Ухвала суду № 86302052, 12.12.2019, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/688/19

Провадження № 2/188/608/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі судді, що головує Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Валасенко А.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Вільямовського

представника відповідача адвоката Круглого В.В.,

розглянувши дистанційно у режимі відеоконференції в смт. Петропавлівка у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Круглого Вячеслава Вікторовича про залишення без руху провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину (у порядку ст. 128 і ст. 129 КПК України),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «ПЗУ Україна» (далі – відповідач 1), ОСОБА_2 (далі – відповідач 2) про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину (у порядку ст. 128 і ст. 129 КПК України).

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 13.04.2018 приблизно о 15 год. 00 хв. на автошляху «Знаменівка-Луганськ-Ізварене» відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Ford «Mondeo», чорного кольору, н/з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , Suzuki «Grand Vitara», чорного кольору, н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , Volkswagen «Golf», н/з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 . В результаті ДТП позивачу заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

Позивач вказує, що причиною цієї ДТП стало порушення відповідачем п. 10.1 Правил дорожнього руху, що підтверджено висновком №9/10.4/52 від 22.06.2018 року судової автотехнічної експертизи, виконаної судовим експертом відділу судової експертизи № 2 Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_4 та висновком № 9/10.1/62 від 23.06.2018 судової автотехнічної експертизи, виконаної судовим експертом відділу судової експертизи № 2 Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_4 .

Позивач повідомляє, що слідчим відділом Петропавлівського ВП Павлоградського ВП ГУНП у Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12018040530000199, відомості якого внесенні до ЄРДР 14.04.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Позивач, посилаючись на ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України, просить: стягнути з відповідача 1 на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 200000,00 грн відповідно до лімітів страхового відшкодування за страховим полісом; стягнути з відповідача 2 на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 449606,78 грн; стягнути з відповідача 2 на користь позивача витрати на проведення авто товарознавчої експертизи № 2509/18/18 в розмірі 3000,00 грн; стягнути з відповідача 2 на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн; під час відкриття провадження та призначення справи забезпечити витребування доказів від слідчого відділу Петропавлівського ВП Павлоградського ВП ГУНП у Дніпропетровській області, а саме: по кримінальному провадженню №12018040530000199, відомості якого внесенні до ЄРДР 14.04.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України копію висновку №9/10.4/52 від 22.06.2018 року судової автотехнічної експертизи та копію висновку №9/10.1 /62 від 23.06.2018 року судової автотехнічної експертизи.

Представник відповідача 2 ОСОБА_5 подав до суду письмове клопотання про залишення без руху провадження у справі за позовом заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину (у порядку ст. 128 і ст. 129 КПК України).

У обґрунтування клопотання ОСОБА_5 зазначив, що позовна заява підписана представником позивача - адвокатом Вільямовським Ю.В., який додав на підтвердження своїх повноважень копію ордеру, виданого на підставі договору про надання правової допомоги у кримінальному провадженні від 17.04.2019 року, предметом якого є надання правової допомоги у кримінальному провадженні потерпілому. При цьому з договору, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Вільямовським Ю.В. не вбачається, в якому саме кримінальному провадження адвокат надає правову допомогу потерпілому, в той час як звертаючись з позовом та підписуючи його адвокат, вказує номер конкретного кримінального провадження. З вказаного договору не вбачається, що адвокат Вільямовеький Ю.В. мас право звертатись з цивільним позовом поза межами кримінального провадження, оскільки сама назва та предмет договору вказує на те, що цим договором визначені повноваження адвоката у якомусь кримінальному провадженні, а не при зверненні з цивільним позовом до суду.

Вказані обставини свідчать, що всупереч вимогам ч.7 ст.177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, не додано довіреності чи іншого документу, що підтверджує повноваження представника позивача, а відтак відповідно до ч.2 ст.175 ЦПК України позовна заява не підписана представником.

Всупереч вимогам п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява не містить відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 .

Всупереч вимогам ч.4 ст.175 ЦПК України до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору або підстав для звільнення від його сплати.

Посилання позивача на п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу звільнення від сплати судового збору є безпідставним, оскільки наразі ще не встановлено чи вчинено кримінальне правопорушення, адже жодній особі в кримінальному провадженні, на яке посилається позивач, не повідомлено навіть про підозру.

Сам факт внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань не свідчить про вчинення кримінального правопорушення.

Позивач у позові безпідставно стверджує, що шкоду йому було заподіяно внаслідок вчинення злочину ОСОБА_2 , щодо якої відсутній будь-який вирок про визнання її винною у вчиненні будь-якого злочину.

Представник позивача Вільямовський подав письмові заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, яке обґрунтував тим, що у частині реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) позивач виправив цей недолік шляхом подання заяви про уточнення позовних вимог (зміни предмету позову та уточнення анкетних даних учасників справи) яка направлена до суду та іншим учасникам цивільної справи поштою 05.12.2019 року, докази про направлення були наданні до суду разом з заявою про уточнення позовних вимог (зміни предмету позову та уточнення анкетних даних учасників справи).

25.11.2019 року представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Вільямовським Ю.В. подано до суду заяву на ознайомлення з матеріалами справи до якої долучені повноваження представника.

З приводу виконання п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач зазначив у позовній заві від 22.05.2018 року, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняється позивач за подання позову про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину. Тому за подання цього позову судовий збір мною не сплачено.

Також у підтвердження факту вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_1 надав у якості додатку до позову копію витягу з ЄРДР про підтвердження зазначених фактів у позовній заяві.

25.04.2018 року ОСОБА_1 був допитаний у якості потерпілого старшим слідчим СВ Петропавлівського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , а відповідач ОСОБА_2 на даний час перебуває у статусі свідка, а не потерпілої особи, що є підтвердженням факт, що ОСОБА_1 має процесуальне право на звільнення від сплати судового збору, оскільки він звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину.

В підготовчому засіданні представник відповідача 2 ОСОБА_5 підтримав своє клопотання з підстав, зазначених в ньому.

Позивач та його представник ОСОБА_7 проти клопотання заперечували з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Вислухавши думки сторін, вивчивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.175 ЦГІК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (ч.1).

Позовна заява подасться до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (ч.2).

Позовна заява повинна містити:

повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи. їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти (п.2 ч.3).

Відповідно до ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (ч.4).

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреніс ть чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (ч.7).

Позивач вже усунув недоліки позовної заяви у виді відсутності в ній реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача та відповідача 2 та повноважень представника позивача шляхом подання до суду відповідно заяви про уточнення позовних вимог та договору між позивачем та його представником про надання правової допомоги у цивільній справі від 25.11.2019.

Що стосується сплати позивачем судового збору, то суд зазначає таке.

Статтею 11 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту.

У частині 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до статті 62 Конституції України та ст.2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості — об`єктивне правоположення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно більшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання особи винуватою у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом — це суд, який за змістом ст. 124 Конституції України є носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.

Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість особи у вчиненні злочину.

При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним.

Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, необхідно визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі «Грабчук проти України» (заява №8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі «Довженко проти України» (заява №36650/03)).

Враховуючи системний аналіз норм КПК України та принцип презумпції невинуватості, який закріплений у статті 11 Загальної декларації прав людини, статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 62 Конституції України, статті 2 КК України, суд дійшов до висновку про те, що відсутні правові підстави стверджувати, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому із зазначених вище процесуальних статусів, має відношення до вчинення злочину, який розслідується. Відповідно до положень КПК України здійснюється досудове розслідування злочинів (статті 215, 216, 246, 294 КПК України), а про початок здійснення чи наявність кримінального провадження стосовно конкретної особи можливо стверджувати виключно у випадку наявності підозрюваних у таких провадженнях.

Таким чином, посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.

Оскільки позивачем не надано доказів вчинення злочину відповідачем ОСОБА_2 , відтак безпідставним є його посилання на п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору звільняється позивач за подання позову про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину.

Отже, підстав для звільнення позивача від сплати судового збору не вбачається.

Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1).

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч.2).

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подачу позовної заяви майнового характеру позивач повинен сплатити 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з уточненої ціни позову в розмірі 652606 грн, позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 6526 грн.

Керуючись ч.ч.1,2 ст.185 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача 2 ОСОБА_5 про залишення без руху провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину (у порядку ст. 128 і ст. 129 КПК України), задовольнити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину (у порядку ст. 128 і ст. 129 КПК України) залишити без руху.

Надати позивачу ОСОБА_1 строк п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для надання до суду документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 6526 (шість тисяч п`ятсот двадцять шість) гривень 00 копійок.

Ухвала набирає законної сили після її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Суддя П. О. Бурда