Рішення № 86296275, 04.12.2019, Старосинявський районний суд Хмельницької області

Справа № 684/88/19

Провадження № 2/684/214/2019

РІШЕННЯ

іменем України

04 грудня 2019 року

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Галиш І.Б.,

за участі секретаря с/з Гонти Н.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Стара Синява цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник - опікун ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник - опікун ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування вимог вказує, що їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.05.1994 року, виданого державним нотаріусом Старосинявської державної нотаріальної контори, належить житловий будинок по АДРЕСА_1 . У цьому ж будинку зареєстрована її донька - відповідач ОСОБА_2 , однак вона більше року там не проживає, оскільки 2005 році переїхала в с. Миколаївка Старосинявського району, де і проживає до даного часу. Вона не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в будинку немає. Реєстрація відповідача в будинку та її непроживання впливає на розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, виникають проблеми із оформленням субсидій, чим порушуються права позивача. На підставі наведеного, просить відповідача ОСОБА_2 визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Представник позивача ОСОБА_1 , яка є опікуном ОСОБА_3 , у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила позов задовольнити, пояснивши суду, що відповідач ОСОБА_2 у 2005 році вийшла заміж та переїхала проживати у АДРЕСА_1 Синява не проживає, вона деякий час приїжджала в гості до матері, а уже протягом останніх трьох років взагалі жодного разу не приїжджала до будинку, в якому зареєстрована, не проживає у даному житлі та не бере участі в оплаті комунальних платежів.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вказала, що не погоджуються із зняттям її з реєстрації в будинку АДРЕСА_1 , оскільки вона хоча й постійно не проживає в даному будинку з 2005 року, однак періодично приїжджає до матері ОСОБА_3 , на вихідні дні старається приїхати та провідати її, влітку в минулому році залишалась ночувати в будинку, останній раз відвідувала матір в серпні цього року та жодних перешкод їй ніхто не чинив, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_3 , в інтересах якої пред`явлено позов опікуном ОСОБА_1 , є власником будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Старосинявської державної нотаріальної контори від 27 травня 1994 року, зареєстроване в БТІ 01.06.1994 року за № 207 (а.с.8).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 67509086 від 07.09.2016 року, за номером запису про право власності № 16176312 від 30.08.2016 року зареєстровано право власності на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 травня 1994 року.(а.с. 9)

Згідно рішення Ярмолинецького районного суду від 03 березня 2014 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатною та призначено опікуном її доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .(а.с.7)

Відповідно до будинкової книги для реєстрації громадян, що проживають за адресою АДРЕСА_1 , у вказаному житлі з 01.11.2005 року зареєстрована відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .(а.с. 10-12)

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою позивача ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження НОМЕР_1 , видане 30.10.1987 року Старосинявським райвідділом ЗАГС.(а.с.82)

Згідно довідки про склад сім`ї № 181 від 12 жовтня 2018 року, виданої відділдом реєстрації місця проживання фізичних осіб Старосинявською селищною радою власнику ОСОБА_3 , до складу сім`ї зареєстрованих за адресою АДРЕСА_1 входить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , однак згідно акту депутата від 04.10.2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично не проживає.(а.с. 16)

Актом встановлення факту відсутності особи за місцем проживання Старосинявської селищної ради від 01.02.2019 року, складеним комісією за участі заступника селищного голови Лакусти С.В. та сусідів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , встановлено, що дійсно за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрована, але не проживає ОСОБА_2 , зі слів ОСОБА_1 її сестра ОСОБА_2 проживає в с. Миколаївка Старосинявського району.(а.с. 17)

Факт непроживання та відсутності відповідача в будинку АДРЕСА_1 більше одного року підтверджено показами свідків, допитаних у судовому засіданні. Зокрема, свідок ОСОБА_9 , яка є сусідкою позивача, вказала, що вона проживає близько п`яти років у домогосподарстві навпроти будинку позивача, та з цього часу часто спілкується із позивачем ОСОБА_3 , з якою в будинку постійно проживає дочка ОСОБА_1 , а інша дочка ОСОБА_2 в даному будинку в дані роки (тобто з часу проживання свідка по сусідству) не проживає та не появляється там, останній раз вона бачила ОСОБА_2 4 роки тому, а її чоловіка сьогодні вперше побачила, випадків щодо вчинення їй перешкод у користуванні будинком не було.

Свідок ОСОБА_5 , який є онуком позивача, також підтвердив факт непроживання ОСОБА_2 тривалий час та більше одного року за адресою місця її реєстрації та вказав, що перешкод у користуванні житлом за місцем реєстрації їй ніхто не чинив, вона приїжджала з дітьми в гості до бабусі, однак уже протягом 3-4 років взагалі навіть не навідується, особистих її речей в будинку немає. На даний час він протягом тижня проживає у м.Хмельницькому, однак на вихідні дні приїжджає до матері ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_10 , який є чоловіком відповідача, у судовому засіданні пояснив, що його дружина ОСОБА_2 періодично 5-6 разів на рік їздить до матері ОСОБА_3 та провідує її з дітьми, тому він її з дітьми на автомобілі привозить до даного будинку, останній раз близько місяця назад дружина їздила до матері та залишалась там ночувати, особистий речей дружина в будинку матері не залишає, оскільки вони можуть бути викрадені.

Допитаний у суді свідок ОСОБА_11 показав, що товаришує із чоловіком відповідача ОСОБА_10 , тому на його прохання він на автомобілі неодноразово періодично на протязі більше 10 років підвозив ОСОБА_2 до будинку її матері, останній раз у вересні підвозив із ринку у смт. Стра Синява ОСОБА_2 до будинку матері. Також пояснив, що ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1 разом із чоловіком та дітьми більше 10 років, однак приїжджає провідувати матір, оскільки вона хворіє.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

В силу вимог ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

При цьому відповідно до положень ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно з вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи вищенаведені докази в їх сукупності, враховуючи встановлені обставини справи, суд прийшов до висновку, що у судовому засіданні доведено, що відповідач ОСОБА_2 , будучи зареєстрованою в спірному будинку, не проживає у ньому більше одного року та участі у витратах по утриманню житла не приймає, як і встановлено, що відповідач залишила спірне помешкання добровільно та перешкод у користуванні житлом за місцем реєстрації їй ніхто не чинив, чого остання в судовому засіданні не заперечувала.

Також судом враховується, що відповідач ОСОБА_2 не заперечувала того факту, що вона дійсно з 2005 року постійно не проживає в будинку за місцем реєстрації, а проживає із чоловіком та неповнолітніми дітьми у АДРЕСА_1.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що вона періодично приїжджає до матері ОСОБА_3 , на вихідні дні старається приїхати та провідати її, не свідчать про її проживання у спірному будинку за місцем реєстрації. Крім цього, такі пояснення ОСОБА_2 у судовому засіданні не підтверджені належними та допустими доказами, а показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 судом оцінюються критично, оскільки є суперечливими та не узгоджуються із поясненнями відповідача ОСОБА_2 , а доказів на підтвердження поважності причин відсутності відповідача за місцем реєстрації нею не було надано.

Таким чином, враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення шляхом визнання відповідача такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 321, 383, 391, 405 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , такою, що втратила право на користування житлом - будинком АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Старосинявський районний суд. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_2 , виданий Старосинявським РВ УМВС України в Хмельницькій області від 22 грудня 2009 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_4 , виданий Старосинявським РС УДМС України в Хмельницькій області від 19 лютого 2015 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складено 11 грудня 2019 року.

Головуюча суддя Галиш І.Б.