Ухвала суду № 86307484, 06.12.2019, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

06.12.2019

Справа № 644/ 4934 /19

н/п 2-др/644/ 20 /19

У Х В А Л А

іменем України

06 грудня 2019 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю секретаря – Трач М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, в порядку спрощеного позовного провадженя, заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.11.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовлено частково та стягнуто з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн. щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду (20.06.2019 року) і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням суду вирішено питання про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судового збору за подання заяви про стягнення аліментів в розмірі 768,40 грн., оскільки позивач відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви. Також зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

25.11.2019 року до суду надійшла заява позивача про вирішення судом питання про ухвалення додаткового рішення, оскільки при ухваленні рішення не було вирішено питання про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, які вона понесла у зв`язку з розглядом справи, які складаються із правничої допомоги адвоката.

У своїй заяві позивач просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати понесені на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15000,00 грн.

В обгрунтування заяви позивачем зазначено, що між нею ОСОБА_1 та її представником – адвокатом Шаповаловою В.М. було укладено Договір про надання правової допомоги № 01/06-19 від 01.06.2019 року.

До заяви про ухвалення додаткового рішення та обгрунтування понесених витрат на правову допомогу позивачем надано Договір про надання правової допомоги № 01/06-19 від 01.06.2019 року укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Шаповаловою В.М., додаткову угоду до Договору № 01/06-19 від 01.10.2019 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 23/11-19 від 23.11.2019 року про сплату на користь ФО-П ОСОБА_4 10000,00 грн. в рахунок сплати правової допомоги на підставі акту приймання передачі наданих послуг від 21.11.2019 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 01/06-19 від 01.06.2019 року про сплату на користь ФО-П ОСОБА_4 5000,00 грн. в рахунок сплати правової допомоги на підставі акту приймання передачі наадних послуг від 01.06.2019 року, акт приймання – передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги адвокатом № 01/06-19 від 01.06.2019 року, складений 21.11.2019 року, розрахунок вартості адвокатських послуг, рішення Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21.03.2018 року про рекомендовані (мінімальні) стави адвокатського гонорару.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

На підставі викладеного, а саме того, що присутність сторін у судовому засідання не є обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути питання про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат за відсутності сторін.

Суд дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, докази надані позивачем на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з положень статей 137, 141ЦПК України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Таким чином, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно правил пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Дослідивши матеріали справи та докази, надані позивачем в обґрунтування вимог на відшкодування витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що такі витрати не підлягають задоволенню з огляду на такі обставини.

Частанами першою та другою ст. 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

З позовної заяви вбачається, що вона підписана та подана безпосередньо позивачем ОСОБА_1 . В позовній заяві на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем зазначено, що нею понесені судові витрати у зв`язку з розглядом справи, які складаються з 5000,00 грн. – витрати за надання правової допомоги адвокатом (50% гонорару). Також позивачем зазначено, що вона очікує понести витрати в розмірі 5000,00 грн. – витрати за наднання правової допомоги адвокатом (50% гонорару).

Однак позивачем при зверненні до суду з позовною заявою не додано жодних доказів на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, щодо понесених витрат на правову допомогу в зазначеному вище розмірі.

Крім того, попередній розрахунок судових витрат, який зазначений позивачем в позовній заяві, відрізняється від розрахунку вартості адвокатських послуг, який додано до заяви про ухвалення додаткового рішення на 5000,00 грн.

Провадження по цивільні справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Під час розгляду справи, на підтвердження повноважень представника позивача ОСОБА_1 – адвокатом Шаповаловою В.М. до матеріалів справи додано лише ордер серії ДН № 095251 від 31.07.2019 року та довіреність, яка посвідчена 16.05.2017 року від імені ОСОБА_1 , якою позивач уповноважує ОСОБА_4 представляти її інтереси.

Матеріали цивільної справи не містять жодних процесуальних документів, які були б підписані безпосередньо представником позивача – адвокатом Шаповаловою В.М.

Суд також звертає увагу на те, що представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Шаповалова В.М. приймала безпосередню участь в судовому засіданні лише одного разу 20.11.2019 року, коли було ухвалено рішення по суті справи, яке тривало близко 30 хвилин, що підтверджується протоколом судового засідання від 20.11.2019 року.

Таким чином, суд критично відноситься до розрахунку витрат на правову допомогу, в якому зазначено участь представника позивача в судових засіданнях, які були призначені на 31.07.2019 року, 18.10.2019 року, 20.11.2019 року та кількості витраченого часу.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В судовому засіданні 20.11.2019 року під час розгляду справи по суті, жодних заяв від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Шаповалова В.М. щодо розміру витрат на правову допомогу не надходило, незважаючи на те, що 01.10.2019 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Шаповаловою В.М. укладено додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги адвокатом № 01/06-19 від 01.06.2019 року, згідно якого п. 4.1. Договору викладено в іншій редакції, відповідно до якої вартість послуг адвоката становить 15000,00 грн. замість попередньої редакції 10000,00 грн.

Під час судового розгляду представником позивача адвокатом Шаповаловою В.М. суду не було надано доказів (договорів, рахунків тощо), які б підтверджували фактично понесені витрати позивача на правничу допомогу.

В судовому засіданні 20.11.2019 року під час розгляду справи по суті, представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Шаповалова В.М. просила питання щодо витрат на правову допомогу не розглядати.

З квитанції до прибуткового касового ордера № 01/06-19 від 01.06.2019 року та квитанції до прибуткового касового ордера № 23/11-19 від 23.11.2019 року вбачається, що адвокат Шаповалова В.М. є фізичною особою – підприємцем.

Доказів відображення адвокатом доходів, отриманих від позивача, у Книзі обліку доходів та витрат, затвердженій наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218, позивачем та її представником суду не надано.

У позовній заяві відсутні дані про надсилання будь-яких адвокатських запитів та в додатках до позову такі документи відсутні. Також матеріалами справи не підтверджується складання та безпосереднє особисте подання позовної заяви до відповідача чи інших процесуальних документів адвокатом Шаповаловою В.М., оскільки всі документи підписані безпосередньо позивачем ОСОБА_1 .

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 26.09.2018 р. у справі № 753/15683/15 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд, вирішуючи питання щодо витрат понесених учасником справи на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що додані до заяви про ухвалення додаткового рішення договір про юридичні послуги, квитанції про сплату грошових коштів, опис наданих послуг та додаткових витрат і акт приймання виконаної роботи, які не були долучені до матеріалів справи під час розгляду справи по суті, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному учасником справи розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Крім того, заявлені позивачем ОСОБА_1 витрати на правову допомогу на загальну суму 15000,00 грн. є очевидно неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним, а частина витрат взагалі не обґрунтована та документально не підтверджена.

Під час ухвалення рішення по суті справи, судом вирішено питання про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судового збору за подання заяви про стягнення аліментів в розмірі 768,40 грн., а також зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Інших підстав для ухвалення додаткового рішення, зокрема витрат на правову допомогу, судом не встановлено.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на її користь судових витрат, які складаються із правничої допомоги адвоката не підлагають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133, 134, 137, 141-142, 270, 260-261, 353, ЦПК України, п. 15 п. п. 15.5 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – залишити без задоволення.

Копію ухвали направити сторонам по справі для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення повного тексту ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний тест ухвали складено 11.12.2019 року.

Суддя: А. К. Сітало