Рішення № 86301969, 12.12.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3357/18

Провадження № 2/185/2644/19

П О В Т О Р Н Е З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання Кучеренко Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу ЄУ № 185/3357/18 за позовомКомунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, -

В С Т А Н О В И В:

26 квітня 2018 року комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» звернулось до суду з позовом доОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 14175,75 грн. (чотирнадцять тисяч сто сімдесят п`ять гривень 75 копійок).

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що ухвалою Павлоградського міськрайонного суду від 07 березня 2018 року було відмовлено КП «Павлоградтеплоенерго» у видачі судового наказу про стягнення боргу за спожиту теплову енергію з відповідача. Комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» надає послуги теплопостачання відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630. Відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення, що надаються до житлового приміщення, яке розташоване: АДРЕСА_1 . Однак відповідач оплату за послуги теплопостачання фактично комунальному підприємству «Павлоградтеплоенерго» не проводив. В результаті за період з січня 2002 року по січень 2018 року утворилась заборгованість перед комунальним підприємством «Павлоградтеплоенерго» у сумі 14175,75 грн. (чотирнадцять тисяч сто сімдесят п`ять гривень 75 копійок).

16 листопада 2018 року судом по даній справі було ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою суду від 15 квітня 2019 року зазначене заочне рішення скасовано за заявою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в загальному порядку. В заяві про скасування заочного рішення відповідач заявляє про застосування строку позовної давності.

22 травня 2019 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, яка не відповідає вимогам ч. 5 ст. 49 ЦПК України, а саме позивач не надав суду доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. В зв`язку з вищевикладеним суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, та розглядає вищевказаний позов в межах позовних вимог від 26 квітня 2018 року.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив не подав.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до відомостей адресно-довідкового підрозділу Головного управління державної міграційної служби управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 21 травня 2018 року місце проживання відповідача ОСОБА_1 зареєстроване: АДРЕСА_1 з 21.01.2008.

Комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» надавало послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .

Плата за послуги теплопостачання не проводилась своєчасно на розрахунковий рахунок підприємства щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, що настає розрахунковим.

Відповідно до ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

У відповідності до ст.162 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов`язок оплатити надані послуги з теплопостачання встановлено ст.19 Закону України «Про теплопостачання».

Частиною 1 ст. 32 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Суди повинні дослідити призначення платежів, квитанції на сплату житлово-комунальних послуг та історію таких оплат і в разі вчинення боржником оплати чергового платежу, встановити чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, що не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу».

Аналогічний підхід до оцінки переривання позовної давності виклав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30 травня 2018 року по справі № 161/20278/14-ц. Хоча остання стосується кредитних правовідносин, це не знецінює висновок суду з точки зору теорії права

В цьому контексті важливим також є і висновок, викладений у постанові Верховного Суду в постанові 27 грудня 2018 року у справа № 127/8837/16-ц, а саме, - вчинення платежів за межами позовної давності не може свідчити про її переривання.

Як вбачається з особового рахунку, оформленого на ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за оплату послуг з теплопостачання у період з січня 2002 року по січень 2018 року утворилась заборгованість перед комунальним підприємством «Павлоградтеплоенерго» у сумі 14175,75 грн., останні сплата за теплопостачання зроблені відповідачем в травні та липні 2015 року по 50 грн, та в грудні 2015 року в сумі 150 грн, доказів призначення зазначених платежів в рахунок заборгованості, чи її окремої частини, сторонами не надано.

Виходячи за наведеного, є підстави вважати, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач, сплачуючи у травні, липні, грудні 2015 року поточні платежі, вчиняв дії, що свідчать про визнання ним всієї заборгованості у розумінні ч.1 ст.264 ЦК, що окреслює підстави переривання строку позовної давності.

Позивач звернувся з заявою про видачу судового наказу в березні 2018, тому з урахуванням трирічного строку позовної давності з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиту теплову енергію за період з березня 2015 року по грудень 2017 року (в межах заявлених позовних вимог від 26.04.2018) в сумі 4518,20 грн.

У відповідності до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.5,12,13, 81, 89,141,258,259,263-265,268,273,280-288 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л ИВ:

Позов Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , на користь комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго», код ЄДРПОУ: 03342250, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Промислова, 13 А, заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі4518 грн. 20 коп. (чотири тисячі п`ятсот вісімнадцять грн 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , на користь комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго», код ЄДРПОУ: 03342250, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Промислова, 13 А, судовий збір в розмірі 563,84 грн.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко