Ухвала суду № 86299145, 12.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

12 грудня 2019 р. Справа № 820/4987/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Спірідонов М.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного територіальне управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ34859812) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому просив суд: зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області вжити заходів відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду № 820/5259/17 від 20.02.2018 року про примусове виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року у адміністративній справі № 820/5259/17; стягнути з Головного територіального управління юстиції у Харківській області моральну шкоду у розмірі 5000, 00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 року було відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2018 року скасовано зазначену ухвалу, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

31.10.2018 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду зазначена позовна заява була залишена без руху, у зв`язку із не наданням позивачем до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, та надано строк на усунення недоліків десять днів з моменту отримання ухвали.

09.11.2018 року від позивача надійшла заява про відвід судді, у зв`язку з чим 19.11.2018 року Харківським окружним адміністративним судом було зупинено провадження по справі до вирішення питання про відвід.

Харківським окружним адміністративним судом було прийнято ухвалу від 20.11.2018 року по справі № 820/4987/18, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року адміністративний позов було повернуто позивачеві, у зв`язку із не усуненням недоліків зазначених в ухвалі суду від 31.10.2018.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 р. по справі №820/4987/18 було залишено без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2018р. по справі №820/4987/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди було скасовано. Справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

21.02.2019 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву було повернуто позивачу у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви зазначених в ухвалі від 31.10.2018 року.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 року апеляційну скаргу позивача було задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 року по справі № 820/4987/18 скасовано. Адміністративну справу було повернуто для продовження розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019 року апеляційну скаргу позивача було задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 року по справі № 820/4987/18 скасовано. Адміністративну справу було повернуто для продовження розгляду.

В обґрунтування зазначеної постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019 року вказано наступне: "На думку колегії суддів, суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права позивача на судовий захист, оскільки за змістом пункту 7 частини першої статті 240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

За нормами КАС недоліки поданої позовної заяви можуть бути усунені в порядку виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, у якій суд і встановлює строк усунення таких недоліків.

При цьому, аналіз статей 169, 171 КАС свідчить, що ухвалу про залишення позовної заяви без руху може бути постановлено при пред`явленні (поданні) позову, тобто до відкриття провадження у справі.

Норми КАС не передбачають можливості залишення позовної заяви без руху на стадії розгляду справи, після відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції 26.06.2018 року було відкрито спрощене провадження по справі.

Не зважаючи на це, 31.10.2018 судом першої інстанції прийнято ухвалу про залишення позовної заяви без руху, чого, як зазначалося, норми чинного КАС не передбачають".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2019 року, з урахуванням висновків постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди було залишено без розгляду залишити без розгляду, у зв`язку з ненаданням позивачем до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, з зазначенням обставин, які є поважними.

Постановою другого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 була задоволена. Ухвалу ХОАС від 11.10.2019 року по справі № 820/4987/18 скасовано. Справу № 820/4987/18 було направлено до ХОАС для продовження розгляду.

В обґрунтування зазначеної постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 року колегією суддів зазначено, що матеріали справи не містять доказів вчинення судом першої інстанції дій передбачених п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України щодо надання позивачу часу для усунення недоліків, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, а тому висновки суду першої інстанції про залишення позову без розгляду позову є передчасними. Відтак, суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, залишаючи адміністративний позов без розгляду, не повно з`ясовував обставини, що впливають на правильність вирішення справи, а тому висновки суду про наявність підстав для залишення позову без розгляду є передчасними, що є підставою для скасування ухвали суду та направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З урахуванням висновків суду, викладених в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019 року судом було винесено ухвалу від 25.11.2019 року, якою позивачу було надано термін для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - десять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

05.12.2019 року позивачем до суду було надано заяву в якій позивачем було зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України 02 червня 2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійс нюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служ би, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року, зареєстрованим Мїнюстом України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, затверджена Інструкція з організації примусового виконання рі шень, яка розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рі шень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 3 означеної Інструкції встановлено, що органами державної виконавчої служби є:Департа-мент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.

Таким чином, позивач вважає, що ГТУЮ у Харківській області не є органом державної виконавчої служби в розумінні ч. 3 ст. 287 КАС України, ч. 1 ст.6 Закону № 1403-VIII та Інструкції з організації примусового вико нання рішень.

Суд дослідивши вище зазначену заяву позивача з зазначеною позицією ОСОБА_1 не погоджується оскільки, Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року, зареєстрованим Мінюстом України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, затверджена Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка розроблена відповідно до Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”, Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження”, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рі шень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 3 означеної Інструкції встановлено, що органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусово го виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Се вастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.

З огляду на що суд зазначає, що позивачем, викладені в ухвалі суду від 31.10.2018 року про залишення позовної заяви без руху вимоги, виконані не були, а обставини причин пропуску строку звернення до суду з зазначеним позовом, викладені в заяві від 05.12.2019 року є неповажними.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України встановлено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає, що предметом судового оскарження у даній справі є оскарження дій (бездіяльності) відповідача, пов`язаних з примусовим виконанням постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року у адміністративній справі № 820/5259/17.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені ст. 287 КАС України, за правилами якої визначені скорочені строки розгляду справи.

Оскільки, предметом спору у даній справі є дії (бездіяльність) відповідача, пов`язаних з примусовим виконанням постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року у адміністративній справі № 820/5259/17 Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області, то розгляд справи повинен здійснюватися за правилами ст.287 КАС України.

Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 року по зазначеній адміністративній справі.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Також судом встановлено, що позивач звернувся з зазначеним адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду 25 червня 2018 року, тобто понад чотири місяці та двадцять днів з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 55926127 від 05.03.2018 року.

Позивачем до позовної заяви не було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначеним адміністративним позовом.

З огляду на вищевикладене суд зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Разом з тим, процесуальний закон обмежує право звернення до адміністративного суду певними часовими рамками, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванню учасників судового процесу. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Приписами п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Тобто практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У свою чергу, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Виходячи з вищевикладеного, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі “Пономарьов проти України” (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що “…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави”.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Європейський суд з прав людини наголошував, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії від 07 липня 1989 року).

У рішенні від 21 жовтня 2010 року у справі “Дія-97” проти України” (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04 Суд констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм.

Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України встановлено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом не поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що не надання позивачем до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, з зазначенням обставин, які є поважними, є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що оскільки позивачем, викладені в ухвалі суду від 31.10.2018 року про залишення позовної заяви без руху вимоги, виконані не були, а обставини причин пропуску строку звернення до суду з зазначеним позовом, викладені в заяві від 02.12.2019 року є неповажними, зазначений адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду в порядку ч. 3 ст. 123 КАС України.

Крім того, щодо твердження позивача, викладеного в заяві від 02.12.2019 року, що встановлений КАС України строк фактично не порушений, що підтверджується рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі № 820/4987/18, а скасування рішення від 07.09.2018 року стало з причини відсутності у суду апеляційної інстанції повноважень щодо зміни неналежної сторони - Головного територіального управління юстиції на належну - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, то суд зазначене твердження позивача не приймає до уваги, оскільки позивач про порушення своїх прав дізнався або повинен був дізнатися з 05.03.2018 року, тобто з часу відкриття виконавчого провадження № 55926127, а отже з зазначеної дати і почався перебіг строку звернення до суду з зазначеним адміністративним позовом, а не з часу вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо заміни сторони виконавчого провадження.

Стосовно посилань позивача на постанову Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі № 210/3915/17, відповідно до якої Верховний суд зазначив, що подання скарги до вищого органу та очікування відповіді можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на оскарження, то суд зазначає наступне.

Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, однак аналізуючи висновки Верховний суд викладені в постанові від 30.01.2018 року по справі № 210/3915/17, суд дійшов висновку, що дана постанова не підлягає врахуванню при вирішенні питання про визнання пропуску строку звернення до суду поважним по справі № 820/4987/18, оскільки в постанові Верховного Суду звертаючись до суду з вказаним позовом позивач заявляв клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначив обставини, з якими пов`язує поважність причин пропуску строку звернення до суду, а саме подання скарги до вищестоящого органу та отримання відповіді про результати, після якої було подано позов до суду з порушенням строку звернення.

В випадку позивача - ОСОБА_1 з зазначеним позовом, то позивач не звертався з 05.03.2018 року (з дати коли дізнався або повинен був дізнатися про своє порушене право) до вищестоящого органу зі скаргами, та зворотного суду не довів, а звернувся за захистом свої прав до суду лише після спливу чотирьох місяців, що також зазначено позивачем у позовній заяві, а отже суд не вбачає поважності пропуску позивачем строку звернення до суду.

Керуючись статтями 122, 123, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ34859812) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Спірідонов М.О.