Ухвала суду № 86292811, 11.11.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-з/760/329/19

Справа 760/22597/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омелько Г.Т.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про поділ спільного майна подружжя.

Так, у своєму позові позивач просить суд:

позбавити його права власності на ј частки квартири АДРЕСА_1 вартістю 261 500 грн. та визнати право власності на ј частки цієї квартири за відповідачкою, інша ј частка квартири вартістю 261 500 грн. залишається у власності відповідачки;

позбавити відповідачку права власності на садовий будинок, заг. пл. 26,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та визнати за позивачем право особистої приватної власності на цей будинок;

визнати за позивачем право власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2: добудова площею 45,4 кв. м., альтанку, навіс, барбекю, вбиральню;

стягнути з позивача на користь відповідача компенсацію за різницю у частках спільного майна в сумі 1929 грн.

30.10.2019 та 08.11.2019 на адресу суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про збільшення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про поділ спільного майна подружжя, в якій просить суд:

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 44418886 від 05.12.2018 щодо державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1712216432218, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; який належить ОСОБА_4 (форма власності приватна, розмір частки 1/2) та ОСОБА_3 (форма власності приватна; розмір частки 1/2 );

визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя садовий будинок загальною площею72.2 кв.м., житлова площа 50.2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 );

позбавити ОСОБА_1 права власності на Ѕ частки садового будинку, загальною площею72,2 кв.м., житлова площа 50.2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ;

позбавити ОСОБА_3 права власності на 1/4 частку 3-х кімнатної квартири загальною площею 55.5 кв.м., житлова площа 37 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/4 частку 3-х кімнатної квартири загальною площею 55.5 кв.м., житлова площа 37 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на Ѕ частки садового будинку загальною площею 72.2 кв.м., житлова площа 50.2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ;

стягнути з позивача на користь відповідача компенсацію за різницю вартості, здійснених про поділі, часток спільного майна у сумі 7 730,50 грн.

08.11.2019 на адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про поділ спільного майна подружжя.

Так, сторона позивача просить вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на ј частки нерухомого майна - квартири загальною площею 55,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( р.н. об`єкта нерухомого майна 909544880389 ), яка на належить ОСОБА_3 , із забороною вчинення будь-яких дій по відчуженню вказаного нерухомого майна до ухвалення судового рішення у справі,

а також заборони ОСОБА_3 , та будь-яким іншим особам, укладати та виконувати будь-які правочини щодо користування, володіння та розпорядження у будь-який спосіб, у тому числі, але не виключно: відчужувати, обтяжувати, передавати в заставу, оренду, вносити до статутного капіталу будь-яких суб`єктів господарювання, проникати до об`єкту нерухомого майна, а саме: об`єкту житлової нерухомості: ј частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( р.н. об`єкта нерухомого майна 909544880389 ).

Заява обґрунтована тим, що за час у шлюбі сторонами набута Ѕ квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ј частини якої зареєстрована ОСОБА_1 та ј зареєстрована на ОСОБА_3 .

Заявник посилався на те, що ним подано вищеописану заяву про зміну позовних вимог, в якій деталізовано описані факти неправомірного позбавлення позивача права спільної сумісної власності на садовий будинок, який є об`єктом поділу як майно подружжя у даній справі. На переконання сторони позивача, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 шляхом фальсифікації фактів та подання недостовірної інформації державним органам, незаконно відчужили вищевказаний садовий будинок.

Зазначено, що виходячи зі змісту нового способу поділу майна подружжя, враховуються інтереси третього співвласника спірної квартири батька позивача ОСОБА_5 . Тобто, на думку сторони позивача, поділ майна планується виконати таким чином, щоб повністю задовольнити інтереси не тільки сторін у справі, а й інших осіб, які є співвласниками належному на праві спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майна.

Вказав, що наявні всі підстави вважати, що ОСОБА_3 , в черговий раз, недобросовісним шляхом, вчинить дії щодо перереєстрації належного їй та ОСОБА_1 майна, яке є об`єктом спільної сумісної власності, що у свою чергу, потягне за собою утруднення виконання чи унеможливить фактичне виконання рішення суду у даній справі, що спричинить порушення прав та законних інтересів позивача та іншого співвласника квартири ОСОБА_5 .

На підставі вищенаведеного, просить задовольнити заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розглянувши обґрунтування заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб , забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

За таких умов, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність підстав та ризиків, визначених ст.149 ЦПК України, для забезпечення позову.

Суд акцентує увагу позивача на те, що саме на суд покладено обов`язок перевірки обґрунтованості накладення арешту на те чи інше майно задля недопущення порушення прав інших осіб і свавілля в цьому питанні.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд приходить до висновку, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на ј частки нерухомого майна - квартири загальною площею 55,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( р.н. об`єкта нерухомого майна 909544880389 ), яка на належить ОСОБА_3 , із забороною вчинення будь-яких дій по відчуженню вказаного нерухомого майна до ухвалення судового рішення у справі, обґрунтована, оскільки повідомлені заявником обставини дають підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову і якщо такий буде задоволено, то виконання рішення суду може бути утрудненим або неможливим.

Суд не знаходить підстав для вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 , та будь-яким іншим особам, укладати та виконувати будь-які правочини щодо користування, володіння та розпорядження у будь-який спосіб, у тому числі, але не виключно: відчужувати, обтяжувати, передавати в заставу, об`єкт житлової нерухомості: ј частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( р.н. об`єкта нерухомого майна 909544880389 ), оскільки, вказана вимога охоплюється поняттям накладення арешту.

Крім того, не підлягає задоволенню вимога сторони позивача про вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 , та будь-яким іншим особам, передавати в оренду, вносити до статутного капіталу будь-яких суб`єктів господарювання, проникати до об`єкту нерухомого майна: ј частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( р.н. об`єкта нерухомого майна 909544880389 ), з огляду на те, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову обраним заявником способом не обґрунтована, оскільки, повідомлені ним обставини не дають підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову і якщо такий буде задоволено, виконання рішення суду може бути утрудненим або неможливим в майбутньому.

Крім того, слід звернути увагу, що спосіб захисту повинен мати практичне застосування, так, заборона будь-яким іншим особам, без окресленого кола осіб, не буде мати практичного застосування, та звертає увагу, що довести ухвалу суду до кола осіб буде неможливо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява представника позивача підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Аналізуючи матеріали цивільної справи, суд вважає, що правові підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Накласти арешт на ј частки нерухомого майна - квартири загальною площею 55,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( р.н. об`єкта нерухомого майна 909544880389 ), яка на належить ОСОБА_3 , із забороною вчинення будь-яких дій по відчуженню вказаного нерухомого майна до ухвалення судового рішення у справі №760/22597/16-ц.

В іншій частині - відмовити.

Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Дані відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Дані третьої особи: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_6 .

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Суддя: