Рішення № 86298263, 12.12.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2019 р. справа № 300/2275/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій щодо обчислення страхового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі з 18.10.1983 по 30.10.1992 без врахування права на пільгове обчислення стажу, та зобов`язання здійснити з 16.07.2012 обчислення пільгового стажу за вказаний період роботи, виходячи із розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі за один рік і шість місяців, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 20.11.2019 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ПФУ області, орган пенсійного фонду) про визнання неправомірними дій щодо обчислення страхового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі з 18.10.1983 по 30.10.1992 без врахування права на пільгове обчислення стажу, та зобов`язання здійснити з 16.07.2012 обчислення пільгового стажу за вказаний період роботи, виходячи із розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі за один рік і шість місяців.

Одночасно позивач просив суд поновити строк звернення до суду із вказаною позовною заявою.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 із таким адміністративним позовом до суду, та на підставі статті 263 КАС України відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у письмовому провадженні (а.с.1-3).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебував на обліку у Надвірнянському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке реорганізоване в Головне управління ПФУ в області, та отримує пенсію за віком з 16.07.2012. Позивач вказує на те, що у період з 18.10.1983 по 30.10.1992 він працювала в Івано-Франківському управлінні бурових робіт на посаді водія першого класу. Дане підприємство знаходиться на території України. Однак у період з 18.10.1983 по 30.10.1992 позивач виконував роботу за направленням від вказаного підприємства вахтово-експедиційним методом у Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області, який відповідно до постанови Ради Міністрів СССР від 10.10.1967 за №1029 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" віднесений до районів Крайньої Півночі. Вважає, що весь стаж роботи на вказаних підприємствах повинен бути зарахований як пільговий, тобто один рік за один рік і шість місяців, а тому 19.08.2019 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням у півтора кратному розмірі стажу роботи у районах Крайньої Півночі. Проте, відповідач, листом від 18.09.2019 за №1085/Д-15 відмовив позивачу у такому перерахунку пенсії, з посиланням на обставину здійснення позивачем трудової діяльності вахтовим методом та відсутність у останнього строкового трудового договору щодо роботи у вказаний період у районах Крайньої Півночі. Позивач, у свою чергу, вважає таку відмову протиправною, та посилаючись на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", вказав на наявність у органу пенсійного фонду всіх підстав для проведення позивачу пільгового обчислення трудового стажу за період роботи у районах Крайньої Півночі. У зв`язку із вказаним просив позов задовольнити повністю.

На виконання вимог ухвали суду від 25.11.2019, відповідачем 05.12.2019 надано суду, через канцелярію, витребувані докази, необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.23-79).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву №22241/06 від 06.12.2019, який надійшов на адресу суду 09.12.2019 (а.с.80-84). У відзиві відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, оскільки за змістом пункту 5 розділу ХV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. При цьому період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, зараховується до стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року, яке, в свою чергу, визначало обов`язковою умовою для обчислення спірного пільгового стажу укладення робітниками трудових договорів. Додатково відзначив, що відповідно до пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Держкомпраці СРСР Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров`я СРСР від 31 грудня 1987 року №794/33-82, працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року. При цьому, пільги щодо зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, не поширюються на працівників, які працювали вахтовим методом. У зв`язку з відсутністю у позивача строкового трудового договору на роботу у районах Крайньої Півночі та з урахуванням роботи позивача вахтово-експедиційним методом у вказаному районі, відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із врахуванням пільгового обчислення стажу шляхом зарахування одного року за один рік і шість місяців. Крім того, орган пенсійного фонду вказує на пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом, передбаченого статтею 122 КАС України. Відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку у Надвірнянському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з 16.07.2012, яке реорганізоване в Головне управління ПФУ в області, та отримує пенсію за віком.

Вказана обставина підтверджується наявними в матеріалах адміністративної справи копіями заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 16.07.2012 та протоколу №179 від 23.07.2012 (а.с.26, 32).

Відповідно о відомостей трудової книжки ОСОБА_1 від 20.06.1972 останній в період з 22.10.1983 по 30.10.1992 працював водієм першого класу у Спеціалізованому управлінні механізованих робіт Івано-Франківського управління бурових робіт, свідченням чого є запис про наказ №385 про прийняття на роботу (порядковий номер №11) і наказу №1134 від 30.10.1992 про звільнення (порядковий номер №13) у зв`язку з переводом в управління технологічного транспорту (а.с.11, 35-37).

Згідно доводів позивача у період з 18.10.1983 по 30.10.1992 він виконував роботу за направленням від вказаного підприємства у Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області, що засвідчується відтиском штампу у трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.11).

Такі доводи позивача орган пенсійного фонду не заперечує.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ області з заявою від 19.08.2019 про перерахунок пенсії із врахуванням у півтора кратному розмірі стажу роботи, який здобув у період роботи вахтово-експедиційним методом за направленням від Спеціалізованого управління механізованих робіт Івано-Франківського управління бурових робіт у Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області, який відповідно до постанови Ради Міністрів СССР від 10.10.1967 за №1029 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" віднесений до районів Крайньої Півночі. Також позивач просив застосувати коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1,35, який був застосований при призначенні пенсії та провести перерахунок його пенсії з 01.10.2017 (а.с.13).

Відповідач, в свою чергу, листом від 18.09.2019 за №1085/Д-15 відмовив позивачу у такому перерахунку пенсії, посилаючи на відсутність у останнього необхідних документів для пільгового обчислення пенсії, таких як письмових строкових договорів про роботу у районах Крайньої Півночі, передбачених пунктом 5 розділу ХV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також на положення законодавства, що діяло до 1991 року, зокрема Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі". Крім того, повідомив позивача, що пільги, передбачені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", в тому числі зарахування одного року трудової діяльності у таких районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, не поширюються на працівників, які працювали вахтовим методом. Разом з цим, із посиланням на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 за №2148-VІІІ, позивача повідомлено, що з 01.01.2017 передбачено осучаснення пенсій, призначених раніше, із застосуванням середнього показника заробітної плати по Україні- 3 764,40 гривень, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% замість 1,35% та показника прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність станом на 01.12.2017 (1 373,00 гривень) збільшеного на 79,00 гривень тобто 1 452,00 гривень (а.с.14-16).

Вважаючи таку відмову органу пенсійного фонду протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд звертає увагу, що, беручи до уваги змісту заяви позивача від 19.08.2019 та позовних вимог, спірними є лише правовідносини з приводу відмови Головного управління ПФУ в області у перерахунку ОСОБА_1 пенсії із врахуванням півтора кратному розмірі стажу роботи позивача вахтово-експедиційним методом за направленням від Спеціалізованого управління механізованих робіт Івано-Франківського управління бурових робіт у Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області, який віднесений до районів Крайньої Півночі.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлено Законом України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (надалі по тексту також - Закон №1058-IV), пунктом 5 розділу ХV "Прикінцеві положення" якого встановлено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Підпунктом "д" пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в умовах та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей держави, на умовах укладених ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк більше 5-років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зарахувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до пункту 3 постанови Ради Міністрів СРСР №148 від 10.02.1960 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зарахування одного року роботи за один рік та шість місяців запроваджено з 01.03.1960.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" скорочено тривалість трудового договору, що надає право на отримання пільг, передбачених пунктом 5 вищезгаданого Указу Президії Верховної Ради СРСР з п`яти до трьох років.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року, визначений Постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Вказаним Переліком Ямало-Ненецький автономний округ, віднесено до складу районів Крайньої Півночі.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, серед яких, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637. За період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Вказані документи згідно з пунктом 2.7 коментованого Порядку додаються також до заяви про перерахунок пенсії, у випадках, які спричиняють, зокрема, збільшення розміру пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637) згідно з пунктом 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, до 1 січня 1991 року повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 7 червня 2018 року (справа №173/637/17) і від 7 лютого 2018 року (справа №590/871/17).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В матеріалах адміністративної справи та в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 , копії документів із якої відповідач надав на виконання ухвали суду від 25.11.2019, наявна трудова книжка позивача від 20.06.1972 (а.с.11, 35-37).

Згідно записів у трудовій книжці "11", "13", позивач 18.10.1983 прийнятий на посаду "водія першого класу" на підприємство Спеціалізоване управління механізованих робіт Івано-Франківського управління бурових робіт, та в подальшому, згідно наказу №1134 від 30.10.1992, був звільнений у зв`язку з переводом в управління технологічного транспорту.

Як уже зазначалось судом, ОСОБА_1 у період з 18.10.1983 по 30.10.1992 виконував роботу за направленням від вказаного підприємства вахтово-експедиційним методом у Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області, який постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року, віднесений до районів Крайньої Півночі.

Обставина щодо роботи позивача у період з 18.10.1983 по 30.10.1992 вахтово-експедиційним методом у Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області, засвідчується відтиском штампу у трудовій книжці позивача (а.с.11, 36).

Суд зазначає, що надані позивачем документи не викликають сумнівів з приводу факту роботи ОСОБА_1 у районі Крайньої Півночі, однак таку роботу за направленням від Спеціалізованого управління механізованих робіт Івано-Франківського управління бурових робіт, позивач здійснював вахтово-експедиційним методом, про що свідчать відтиск штампу у трудовій книжці ОСОБА_1 .

Позивач не заперечує обставину виконання у спірний період роботи в районі Крайньої Півночі саме вахтово-експедиційним методом.

Необхідно відмітити, що статтями 1-4 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об`єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28 (надалі по тексту також - Інструкція).

Згідно пункту 6 Інструкції пільги, передбачені Указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" та від 26 вересня 1967 року за №1908-VІІ "Про розширення пільг на осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі", надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.

Абзацом 1 пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров`я СРСР від 31 грудня 1987 року №794/33-82, встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1- 4 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Отже, на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені лише статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього ж Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Вищевказані висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 27 жовтня 2015 року у справі № 21-3324а15 та від 13 квітня 2016 року у справі №344/9046/15-а, а також у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №338/1152/14-а (провадження №К/9901/30418/148), від 11 грудня 2018 року у справі №338/1096/15-а (провадження № К/9901/18711/18) від 31 липня 2019 року у справі №438/87/17 (провадження №К/9901/23288/18).

Суд у даній справі враховує такі правові висновку суду касаційної інстанції на виконання вимог частини 5 статті 242 КАС України.

З урахуванням вищенаведеного відсутні підстави для зарахування позивачу в пільговому обчисленні (із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців) період роботи вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі, за спірні періоди, зокрема до 01.01.1991.

З приводу іншого періоду стажу позивача (з 01.01.1991 по 30.10.1992), то суд зазначає, що чинним національним законодавством України не передбачено пільгове обчислення роботи (страхового стажу) у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 1991 року, у зв`язку з чим вважає за необхідне вказати наступне.

Позивач в адміністративному позові в обґрунтування необхідності зарахування до пільгового стажу роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі після 1991 року посилається на норми міжнародних угод, підписаних Україною та Російською Федерацією.

Так, згідно вимог пункту 2 статті 6 Угоди "Гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території любої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди.

Відповідно до абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

За змістом статті 3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).

Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, ні в Угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №676/7065/14-а.

В силу вимог частини 5 статті 242 КАС України суд у даній справі також враховує такі висновки Верховного Суду.

Суд звертає увагу на те, що відповідач, відмовляючи позивачу листом від 18.09.2019 за №1085/Д-15, у перерахунку пенсії з обчисленням пільгового стажу за період роботи з 18.10.1983 по 30.10.1992 у Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області, виходячи із розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі за один рік і шість місяців, вказав на одну з підстав для такої відмови - здійснення позивачем роботи у вказаний період вахтовим методом.

Проте, позивач в адміністративному позові не наводить жодних обґрунтувань щодо виду здійснення ним трудової діяльності у коментований період роботи у Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області та жодним чином не заперечує доводи відповідача з даного приводу.

Суд вважає належним доказом, який підтверджує роботу позивача у спірний період вахтово-експедиційним методом - відмітку Івано-Франківського управління бурових робіт "Робота вахтово-експедиційним методом Район Крайньої Півночі", яка міститься у трудовій книжці позивача.

Виходячи з наведеного суд вважає, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача у період з 18.10.1983 по 30.10.1992 в районах Крайньої Півночі відсутні, а тому позов не підлягає до задоволення.

Стосовно доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, слід вийти із наступних мотивів.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, визнано поважними причини пропуску строків звернення ОСОБА_1 із адміністративним позовом до суду та відкрито провадження у дані справі.

Суд зазначає, що позивач звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії 19.08.2019, після чого листом від 18.09.2019 за №1085/Д-15 відповідач відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку пенсії (а.с.13, 14-16).

Таким чином, про порушення своїх прав та інтересів позивач дізнався лише з письмової відповіді Головного управління ПФУ області від 18.09.2019 за №1085/Д-15.

До Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 подав адміністративний позов 20.11.2019.

На підтвердження доводів про обізнаність Долинського про порушення своїх прав чи інтересів щодо спірного обчислення йому стажу роботи до 19.08.2019, орган пенсійного фонду не надав будь-якого доказу та не навів жодного обґрунтування, окрім того, що пенсія позивачу призначена з 16.07.2012.

З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними доводи відповідача з приводу пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до висновку про не обґрунтованість адміністративного позову в цілому, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 768,40 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №0.0.1526640799.1 від 18.11.2019 (а.с.4).

Враховуючи висновок суду про необґрунтованість позовної заяви, в силу вимог статті 139 КАС України, судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.