Рішення № 86307418, 03.12.2019, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1063/17

провадження № 2/631/202/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі :

головуючого судді Трояновської Т.М.

за участю секретаря судового засідання М`ячиної Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 2 приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залучення до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_3 , Нововодолазьку державну нотаріальну контору Харківської області, Нововодолазький відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить зняти арешт, накладений на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження – 6238702, зареєстрованого 17 грудня 2007 року за № 6238702 Нововодолазькою державною нотаріальною конторою, підстава обтяження – постанова 051304 від 21 лютого 2003 року відділу державної виконавчої служби, (додаткові дані-архівний номер: 3964591HARKOV112, архівна дата 25.02.2003, дата виникнення: 25.02.2003, № реєстру 12, внутр. № 4901FC3A23F436303D54).

В обґрунтування позовних вимог позивачем в позові зазначено наступне. 28 січня 2003 року між ОСОБА_1 (Дарувальник) та ОСОБА_4 (Обдарована) був укладений Договір дарування житлового будинку, за яким право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 переходить до ОСОБА_4 Угода була посвідчена приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області (реєстраційний № 143), право власності за ОСОБА_4 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано у Нововодолазькому МКПТІ 28 січня 2003 року за № 39. Ухвалою місцевого суду Харківського району Харківської області від 19.02.2003 року в порядку забезпечення заявленого ОСОБА_2 позову, було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 . Вироком місцевого суду Харківського району Харківської області від 20.02.2003 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України, призначено міру покарання, звільнено від його відбування та стягнуто у якості відшкодування завданих збитків 5228 гривень матеріальних збитків та 1000 гривень моральної шкоди. 21 лютого 2003 року державним виконавцем Відділом державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області було проведено опис та арешт майна ОСОБА_1 , про що було складено відповідний Акт серії АА № 233193. Листом державного виконавця Відділом державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області від 22.02.2003 року за № 49, постанову про арешт майна позивача на виконання ухвали місцевого суду Харківського району Харківської області від 19.02.2003 року, направлено для примусового виконання, яке закінчено постановою державного виконавця від 24.02.2003 року. Як з`ясовано позивачем, до теперішнього часу Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містить реєстраційний номер обтяження – 6238702, зареєстрованого 17 грудня 2007 року за № 6238702 Нововодолазькою державною нотаріальною конторою Харківської області, підстава обтяження - постанова 051304 від 21 лютого 2003 року відділу державної виконавчої служби; об`єкт обтяження - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власник – ОСОБА_1 . При цьому, як свідчить нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 , відшкодування завданих збитків 5228 гривень матеріальних збитків та 1000 гривень моральної шкоди за вироком місцевого суду Харківського району Харківської області від 20.02.2003 року, позивач здійснив у повному обсязі. Як свідчать відомості Нововодолазького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 13.04.2017 року за № 4416, жодних виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 на примусовому виконанні не перебуває. Наявність обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна перешкоджає позивачу розпорядитись його власним майном, що зумовило останнього звернутись з позовом до суду.

Розпорядженням керівника апарату суду за № 961 від 13.09.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи й згідно відповідному протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2018 року справу з єдиним унікальним № 631/1063/17 (провадження № 2/631/438/18) передано до розгляду судді Трояновській Т.М.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 31 жовтня 2018 року було відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залучення до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_3 , Нововодолазьку державну нотаріальну контору Харківської області, Нововодолазький відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зняття арешту з майна.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області 29 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 631/1063/17 (провадження 2/631/202/19) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залучення до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_3 , Нововодолазьку державну нотаріальну контору Харківської області, Нововодолазький відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зняття арешту з майна до судового розгляду.

12 серпня 2019 року через канцелярію суду представник ОСОБА_1 – адвоката Мякота Т. М., що діє на підставі ордеру серії ПТ № 063447 від 20.04.2018 року та відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги № 31/18 від 20 квітня 2018 року, надала заяву про уточнення позовних вимог, в порядку статті 49 Цивільного процесуального кодексу України, в якій зазначила про збільшення позовних вимог та просила суд зняти арешт, накладений на все майно, що належить позивачу по справі ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження – 6238702, зареєстрованого 17 грудня 2007 року за № 6238702 Нововодолазькою державною нотаріальною конторою, підстава обтяження – постанова 051304 від 21 лютого 2003 року відділу державної виконавчої служби (додаткові дані-архівний номер: 3964591HARKOV112, архівна дата 25.02.2003 року, дата виникнення: 25.02.2003 року, № реєстру 12, внутр. № 4901 НОМЕР_1 ).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 03 грудня 2019 року повернуто уточнену позовну заяву ОСОБА_1 , у зв`язку із порушенням приписів статті 49 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 03 грудня 2019 року було визначено про заочний розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залучення до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_3 , Нововодолазьку державну нотаріальну контору Харківської області, Нововодолазький відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зняття арешту з майна.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залучення до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_3 , Нововодолазьку державну нотаріальну контору Харківської області, Нововодолазький відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зняття арешту з майна судом не вживалось.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були сповіщені завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Скориставшись своїм правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мякота Т. М. через канцелярію суду надала заяву, яка була зареєстрована за вхідним номером 5540/19 – вх. від 12 серпня 2019 року, в якій зазначила, що підтримує позовні вимогиОСОБА_1 у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, просила розгляд справи провести за її відсутності та за відсутності позивача, зазначивши, що не заперечують проти розгляду справи в заочному порядку у разі неявки відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Про поважність причини своєї неявки суду не повідомив, клопотань щодо розгляду справи без його участі, перенесення розгляду справи, відкладення судового засідання до суду подано не було.

Від відповідача по справі – ОСОБА_2 відзиву на позов, інших доказів щодо суті спору до суду не надано.

ОСОБА_5 , що виступає в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, в судове засідання не з`явилась, проте через канцелярію суду 16 листопада 2018 року надала відзив, який був зареєстрований за вхідним № 5807/18-вх, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_1 визнала в повному обсязі, не заперечувала проти їх задоволення. Слухання справи просила провести за її відсутності.

Завідувач Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвська Т. М. в судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи була сповіщені завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Через канцелярію суду 29 листопада 2019 року завідувач нотаріальної контори надала заяву, яка була зареєстрована за вхідним № 8477/19-вх, відповідно до якої просила суд розгляд справи просила провести за її відсутності, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Уповноважений представник Нововодолазького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи була сповіщені завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. 29 січня 2019 року через канцелярію суду начальник відділу державної виконавчої служби Пікалов О. В. надав заяву, яка була зареєстрована за вхідним № 580/19-вх відповідно до якої проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечував, просив суд розгляд справи провести за відсутності представника відділу.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Окрім цього, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача свідчить його відповідна заява, надана його представником та долучена до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, і від яких не надійшло заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд вирішив можливим справу розглядати на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення, про що не заперечував представник позивача у наданій ним заяві.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

На момент звернення до суду позивачу, як вважає останній, належить на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який обтяжений заборонами, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Як встановлено судом, 28 січня 2003 року між ОСОБА_1 (Дарувальник) та ОСОБА_4 (Обдарована) був укладений Договір дарування житлового будинку, за яким право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , набуває ОСОБА_5 . Договір був посвідчений приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Разіною Л. О. та зареєстрований в реєстрі за № 143. Право власності за набувачем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано у Нововодолазькому малому комунальному підприємстві технічної інвентаризації 28 січня 2003 року за № 4865, зареєстроване в Книзі 39.

У той же час, ухвалою місцевого суду Харківського району Харківської області від 19.02.2003 року в порядку забезпечення заявленого ОСОБА_2 позову, було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 .

Вироком місцевого суду Харківського району Харківської області від 20 лютого 2003 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки, звільнено від відбування призначеного покарання на підставі статті 75 Кримінального кодексу України з іспитовим строком 2 роки, звільнено від призначеного покарання на підставі пункту б) статті 11 Закону України «Про амністію» від 05 липня 2001 року та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5228 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1000 гривень моральної шкоди.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21 лютого 2003 року, на виконання ухвали місцевого суду Харківського району Харківської області від 19 лютого 2003 року, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь – якого майна. Вказану постанову листом від 22 лютого 2003 року за № 49 направлено для примусового виконання до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області 25 лютого 2003 року.

21 лютого 2003 року державним виконавцем Відділом державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції було проведено опис та арешт майна ОСОБА_1 , про що було складено відповідний Акт серії АА № 233193. Вказаний Акт містить перелік описаного майна, на яке накладено арешт, що складається з 14 предметів рухомого майна (телевізор, стінка, диван тощо), загальною вартістю 7340 гривень. Примусове виконання постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції про арешт майна боржника та заборони його відчуження від 21 лютого 2003 року, було закінчено постановою державного виконавця від 24 лютого 2003 року.

Як свідчить довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вказані інформаційні ресурси містять інформацію щодо реєстраційного номеру обтяження – 6238702, зареєстрований 17 грудня 2007 року Нововодолазькою державною нотаріальною конторою, підстава обтяження – постанова № 051304 від 21 лютого 2003 року відділу державної виконавчої служби; об`єкт обтяження – житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власник – ОСОБА_1 .

У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 , підпис якого засвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу 23 вересня 2017 року та зареєстровано в реєстрі за № 680, з якої вбачається, що позивач ОСОБА_1 повністю відшкодування завдані матеріальні збитки у сумі 5228 гривень та 1000 гривень моральної шкоди за вироком Харківського району Харківської області від 20.02.2003 року.

З листа Нововодолазького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 13.04.2017 року за № 4416 судом встановлено, жодних виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 на примусовому виконанні не перебуває.

Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Надані позивачем у справі докази: копія Договору дарування житлового будинку від 28.01.2003 року, укладеного між ОСОБА_1 (Дарувальник) та ОСОБА_4 (Обдарована), предмет дарування – житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 84619629 від 10.04.2017 року, Постанова державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.02.2003 року, копія Акту державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції про опис й арешт майна від 21.02.2003 року не містить суперечностей, очевидних ознак недопустимості, а тому приймається до уваги судом у повному обсязі.

Інші надані позивачем докази є неналежними у розумінні предмета доказування у даній справі, оскільки як вважає позивач, між сторонами у справі мали місце деліктні правовідносини, що виникли при обставинах, встановлених вироком місцевого суду Харківського району Харківської області від 20.02.2003 року та подальших примусових дій щодо його виконання.

З огляду на зазначене та враховуючи, що право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить іншій особі – ОСОБА_6 , а тому відхиляються судом у повному обсязі.

У свою чергу, позивачем не надано до суду будь – яких інших доказів, які підтверджують факт наявності у ОСОБА_1 речових прав на майно і що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не іншій особі. Доказів, наданих відповідачем та третьою особою, матеріали справи не містять.

Факт та наявність порушених прав, свобод та інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, містить реєстраційний номер обтяження – 6238702, зареєстрований 17 грудня 2007 року Нововодолазькою державною нотаріальною конторою, підстава обтяження – постанова № 051304 від 21 лютого 2003 року відділу державної виконавчої служби; об`єкт обтяження – житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власник – ОСОБА_1 .

При цьому, самим позивачем спростовано факт наявності у нього права власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, у справі не мало місце факт порушення прав позивача, передбачених статтею 1 Першого проколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право мирного володіння майном) та статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, з огляду на відсутності в матеріалах справи відповідних даних про наявність у ОСОБА_1 речових прав на майно і що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не іншій особі.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями статті 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини 1 та 2 статті 321 Цивільного кодексу України).

Приписами частин 1 та 2 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

При цьому, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (статті 391 Цивільного кодексу України).

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

В той час пункт 1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз`яснив, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно пункту 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження. У зв`язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

Таким чином, позивачем не надано до суду будь – яких доказів, які підтверджують факт наявності у ОСОБА_1 речових прав на майно, а саме житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і що це майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не іншій особі.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно – правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Позивачем у позовній заяві в обґрунтування вимог про зняття арешту з майна, мало місце посилання на положення статтей 386 та 391 Цивільного кодексу України, статтей 8, 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Наказ Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року за № 31/5 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна», які регулюють правовідносини та процедуру реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За приписами статтей 386 та 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В той же час як встановлено судом, самим позивачем спростовано факт наявності у нього права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про не можливість застосування приписів статтей 386 та 391 Цивільного кодексу України, статтей 8, 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Наказу Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року за № 31/5 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна» щодо спору, який порушено ОСОБА_1 у суді.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Даючи оцінку доводів позивача щодо протиправності обтяження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження – 6238702, зареєстрований 17 грудня 2007 року Нововодолазькою державною нотаріальною конторою, підстава обтяження – постанова № 051304 від 21 лютого 2003 року відділу державної виконавчої служби; об`єкт обтяження - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , суд виходить з наступного.

Приписи статтей 386 та 391 Цивільного кодексу України, статтей 8, 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Наказ Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року за № 31/5 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна», які регулюють правовідносини права власності та процедуру реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з огляду на встановлені судом обставини є незастосовними в даному випадку, оскільки особа, яка є власником майна ( ОСОБА_5 ) і яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залучення до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_3 , Нововодолазьку державну нотаріальну контору Харківської області, Нововодолазький відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зняття арешту з майна – було подано не тією особою, право якої може бути порушеним.

При цьому, враховуючи відсутність у судовому засіданні представника відповідача та третіх осіб та ненадання останніми відзиву на позовну заяву, спір вирішується за наявними в матеріалах справи доказами.

З огляду на вказане, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залучення до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_3 , Нововодолазьку державну нотаріальну контору Харківської області, Нововодолазький відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зняття арешту з майна належить відмовити в повному обсязі через відсутність порушеного права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У пункті 2 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Таким чином в даному випадку судові витрати сторонам у справі не відшкодовуються.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтею 41 Конституції України, статтями 319, 321, 386, 391 Цивільного кодексу України, пунктами 1, 2 та 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», статтями 1 – 5, 7, 10 – 13, 76 – 81, 83, 128 – 131, 133, 137, 141, 211, 214, 223, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 – 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 – 283, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залучення до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_3 , Нововодолазьку державну нотаріальну контору Харківської області, Нововодолазький відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про зняття арешту з майна – відмовити в повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач:ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий, місце проживання чи перебування: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий, місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Нововодолазька державна нотаріальна контора Харківської області, місце знаходження: Харківська область, Нововодолазький район, селище міського типу Нова Водолага, вулиця Донця Григорія, будинок 6.

Третя особа: Нововодолазький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34895423, місце знаходження: Харківська область, Нововодолазький район, селище міського типу Нова Водолага, вулиця Донця Григорія, будинок 6.

Повний текст рішення складений з урахуванням приписів частини 6 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України 12 грудня 2019 року.

Суддя: Т. М. Трояновська