Рішення № 86298998, 09.12.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2019 р. Справа № 480/3736/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" про зобов`язання вчинити дії та призначення компенсації моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- зобов`язати відповідача негайно демонтувати камеру відеоспостереження з камери № 28 слідчого ізолятору - 25 м. Суми;

- призначити позивачу компенсацію завдану йому за моральну шкоду завдану відеоспостереженням за ним з 06.09.2019 в житловому приміщенні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі і з 29.06.2016 тимчасово перебуває в ДУ "Сумський слідчий ізолятор" в секторі максимального рівня безпеки для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі. З 06.09.2019 позивача переведено до камери, де встановлено відеоспостреження, що, на думку позивача, є втручанням в його особисте життя, оскільки встановивши відеокамеру, у відповідача з`явилася можливість спостерігати цілодобово особисто за позивачем, за його кореспонденцією та впливати на його поведінку за допомогою екстрасенсів. При цьому позивач посилається на приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення ЄСПЛ у справі "Тимошенко проти України". Стверджує, що право позивача не може бути обмеженим іншими нормативними актами.

Ухвалою суду від 24.09.2019 вказану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви у встановлений строк.

Ухвалою суду від 07.10.2019 відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за його клопотанням, а також відмовлено в задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та призначення позивачу адвоката.

Ухвалою суду від 21.10.2019 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференеції відмовлено.

Відповідачем, ДУ "Сумський слідчий ізолятор", 23.10.2019 надано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відеокамери були встановлені, у відповідності до підпункту 4 пункту 2 розділу III Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 14 червня 2019 року № 1769/5 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 червня 2019 за № 633/33604) для забезпечення належного нагляду та контролю за поведінкою ув`язнених та засуджених.

Крім того, ніякого спостереження за кореспонденцією позивача співробітниками ДУ "Сумський слідчий ізолятор" за допомогою відеокамер не здійснюється, так як за допомогою відеокамери "PARTIZAN CDM- 223S-IR Metal HD 4.2.", встановленої у камерах сектору максимального рівня безпеки можна розгледіти великі предмети і об`єкти, вести спостереження за невеликою територією. Фіксований фокус забезпечує широкий кут огляду, максимальна якість зображення досяжна на відстані 3-х метрів.

Цілодобове відеоспостереження за засудженими до довічного позбавлення волі в камерах не є втручанням у право на повагу до приватного життя і не порушує статтю 8 Конвенції, адже воно є відповідним до закону, а саме, прямо передбаченим підпунктом 4 пункту 2 розділу III. Правил, за яким, кут огляду відеокамер, які встановлені у жилих приміщеннях та камерах, не повинен охоплювати санітарні вузли та душові. Кут огляду відеокамери, яка встановлена у камері № 28 сектору максимального рівня безпеки, де тримаються засуджені до довічного позбавлення волі, у тому числі позивач, не охоплює санітарний вузол та душову, остання встановлена над вікном та охоплює огляд входу в камеру, стіл та частково спальне місце. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 засуджений 11.10.2004 Сумським апеляційним судом за ст. 115 ч. 2 п. 13, 296, ч. 3, 122 ч. 1, 70 ч. 1 до довічного позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 15.02.2005 (а.с. 8).

З 29.06.2016 ОСОБА_1 відбуває покарання в державній установі "Сумський слідчий ізолятор", де утримається до теперішнього часу (а.с. 7).

06.09.2019 в державній установі "Сумський слідчий ізолятор" відкрито сектор максимального рівня безпеки для засуджених до довічного позбавлення волі, камери утримання таких засуджених якого були облаштовані згідно вимог Європейських стандартів. ОСОБА_1 було переведено до вказаного сектору, переміщено з камери № 10 до камери № 28 сектору максимального рівня безпеки, в якій встановлено відеокамеру.

Згідно копії акту від 18.10.2019 (а.с. 43) позивач відмовився ознайомлюватися під підпис про застосування технічних засобів охорони, встановлених у камері № 28.

В пунктах 172 і 173 рішення Справи "Тимошенко проти України" (Заява № 49872/11) Європейський суд з прав людини констатував, що 8 червня 2012 року заявниця ( ОСОБА_2 ) подала до Київського окружного адміністративного суду адміністративний позов, який вона доповнювала 31 серпня, 21 вересня, 17 жовтня та 24 жовтня 2012 року. Заявниця зверталася до суду з вимогою: (І) визнати протиправними усі дії службових осіб Державної пенітенціарної служби України та Качанівської виправної колонії з огляду на недотримання її права на телефонні розмови відповідно до статті 110 Кримінального кодексу; (ІІ) зобов`язати Державну пенітенціарну службу України та Качанівську виправну колонію дотримуватися вимог статті 110 Кримінального кодексу України, надавши їй право на телефонні розмови також і на території Центральної клінічної лікарні Укрзалізниці; (ІІІ) визнати протиправними усі дії службових осіб Державної пенітенціарної служби України та Міністерства охорони здоров`я України у зв`язку з розповсюдженням конфіденційної інформації щодо неї та стану її здоров`я; (IV) заборонити Міністерству охорони здоров`я України та Державній пенітенціарній службі України розповсюджувати у майбутньому конфіденційну інформацію щодо неї та стану її здоров`я; (V) визнати протиправними дії службових осіб Качанівської виправної колонії та Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області у зв`язку зі встановленням на дев`ятому поверсі Центральної клінічної лікарні Укрзалізниці камер відеоспостереження, включаючи приховані, та веденням відеоспостереження за заявницею; (VI) визнати протиправними дії службових осіб Качанівської виправної колонії з проведення відеозапису перебування заявниці у Центральній клінічній лікарні Укрзалізниці; (VII) зобов`язати Качанівську виправну колонію та Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області з моменту набрання рішенням законної сили припинити спостереження та зняти відеофіксуючі засоби, що розташовані на дев`ятому поверсі Центральної клінічної лікарні Укрзалізниці, де перебуває заявниця; (VIII) визнати протиправними дії службових осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області при здійсненні охорони громадського порядку, встановлення загороджень, які перешкоджали вільному доступу громадян на дев`ятий поверх Центральної клінічної лікарні Укрзалізниці; та (IX) визнати протиправними дії службових осіб Качанівської виправної колонії щодо забезпечення охорони працівниками чоловічої статі у приміщеннях Центральної клінічної лікарні Укрзалізниці.

173. Рішенням від 30 жовтня 2012 року Київський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог заявниці.

В пункті 183 рішення Справи «Тимошенко проти України» Європейський суд з прав людини записав, що у відповідній частині Рекомендації Rec(2006) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам - членам «Європейські пенітенціарні правила» зазначається таке:

"… 4. Утримання ув`язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів.

10.1 Європейські пенітенціарні правила застосовуються щодо всіх осіб, взятих під варту судовою владою, чи засуджених до позбавлення волі.

18.1 Розміщення ув`язнених, і зокрема, надання місць для сну, повинне проводитися з повагою до людської гідності та, по можливості, із забезпеченням можливості усамітнення, а також відповідно до санітарно-гігієнічних вимог з урахуванням кліматичних умов, і зокрема, площі, кубатури приміщення, освітлення, опалення та вентиляції.

18.3 Конкретні мінімальні вимоги щодо питань, перерахованих у пунктах 1 та 2, визначаються національним законодавством.

21. Кожен ув`язнений забезпечується окремим ліжком та індивідуальними постільними приналежностями, які утримуються в належному порядку та у гарному стані та оновлюються з частотою, необхідною для підтримки їхньої чистоти."

В пунктах 247 і 248 рішення Справи "Тимошенко проти України" (Заява № 49872/11) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявниця у цій справі скористалася можливістю, передбаченою Кодексом адміністративного судочинства України. Треба визнати, що вона не мала успіху, оскільки Київський окружний адміністративний суд відхилив її адміністративний позов (див. пункти 173-174 вище). Проте Суд зазначає, що рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному, а потім - у касаційному порядку. Суд також зазначає, що заявниця не клопотала про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, передбачених статтею 117 Кодексу адміністративного судочинства України (див. пункт 181 вище).

248. Відповідно скарги заявниці за статтею 8 Конвенції мають бути відхилені відповідно до пунктів 1 та 4 статті 35 Конвенції у зв`язку з невичерпанням національних засобів юридичного захисту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV (далі КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Статтею 103 КВК України, передбачено, що адміністрація колонії має право використовувати аудіовізуальні, електронні й інші технічні засоби для попередження втеч та інших злочинів, порушень встановленого законодавством порядку відбування покарання, отримання необхідної інформації про поведінку засуджених.

Адміністрація колонії зобов`язана повідомити засуджених про застосування технічних засобів нагляду і контролю.

Перелік технічних засобів нагляду і контролю та порядок їх використання визначаються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про попереднє ув`язнення", частини третьої статті 18 КВК України та з метою удосконалення норм, що регламентують порядок й умови перебування осіб, які тримаються під вартою, а також окремих категорій засуджених у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України, наказом Міністерства юстиції України 14 червня 2019 року № 1769/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу ІІІ Правил, для забезпечення належного нагляду та контролю за поведінкою ув`язнених і засуджених, а також інших осіб застосовуються технічні засоби нагляду і контролю. Адміністрація СІЗО зобов`язана письмово ознайомити ув`язнених і засуджених під їх особистий підпис про застосування технічних засобів нагляду і контролю. Забороняється використання відеокамер та портативних відеореєстраторів у лазнях, роздягальнях, душових і туалетних кімнатах, приміщеннях (камерах), у яких проводяться медичні обстеження (огляди) ув`язнених та засуджених, особистий обшук з роздяганням, та у кімнатах проведення тривалих побачень. Кут огляду відеокамер, які встановлені у жилих приміщеннях та камерах, не повинен охоплювати санітарні вузли та душові.

Так, у своєму позові позивач звертає увагу на недотримання відповідачем норм статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, посилаючись на положення статті 103 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка розповсюджує свою дію на установи виконання покарань та не застосовується до слідчих ізоляторів. При цьому норми Закону України "Про попереднє ув`язнення" та Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 14.06.2019 № 1769/5 позивач до уваги не бере.

Крім того, твердження позивача щодо спостереження співробітників ДУ "Сумський слідчий ізолятор" за його кореспонденцією суд вважає безпідставним, оскільки нормами Кримінально-виконавчого кодексу України, а саме ч. 3 ст. 113 передбачено, що кореспонденція, яку одержують і надсилають засуджені до відбування покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, підлягає перегляду.

Суд вважає посилання позивача ОСОБА_1 на вказане рішення Європейського суду з прав людини "Тимошенко проти України" щодо підтвердження втручання адміністрації місця відбування покарання у виді довічного позбавлення волі в особисте життя позивача тією дією, що в камері утримання встановлено відеоспостреження, безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах права.

Суд визнає, що дії ДУ "Сумський слідчий ізолятор" у даному випадку і не суперечать ані закону, ані будь-якому підзаконному акту, навпаки, є лише наслідком практичного виконання вимог діючих Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" про зобов`язання вчинити дії та призначення компенсації моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал