Рішення № 86299722, 12.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2019 року №640/18123/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив: - визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві, код ЄДРПОУ 39439980 від 01.08.2018 року за №0088384202, №0088354202, №0088364202, №0088374202 стосовно ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; - визнати протиправним та скасувати Акт від 27.06.2018 року №3001/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отримання доходу у вигляді додаткового блага стосовно ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Позовні вимоги мотивовані незгодою позивача з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 01.08.2018 року за №0088384202, №0088354202, №0088364202, №0088374202, оскільки відповідачем не були прийняті до уваги докази, які надавав позивач до заперечення на Акт документальної позапланової невиїзної перевірки. Позивач не отримував дохід як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платнику податків, прощення (анульованого) кредитором ПАТ «УкрСиббанк» у сумі 451045,21 грн. У даному випадку за судовими рішеннями вказана сума стосувалась нарахованих банком штрафних санкцій (відсотки, пеня, штрафи та інше).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема зауважив, що податковий орган діяв в межах податкового законодавства.

Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, суд у встановленому порядку завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 11.06.2018 року №9735 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750) фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, про що складено Акт перевірки від 27.06.2018 року №3001/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 .

Як зазначено в Акті перевірки від 27.06.2018 року №3001/26-15-42-02-30/2893916097 в ході проведення перевірки використані документи: - відомості з державного реєстру фізичних осіб про суми отриманих доходів за видами доходів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016; - відомості адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в м. Києві щодо місця проживання та реєстрації ОСОБА_1 ; - лист ПАТ «УкрСиббанк» від 17.10.2017 року №14-2-2/46011 (вх. ГУ ДФС у м. Києві №53567/10 від 06.11.2017) щодо отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платнику податків, прощеного (анульованого) кредитором фізичній особі ОСОБА_1 .

Також під час проведення перевірки використано автоматизовані комп`ютерні інформаційні системи: АІС «Податковий блок», ЦБД ДРФО ДФС України.

Згідно з відомостями ЦБД ДРФО ДФС України в період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року платник податків - фізична особа ОСОБА_1 отримав доходи у загальній сумі 451045,21 грн. за ознакою доходу 126.

Відповідно довідника ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, під ознакою доходу « 126» відображається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.

Відповідно до даних ЦБД ДРФО ДФС України ОСОБА_1 у 2016 році мав взаємовідносини з ПАТ «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) та отримав оподатковуваний дохід як додаткове благо у вигляді основної суми боргу, анульованої кредитором, що підтверджується інформацією ПАТ «УкрСиббанк», наведеною в листі від 17.10.2017 року №14-2-2/46011.

ГУ ДФС у м. Києві фізичній особі ОСОБА_1 було направлено листа від 29.05.2017 року №5491/С/26-15-13-04-14 щодо виконання обов`язку подання декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік та декларування доходу як додаткове благо.

В свою чергу, ПАТ «УкрСиббанк», у відповідності до вимог підпункту «б» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, подало до контролюючого органу податковий розрахунок за формою 1-ДФ за III квартал 2016 року, в якому відображено нарахований та виплачений дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходу - 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) ОСОБА_1 в сумі 451045,21 грн.

Перевіркою встановлено, що відповідно до пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не подано до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік.

Також, в порушення підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України ОСОБА_1 не надано Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

Перевіркою встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 не задекларовано загальний річний оподатковуваний дохід за 2016 рік, отриманий у вигляді додаткового блага у сумі 451045,21 грн. та не сплачено податок на доходи фізичних осіб з таких доходів в сумі 81188,14 грн.

Крім того, згідно з вимогами підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, фізичною особою ОСОБА_1 не сплачено військовий збір на загальну суму 6765,68 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 : пункту 179.1 статті 179 розділу IV Податкового кодексу з урахуванням вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Кодексу; - підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Кодексу; -підпункту 168.2.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту «д» пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу; підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки від 27.06.2018 року №3001/26-15-42-02-30/2893916097 позивач до Головного управління ДФС у м. Києві подав свої заперечення від 17.07.2018 року.

Головне управління ДФС у м. Києві, розглянувши заперечення позивача, листом від 30.07.2018 №36137/С/26-15-42-02-27 повідомило, що висновки акта перевірки залишає без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі Акта перевірки від 27.06.2018 року №3001/26-15-42-02-30/2893916097 податковий орган 01.08.2018 року виніс податкові повідомлення-рішення №0088384202, №0088354202, №0088364202, №0088374202, які 10.08.2018 року позивачем були оскаржені до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги позивача Державна фіскальна служба України прийняла рішення від 08.10.2018 року №15502/С/99-99-11-02-01-14, яким податкові повідомлення-рішення від 01.08.2018 року №0088384202, №0088354202, №0088364202, №0088374202 залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи свої права порушеними такими діями та рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду за їх захистом.

При вирішенні справи по суті суд виходив з такого.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16.12.2015 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09.07.2014 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, встановлено, що 10.06.2008 року між АКБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11358015000, відповідно до умов якого останньому надано кредит в сумі 50000 доларів США.

З метою забезпечення виконання вказаних зобов`язань 10.06.2008 року між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були укладені окремі договори поруки №210291, №210288, №210289, №210290, відповідно до умов яких поручителі зобов`язалися перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань за кредитним договором.

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, в зв`язку чим утворилась заборгованість у розмірі 46708,32 доларів США, що станом на 20.03.2014 року за курсом НБУ становить 463243,78 грн., та яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 37034,41 доларів США, що еквівалентно 367299,87 грн., заборгованості про процентам за користування кредитом - 8137,30 доларів США, що еквівалентно 80704,11 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 850,32 доларів США, що еквівалентно 4333,31 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 686,29 доларів США, що еквівалентно 6806,49 грн.

Переглядаючи рішення першої інстанції Апеляційний суд м. Києва вказав, що районний суд прийшов до обгрунтованого висновку про невиконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 умов кредитного договору, а тому поручителі разом з позичальником повинні солідарно відповідати перед банком щодо стягнення заборгованості в розмірі 46708,32 доларів США, що станом на 20.03.2014 року за курсом НБУ становить 463243,78 грн., та яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 37034,41 доларів США, що еквівалентно 367299,87 грн., заборгованості про процентам за користування кредитом - 8137,30 доларів США, що еквівалентно 80704,11 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 850,32 доларів США, що еквівалентно 4333,31 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 686,29 доларів США, що еквівалентно 6806,49 грн.

При цьому, Апеляційний суд м. Києва змінив резолютивну частину рішення Дніпровського районного суду та виклав у такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та солідарно з ним - з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ), з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ), з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 ), з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббак» (код ЄДРПОУ 09807750) кредитну заборгованість у розмірі 463243 грн.78 коп.».

Під час процедури адміністративного оскарження позивач у скаргах зазначав, що на підставі вказаного судового рішення у провадженні Дніпровського РУЮ м. Києва перебувало виконавче провадження №48764721 від 05.08.2015 року на підставі виконавчого листа №755/9178/15-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 29.07.2015 року по примусовому виконанню рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 та солідарно з ним з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ), з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ), з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 ), з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббак» (код ЄДРПОУ 09807750) кредитну заборгованість у розмірі 463243 грн.78 коп.».

Також у вказаних скаргах позивач зазначав, що між боржником ОСОБА_1 та стягувачем ПАТ «УкрСиббанк» укладено мирову угоду про анулювання частини боргу.

В матеріалах даної адміністративної справи міститься Договір про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 13.07.2016 року, укладений між позикодавцем громадянином України ОСОБА_3 та позичальником ОСОБА_1 .

Згідно п. 1.1 Договору позикодавець передає позичальнику на терміновій і поворотній основі грошові кошти на суму 50000 доларів США, еквівалент яких по курсу НБУ на 13.07.2016 року становить 1 241 064 грн. 30 коп., а позичальник зобов`язується повернути зазначені кошти в обумовлений даним Договором термін.

На виконання вимог Договору позики вчинена заява ОСОБА_1 від 13.07.2016 року, завірена нотаріально та зареєстрована в реєстрі за №1129, про те, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 1 240 000 грн. 00 коп.

В матеріалах справи знаходиться завірена копія квитанції №48 від 14.07.2016 року, з якої вбачається, що платником ОСОБА_1 на адресу отримувача АТ «УкрСиббанк» здійснено платіж на суму 27000,00 доларів США (сума у гривнях 670 174,72 грн.) з призначенням платежу «Погашення кредиторської заборгованості зг. кред. договору №0000011358015 Позичальник ОСОБА_1 ».

Таким чином, позивач стверджує, що ніякого прощення боргу не відбулось, оскільки, уклавши 13.07.2016 року договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про надання безпроцентної поворотної допомоги на суму 50000 доларів США, у відповідності з п. 1.4 Договору, вказану суму використано для розрахунку за кредитним зобов`язанням позивача перед ПАТ «УкрСиббанк». Банк простив позивачу не тіло кредиту, а нараховані банком пеня та штрафні санкції.

Суд не погоджується із позивачем з огляду на наступне.

Регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства Податковий кодекс України.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу);

Відповідно до підпункту 14.1.54 цієї статті дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У відповідності з підпунктом д) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Кодексу платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (пункт 167.1 статті 167 Кодексу).

При цьому, слід зазначити, що відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є:

162.1.1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

162.1.2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

162.1.3. податковий агент.

Відповідно до пункту 179.1 статті 179 платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (підпункт 49.1 статті 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 цієї статті 49.18 податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Крім того, пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, платниками якого є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1.2 цього пункту об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

При цьому ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (пп. 1.3).

У відповідності з вимогами податкового законодавства ПАТ «УкрСиббанк», виконуючи функції податкового агента, у Повідомленні про анулювання боргу (в порядку підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України) за вих. №31-5/23 від 14.07.2016 року чітко зазначив ОСОБА_1 , що Банком прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11358015000 від 10.06.2008 року, а саме суми основного боргу (кредиту) 18 171,71 долар США, що складає 451 045,21 грн. по курсу НБУ станом на 14.07.2016 року.

В свою чергу, контролюючий орган оскаржуваними податковими-повідомленнями рішеннями нарахував позивачу зобов`язання у зв`язку з несплатою податку, збору та недекларуванням доходу саме щодо суми основного боргу (кредиту, тіла кредиту) у розмірі 451 045,21 грн.

Що стосується процентів у розмірі 17228,71 доларів США, що складає 427638,74 грн. по курсу НБУ станом на 14.07.2016 року та суми штрафних санкцій (пені), які підлягають стягненню на підставі судового рішення у розмірі 15239,80 грн., - то, як вбачається із згаданого повідомлення Банку від 14.07.2016 року, це є іншою сумою, яка також анульована (прощена) Банком. Втім контролюючим органом на вказану заборгованість (проценти та штраф (пеня)) за наслідками перевірки жодних зобов`язань не нараховано.

Позивач стверджував, що шляхом укладання 13.07.2016 року договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про надання безпроцентної поворотної допомоги на суму 50000 доларів США, у відповідності з п. 1.4 Договору, вказану суму ним використано для розрахунку за кредитним зобов`язанням позивача перед ПАТ «УкрСиббанк».

Однак, як було зазначено вище, в матеріалах справи знаходиться завірена копія квитанції №48 від 14.07.2016 року, з якої вбачається, що платником ОСОБА_1 на адресу отримувача АТ «УкрСиббанк» здійснено платіж на суму 27000,00 доларів США (сума у гривнях 670 174,72 грн.) з призначенням платежу «Погашення кредиторської заборгованості зг. кред. договору №0000011358015 Позичальник ОСОБА_1 ». В той же час, між позивачем та Банком був укладений Договір про надання споживчого кредиту від 10.06.2008 року, та за яким позивачу анульовано суму, зокрема основного боргу (кредиту) у розмірі 18171,71 доларів США (451045,21 грн. по курсу НБУ станом на 14.07.2016 року) за №11358015000.

Також позивач наголошував, що у виконавчому провадженні, що перебувало на виконанні у Дніпровському РУЮ м. Києва між ним, як боржником, та стягувачем ПАТ «УкрСиббанк» було укладено мирову угоду про анулювання частини боргу.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої - п`ятої цієї статті докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

З метою з`ясування наведених спірних обставин щодо погашення боргу та укладення мирової угоди між позивачем та Банком, суд ухвалою від 23.08.2019 року та ухвалою від 09.09.2019 року витребував у сторін кредитний договір №0000011358015 та мирову угоду про анулювання частини боргу, укладену між позивачем та ПАТ «УкрСиббанк» у виконавчому провадженні №48764721, що перебувало на виконанні у Дніпровському РУЮ м. Києва на підставі виконавчого листа №755/9178/15-ц.

24.09.2019 року на адресу суду надійшов лист від АТ «УкрСиббанк» за вих. №21-5/б/н від 19.09.2019 року, в якому в якості додатку Банком надано Договір про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) від 10.06.2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 за №11358015000, а також графік погашення сум кредиту. При цьому, будь-яких відомостей стосовно договору №0000011358015 не надано.

Водночас у листі Банку за вих. №21-5/б/н від 19.09.2019 року повідомлено про неможливість надання мирової угоди про анулювання частини боргу, укладеної між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» у виконавчому провадженні №48764721, що перебувало на виконанні у Дніпровському РУЮ м. Києва на підставі виконавчого листа №755/9178/15-ц, з огляду на той факт, що «зазначена угода не укладалась».

Від позивача не надходили витребувані документи хоча представник позивача на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів просив додаткового часу для виконання вимог ухвали суду від 23.08.2019 року, що було задоволено судом, однак станом на час винесення рішення по суті спору (11.12.2019 року) доказів не надано, як і не надано жодних пояснень з приводу сплати боргу згідно квитанції №48 від 14.07.2016 року саме за договором №0000011358015, а не за договором №11358015000.

Для повного та всебічного з`ясування всіх обставин по справі, суд звертався із судовим запитом від 04.10.2019 року до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва щодо перебування на виконанні у даному відділі виконавчого провадження №48764721 та укладення мирової угоди сторонами, на що 09.12.2019 року отримано відповідь від 15.11.2019 року, що 05.08.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48764721, а 26.08.2016 року винесено постанову про повернення виконавчого документа за письмовою заявою стягувача. При цьому, станом на 15.11.2019 року виконавчий документ повторно не пред`являвся на виконання.

Таким чином, доводи позивача щодо погашення ним основної суми заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту №11358015000 від 10.06.2008 року на суму 451045,21 грн. не знайшли свого підтвердження.

Що стосується виявленого контролюючим органом порушення підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, суд вказує на наступне.

Так, підпунктом «а» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з положеннями пунктів 44.1 та 44.3 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

В Акті перевірки контролюючим органом вказано положення наказу Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 року №794 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26.12.2013 року за №2217/24749) «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу», який був чинний на час виникнення у платника податку відповідного обов`язку, пов`язаного з отриманням додаткового блага.

Книга обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу розроблені та затверджені відповідно до підпункту "а" пункту 176.1 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України.

Пунктом 1 Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу встановлено, що платники податку на доходи фізичних осіб (далі - платники податку), які відповідно до Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зобов`язані подавати декларацію або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, ведуть облік у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (далі - Книга) за формою, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 11 грудня 2013 року № 794.

Позивачем вказані вимоги не були дотримані.

Згідно підпункту 168.2.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту д) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів, що позивачем не виконано також.

Відповідно до підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

У відповідності з вказаними нормами позивачем не перераховано військовий збір.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності фізична особа -позивач, яка звертається за захистом своїх прав, має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обгрунтованість заперечує.

Позивач не спростував доводів відповідача.

Відповідно, виставлення позивачу грошових зобов`язань податковими повідомленнями-рішеннями від 01.08.2018 року №0088354202, від 01.08.2018 року №0088374202 та від 01.08.2018 року №0088384202 є правомірним.

Стосовно вимоги позивача - визнати протиправним та скасувати Акт від 27.06.2018 року №3001/26-15-42-02-30/2893916097 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отримання доходу у вигляді додаткового блага стосовно ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , суд звертає увагу на те, що акт перевірки не є у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України рішенням суб`єкта владних повноважень. Акт не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами перевірки, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 вересня 2013 року по справі №21-237а13, а також Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року у справі №813/2524/17, від 10 травня 2018 року по справі №811/119/13-а та постанові від 09 серпня 2018 року (справа № 826/5302/14).

Відтак, і в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Оскільки судом відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог судові витрати, які підлягають розподілу відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 296- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко