Рішення № 86290357, 05.12.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/19710/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

при секретарі Глотовій П.В.

з участю: позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи Пяної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Рівненської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2018 року до Рівненського міського суду звернулась ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 із позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Рівненської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, в якому просить суд позбавити батьківських прав батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та матір ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позову вказує, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 згідно свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак фактично одразу після самого народження дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишилась та перебуває на її утриманні та вихованні, оскільки відповідачі самоусунулись від виконання батьківських обов`язків, свідомо ними нехтували як після народження дитини, так і по день подання нею позовної заяви до суду: не піклувалися про фізичний і духовний розвиток дитини, не приймали участі у її вихованні та розвитку, не цікавилися навчанням у дошкільному навчальному закладі, не надавали жодної матеріальної допомоги, не сплачували аліменти на дитину та не цікавилися станом її здоров`я. Окрім того, не дбали про її нормальне самоусвідомлення, не сприяли засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надавали доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства». Вказує, що після зміни місця проживання понад декілька років відповідач 1 ОСОБА_3 та відповідач 2 ОСОБА_5 з донькою жодного разу не бачилися, не мали регулярних особистих стосунків і прямих контактів з останньою, жодної участі у її вихованні не приймають. Зазначає, що дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідує Клеванський ДНЗ загального розвитку № 1 (ясла-садок) Рівненського району Рівненської області. Вказує, що вона повністю займається вихованням та духовним, матеріальним забезпеченням дитини. Протягом п`яти років дитина відповідачам фактично «не була потрібна». Забезпечення дитини належним медичним обслуговуванням від її народження займалась та займається також виключно вона. У зв`язку з цим звертається до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та матеріалах справи. Позивач суду пояснила, що з моменту народження дитини батьки самоусунулися від виконання своїх батьківських обовязків. Батько та мати дитини в жовтні 2017 року залишили дитину та місце проживання в АДРЕСА_1 ., з того часу не бачилися з дитиною, не проявляли турботу, не цікавилися її життям, не приймали участі в її виховані та розвитку. В неї як бабусі виникли проблеми із влаштування дитини в садочок. Після цього, саме орган опіки і піклування порадив звернутися до суду з позовом позбавити батьківських прав обох батьків. Вказала, на те, що відповідач №1 ОСОБА_3 своєю поведінкою і раніше в присутності дідуся та бабусі проявляв грубе поводження з дитиною, після чого дитину забирали та заспокоювали. Відповідач №1 ніде не працює, не має постійного житла. Лише після подачі позову Відповідач №1 почав шукати зустрічі з дитиною. Фактично дитину від народження і до сьогодні доглядають і виховують позивач та її чоловік.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказав, що обставини викладені в позовній заяві, та пояснення позивача є неправдивими. З моменту народження доньки ОСОБА_4 , він як батько завжди приділяв дитині батьківську увагу. З донькою хороші стосунки, вона його любить як батька. В кінці 2017 року він залишив місце проживання в позивача через припинення подружніх стосунків з її дочкою, та конфлікти з позивачем. Після цього проживав за місцем реєстрації в м. Рівне та періодично в смт. Клевань в своїх батьків, працював в Польщі. Вважає необ`єктивним та передчасним прийняття рішення про позбавлення його батьківських прав, так як він взагалі не був присутнім на засіданні комісії. Вказав, що саме позивач позбавляє його можливості бачитися з дитиною, створює перешкоди, через припинення сімейних стосунків з її донькою. Враховуючі ці обставини, щоб позивач не влаштовувала конфліктів він намагається спілкуватися з донькою в школі.

Представник Відповідача№1 адвокат Коваль О.В. просив суд відмовити в задоволені позову з обґрунтувань зазначених у відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона на даний час проживає з іншим чоловіком. Заперечує проти того, щоб її позбавили батьківських прав відносно її малолітньої дитини, оскільки вона піклується про доньку, передає їй речі та продукти, інколи бачиться з дитиною, донька її дуже любить. Щодо позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 вказала, що позов в цій частині підлягає до задоволення. Додатково вказала, що її батьки допомагали доглядати дитину. Вказала, що донька не хоче йти до батька. Відповідач ОСОБА_3 налаштовував її проти батьків тому в них виникали конфлікти. Колишній чоловік сам курив і змушував її курити речовину повязану з наркотиками. Зазначає, що з дитиною вона бачиться в тітки, оскільки до батьків додому не ходить.

Представник третьої особи в судовому засіданні вказала, що підтримує поданий письмовий висновок, суду пояснила, оскільки вихованням дитини займалася і займається бабуся, батьки з дитиною не проживають, орган опіки та піклування прийшов до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав обох батьків.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 16.11.2009 року. Рішенням Рівненського районного суду від 15.02.2019 року шлюб між ними розірвано.

Від шлюбу мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 24 червня 2015 року в якому батьками дитини зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Згідно з висновком виконавчого комітету Клеванської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав, №874/02-19/18 від 23.08.2018 року виконком Клеванської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з висновком виконавчого комітету Клеванської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав, №866/02-19/18 від 17.08.2018 року виконком Клеванської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_5 стосовно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно відповіді на запит суду Комунальне підприємство «Рівненський обласний центр психічного здоровя населення» Рівненської обласної ради №389 від 21.05.2019 року повідомив, що ОСОБА_3 1984 року народження, ОСОБА_5 1987 року народження на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога в КП «РОЦПЗН» не перебувають.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідок ОСОБА_8 дав суду показання, що він є дільничним інспектором в Клевані. На відповідача ОСОБА_3 скарг не надходило. Вказав, що йому відомо, що він проживає в Рівному, приїздить до дитини та спілкується з нею. Щодо конфліктних ситуацій між позивачкою та відповідачем вказав, що йому про такі обставини не відомо, заяв про не допуск до дитини до нього не надходило. Чи гуляв батько з дитиною він не бачив. На свята які проходять в Клевані бачив тільки бабусю з дитиною. Щодо участі матері у виховані дитини то свідок вказав, що мати проживає з іншим чоловіком. Зазначив, що протоколи відносно батьків про неналежне виховання дитини відносно відповідачів ним не складались.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 дала суду показання, що дитину вона знає давно, оскільки вони є сусідами. Дитина виросла на її очах, вихованням дитини займається бабуся. Вказала, що після народження дитини спочатку батько був, а потім він поїхав від них, в лікарню дитину возили дід та баба. Батьки дитини у будинку позивача жили два роки, потім не проживали. У дні народження дитини їх не було. Вказує, що батьків біля дитини не бачила десь біля трьох років, дитина мамою називає позивачку. Позивачка не забороняє батькові бачитись з дитиною, навіть дитину відвозила до інших баби та діда.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 дала суду показання, що вона є матірю відповідача. Зазначила, що в 2010 році відповідачі одружились, в 2013 року народилась дочка ОСОБА_4 . Батьки турбувались про дитину. Вказала, що її син до грудня 2017 року проживав у позивачки в дома. Після того як пішов від них почались конфлікти і позивачка не дозволяє бачитись з дитиною, накручує дитину проти батька. З дитиною батько бачиться у школі на перервах. Коли дитина була в них їй надавали кошти. Спочатку надавали особисто дитин, після пред`явлення даного позову кошти направлялись поштою. Вказує, що давали шість тисяч гривень на літні канікули. Останій раз дитина боялася від батька брати солодощі, тому що їй бабуся не дозволяє. Зазначає, що її син на даний час офіційно не працевлаштований, однак він працював на різних фірмах. До відповідальності відповідач не притягувався.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 дола суду показання, що коли дитині було 6 місяців до неї зателефонувала позивачка і попросила доглянути дитину. Вказує, що з 6 місяців і до двох років вона доглядала дитину. Батька та батькову родину вона ніколи не бачила в хаті позивачки. Вказує, що кошти на догляд за дитиною їй платила позивачка. Чи давав кошти відповідач на дитину її не відомо. Вказує, що дитину з батьком не бачила, навіть на день народження дитини батько не приходив, оскільки вона була присутня на всіх святах. Вказує, що дитина бабусю називає мамою.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 дав суду показання, що позивачку та її сім`ю знає давно. Вказує, що його дитина та ОСОБА_4 товаришують. Дитину доглядає бабуся, батьків він біля дитини не бачив. Зазначає, що вони постійно водять дітей до школи разом. В садочок дитину водила бабуся. Крім діда та баби він нікого біля дитини не бачив. Зазначає, що на день народження в цьому році батьків не було. Чому батьки не виховують дитину йому не відомо.

Згідно ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст.152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитись неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї.

Відповідно до ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуататції дитини, засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019р. у справі № 631/2406/15-ц, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення і поновлення батьківських прав" (далі - Постанова), ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови роз`яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до пункту 18 Постанови, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

З наведеного вбачається, що позбавлення батьківських прав слід розглядати, як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт не визнання відповідачами позову про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 7 грудня 2006 року у справі "Хант проти України").

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання. Якщо дитина протизаконно позбавляється частини або всіх елементів своєї індивідуальності, Держави-учасниці забезпечують їй необхідну допомогу і захист для найшвидшого відновлення її індивідуальності.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Як передбачено статтею 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до вимог статті 14 Закону України "Про охорону дитинства" діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

З наведеного слідує, що при вирішенні питань, які стосуються дитини, зокрема, щодо позбавлення батьківських прав її батьків, першочерговими є інтереси дитини.

Позивач та його представник не довели суду, що спілкування відповідачами з дитиною в подальшому може призвести до порушень прав та інтересів останньої.

Слід відмітити, що висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачів, надрукований на одному аркуші паперу та не містять мотивованих висновків необхідності позбавлення батьківських прав відповідачів, отже не надає достатньо підстав для застосування такого крайнього заходу.

Суд критично оцінює висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у відношенні їхньої неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , оскільки даний висновок є недостатньо обґрунтованим, а тому не може бути беззаперечним доказом для підтвердженням факту ухилення відповідачів від виконання батьківських обов`язків, а також застосування до них такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. При цьому, суд враховує, що такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (ч.ч. 5, 6 ст.19 СК України).

Враховуючи бажання відповідача відновити спілкування з дочкою, часткову сплату відповідачем коштів на дитину, що підтверджується копіями квитанцій в матеріалах справи, виключно в інтересах дитини, надати можливість батькам та дочці налагодити їх родинні стосунки, а також, виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд вказує про відсутність підстав для задоволення позову про позбавлення відповідачів батьківських прав з огляду на недоведеність позивачем виключних підстав, з якими закон пов`язує можливість позбавлення батьківських прав.

Разом з тим, суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання дочки, поклавши на орган опіки та піклування Рівненської районної державної адміністрації контроль за виконанням ними батьківських обов`язків.

У разі небажання відповідачів змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, позивач не позбавлена права повторно звернутися до суду із аналогічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Рівненської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та покласти на орган опіки та піклування Рівненської районної державної адміністрації контроль за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Третя особа - Орган опіки та піклування Рівненської районної державної адміністрації, місце знаходження: 33001, м.Рівне, вул.. Соборна, буд.195, код ЄДРПОУ 04057735.

Повний текст рішення виготволено 12 грудня 2019 року.

Суддя: С.П. Харечко