Ухвала суду № 86299000, 10.12.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

10 грудня 2019 р. Справа № 480/4755/19

Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Шевченко І.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До суду 21.11.2019 звернувся позивач, ОСОБА_1 , з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум недоотриманої пенсії, виплачених у червні 2017 року та серпні 2017 року, перерахованої на виконання постанови Зарічного районного суду м. Суми від 23.03.2010 у справі №2-а-107/10.

Ухвалою від 26.11.2019 позовну заяву було залишено без руху з наданням строку позивачу для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії такої ухвали. Зокрема, позивача було зобов`язано надати суду заяву про поновлення строку на звернення з позовом, а також докази на підтвердження того, що позивач не міг звернутись за захистом порушених прав раніше.

Дану ухвалу позивачем було отримано 29.11.2019. Тобто, строк виконання ухвали встановлено до 09.12.2019.

В порядку усунення недоліків позивач подав до суду заяву про поновлення строку на звернення з позовом до суду з обґрунтуванням причин його пропуску.

У заяві про поновлення строку звернення обґрунтовує відсутність можливості вчасно звернутися з позовом до суду тим, що після остаточної виплати у серпні 2017 року пенсії на виконання постанови Зарічного районного суду м.Суми від 23.03.2010 відповідач не повідомив ОСОБА_1 письмово ані щодо періоду, за який надійшли ці кошти, ані щодо нарахованих сум, хоча надання такої інформації є обов`язковим відповідно до чинних нормативних документів самого відповідача.

Зазначає, що саме відсутність інформації про факт порушення відповідачем його прав, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» під час нарахування і виплати пенсії на виконання рішення суду є однією з обставин, які унеможливлювали або ускладнювали фактичну можливість звернутись до суду (за відсутності повної та об`єктивної інформації) незалежно від його волі чи бажання. Вказує, що після роз`яснень правозахисника у жовтні 2019 року звернувся до відповідача із заявою щодо надання інформації про суми донарахованої пенсії з 01.01.2009 та дату виконання рішення суду у справі 2-а-107/10.

Також вказує у заяві, що у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року справі №646/6250/17 зазначено, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Крім того, в судовому рішенні вказано, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

З урахуванням зазначених ним обставин, просить не застосовувати обмеження строків позовної давності, що передбачені ст.122 КАС України, оскільки для перерахунку та виплати позивачу компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» обмежень чи строків позовної давності не існує.

Просить поновити пропущений з поважних причин строк звернення з позовом до суду.

Однак, приймаючи до уваги вказані доводи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення з позовом до суду поважними та поновлення такого строку, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, остання виплата позивачеві пенсії на виконання постанови Зарічного районного суду м. Суми була здійснена в серпні 2017 року, відтак, в серпні 2017 року позивач міг дізнатися про порушене право, а з позовом до суду звернувся 21.11.2019, тобто за сплином значного проміжку часу.

Так, відповідно до ч.1,2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1); для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2).

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Із змісту зазначених вище норм слідує, що суд, який вирішує публічно-правовий спір, повинен перевірити коли дізнався позивач про порушення своїх прав чи повинен був дізнатися, чи не пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах позову докази поважності причин його пропуску.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Дійсно, згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на яку посилається позивач, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

В той же час, статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відтак, орган, з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено страхову виплату, повинен здійснити таку виплату з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснено виплату страхової виплати, є порушенням прав особи на отримання такої компенсації.

Захист права особи на отримання такої компенсації відбувається за її ініціативи шляхом звернення до відповідного органу про відновлення порушеного права.

Як вбачається з позову, ОСОБА_1 отримав виплату заборгованості на виконання рішення суду у червні та серпні 2017року, тобто повинен був дізнатися про порушення своїх прав щодо не виплати йому компенсації втрати частини доходів у червні та серпні 2017 року. В той же час, з позовом до суду звернувся лише 21.11.2019, тобто понад шестимісячний строк, встановлений ч.2 ст.122 КАС України, для звернення з позовом до суду.

При цьому, варто відмітити, що рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Обґрунтовуючи свою заяву, позивач вказує на те, що ним оскаржується бездіяльність відповідача, а відсутність інформації з боку відповідача про факт порушення ним прав, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» під час нарахування і виплати пенсії на виконання рішення суду є однією з обставин, які унеможливлювали або ускладнювали фактичну можливість звернутись до суду. Вказує, що відповідач не повідомив ОСОБА_1 письмово ані щодо періоду, за який надійшли ці кошти, ані щодо нарахованих сум, хоча надання такої інформації є обов`язковим відповідно до чинних нормативних документів самого відповідача. Лише в жовтні 2019 року позивач отримав роз`яснення правозахисника з цього питання, у зв`язку з чим і звернувся до відповідача з заявою про виплату такої компенсації, на що отримав відмову.

Однак, зазначені вище доводи позивача не можуть визнані дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, оскільки як вже зазначалось вище, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Як вбачається з матеріалів позову, ОСОБА_1 про порушення своїх прав міг дізнатися в місяці, коли отримував виплати, а саме в червні 2017р. та серпні 2017р.. Будь-якого обґрунтування того факту, чому позивач значний час, а саме до жовтня 2019р. (коли отримував консультацію у правозахисника) не цікавився обставинами виплати компенсації у поданій заяві про поновлення пропущеного строку не зазначено.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №646/6250/17 суд не приймає до уваги, оскільки в межах даної справи Верховним Судом вирішувалось питання щодо припинення виплати пенсії та зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України поновити виплату пенсії позивачу як внутрішньо переміщеній особі відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Відтак, правовідносини у вказаній справі є відмінними від тих, що є предметом спору у даній справі.

Натомість, Верховний Суд в межах справи №806/2896/18 (постанова від 10.12.2019), предметом розгляду якої було визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання здійснити нарахування та виплату компенсації частини доходів, дійшов висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Посилання позивача на норми Цивільного кодексу України суд також не приймає до уваги, оскільки строки звернення до адміністративного суду визначені насамперед ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, вказані позивачем причини пропуску строку звернення з позовом до суду не приймаються судом до уваги, оскільки не надано доказів на підтвердження існування об`єктивних чи суб`єктивних обставин неможливості звернутися з позовом до суду вчасно, а відтак, зазначені у заявленому клопотанні підстави не можуть бути розцінені поважними.

У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1 ст. 123 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 293, 295, пп.15.5 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня прийняття ухвали.

Суддя І.Г. Шевченко