Рішення № 86299126, 12.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 р. № 520/10726/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши адміністративний позов та додані до нього документи ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м.Київ, 01061), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період: листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року;

- зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року;

- стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме: з 12.06.2019 по час вирішення вказаного спору;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу пов`язану з підготовкою справи до розгляду в суді, у розмірі 3200 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на звернення представника ОСОБА_1 про здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення (сум індексації грошового забезпечення) за час проходження позивачем служби в УЗЕ в Харківській області ДЗЕ Національної поліції України відповідач листом надав відомості нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за запитуваний період. З наданих відомостей позивач встановив, що недоотримав індексацію грошового забезпечення. У зв`язку з цим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 16.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

04.11.2019 відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні, діючим законодавством не було передбачено порядку нарахування індексації поліцейським.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 11.11.2015 №170 о/с ОСОБА_1 було прийнято на службу в управління захисту економіки в Харківській області ДЗЕ Національної поліції України (далі - УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України) на посаду старшого оперуповноваженого та присвоєно спеціальне звання «майор поліції».

Наказом від 15.02.2017 № 50 о/с ДЗЕ НП України у зв`язку з організаційно - штатними змінами позивач був призначений на посаду старшого оперуповноваженого відділу протидії злочинам у паливно - енергетичному комплексі, сфері природних ресурсів та екології УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України.

Наказом ДЗЕ НП України від 10.06.2019 № 169 о/с позивача було звільнено з посади старшого оперуповноваженого відділу протидії злочинам у паливно - енергетичному комплексі, сфері природних ресурсів та екології УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України за п. 7 (за власним бажанням) ч.1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» з 12.06.2019.

З метою з`ясування нарахувань та виплат, які передбачені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 «Про затвердження порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 під час проходження служби Позивачем в УЗЕ в Харківській області ДЗЕ Національної поліції України, представником позивача направлено адвокатський запит до ДЗЕ Національної поліції України щодо надання інформації про грошове забезпечення, яке отримував Позивач щомісяця, за весь час проходження служби в УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України.

Департамент захисту економіки НП України листом від 03.10.2019 надав інформацію про грошове забезпечення позивача, яке він отримував щомісяця за весь час проходження служби в УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України, в тому числі, і розрахункові листи.

З розрахункових листів наданих ДЗЕ НПУ, позивач виявив відсутність нарахування та виплати йому сум індексації грошового забезпечення за наступні періоди: листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року.

Вважаючи, що відповідач порушив його права позивач звернувся до суду з даним позовом.

Встановивши обставини справи, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У відповідності з ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

Таким чином, не включення поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення, було підставою для не проведення індексації.

В силу положень ч.2 ст. 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Вказані відповідачем у відзиві обставини не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

У відповідності до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд також враховує і рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Статтею ч.5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Жодних змін до вказаної частини 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» у 2017 році не вносилось, ця норма закону була чинною.

Таким чином, судом відхиляються доводи представника відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватись лише з набранням чинності постановою КМУ №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за періоди: листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року, що свідчить про допущену відповідачем протиправну бездіяльність щодо не виплати позивачу індексації грошового забезпечення.

Оскільки позовна вимога про зобов`язання вчинити певні дії є похідною від першої, суд прийшов до висновку, що з метою відновлення порушених прав позивача слід зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року.

Щодо позовної вимоги стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме: з 12.06.2019 по час вирішення вказаного спору, суд зазначає наступне.

Оскільки зазначені нормативно-правові акти, які визначають порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським, не містять норм, які б регулювали питання строку розрахунку при звільненні та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, то необхідно виходити з приписів трудового законодавства щодо оплати праці.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 17 лютого 2015 року (справа № 21-8а15), Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 червня 2018 року (справа №810/1543/17).

Згідно статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Водночас згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз наведених вище норм матеріального права та висновки щодо їх застосування викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (провадження 12-301гс18).

Так, в пункті 29 названої постанови суду касаційної інстанції зазначено: «Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій)».

В пункті 40 вказаного рішення суду касаційної інстанції зроблено такий висновок: «При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що розміщення норм статей 116, 117 Кодексу законів про працю України в розділі VII "Оплата праці" є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлено відповідальність роботодавців за затримку виплат коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні».

Отже, з огляду на викладене, працівник має право на стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку з ним у разі несвоєчасної виплати такому працівнику заробітної плати, тобто винагороди за виконану працівником роботу.

Між тим, в даному випадку стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку обумовлено несвоєчасною виплатою роботодавцем ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період, а не несвоєчасною виплатою йому заробітної плати при звільненні.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що позивач не має права на стягнення з відповідача на свою користь середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку внаслідок несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення за період. Тобто, в даному випадку відсутні підстави для притягнення роботодавця до відповідальності, встановленої статтею 117 Кодексу законів про працю України.

А тому позовна вимога про стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме: з 12.06.2019 по час вирішення вказаного спору задоволенню не підлягає.

Разом з позовом представником позивача подано заяву про компенсацію судових витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача на адресу суду не надав клопотання, в якому просив суд зменшити витрати на професійну правничу допомогу та розміру судового збору, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви надано та судом досліджено: договір про надання правової допомоги б/н від 25.09.2019 року, акт виконаних робіт від 27.09.2019 на загальну суму 3200 грн., дублікат квитанції від 27.09.2019 року №0.0.1477606850.1 щодо оплати послуг адвоката відповідно до акту виконаних робіт, ордер та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю представника позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Полторапавловим М.Г. укладено договір №б/н від 25.09.2019 року про надання правової допомоги.

Відповідно до умов договору та акту виконаних робіт позивач вніс на розрахунковий рахунок адвоката грошові кошти у сумі 3200 грн. 00 коп. в якості сплати за надання правової допомоги.

Як вбачається з копії акту виконаних робіт від 27.09.2019 року, адвокатом надавалися позивачу послуги щодо: надання усної консультації без вивчення документів- 200 грн., надання усної консультації з вивченням документів - 500 грн., адвокатський запит - 500 грн., складання та подання до суду позовної заяви - 2000 грн. 00 коп., а всього - 3200,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, суд дійшов висновку про те, що вимога про відшкодування позивачу судових витрат на надання професійної правничої допомоги, підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Керуючись вищевикладеним, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" і такий ним не сплачувався. Відтак, підстави для компенсації витрат за сплату позивачем судового збору у справі відсутні.

Керуючись ст.ст.257, 258, 262, 246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період: листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року.

Зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ,01061, код ЄДРПОУ 40111732) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період: листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ,01061 код ЄДРПОУ 40111732) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов