкцій до довідки перевірки № 404/14.6/26307842 від 14.03.2019 року не містить посилання на кількість днів затримки сплати ПДФО по кожному періоду (місяцю), що є підставою до застосування (не застосування) 10% чи 20% штрафної санкції до погашення суми податкового боргу.

Тобто посилання контролюючого органу виключно і лише на суми заборгованості за перевіряємий період, як на джерело фактичних обставин щодо виявлених під час перевірки порушень, наведеними нормами не допускається, оскільки така інформація не встановлює наявність даного порушення.

Таким чином, судом встановлено, що під час проведення перевірки контролюючий орган не встановлював фактів наявності документів первинного бухгалтерського обліку щодо предмета перевірки, не досліджував таких документів, а його висновки ґрунтуються лише на сумах заборгованості щодо несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ч.4 ст.77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що посилання позивача на те, що відповідачем порушено строк давності при винесені податкового повідомлення – рішення № 0003941308 не знайшло підтвердження в судовому засіданні, так як фінансові санкції винесено з врахуванням ст.102 ПК України. Крім того, не знайшло підтвердження посилання позивача на застосування штрафних санкцій у розмірі 50% та 75% суми податку, так як відповідачем застосовано штраф в сумі 25% згідно ч.1 ст.127 ПК України.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям правомірності, викладеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд –

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003941308 від 10.04.2019 року, винесене Головним управлінням ДФС у Львівській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 43143039) на користь Державного підприємства "Львіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта "Відродження" (80084, вул. Шахтарська, 35 В, с. Межиріччя, Сокальський район, Львівська область, код ЄДРПОУ - 26307842) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до суду апеляційної інстанції .

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 12 грудня 2019 року.

Суддя Кухар Н.А.