Рішення № 86310318, 09.12.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/9514/19

Провадження № 2/263/2035/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2019 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участю секретаря Налісної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 26 червня 2019 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 14 грудня 2018 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 14.12.2018-100005186. Відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Кредитний договір укладений строком на один місяць (п. 8.1 договору), та не є договором споживчого кредиту, тому на нього не поширюється дія Закону України «Про споживчий кредит». Відповідно до заявки та підтвердження укладення кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 7000 грн. на 14 календарних днів, з кінцевим терміном повернення кредиту 27 грудня 2018 року та платою за користування кредитом у розмірі 1960 грн. 14 грудня 2018 року позивач видав ОСОБА_1 кредит у розмірі 7000 грн., що підтверджується квитанцією від 14 грудня 2018 року № 118985217, чим виконав свої зобов`язання своєчасно та в повному обсязі. 01 січня 2019 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 01.01.2019-010000145 з аналогічними умовами як у попередньому договорі. За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 01 січня 2019 року та на підставі ст. 601 ЦК України, сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позивальника про видачу суми кредиту у розмірі 7000 грн. за кредитним договором № 01.01.2019-010000145 зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 7000 грн. за кредитним договором від 14 грудня 2018 року № 14.12.2018-100005186. 29 січня 2019 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 29.01.2019-010000831 з аналогічними умовами як у попередньому договорі. За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 29 січня 2019 року та на підставі ст. 601 ЦК України, сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 7000 грн. за кредитним договором № 29.01.2019-010000831 зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 7000 грн. за кредитним договором від 01 січня 2019 року № 01.01.2019-010000145. 12 лютого 2019 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 12.02.2019-010000882 з аналогічними умовами як у попередньому договорі. За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 12 лютого 2019 року та на підставі ст. 601 ЦК України, сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 7000 грн. за кредитним договором № 12.02.2019-010000882 зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 7000 грн. за кредитним договором від 29 січня 2019 року № 29.01.2019-010000831. Позивачем та ОСОБА_1 строки повернення кредиту та процентів не переносилися. До теперішнього часу ОСОБА_1 не сплачено заборгованість позивачу, розрахунок та розмір якої визначений у додатку № 1 до позовної заяви, у зв`язку з чим відповідач порушила свої зобов`язання, встановлені договором. У зв`язку із чим, у ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 14873,60 грн., однак позивач просить стягнути лише частину заборгованості у розмірі 3500 грн., що не є відмовою позивач від права стягнення іншої частини штрафу у майбутньому. Керуючись ст. ст. 4, 175 ЦПК України, позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість та штраф за кредитним договором № 12.02.2019-010000882 у розмірі 12460 грн. та судовий збір у розмірі 1921 грн.

ОСОБА_1 надала письмові пояснення, в яких зазначила, що виходячи із тексту позовної заяви, оскільки вимога за договором № 12.02.2019-010000882 зарахована в рахунок вимоги № 29.01.2019-010000831, заборгованість за кредитним договором № 12.02.2019-010000882 відсутня. Згідно з листом від 28 березня 2019 року № 6480/15 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на її звернення щодо незаконності вимог до неї з боку позивача, за інформацією наданою позивачем нею сплачено 1960 грн. на погашення відсотків, а тіло кредиту у розмірі 7000 грн. припинено наслідок зарахування зустрічних вимог. Крім того, позивач вказує, що її заборгованість за вищезазначеним договором відсутня, тому вимоги позивача є незаконними. При цьому, оскільки при укладанні кредитного договору був порушений порядок його укладання, передбачений ст. 11 Закону України «Про електрону операцію» вимоги щодо стягнення штрафу та процентів є незаконними. У зв`язку з чим, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рух справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 24 липня 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилався позивач, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що 14 грудня 2018 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 14.12.2018-100005186.

Відповідно до заявки та підтвердження укладення кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 7000 грн. на 14 календарних днів, з кінцевим терміном повернення кредиту 27 грудня 2018 року та платою за користування кредитом у розмірі 1960 грн.

14 грудня 2018 року позивач видав ОСОБА_1 кредит у розмірі 7000 грн., що підтверджується квитанцією від 14 грудня 2018 року № 118985217, чим виконав свої зобов`язання своєчасно та в повному обсязі.

01 січня 2019 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 01.01.2019-010000145 з аналогічними умовами як у попередньому договорі. За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 01 січня 2019 року та на підставі ст. 601 ЦК України, сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 7000 грн. за кредитним договором № 01.01.2019-010000145 зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 7000 грн. за кредитним договором від 14 грудня 2018 року № 14.12.2018-100005186.

29 січня 2019 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 29.01.2019-010000831 з аналогічними умовами як у попередньому договорі. За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 29 січня 2019 року та на підставі ст. 601 ЦК України, сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 7000 грн. за кредитним договором № 29.01.2019-010000831 зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 7000 грн. за кредитним договором від 01 січня 2019 року № 01.01.2019-010000145.

12 лютого 2019 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 12.02.2019-010000882 з аналогічними умовами як у попередньому договорі. За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 12 лютого 2019 року та на підставі ст. 601 ЦК України, сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 7000 грн. за кредитним договором № 12.02.2019-010000882 зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 7000 грн. за кредитним договором від 29 січня 2019 року № 29.01.2019-010000831.

Так, позивачем надано заявки ОСОБА_1 , яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладання кредитного договору (оферти) від 14 грудня 2018 року, 01 січня 2019 року, 29 січня 2019 року із строком користування 14 календарних днів, сплатою відсотків у розмірі 1960 грн., а також мається посилання на Закон України «Профінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закон України «Про захист прав споживачів» та Закон України «Про споживче кредитування». Перелічені заявки підписані одноразовим ідентифікатором.

Отже, указані заяви дають підстави, що відносини виникли з підстав, які, крім іншого регулюються Законом України «Про споживче кредитування».

Мотиви суду.

В силу вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору кредит надається для використання позичальником на будь-які законні цілі, включаючи перекредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов`язків найманого працівника. Сторони погодились, що кредит за даним договором не є споживчим, а даний договір не є договором про надання споживчого кредиту.

За змістом п. 4.1 договору позичальник зобов`язується забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування ними шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування за рахунок кредитора в такі терміни: а) повернення кредиту до дати, вказаній у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) проценти за користування кредитом в день повернення кредиту або в останній день строку, на який кредит пролонгований; в) штрафні санкції, які можуть бути нараховані кредитором за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором, - негайно, з моменту пред`явлення кредитором вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Згідно з п. 5.4. договору у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань за договором кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2%, починаючи від 2% у перший день невиконання.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

З вказаної норми права слідує, що порядок укладення договору в електронному вигляді визначається іншим Законом, яким є Закон України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Таким чином відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття, передує ідентифікація в системі.

За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію» ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

З урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача, необхідною умовою для його укладання є також підтвердження ідентифікації особи, яка прийняла пропозицію та укладала договір.

Так, частиною 4 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що фізична особа (споживач) послуг у сфері електронної комерції повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

З аналізу положень п. 6, 12 ч. 1 ст. 3, ст. 11, 12, ч. 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» слід дійти висновку, що клієнт має бути ідентифікований одразу при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.

Зазначена в даній нормі права вимога щодо ідентифікації клієнта має відбуватись у такий спосіб, який беззаперечно підтверджуватиме, що це є саме ця особа. Тому чи виконано дана вимога чи ні, суду слід оцінити, чи відсутні сумніви, що такий договір був укладений з відповідачем, якщо позивачем, на підтвердження зазначеної обставини, такі докази суду не надані.

Суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять даних про те, що особа відповідача була належним чином ідентифікована при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційний системі ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР».

Згідно із ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

З аналізу ч. 2 ст. 218 ЦК України можна зробити висновок, що укладений усно, з порушенням вимог закону щодо обов`язкової письмової форми правочин, може бути визнаний дійсним виключно за одночасного існування таких обставин: 1) вказаний правочин укладений, тобто у випадку, коли таким правочином є договір - відповідно до ст. 638 ЦК України сторони мають погодити всі істотні умови такого договору; 2) одна із сторін вчинила дію щодо виконання такого правочину; 3) інша сторона підтвердила вчинення такої дії, зокрема шляхом прийняття виконання правочину, тобто вчинила певні активні дії щодо підтвердження договору або прийняття його виконання.

За відсутності хоча б однієї з перерахованих вище обставин неможливо визнати такий недійсний за законом правочин дійсним.

Згідно аналізу положень статей 1054, 1055 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» істотними умовами договору фінансового кредиту є розмір кредиту, строк та порядок його повернення, розмір процентів за користування ним.

Не виконані і інші вимоги частин 6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки відсутні передбачені зазначеними нормами докази підтвердження прийняття пропозиції про укладення договору, а саме: відповідач не надсилала позивачу електронного повідомлення, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; не заповнювала формуляр заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Як вбачається із письмових пояснень наданих відповідачем, остання заперечує факт отримання кредиту.

Також, судом не приймається до уваги доданий позивачем до матеріалів справи розрахунок заборгованості, виходячи з того, що вказаний документ не є належним доказом виконання відповідачем умов договору від 12 лютого 2019 року № 12.02.2019-010000882, оскільки не є первинним бухгалтерським документом в розумінні норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведений факт укладання договору фінансового кредиту, у зв`язку з чим відсутні й підстави для стягнення грошових коштів як заборгованості за виконання умов такого договору.

Для вирішення питання про стягнення штрафу, необхідні докази отримання кредитних коштів, тому, з урахуванням установлених судом обставин недоведеності товариством вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України, відсутні підстави для задоволення позову і в цій частині.

Щодо судових витрат.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає, у зв`язку із відсутністю підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 207, 218, 626, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 11, 12, 14 Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 12, 13, 141, 206, 263-265ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити. Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів або безпосередньо до апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 11 грудня 2019 року.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.М. Музика