Рішення № 86298653, 11.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 р. № 400/3886/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, вул. Інженерна, 1, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним та скасування наказу від 24.10.19 р. № 278-к; поновлення на посаді з 24.10.19 р. та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 24.10.19 р.-08.11.19 р. в сумі 4857,12 та з 08.11.19 р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про визнання незаконним та скасування наказ № 278-к «Про звільнення ОСОБА_1 » від 24.10.2019, поновлення у відносинах публічної служби в органах місцевого самоврядування на посаді головного спеціаліста відділу санітарної інспекції управління комунального господарства та благоустрою Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про що зробити відповідний запис про поновлення на роботі у трудовій книжці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 24.10.2019-08.11.2019 у сумі 4857,12 грн., суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.11.2019 по день ухвалення судом рішення у справі, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що наказ про його звільнення є незаконним, оскільки позивача було звільнено без достатніх правових підстав. Заява про звільнення не містила дату звільнення. Позивача не було ознайомлено з наказом про звільнення. На час звільнення позивач перебував на лікарняному. Позивачем була написана заява про звільнення за власним бажанням, тому він повинен був відпрацювати 2 тижня. Узгоджених сторонами підстав про можливість дострокового припинення публічних відносин в органах місцевого самоврядування без відпрацювання двотижневого строку з моменту подання заяви про звільнення позивачем не вказано. Позивача було позбавлено права на відкликання заяви.

Відповідач надав відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити, оскільки відповідач правомірно звільнив позивача на підставі його заяви про звільнення за власним бажанням. Відповідно до ст.38 КЗпП роботодавець мав можливість розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Враховуючи, що строк у заяві про звільнення не вказаний, договір розірвано негайно. Також ст.38 КЗпП не містить заборон на звільнення працівника за власним бажанням, коли він знаходиться на лікарняному.

Після надання в судовому засіданні сторонами суду пояснень, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд встановив:

Позивач з 01.06.2016 працював на посаді головного спеціаліста сектора по роботі з приватною забудовою управління комунального господарства Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради. З 3.10.2016 переведений на посаду головного спеціаліста відділу санітарної інспекції управління комунального господарства.

24.10.2019 позивач написав заяву про звільнення його за власним бажанням.

Надана відповідачем копія заяви містить підпис позивача та дату реєстрації вхідної кореспонденції 24.10.2019.

24.10.2019 голова адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради прийняв наказ № 278-к про звільнення ОСОБА_1 відповідно до ст.38 КЗпП за власним бажанням.

З 24.10.2019 по 31.10.2019 позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності ( арк.с.30).

28.10.2019 позивач подав заяву про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням, оскільки знаходиться на лікарняному та потребує реабілітації.

Відповідно до ст.20 Закону України « Про службу в органах місцевого самоврядування» підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України.

Згідно зі ст.38 Кодексу Законів про працю працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

У ст.38 КЗпП чітко зазначено, що працівник попереджає роботодавця про звільнення за власним бажанням за два тижні. Цей строк надається роботодавцю для запрошення нового працівника на посаду, а працівнику для відкликання заяви про звільнення за власним бажанням.

Посилання відповідача на те, що позивача правомірно звільнено за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП негайно в день написання заяви про звільнення, не приймається судом до уваги, оскільки відповідач хибно розуміє норми Кодексу Законів про працю. В день написання позивачем заяви про звільнення його можна було б звільнити на підставі ст.36 КЗпП за згодою сторін, але згоди такої між сторонами не було досягнуто та в наказі зазначена підстава звільнення ст.38 КЗпП, а не ст.36 КЗпП.

Надана суду копія заяви про звільнення позивача за власним бажанням не містить дати, з якої позивач просив його звільнити, ніяких поважних причин зумовлених з неможливістю продовжувати роботу позивачем в заяві не наведено, тому позивача повинні були звільнити через два тижня після подання заяви.

За таких обставин, наказ про звільнення позивача з посади прийнятий без дотримання строку передбаченого ст.38 КЗпП є протиправним та належить скасувати.

Доводам відповідача стосовно порушення кримінальних проваджень та висновків Фонду соціального страхування України про встановлення факту необґрунтованості видачі лікарняного позивачу суд оцінки не надає, оскільки ці доказі відповідно до ч.1 ст.73 КАС України не є належними та не містять інформацію стосовно предмета доказування. Ці документи не можуть спростувати доводи позивача та вплинути на протиправність спірного наказу.

Відповідно до ст.235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяця роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто передують дню звільнення працівника з роботи.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 24.10.2019-08.11.2019 у сумі 4857,12 грн., суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.11.2019 по день ухвалення судом рішення у справі.

Але в зв`язку з тим, що позивач з 24.10.2019 по 31.10.2019 знаходився на лікарняному та отримає чи отримав допомогу по тимчасовій непрацездатності, яка повинна враховуватись при визначені суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу з відповідача необхідно стягнути з 01.11.2019 по 11.12.2019, тому цю позовну вимогу належить задовольнити частково.

Відповідно до ст.371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати позивачу за місяць ( з 01.11.2019 по 30.11.2019) в сумі 8499,96 грн. (21 роб. день х 404,76 грн. – середньоденна заробітна плата).

За період з 01.12.2019 по 11.12.2019 середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 3642,84 грн. (9 роб. днів х 404,76 грн. – середньоденна заробітна плата).

Відповідно до ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи докази відповідно до ст. 90 КАС України , суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради (вул. Інженерна, 1, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 05410576) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради від 24.10.2019 № 278-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

3. Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на посаді головного спеціаліста відділу санітарної інспекції управління комунального господарства та благоустрою Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради з 24.10.2019 року.

4. Стягнути з Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради (вул. Інженерна, 1, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 05410576) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.11.2019 року по 11.12.2019 року у сумі 3642,84 гривень (три тисячі шістсот сорок дві гривні 84 коп.), без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню.

5. Стягнути з Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради (вул. Інженерна, 1, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 05410576) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за один місяць в розмірі 8499,96 гривень (вісім тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень 96 коп.).

6. В решті позову відмовити.

7. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу санітарної інспекції управління комунального господарства та благоустрою Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 8499,96 гривень підлягає негайному виконанню.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко