Ухвала суду № 86311192, 11.12.2019, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________________

Справа № 520/10188/14-ц

Провадження № 6/947/536/19

УХВАЛА

11.12.2019

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.

за участю секретаря – Швець А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду та скасування тимчасового обмеження виїзду за кордон, заінтересована особа – Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, подану по справі за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2019 року ОСОБА_4 звернувся до Київського районного суду м. Одеси із заявою, в якій просить суд встановити розстрочку виконання рішення наступним чином:

жовтень 2019 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору;

листопад 2019 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору;

грудень 2019 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору;

січень 2020 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору;

лютий 2020 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору;

березень 2020 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору;

квітень 2020 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору;

травень 2020 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору;

червень 2020 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору;

липень 2020 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору;

серпень 2020 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору;

вересень 2020 року - 19738,69 грн. основного боргу та 1973,87 грн. виконавчого збору;

скасувати застосоване згідно ухвали Київського районного суду м. Одеси №520/10188/14-ц від 23.09.2016 року тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника: ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 . посвідка на постійне проживання в Україні II1050932, видана 17.06.2014 року.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, заявник посилається на те, що 21.10.2014 року Київським районним судом м. Одеси з нього - ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за договором позики (розписки) у розмірі 479 150 грн. 00 коп., три проценти річних від простроченої суми позики у розмірі 10 035 грн. 22 коп., а також судовий збір у розмірі 3 654 грн. 00 коп.

В ході виконання рішення, як зазначає заявник, ним було частково погашено заборгованість і на дату подання заяви борг дорівнює 239 512,56 грн., з яких: основний борг – 217 738,69 грн., виконавчий збір – 21 773,86 грн.

Заявник вказує, що він має намір погасити заборгованість, але за певних об`єктивних причин не має змоги зробити це в стислий термін, оскільки на його утриманні перебувають неповнолітні діти та дружина, яка виховує малолітню дитину.

Так, заявник зазначає, що його фінансове становище дозволить йому погасити заборгованість протягом року та він має намір сплачувати борг наступним чином: жовтень 2019 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору; листопад 2019 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору; грудень 2019 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору; січень 2020 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору; лютий 2020 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору; березень 2020 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору; квітень 2020 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору; травень 2020 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору; червень 2020 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору; липень 2020 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору; серпень 2020 року - 18000 грн. основного боргу та 1800 грн. виконавчого збору; вересень 2020 року - 19738,69 грн. основного боргу та 1973,87 грн. виконавчого збору.

Також, заявник вказує, що 23.09.2016 року Київським районним судом м. Одеси за поданням державного виконавця в рамках виконавчого провадження з виконання рішення суду №520/10188/14-ц від 21.10.2014 р. було постановлено ухвалу про тимчасове обмеження його ОСОБА_1 як боржника у праві виїзду за межі України, до виконання ним своїх зобов`язань за виконавчим листом, виданим на примусове виконання зазначеного рішення суду.

Разом з тим, на думку заявника, застосування такого заходу забезпечення виконання судового рішення значно обмежує його права та застосовано без урахування суттєвих обставин.

Так, заявник стверджує, що відповідно до паспорту громадянина Республіки Туреччина TR- НОМЕР_2 від 06.06.1997 року, він постійно мешкає у АДРЕСА_1 , більшість його рідних та близьких людей проживають на території Республіки Туреччина, а його мати є людиною похилого віку та вимагає допомоги з його боку сина.

Крім того, заявник зазначає, що він є фізичною особою-підприємцем з 28.01.2005 року та здійснює підприємницьку діяльність шляхом укладання договорів з іноземними постачальниками, що потребує безперешкодного перетинання кордону та здійснення закордонних відряджень з діловою метою.

Таким чином, на думку заявника, застосовані на підставі ухвали суду заходи забезпечення виконання рішення шляхом обмеження виїзду за межі України істотним чином обмежують права боржника як людини, що охороняються як національним, так і міжнародним законодавством, перешкоджає ефективному веденню підприємницької діяльності та не дає змоги отримувати дохід для погашення існуючи заборгованості.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду та скасування тимчасового обмеження виїзду за кордон.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу заяву про розстрочення виконання рішення суду та скасування тимчасового обмеження виїзду за кордон було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

У судовому засіданні 11.12.2019 року представник заявника надану заяву підтримав у повному обсязі, просив суд її задовольнити.

У судовому засіданні 11.12.2019 року представник Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській областіта ОСОБА_2 проти заяви про розстрочення виконання рішення суду та скасування тимчасового обмеження виїзду за кордонзаперечували, просили суд залишити її без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, представника заінтересованої особи та ОСОБА_2 , суд вважає, що заява про розстрочення виконання рішення суду та скасування тимчасового обмеження виїзду за кордонзадоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.10.2014 року було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики (розписки) у розмірі 479 150 грн. 00 коп., що за курсом Національного банку України станом на день ухвалення рішення складає 37 000 доларів США 00 центів, три проценти річних від простроченої суми позики у розмірі 10 035 грн. 22 коп., а також судовий збір у розмірі 3 654 грн. 00 коп.

На виконанні у Першому Київському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження № 52465358 з примусового виконання виконавчого листа № 520/10188/14/ц, виданого Київським районним судом м. Одеси 27.11.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 331 267,62 грн.

Згідно відповіді Першого Київського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області від 18.09.2019 року № 22086, загальна сума до стягнення з ОСОБА_1 , з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, складає 364 494,38 грн. На депозитний рахунок Відділу боржником сплачено 124981,82 грн., залишок боргу становить 239512,56 грн.

Відповідно до ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставою для розстрочення виконання рішення суду є наявність перешкод та конкретних обставин, які унеможливлюють виконання рішення.

Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.

Відповідності до вимог ст.ст. 12, 77-81 ЦПК України заявником не надано доказів щодо виникнення виключних обставин в розумінні ст. 435 ЦПК України, які б давали підстави для розстрочення виконання рішення суду, а наведені відповідачем підстави не можуть бути визнанні такими, що вказують на необхідність відповідного розстрочення.

Тобто, заявником не обґрунтовано винятковості випадку, у зв`язку з яким слід би було розстрочити виконання вказаного рішення суду, не зазначено достатніх обставини, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення, а відтак, і про необхідність розстрочення такого.

Складне матеріальне становище не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду на протязі п`яти років, а тому не може бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Більш того, надані до заяви копії свідоцтв про народження дітей не свідчать про тяжке фінансове становище заявника.

З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність обставин, які б свідчили про необхідність розстрочення виконання рішення суду, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви в цій частині слід відмовити.

З матеріалів справи також вбачається, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23.09.2016 року було тимчасово обмежено громадянина Туреччини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , посвідчення на постійне проживання в Україні, видана ВСПРФО ОМУ ГУ МВСУ в Одеській області від 07.11.2011 року, паспорт громадянина Туреччини НОМЕР_3 від 06.06.1997 року у праві виїзду за межі України (без вилучення паспорту) до виконання ним зобов`язань, покладених рішенням Київського райсуду м. Одеси від 21.10.2014 року про стягнення боргу в сумі 385024,22 грн. на користь ОСОБА_6 .

Відповідно до ч.ч. 5-8 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала ,яка може бути оскаржена. Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв`язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України».

Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання - до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Згідно до ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», на Державну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення в`їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду на протязі п`яти років та на даний час не виконано, сума боргу є значною, що, на думку суду, може свідчити про наміри ОСОБА_1 ухилитися від виконання боргових зобов`язань та може призвести до фактичного не виконання рішення суду.

Крім того, будь-яких доказів, які могли б бути підтвердженням наявності підстав скасування обмеження виїзду за межі України ОСОБА_4 не надав, обмежившись тим, що він є громадянином Туреччини, посиланням на скрутне матеріальне становище, та на необхідність виїзду за межі державного кордону України з метою здійснення підприємницької діяльності, разом з тим, боржник жодним чином не обґрунтував неможливість отримання відповідного доходу шляхом працевлаштування на території України, у зв`язку з чим, заходи з обмеження виїзду застосовані щодо ОСОБА_4 слід залишити в силі.

З урахування викладеного, суд також дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині вимог скасування тимчасового обмеження виїзду за кордон.

Керуючись ст.ст. 435, 441 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду та скасування тимчасового обмеження виїзду за кордон – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено11.12.2019 року.

Суддя Петренко В. С.