Вирок № 86285449, 12.12.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/3619/17

Провадження № 1-кп/359/109/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Пугач Д.О., Моргушко Л.В., Петрової Я.А.,

за участю прокурорів Чуйкова В.С., Котковця В.Н., Мамедова Е.С. огли, Дергачова М.С., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника - адвоката Гришка А.І., обвинуваченого ОСОБА_2, його захисників - адвокатів Деканя М.В., Саламатової А.Г., потерпілого ОСОБА_3 та його представника - адвоката Синьоокого В.В., свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за провадження № 42016111100000306, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.09.2016 року, що найшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Модін Озінського району Саратовської області РСФСР, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, непрацюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, та

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Кіровоград, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого поліцейським роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Борисполі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України.

Так, згідно обвинувального акту, наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 49 о/с від 15.03.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 призначено на посади інспекторів патрульної поліції роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Борисполі Департаменту патрульної поліції.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" органи Національної поліції віднесено до правоохоронних органів, а ч. 2 цієї статті передбачено, що працівники таких органів є працівниками правоохоронного органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як працівники органу державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 8 ЗУ "Про Національну поліцію" (далі - Закон) - поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18 Закону поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги ліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість, яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

Відповідно до положень п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 42 Закону поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу, як фізичний вплив (силу) та застосовувати спеціальні засоби.

Згідно положень ч. 1 ст. 44 Закону поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 42 Закону для виконання своїх повноважень полііцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби, як засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв'язування тощо).

Згідно вимог підпункту б) п. 1 ч. 3 ст. 45 Закону кайданки застосовуються поліцейським під час затримання особи.

Разом з тим, ч. 1 ст. 260 КУпАП встановлено, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і помірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 262 КУпАП адміністративне затримання провадиться: органами внутрішніх справ (Національною поліцією) - при вчиненні дрібного хуліганства, вчиненні насильства в сім'ї, порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, при поширюванні неправдивих чуток, вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх, публічних закликів до невиконання вимог поліцейського, при прояві неповаги до суду, вчиненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, порушення правил про валютні операції, правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин, незаконного продажу товарів або інших предметів, дрібної спекуляції, торгівлі з рук у невстановлених місцях, при розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях чи появі у громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, у випадках, коли є підстави вважати, що особа займається проституцією, при порушенні правил дорожнього руху, правил полювання, рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу, при порушенні правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію України, а також в інших випадках, прямо передбачених законами України.

Отже, зважаючи на обсяг своїх владних повноважень, визначених Конституцією України, Законами України "Про Національну поліцію", "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" та Кодексу України про адміністративні правопорушення, на час вчинення злочину, в силу примітки 1 ст. 364 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були службовими особами, які постійно здійснювали функції представника органу державної влади - працівниками правоохоронного органу.

Так, згідно до розстановки сил та засобів Управління патрульної поліції у місті Борисполі Департаменту патрульної поліції, екіпаж "Рій-1052" у складі інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Борисполі ОСОБА_2 та поліцейського роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Борисполі ОСОБА_1, 13.09.2016 року з 08 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв., на службовому автомобілі марки "Toyota Prius", державний номерний знак 0543, здійснювали патрулювання у м. Борисполі з метою забезпечення публічної безпеки та порядку.

Під час вказаного патрулювання, близько 16 год. 00 хв., ОСОБА_2 та ОСОБА_1 побачили ОСОБА_3, який стояв разом із ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, поблизу магазину "Вигон", розташованого по вул. Широка, 4 в м. Бориспіль Київська області.

В цей час ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_1 вирішили звинуватити ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, а саме у тому, що останній перебуває у громадському місці у п'яному внді, чим ображає людську гідність та мораль.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_1, діючи узгоджено, підтримуючи дії один одного, не маючи жодних доказів винності ОСОБА_3, публічно звинуватили останнього у вчиненні адміністративного правопорушення.

Разом з тим, ОСОБА_3, який не вчиняв адміністративного правопорушення, заперечив проти висунутих йому звинувачень.

Однак, не бажаючи припинити свої злочинні наміри щодо безпідставного звинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, ОСОБА_2, діючи спільно із ОСОБА_1, перевищуючи свої владні повноваження, в порушення вимог ч. 1 ст. 260 КУпАП, повідомили ОСОБА_3 про те, що його затримано з метою припинення правопорушення та висунули вимогу прослідувати з ними до відділку поліції для складання відповідного протоколу, а також повідомили про те, що у разі відмови від її виконання до нього будуть застосовані заходи фізичного впливу.

Із вказаним звинуваченням ОСОБА_3 не погодився та повідомив, що дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є незаконними та зажадав від них обґрунтувати законність підстав для складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та його затримання.

В свою чергу, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, діючи спільно, повідомили ОСОБА_3, що у разі його відмови від виконання зазначеної вимоги до нього буде застосовано фізичне насильство.

13.09.2016 року близько 16 год. 10 хв., реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, діючи спільно із ОСОБА_1, безпідставно, в порушення вимог ч. 1 ст. 260 КУпАП, перевищуючі свої владні повноваження, передбачені ч. 1 ст. 44 ЗУ "Про національну поліцію", діючи умисно, супроводжуючи їх насильством, перебуваючи за спиною ОСОБА_3 застосував спеціальний прийом боротьби, захват шиї руками та здійснюючи її здушення, за допомогою ваги свого тіла, повалив ОСОБА_3 обличчям на асфальт.

Після чого, ОСОБА_2, діючи спільно із ОСОБА_1, продовжуючи перевищувати владні повноваження, за допомогою фізичного насильства завів ліву руку за спину потерпілого, в той час як ОСОБА_1, маючи єдиний злочинний умисел, за мовчазною згодою, підтримуючи незаконні дії ОСОБА_2, за допомогою фізичного насильства завів праву руку за спину потерпілого та діючи умисно, перевищуючи владні повноваження, передбачені п. 3 ч. 4 ст. 42, підпунктом б) п. 1 ч. З ст. 45 ЗУ "Про Національну поліцію" надів на руки ОСОБА_3 кайданки, чим остаточно пригнітив його волю.

Внаслідок незаконного застосування ОСОБА_2, спільно із ОСОБА_1, фізичного насильства до ОСОБА_3, останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: садна в ділянці обличчя (права щока, ніс перенісся), гематома та садна в потиличній ділянці, струс головного мозку; садна в ділянках кистей, підшкірна гематома в ділянці грудної клітини, кожне з яких відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Органами досудового розслідування зазначені дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України - як перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що супроводжувались насильством та застосуванням спеціальних засобів, вчинене групою осіб.

Крім того, ОСОБА_1 також пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України.

Так, з метою надання своїм незаконним діям та діям інспектора роти № 4 батальйону УПП у м. Борисполі ДПП ОСОБА_2, виду законності, поліцейський роти № 4 батальйону УПП у м. Борисполі ДПП ОСОБА_1, будучи службовою особою, 13.09.2016 року точного часу слідством не встановлено, у м. Борисполі, точного місця слідством не встановлено, діючи умисно, вніс до офіційного документу - протоколу "серія АА 050408" про адміністративне правопорушення завідомо неправдиві відомості про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, а саме про те, що ОСОБА_3, 13.09.2016 року о 16:16 год., перебував в громадському місці на зупинці громадського транспорту "Широка" по вул. Широка, 4, у п'яному вигляді, а саме: стійкий запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, незв'язна мова, що ображає людську гідність і громадську мораль.

Зазначені дії ОСОБА_1 орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 1 ст. 366 КК України, як умисні дії, які виразились у вчиненні службового підроблення, тобто у внесенні до офіційного документу неправдивих відомостей.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 у пред'явленому обвинуваченні і вчиненні інкримінованого йому злочину своєї вини не визнав повністю, та показав, що 13.09.2016 року він разом із поліцейським ОСОБА_1 перебували на патрулюванні у складі екіпажу "0152". Близько 16:00 год. під час патрулювання по м. Бориспіль, проїжджаючи повз магазин "Вигон", що розташований по вул. Широкій, його увагу привернули увагу гучні вигуки, зокрема у формі лайки та викрику нецензурних слів. Проїхавши трохи далі, він побачив, що ці вигуки йдуть із зупинки громадського транспорту "Вигон", де перебувало близько 5 осіб. Їхня поведінка, на його думку, свідчила про те, що вказані особи могли перебувати в стані алкогольного сп'яніння, та тим самим становити якусь загрозу для громадян. Також він помітив автомобіль марки "Volkswagen", білого кольору, що був припаркований з порушенням ПДР України, а саме знаходився на відстані ближче ніж 10 метрів від пішохідного переходу та зупинки громадського транспорту. Враховуючи, що вказаний автомобіль знаходився поряд із цією компанією, то він подумав, що хтось із них, міг бути за кермом даного автомобіля. Вказані обставини, відповідно до покладених на нього повноважень, він зобов'язаний був перевірити та встановити власника даного автомобіля. Проїжджаючи повз вказану компанію, вони знизили швидкість руху, і почали уважно до них придивлятися, тобто застосувавши поліцейський захід превентивного характеру, для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень. Однак, такі їх дії ніяк не вплинули на поведінку вказаної компанії, а навпаки один із чоловіків, який був одягнений у червону футболку, як згодом стало відомо, це був ОСОБА_3, дивлячись прямо на них, та розуміючи, що і вони на них дивляться, із використанням нецензурних слів, викрикнув їм, чого вони дивляться. Враховуючи таку поведінку, вони зобов'язані були відреагувати, оскільки на його думку, вказана група осіб могла бути небезпечною. Вони розвернулися, та зупинилися біля вказаної групи осіб. Вийшовши з автомобіля, вони підійшли до вказаної групи осіб, привітались, представились, та звертаючись до всіх запитав, у зв'язку з чим вони кричали, можливо, в них щось сталося. На що вони відповіли, що все добре. В той же час, лише ОСОБА_3, у відповідь, у зухвалій формі, почав ставити їм запитання: "Чому вони взагалі сюди приїхали?", "Хто вони такі?" тощо. Після цього, вони ввімкнули нагрудні камери. Також на запитання з приводу того, кому належить автомобіль, що був припаркований поряд, знову відповів ОСОБА_3, вказавши, що авто належить йому. Враховуючи, що вказаний автомобіль, був припаркований з порушенням ПДР, він попросив ОСОБА_3 пред'явити документи на нього, щоб пересвідчитися, що саме він є власником. На що, ОСОБА_3 із використанням нецензурних слів, відповів, що чого це він повинен їм щось показувати. Така поведінка ОСОБА_3, а також запах алкоголю з ротової порожнини, свідчили про те, що останній знаходиться в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 пояснив йому, що поява у стані алкогольного сп'яніння у громадському місці, а також виражатися нецензурною лайкою, є адміністративними правопорушеннями. На що останній знову, у зухвалій формі, сказав: "Так, притягніть мене до відповідальності". При цьому, ОСОБА_3, демонстративно свій телефон передав товаришу, сказавши, щоб останній знімав, як він буде спілкуватися з працівниками поліції. Тим самим наголосивши, що сам він буде спілкуватися з працівниками поліції. В той же час, всі інші особи, стояли, мовчали, та не спілкувалися з ними. Така поведінка та дії ОСОБА_3, який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, спілкуючись із поліцейськими у зухвалій формі, із використанням нецензурних слів, вказували на те, що були не передбачувані, тобто останній міг становити загрозу для громадян, а тому залишати таку особу просто в громадському місці, зробивши усне зауваження, на яке він не реагував, неможливо. В той же час, щоб прийняти відповідні міри, передбачені чинним законодавством, необхідно обов'язково встановити особу. Відповідно до ЗУ "Про Національну поліцію", у даній ситуації, в нього було достатньо підстав, для того, щоб вимагати в ОСОБА_3 пред'явити документи, що посвідчують особу, оскільки в діях останнього вбачалися ознаки вчинення адміністративного правопорушення. Пред'явивши до ОСОБА_3 вимогу надати документи, що посвідчують його особу, останній повідомив, що в нього не має таких документів. Після цього ОСОБА_3 було роз'яснено, що з метою встановлення особи, його буде доставлено до Бориспільського ВП, та запропоновано проїхати разом з ними. Він відмовився, та почав відходити від них в бік. Тобто останній відмовився добровільно їхати з ними до відділу поліції, дієвих способів встановити його особу, окрім як доставлення до відділу поліції не було, а тому він повідомив ОСОБА_3, що його затримано, а тому він повинен виконувати їх вказівки, а саме, щоб останній сів до службового автомобіля, вже як затримана особа, на що останній знову відмовився. Після чого, він його неодноразово попередив, що якщо він самостійно не зробить цього, то до нього буде застосовано фізичну силу. На що ОСОБА_3 у зухвалій формі відповів: "А здоров'я вистачить?". Такий вислів, та враховуючи поведінку ОСОБА_3 загалом, він розцінив як загрозу своєму життю, а саме головне, що останній не буде чинити опір. Попередивши ОСОБА_3 декілька разів про те, що він затриманий, запропонувавши неодноразово пройти до службового автомобіля, а також у разі не виконання цієї вказівки до нього буде застосовано фізичну силу, однак останній, у зухвалій формі, зазначаючи, що вони не мають законних підстав його затримати, відмовлявся сідати до службового автомобіля. Враховуючи це, ОСОБА_1 почав застосовувати фізичну силу, а саме намагався взяти ОСОБА_3 за руку на контроль. На що останній почав виривати руку, та відходити від них переміщаючись по території, при цьому голосно вигукуючи: "Забери руки". Це був опір тій фізичній силі, яку до нього застосував ОСОБА_1 Після цього вони взяли його в оточення, ставши в коло та піднявши руки з двох сторін, тим самим огородивши його, щоб він розумів, що затриманий і повинен залишатися на місці. Вони ще раз його попередили, якщо він буде чинити опір, то до нього буде застосовано фізичну силу. Не зважаючи на це, ОСОБА_3 продовжував висказуватися, намагався уникнути контролю з боку поліцейських та збив його руку, і вийшов із оточення. Після цього він застосував фізичну силу: накинув руку із ззаду, повільно поклав його на землю, обпершись на свій лікоть, стоячи на ногах, а тому перебуваючи в такому положенні, він ніяк не міг нанести якісь тілесні ушкодження ОСОБА_3 Можливо, коли він його затримував, то останній крутив головою, у зв'язку з чим і отримав подряпини на носі, оскільки на землю він його не кидав, а поклав повільно. Утримував він ОСОБА_3 рівно стільки часу, щоб його напарник зміг одягнути кайданки на одну руку. Після цього він відразу підвівся, взяв другу руку, тим самим допоміг ОСОБА_1 одягнути кайданки на другу руку. Вони діяли відповідно до обстановки, дотримуючись дозволених норм Закону. Потім вони відразу його підняли, та посадили на лавку. При цьому, на його думку, ОСОБА_3 не втрачав свідомості, а лише робив вигляд, оскільки, коли вони його вели до лавки, то його ноги не тягнулися по землі, а він їх переставляв. ОСОБА_1 намагався встановити його особу, задаючи декілька разів підряд запитання: "Як вас звати?", однак останній так і не представився. Побачивши, у ОСОБА_3 на носі подряпину, він відразу викликав швидку допомогу. В той момент, поки він розмовляв по телефону, ОСОБА_3 піднявся із лавки, повернувшись задом до друзів, командував їм, щоб останні знімали на камеру, що в нього руки в кайданках. При цьому ОСОБА_1 пропонував ОСОБА_3 зняти кайданки, однак останній не дав, пручався та крутився. Він взяв ОСОБА_3 за руку, щоб він нікуди не пішов, і в цей час останній почав йому погрожувати, сказавши, що навіть у кайданках зламає йому руку. Поведінка ОСОБА_3 свідчила, що йому вже нормально, він все розуміє, а тому вони вирішили доставити його вже до відділу поліції, куди повинна була приїхати відразу і швидка допомога. ОСОБА_3, будучи затриманим, у кайданках, все рівно не хотів самостійно сідати до службового автомобіля, впирався, тому вони його примусово посадили до автомобіля, і доставили до Бориспільського ВП, куди вже приїхала і швидка допомога. У Бориспільському ВП черговий, впізнав ОСОБА_3, назвав його анкетні дані, які в подальшому були перевірені по базі "Армор", та встановленого його особу. У Бориспільському ВП ОСОБА_3 було оглянуто лікарем, який не встановив будь-яких тілесних ушкоджень, крім подряпини на носі. Також лікар зазначив, що необхідності госпіталізувати ОСОБА_3 він не вбачає. Однак, ОСОБА_3 став наполягати на своїй госпіталізації, на що лікарі не мала права відмовити, а тому останнього було доставлено до Бориспільської ЦРЛ. Вони також поїхали туди, з метою оформлення всіх процесуальних документів та притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Там ОСОБА_3 було проведено повторний огляд іншим лікарем, який також повідомив, що в останнього все добре, і йому була надана необхідна перша медична допомога. Підстави для його госпіталізації відсутні. Проходити огляд на стан сп'яніння він відмовився в категоричній формі, як на пропозицію ОСОБА_1, так і на пропозицію лікаря. ОСОБА_3, знаючи, що він може бути затриманий не більше як на 3 години, постійно намагався тягнути час. В подальшому вже приїхав адвокат ОСОБА_3, і вже в його присутності ним було складено пртокол затримання ОСОБА_3 Також ОСОБА_1 почав складати постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності з а ч. 1 ст. 178 КУпАП. Однак, останній звичайно був з нею не згоден, та його адвокат заявив клопотання про перенесення розгляду справи, щоб мати змогу дослідити всі докази та об'єктивно оцінити ситуацію. Вказане клопотання було задоволено ОСОБА_1, та перенесено розгляд даної справи. Тому постанова, яку він почав виносити, була в подальшому віддана до адмінпрактики УПП у м. Борисполі, як бракована та списана на підставі відповідного акту, а ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 178 КУпАП, за результатами розгляду якого, в подальшому, вже і було винесено постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вказаною статтею. Також того ж дня ним та ОСОБА_1 були написані рапорти на ім'я начальника патрульної поліції з приводу застосування відносно ОСОБА_3 фізичної сили та спеціальних засобів. В подальшому, вже при ознайомленні із матеріалами даного кримінального провадження йому стало відомо, що вищезазначена постанова відносно ОСОБА_3 була скасовано у судовому порядку. Під час розгляду даної справи його до суду не викликали. Зазначив, що будь-яких неприязних відносин до ОСОБА_3 в них не було. Однак, вже пізніше, після перегляду відеозапису, згадав, що на початку їхньої роботи, один екіпаж, на службовому автомобілі потрапив в ДТП, і вони під'їжджали на місце події. І до них підходив якісь чоловік, знімав ще на камеру, і задавав працівникам поліції якісь питання. Як в подальшому виявилось це був ОСОБА_3 Однак, тоді він навіть його не запам'ятав. Зазначив, що він і ОСОБА_1, у даній ситуації діяли правомірно, в межах закону та наданих йому, як працівникам поліції, повноважень, які жодним чином не перевищували. Так, поліцейські під час несення служби здійснюють превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень , а також виявляють причини та умови, що сприяють вчиненню, зокрема адміністративних правопорушень, вживають у межах своєї компетенції заходів для їх усунення. Також поліцейський вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення адміністративного правопорушення, що і було в даному випадку, враховуючи поведінку та дії ОСОБА_3, який на зауваження поліцейських не реагував, вів себе зухвало та непередбачувано. До ОСОБА_3 були застосовані найм'якіші засоби, які могли бути. Всі дії ОСОБА_3 свідчили, що особа вчиняє правопорушення. Якби не затримали та не доставили до Бориспільського ВП, то не могли б скласти протокол, не змогли б виконати свої повноваження. Таким чином, затримання ОСОБА_3, застосування по відношенню до нього фізичної сили та кайданків, було виключно через поведінку останнього, у відповідності до вимог чинного законодавства та у межах наданих їм повноважень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у пред'явленому обвинуваченні і вчиненні інкримінованого йому злочину своєї вини не визнав повністю, та показав, що 13.09.2016 року він перебував у складі патруля " Рій 0152" разом із поліцейським ОСОБА_2, не маючи обмежень щодо координат патрулювання, здійснювали забезпечення реагування на правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху та громадського порядку, рухаючись по вул. Широка у м. Бориспіль, де вони звернули увагу на компанію молодих людей, близько 4-5 осіб, які знаходились на зупинці громадського транспорту, поведінка яких вказувала на те, що один чи декілька з них знаходились в стані алкогольного сп'яніння. Також вони помітили автомобіль марки "Volkswagen", білого кольору, що був припаркований з порушенням ПДР України, а саме знаходився на відстані ближче ніж 10 метрів від пішохідного переходу та зупинки громадського транспорту. Це відразу привернуло їхню увагу. Проїжджаючи повз вказану компанію, на зниженій швидкості, щоб мати можливість оцінити ситуацію із автомобіля, один із чоловіків, що був одягнений у червону футболку, викрикнув в їхню сторону, можливо і не в їх адресу, у формі нецензурної лайки, чому вони на них дивляться. Як пізніше вже було встановлено, вказаним чоловіком виявився ОСОБА_3 Відповідно до покладених на поліцейських обов'язків, вони були зобов'язані відреагувати на такі дії ОСОБА_3, оскільки в цих діях вбачалися ознаки вчинення правопорушення у сфері громадської безпеки. Зупинившись, вони із напарником підійшли до вказаної компанії, представившись, розпочали з ними спілкування, ввімкнувши нагрудні камери. З ними відразу почав активно спілкуватися ОСОБА_3, у якого на їхню думку, були ознаки алкогольного сп'яніння. При цьому останній явно проявляв своє бажання з ними полікуватися, оскільки віддав телефон знайому, щоб останній все знімав, зі словами: "Зараз я зз вами поспілкуюся". При цьому на їхнє запитання, кому належить автомобіль, який був поряд припаркований, саме ОСОБА_3 відповів, що йому. На їхню вимогу пред'явити документи на автомобіль, останній відмовився, із використанням нецензурних слів. Також під час їхнього спілкування ОСОБА_3 поводив себе досить зухвало, гучно розмовляв, висловлювався нецензурною лексикою, у зв'язку з чим він зробив йому зауваження, а також роз'яснив, що в його діях вбачаються ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 178, ст. 173 КУпАП. У зв'язку з чим, їх необхідно було встановити його особу, для подальшого притягнення до адміністративної відповідальності. Будь-яких своїх анкетних даних останній не повідомляв їм. На вимогу пред'явити документи, які посвідчують його особу, оскільки саме так, згідно з вимог чинного законодавства, вони можуть встановити особу, ОСОБА_3 відмовився, зазначивши, що в нього їх не має. ОСОБА_3 було роз'яснено, що з метою встановлення особи, його буде доставлено до Бориспільського ВП, оскільки інших спосіб встановити його особу не було. Після чого, ОСОБА_3 почав махати руками та казати, що вони не мають права його затримувати, і взагалі чому вони сюди приїхали. ОСОБА_3 було повідомлено, що він є затриманою особою, і запропоновано проїхати з ними до відділу поліції. На що останній відмовився, і почав від них відходити в бік. Тобто останній не реагував на вимоги поліцейських, не виконував їх законних вимог, добровільно не бажав сісти до службового авто, щоб проїхати до відділу поліції. Вичерпавши всі превентивні заходи поліцейського характеру, ОСОБА_3 було неодноразово повідомлено про застосування поліцейських засобів впливу: фізичного впливу та спеціальних засобів. Повідомивши про застосування фізичної сили, він намагаючись взяти ОСОБА_3 за лікоть, щоб останній сів до службового авто, однак, останній відштовхнув його руку. Після цього ОСОБА_2 застосував до ОСОБА_3 захід фізичного примусу, зважаючи на поведінку останнього. Подаючи голосові команди затриманому, на нього було вдягнено кайданки. В ході його затримання ОСОБА_3 подряпав ніс, у зв'язку з чим ними була викликана швидка. Потім ОСОБА_3 було доставлено до відділу поліції, де вже і була встановлено його особа, а саме черговий впізнав його, повідомив його анкетні дані, які вже в подальшому були перевірені по базі "Армор". При адміністративному правопорушенні поліцейські мають право затримувати, вони намагались затримати його без застосування сили. Однак, у Бориспільському ВП можливості оформити адміністративні матеріали та притягнути до адміністративної відповідальності не було, оскільки ОСОБА_3, за його власною ініціативою, було доставлено до Бориспільської ЦРЛ, де було проведено його повторний огляд. Будь-яких підстав для його госпіталізації встановлено не було. Лікар, який оглядав ОСОБА_3 у прийомному відділенні Бориспільської ЦРЛ, у довідці, зазначив, що останній може перебувати в стані алкогольного сп'яніння. В той же час, встановити чи був ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння, вони не мали змоги, оскільки останній категорично відмовився проходити огляд на визначення стану сп'яніння. Тому, докази на підтвердження цього відсутні. Разом з тим, відповідно до повноважень, наданих поліцейським, останні мають право самостійно визначати, що особа може знаходитися у стані алкогольного сп'янінні, згідно з відповідними ознаками, які як раз і були наявні у ОСОБА_3: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, яка не відповідала обстановці.. Про застосування фізичної сили та спецзасобів відносно ОСОБА_3 було повідомлено керівництво, у встановленому законом порядку. Після огляду ОСОБА_3 лікарем у Бориспільський ЦРЛ, було проведено процесуальний збір доказів, опитування свідків та складання відповідного адмінматеріалу. Разом з тим, після того, як він розпочав вже виносити постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП, ОСОБА_3 був з нею не згоден, та його адвокатом було заявлено клопотання про перенесення розгляду даної справи на іншу дату. Враховуючи, що ОСОБА_3 був не згоден із постановою, ним на місці було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП, а також задоволено клопотання адвоката, та визначено дату розгляду даного протоколу в Управлінні патрульної поліції. Вищезазначене постанова, була визнана як зіпсована, і передана до адмінпрактики для її списання. В подальшому, на підставі протоколу, складеного відносно ОСОБА_3, у приміщенні Управління патрульної поліції відбувся розгляд справи, за результатами якої було винесено постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП. Про те, що вказана постанова була скасована в судовому порядку, дізнався, вже під час ознайомлення із матеріали даного кримінального провадження. Не оскаржував давне судове рішення, оскільки не мав достатньо знань щодо порядку оскарження та не розумів необхідність її оскарження. Крім того, пройшов тривалий час від дня її винесення. Зазначив, що на момент вказаної події взагалі не пам'ятав ОСОБА_3 Однак, як вже виявилось в ході розслідування даної справи, раніше один раз вони пересікалися, коли було ДТП за участю одного із екіпажів патрульної поліції, де був присутній і ОСОБА_3 знімав все на відео, задавав якісь питання поліцейським. Як він зрозумів, то ОСОБА_3 був невдоволений роботою працівників патрульної поліції. Однак, він його взагалі тоді не запам'ятав, і це не має жодного відношення до подій, які відбувалися 13.09.2016 року. Підставою для затримання ОСОБА_3 стало необхідність доставлення його до відділу поліції для встановлення його особи та складання відповідних адміністративних матеріалів, у зв'язку із вчинення адміністративного правопорушення. А підставою для застосування відносно ОСОБА_3 заходів фізичного впливу та спеціальних засобів послугувала виключно поведінка та дії останнього, які однозначно вказували на вчинення опору поліцейським, під час виконання ними, своїх службових обов'язків, як у словесній, так і фізичній формі. Затримання та застосування поліцейських заходів примусу, відбувалося на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством, про що неодноразово була попереджена особа. Тому, в даному випадку, він разом зі своїм напарником ОСОБА_2 діяли правомірно, в межах закону та наданих їм, як працівникам поліції, повноважень, які жодним чином не перевищували.

При розгляді кримінального провадження в межах пред'явленого обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1, безпосередньо допитавши обвинувачених, потерпілого, свідків, вивчивши документи як докази на які посилався прокурор, вивчивши всі матеріали кримінального провадження, провівши дебати у яких прокурор просив: ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.28, ч. 2 ст. 365 КК України; ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.28, ч. 2 ст. 365; ч. 1 ст. 366 КК України, аналогічне просив і потерпілий разом з його представником, а обвинувачені, які не визнали своєї вини у вчиненні даних кримінальних правопорушень, та їх захисники просили їх виправдати, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об'єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_2 не вбачається склад злочину, передбачений ч. 1 ст.28, ч. 2 ст. 365 КК України, так само як і в діях обвинуваченого ОСОБА_1 не вбачається склад злочинів, передбачених ч. 1 ст.28, ч. 2 ст. 365; ч. 1 ст. 366 КК України, а також вважає, що їх вина не знайшла свого підтвердження під час судового слідства, а прокурором, у тому числі, не доведено, що в діянні обвинувачених є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Судом були допитані потерпілий та свідки обвинувачення, які на думку прокурора, підтверджують винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в інкримінованих їм злочинах.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 в якості свідка, з дотриманням правил, передбачених ст. 352 КПК України, та попереджений про кримінальну відповідальність, показав, що 13.09.2016 року близько 16:00 год. він вийшов до продуктового магазину "Вигон", який знаходиться неподалік, від місця його проживання, а саме: АДРЕСА_5. Прийшовши до магазину, він зустрів своїх друзів: ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, підійшовши до яких, вони розпочали спілкування. Також з ними ще стояла ОСОБА_4, яка працювала продавцем в магазині. Будь-яких інших осіб більше там не було. Через декілька хвилин повз них проїхав поліцейський автомобіль, який через 2 хвилини повернувся назад, зупинився поряд з ними, з якого вийшло два патрульних поліцейських, як потім виявилось, це були ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Підійшовши до них, вони відразу почали звинувачувати їх в тому, що в їх бік, хтось із них, щось викрикнув. При цьому, вказане питання було адресоване лише йому, не зважаючи, що він стояв не один. Поліцейським, на скільки він пам'ятає, ОСОБА_5 була надана відповідь, що в їхній бік ніхто нічого не говорив. Зазначив, що ніхто з них не порушував громадський поряд, не вживав алкогольних напоїв, вони стояли поряд із магазином та спілкувалися між собою. Після цього, вони відразу почали його звинувачувати в тому, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння в громадському місці. На, що він їм відповів, у здивованій формі, фразою: "Та, ви що?", оскільки будь-яких ознак алкогольного сп'яніння в нього не було. Потім вони вже звинуватили його в тому, що начебто поряд, стояв неправильно припаркований автомобіль, та почали в нього вимагати документи, що посвідчують його особу. Він їм відповів, що вказаних документів, при собі не має. Повідомляли, що він вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 178, ст. 173 КУпАП, на що він їм відповів, якщо він дійсно їх вчинив, то хай притягнуть його до відповідальності. Потім, не пам'ятає, хто саме із обвинувачених, повідомив йому, що його буде затримано і доставлено до відділу поліції для встановлення його особи. Він їм відповів, що це буде незаконним, оскільки вважав, що його особу було можливо без проблем, встановити на місці події, а тому будь-які підстави його затримувати відсутні. Можливо в ході спілкування із поліцейськими він себе поводив трохи зухвало, та раз висловився нецензурною лайкою, але це було виключно через те, що вони явно до нього чіплялися, та в них було упереджене до нього відношення. Так, 28.08.2016 року, було ДТП за участю екіпажу патрульної поліції, на яке приїжджали і обвинувачені, а він перебував також на місці ДТП, і при цьому все знімав на відео. Тому, побачивши його поряд із магазином "Вигон", вони і повернулися назад, щоб помстися йому. Також бачачи, таку упереджену по відношенню до себе поведінку з боку працівників поліції, він дав телефон своєму другові, щоб останній все знімав, оскільки вже розумів, що все просто так не закінчиться. Так, поліцейські не вживаючи будь-яких засобів, спрямованих на встановлення його особи, ще раз повідомили йому, що його будуть затримувати. Він знову їм відповів, що такі їх дії незаконні. Також повідомили, у разі якщо він не буде виконувати їхніх вказівок, до нього буде застосована фізична сила. На скільки він пам'ятає, поліцейським він не погрожував. Будь-якого опору він не чинив, але неодноразово зазначав, що його затримання буде незаконним. Як тільки він повернувся спиною, то відбулося його затримання із застосуванням фізичної сили: ОСОБА_2 зробив захват за шию із-ззаду, повалив його на землю, внаслідок чого, він втратив свідомість на 20-30 секунд, та на нього відразу було вдягнено кайданки. Після застосування до нього фізичної сили, він себе дуже погано почував, внаслідок отриманих ушкоджень, а також втратив голос, бо йому передавили шию. Після втрати свідомості, не пам'ятає, що йому говорили, і не пам'ятає, що відповідав, оскільки перебував в такому стані, що не розумів, що відбувається. В подальшому його доставили до відділу поліції, а звідки вже його забрала швидка допомога, зважаючи на його незадовільний стан здоров'я, внаслідок його затримання. Потім в приміщенні Бориспільської ЦРЛ ОСОБА_1 було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП. Після чого, його було госпіталізовано, і він проходив курс стаціонарного лікування протягом 16 днів. Підтвердив, що перед застосування фізичної сили та спецзасобів, працівники поліції повідомляли його про їх застосування. Також йому пропонували сісти до службового автомобіля і проїхати разом із ними до відділу поліції, однак він відмовився, оскільки такі прохання поліцейських були незаконні. Чи пропонували йому проходити огляд на стан сп'яніння, він вже не пам'ятає. Мабуть, ОСОБА_1 пропонував пройти в лікарні. Він дійсно відмовився проходити тест на визначення стану сп'яніння, оскільки не вважав, це за потрібним, так як не було для цього жодних підстав, а поліцейські діяли із перевищенням своїх службових повноважень. Разом з тим, в лікарні, перед його госпіталізацією, в нього два рази брали кров, а з якою саме ціллю йому невідомо. На питання учасників процесу з приводу того, чому він під час спілкування із поліцейськими повідомляв деякі неправдиві відомості, та поводив себе досить зухвало, не зважаючи на те, що він розумів, що поліцейські перебувають у форменому одязі при виконанні службових обов'язків, повідомив, що це було зумовлено його емоційним станом, внаслідок неправомірних дій працівників поліції, які поводили себе по відношенню до нього упереджено, чіпляючись до нього, придумуючи різні необґрунтовані звинувачення. Будь-яких обґрунтованих пояснень з приводу того, що він мав на увазі під фразою: "Чи хватить вам здоров'я?", яку він сказав поліцейським після повідомлення про застосування до нього фізичної сили, надати не зміг. Також підтвердив, що в Бориспільський ЦРЛ його адвокат заявляв клопотання про перенесення розгляду справи, яке було задоволено. Після чого його захисник фотографував матеріали адміністративної справи. Розгляд вказаної справи за ст.. 178 КУпАП вже відбувався в приміщенні Управління патрульної поліції, після того, як він пройшов лікування.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що вона з потерпілим знайома вже протягом тривалого часу, проживали поруч, відносини між ними гарні, товариські. Точної дати не пам'ятає, десь у вересні 2016 року, в десятих числах, вона перебувала на роботі, а сама в магазині "Вигон", що розташований в м. Бориспіль по вул. Широка, де працює продавцем. Поряд із магазином знаходиться зупинка громадського транспорту, де зупиняється єдина маршрутка № 24. Десь після обіду, поряд із магазином перебували її знайомі: свідки по даній справі, до яких вона вийшла, і до них трохи пізніше підійшов потерпілий, і вони всі разом стояли спілкувалися. Поряд із ними зупинився поліцейський автомобіль, і до них підійшло два патрульних поліцейських. Вона вже не пам'ятає, у зв'язку з чим вони підійшли. Поліцейські звернулися до всіх ним, а потім їх увагу привернув увагу ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що на їхню думку, він перебував у стані алкогольного сп'яніння в громадському місці, що є адміністративним правопорушенням. Після цього, вони попросили, щоб ОСОБА_3 пред'явив документи, які посвідчують його особу, однак в нього їх не було. Також ОСОБА_3 щось їм відповів, однак, що саме вона не пам'ятає, і між ними розпочалася якась суперечка. Про що саме вони розмовляли, вона чула. Потім, хтось із обвинувачених, вона не пам'ятає хто саме, повідомив, що на ОСОБА_3 будуть вдягнені кайданки. Потім поліцейські затримали ОСОБА_3, із застосуванням фізичної сили, заламали його та повалили на землю, вдягли кайданки, внаслідок чого він вдарився обличчям об землю, розбив ніс, втратив свідомість. Які саме дії вчиняв, кожен із поліцейських під час затримання, вона не пам'ятає. Поліцейські його підняли під руки та посадили на лавку, на зупинці. Потім вони швидко посадили ОСОБА_3 до службового автомобіля, та поїхали звідти. Поведінка ОСОБА_3 була адекватна, в стані алкогольного сп'яніння не перебував, нецензурною лайкою не виражався. ОСОБА_3 до працівників поліції не чіплявся, активного опору їм не чинив, і не погрожував. Особисто в неї працівники поліції анкетні дані ОСОБА_3 С.І не питали. Будь-яких висловів з боку поліцейських щодо помсти, вона не чула. Також, щоб хтось із їх компанії кричав, хоч щось в бік поліцейських, вона не чула.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що із потерпілим він знайомий із дитинства, між ними гарні, товариські відносини. 13 вересня 2016 року біля магазину, що розташований по вул. Широка в м. Бориспіль, він зустрівся зі своїми друзями ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Вони стояли спілкувалися між собою, і до них підійшов їхній знайомий ОСОБА_3 Також в магазині була ще продавець, яка стояла разом із ними. Близько 5 хвилин вони спілкувалися, і повз них проїхав поліцейський автомобіль, який потім розвернувся і під'їхав до них. Із нього вийшло два патрульних поліцейських, які підійшли до них, із твердженнями, що хтось із їхньої компанії щось сказав чи викрикнув в їх сторону. Запитали: "Хто хотів з ними поспілкуватися?". Вони відповіли, що ніхто нічого не кричав, а ОСОБА_3 сказав, що він хоче з ними поспілкуватися і дав свій мобільний телефон, щоб він знімав все на відео. Потім працівники поліції сказали, що ОСОБА_3 перебуває в стані алкогольного сп'яніння в громадському місці, тим самим вчинив правопорушення. Поліцейські почали вимагати від ОСОБА_3 документи, які посвідчують його особу, на що він відповів, що не має при собі таких документів, і взагалі на якій підставі, він повинен їх їм показувати. Потім поліцейські повідомили, що вони його затримають і доставлять до відділу поліції. Запропонували йому самостійно сісти до автомобіля і проїхати з ними. На що ОСОБА_3 відмовився, зазначивши, що це незаконно. Потім поліцейські повідомляли про застосування відносно ОСОБА_3 фізичної сили та спеціальних засобів. Після чого ОСОБА_3 було затримано із застосуванням фізичної сили, його завалили на землю, а потім вдягнули кайданки. Внаслідок падання на землю, він вдарився обличчям об бордюр, втратив свідомість, розбив ніс. Потім працівники поліції, підняли ОСОБА_3 без свідомості, потягнули його на зупинку, де посадили на лавку. Під час того, як вони його тягнули у ОСОБА_3 навіть спав кросівок. Після чого, хвилин десять ОСОБА_3 був у такому стані, що не розумів, що відбувається. Потім ОСОБА_3 силою затягнули до службового автомобіля та повезли до відділу поліції. Всі деталі він не пам'ятає, оскільки пройшов тривалий проміжок часу від моменту події. Повідомити, які саме дії вчиняв кожен із обвинувачених він не може, так як вже не пам'ятає. Зазначив, що ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння не перебував, поводив себе адекватно, чинив лише словесний опір, з'ясовуючи підстави, за яких він повинен був їхати до відділу поліції, вважаючи, що такі відсутні. В принципі будь-якого активного опору ОСОБА_3 не чинив, та якихось погроз як таких в бік поліцейських не було. Будь-яких виразів від працівників поліції, які б свідчили, що вони знають ОСОБА_3, або щось з приводу помсти, він не чув. Однак, пізніше дізнався, що між ОСОБА_3 та обвинуваченими, до цієї події, був якийсь інцидент. Додав, що авто, яке було припарковане поряд із ними, належить свідку ОСОБА_7. Він не чув, щоб ОСОБА_3 повідомляв працівникам поліції, що він являється власником даного автомобіля.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що із потерпілим він знайомий давно, вони товаришують ще зі шкільних часів, відносини між ними дружні. Точної дати не пам'ятає, він разом зі своєю дружиною ОСОБА_7 та знайомим на ім'я Дмитро (свідок ОСОБА_5) пили каву поряд із магазином, що АДРЕСА_5. З ними також пила каву продавець з вказаного магазину на ім'я ОСОБА_4 (свідок ОСОБА_4). Трохи згодом до них підійшов ОСОБА_3 і вони всі разом стояли спілкувалися. Крім них там нікого не було. Поряд був припаркований автомобіль його дружини, на якому вони і приїхали. В цей момент повз них проїхав поліцейський автомобіль, який потім розвернувся і під'їхав до них. Із нього вийшло два патрульних поліцейських, які підійшовши до них, запитали, хто з них щось викрикнув в їхню сторону. Вони відповіли, що ніхто нічого не кричав, вони просто спілкувалися між собою. Потім поліцейські підійшли до ОСОБА_3 і почали до нього придиратися, зокрема сказали, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння у громадському місці. Хоча це не відповідало дійсності, ніхто з них п'яний не був і не вживав алкогольні напої. На що ОСОБА_3, їм відповів, що він тверезий. Працівники поліції попросили ОСОБА_3 надати документи, які посвідчують його особу, на що він відповів, що в нього їх при собі не має. Потім працівники поліції почали казати ОСОБА_3, щоб він проїхав з ними до відділу поліції, для встановлення його особи. Хоча, вони питали в нього його прізвище, ім'я та по батькові, він назвався їм: "ОСОБА_3 Сергій", і всі хто були там присутні підтвердили, що це дійсно він. Потерпілий відмовився їхати із ними до відділу поліції. Після чого поліцейські повідомили йому, що вони його затримують і його буде доставлено до відділу поліції. На що ОСОБА_3 відповів, що вони не мають права такого робити, це незаконно. Повідомляли про застосування фізичної сили. Після чого ОСОБА_2 заламав ОСОБА_3, схопивши його рукою за шию, і повалив на землю. Після чого ОСОБА_1 заламав його руку, та на нього вдягнули кайданки, підняли із землі, відтягнули його на зупинку, посадили на лавку. Внаслідок застосування фізичної сили ОСОБА_3 втратив свідомість, не розумів, що відбувається, не міг говорити. Також в нього був подряпаний ніс. Однак, не зважаючи на це, поліцейські погрузили ОСОБА_3 до службового автомобіля і повезли до відділу поліції. ОСОБА_3 поводив себе загалом нормально, нецензурною лайкою не виражався. Можливо трохи поводив себе і агресивно, однак це була реакція на неправомірні дії з боку працівників поліції. У зв'язку з чим, також і знімали відео на телефон. Він не чув, щоб ОСОБА_3 відповідав працівникам поліції, що йому належить автомобіль. Будь-яких висловів від поліцейських, що це була якась помста, він не чув. Але пізніше, йому стало відомо, що між ОСОБА_3 і вказаними поліцейськими був якийсь конфлікт раніше. З приводу того, чи перебував він поряд із Бориспільської ЦРЛ не пам'ятає.

Після надання для ознайомлення письмових пояснень, наданих свідком ОСОБА_6 під час оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 178 КУпАП (т.1 а.с.166), підтвердив, що вказані пояснення були написані ним власноручно. Також зазначив, що під фразою, зазначеною в його поясненнях: "коли вони зрозуміли, що ОСОБА_3 на підпитку" мав на увазі, що так вважали поліцейські, які казали, що в останнього запах алкоголю з порожнини рота, а тому він так і написав.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що потерпілого вона знає близько 10 років, відносини між ними товариські. 13 вересня 2016 року вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 та знайомим пили каву поряд із магазином "Вигон", що розташований по вул. Широка в м. Бориспіль. Вони приїхали туди на її автомобілі, який вона припаркувала на парковці поряд із магазином. Будь-якого знаку, що це зупинка громадського транспорту там не було. Хвилин через 10 до них підійшов ОСОБА_3, і вони всі разом стояли, спілкувалися між собою. Крім них, більше там нікого не було. В цей час повз ним проїхав поліцейський автомобіль, який згодом повернувся і запинився поряд із ними. До них підійшли два працівники патрульної поліції, яких вона бачила вперше, і запитали з приводу того, що хтось із них кричав щось в їхню сторону. Вони відповіли, що ніхто нічого не кричав. Потім вони підійшли до ОСОБА_3 і почали його звинувачувати, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння в громадському місці. На що останній відповів, що він тверезий. Ніхто з них алкогольні напої не вживав, вони пили лише каву, про повідомили поліцейським. На її думку, ОСОБА_3 не перебував у стані алкогольного сп'яніння. Потім працівники поліції попросили ОСОБА_3 пред'явити документи, які посвідчують його особу, на що він відповів, що в нього немає при собі таких документів. ОСОБА_3 представлявся працівникам поліції, і хтось із присутніх, хто саме не пам'ятає, підтвердив, що це дійсно він. Потім між поліцейськими та ОСОБА_3 розпочалася якась словесна перепалка, і вони запропонували потерпілому проїхати з ними до відділу поліції з метою встановлення його особи. ОСОБА_3 відмовився, сказавши, що це незаконно. Після чого, працівники поліції попередили, що будуть застосовувати до нього фізичну силу, у разі, якщо він відмовиться їхати до відділу поліції. Він їм повідомив, що нікуди не поїде. Після цього, один із поліцейських, не пам'ятає хто саме, заламав ОСОБА_3 із ззаду, поваливши його на землю, а інший поліцейський одягнув на нього кайданки. Потім поліцейські підняли ОСОБА_3 із землі, було видно, що він втратив свідомість, бо не міг стати на ноги, і в нього був розбитий ніс. Вони почали його тягнути, і посадили на лавку, біля зупинки. ОСОБА_3 був дезорієнтований, не розумів, що відбувається. Також в ОСОБА_3 не було голосу, він хрипів. Потім поліцейські посадили його до автомобіля і повезли його до відділу поліції. ОСОБА_3 поводив себе адекватно, запитував у поліцейських, у зв'язку з чим та на яких законних підставах, він повинен був їхати з ними до відділу поліції. Один раз, щось сказав із використанням нецензурної лексики. Що саме ОСОБА_3 відповідав на питання поліцейських з приводу її автомобіля, вона вже не пам'ятає.

Також в судовому засіданні судом досліджено письмові докази сторони обвинувачення, які на думку прокурора, доводять вину обвинувачених у вчиненні, інкримінованих їх, кримінальних правопорушень, а саме:

-витяг з кримінального провадження № 42016111100000306 від 15.09.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (т.1 а.с.131, 144);

-рапорт прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Мойсієнко О.В. № 34-13180 вх163 П від 15.09.2016 року (т.1 а.с.132) щодо внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення на підставі заяви ОСОБА_3;

-заява (повідомлення про злочин) ОСОБА_3 від 15.09.2016 року, адресована керівнику Бориспільської місцевої прокуратури Костіву Я.Р. (т.1 а.с.133-134);

-постанова за підписом першого заступника керівника Борспільської місцевої прокуратури Сайнога О.М. від 15.09.2016 року про призначення прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 42016111100000306 від 15.09.2016 р. (т.1 а.с.135);

-постанова прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Прокопів В.М. від 15.09.2016 року (т.1 а.с.136), відповідно до якої визначено підслідність кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42016111100000306 від 15.09.2016 р., за слідчим відділом прокуратури Київської області, та супровідний лист № 34-12797вих16 від 16.09.2016 року (т.1 а.с.137) про направлення даних матеріалів кримінального провадження до прокуратури Київської області, в порядку ст. 216 КПК України, для організації досудового розслідування (т.1 а.с.137);

-доручення на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 42016111100000306 від 15.09.2016 р., за підписом заступника начальника другого СВ СУ прокуратури Київської області Підлісного О. від 21.09.2016 року (т.1 а.с.138) та за підписом начальника другого СВ СУ прокуратури Київської області Асташкіна Є. від 07.11.2016 р. (т.1 а.с.145);

-повідомлення про початок досудового розслідування, у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за № 42016111100000306 від 15.09.2016 р. (т.1 а.с.146);

-постанова за підписом заступника прокурора Київської області Бендика Я.М. від 11.11.2016 року (т.1 а.с.147-148) про призначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 42016111100000306;

-витяг з кримінального провадження № 42017110000000242 від 23.04.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (т.1 а.с.139);

-рапорт слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу СУ прокуратури Київської області Динника Т.В. від 23.04.2017 року (т.1 а.с.140) щодо внесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України;

-доручення на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 42017110000000242 від 24.04.2017 р., адресоване слідчому в особливо важливих справах другого слідчого відділу СУ прокуратури Київської області Диннику Т.В., від 24.04.2017 року (т.1 а.с.141);

-постанова за підписом заступника прокурора Київської області Бендика Я.М. від 24.04.2017 року (т.1 а.с.142-143) про призначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 42017110000000242;

-постанова прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадження слідчих регіональної прокуратури прокуратури Київської області Чуйкова В.С. від 24.04.2017 року (т.1 а.с.149), згідно якої матеріали досудового розслідування за № 42016111100000306 від 15.09.2016 р. та за № 42017110000000242 від 24.04.2017 р., об'єднано в одне провадження за № 42016111100000306 від 15.09.2016 р., за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України;

-копія висновку службового розслідування за фактом застосування фізичної сили та спецзасобів 13.09.2016 року інспектором роти № 4 батальйону УПП у м. Борисполі ДПП старшим сержантом поліції ОСОБА_2 та поліцейським роти № 4 батальйону УПП у м. Борисполі ДПП рядовим поліції ОСОБА_1, затвердженого начальником Департаменту патрульної поліції ОСОБА_8 від 21.10.2016 року (т.1 а.с.151-157), разом із копіями матеріалів (т.1 а.с.150, 158-172), згідно якого не представилось за можливе підтвердити чи спростувати факт нанесення суттєвих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 інспектором роти № 4 батальйону УПП у м. Борисполі ДПП ОСОБА_2 та поліцейським роти № 4 батальйону УПП у м. Борисполі ДПП рядовим ОСОБА_1, оскільки постраждалий не надав висновку судово-медичної експертизи, службове розслідування припинено. Матеріали за результатами службового розслідування направлено до Бориспільської місцевої прокуратури та прокуратури Київської області для надання правової оцінки діям працівників УПП у м. Борисполі ДПП ОСОБА_2 та ОСОБА_1;

-висновок експерта № 107д від 10.02.2017 року (т.1 а.с.178-180), який зроблений на підставі постанови слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу СУ прокуратури Київської області Динника Т. від 05.12.2016 року (т.1 а.с.174-175), наданого лікарем судово-медичним експертом другої кваліфікаційної категорії Шевельовим Р.Д., на підставі медичної документації на ім'я громадянина ОСОБА_3, наданої разом із постановою, отриманої від Бориспільського відділення Київського обласного бюро судово-медичних експертиз (т.1 а.с.173), на підставі запиту слідчого в порядку ст. 93 КПК України (т.1 а.с.176), згідно якого, в представленій медичній документації вказано та підтверджено об'єктивними даними, що у ОСОБА_3 малось тілесне ушкодження у вигляді струсу головного мозку, яке спричинено тупим(и) предметом(ами) індивідуальні і характерні властивості якого не відобразились.ю і могло утворитись в строк, вказаний у постанові. Вказане тілесне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Наявність всіх інших вказаних у представленій медичній документації пошкоджень у ОСОБА_3, а саме: "садна на правій щоці, перенісся, гематома потиличної ділянки, садна на кистях обох рук від наручників", "травма шийного відділу хребта в результаті механічного здавлення, пошкодження м'язово-зв'язувального апарату, нестабільність С3-С4 хребців. Травматичний синдром хребтової артерії. Гостра гіпоксична енцефалопатія з вегено-судинною дисфункцією. Забій грудної клітки. Забійна рана в області правої щоки, носа. Цефалгічний синдром. Порушення функції ходи", - об'єктивними судово-медичними даними не підтверджується, тому експертній оцінці не підлягає. У ОСОБА_3 мається захворювання: "Остеохондроз шийного відділу хребта";

-лист за підписом в.о. головного лікаря Бориспільської ЦРЛ Черенок Є.П. № 330 від 28.02.2017 року (т.1 а.с.182), наданий на запит слідчого в особливо важливих справах другого СВ СУ прокуратури Київської області Динника Т.В. № 6/1/2-532 вих-17 від 27.02.2017 року (т.1 а.с.181), відповідно до якого ОСОБА_3, 19.07.1983 року народження, в період з 13.09.2016 року по 14.09.2016 року дослідження на стан сп'яніння не проходив;

-висновок експерта № 54/Е від 14.04.2017 року (т.1 а.с.187-193), який зроблений на підставі постанови слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу СУ прокуратури Київської області Динника Т.В. про призначення повторної судово-медичної експертизи від 05.12.2016 року (т.1 а.с.184-186), наданого лікарями судово-медичної експертизи КЗ КОР "Київське обласне бюро судово-медичної експертизи": Ворошиловим К.Ф. та Шевчуком В.А., відповідно із даними наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_3, у нього мали місце такі тілесні ушкодження: а) закрита черепно-мозкова травма: садна в ділянці обличчя (права щока, ніс, перенісся), гематома та садно в потиличній ділянці, струс головного мозку; б) садна в ділянках кистей, підшкірна гематома в ділянці грудної клітки (точна локалізація не вказана). Зазначені ушкодження спричинені тупими предметами, індивідуальні особливості травмуючих поверхонь яких визначити за даними медичної документації не є можливим, що, з урахуванням їх локалізації, клінічного перебігу черепно-мозкової травми та даних наданих матеріалів справи (протокол допиту, відеозаписи), не виключає можливості їх спричинення в строк та при обставинах, зазначених у протоколі допиту ОСОБА_3 та відеозаписів. Тілесні ушкодження, зазначені у п.п. "а" відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Кожне з тілесних ушкоджень, зазначених у п.п. "б" відноситься до легких тілесних ушкоджень. Діагнози, зазначені у наданій документації, не підтверджені об'єктивними клінічними даними, що безумовно вказували би на їх травматичне походження, у зв'язку з чим не можуть прийматися до уваги при встановлені наявності та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. У наданій документації відсутні записи, що ОСОБА_3 під час його надходження до Бориспільської ЦРЛ 13.09.2016 року проводилися токсикологічні аналізи крові та сечі на вміст етилового спирту чи наркотичних речовин, у зв'язку з чим відповісти на питання № 5 не є можливим;

-протокол огляду речей та документів від 22.03.2017 року (т.1 а.с.196-197), з якого вбачається, що слідчий в особливо важливих справах другого слідчого відділу СУ прокуратури Київської області Динник Т.В. провів огляд документів та речей, наданих потерпілим ОСОБА_3 (т.1 а.с.195), на його запит № 6/1/2-801 вих 17 від 22.03.2017 року, в порядку КПК України (т.1 а.с.194), а саме: амбулаторну картку хворого на своє ім'я на 30 аркушів (плюс вклеєний аркуш на 12 сторінці); постанову АА № 218334 по справі про адміністративне правопорушення від 07.10.2016 року на 1 аркуші; постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Муранової-Лесів І.В. від 21.12.2016 року на 5 аркушах; оптичний диск DVD-R, DR5FA1-00547, на якому міститься 3 відеозаписи, зняті на відеокамеру телефону IPhone 4, який належить потерпілому, щодо обставин застосування 13.09.2016 року службовими особами УПП в м. Бориспіль ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 фізичної сили та спеціальних засобів, а саме відеозаписи: "video-0-02-01-3с…", "video-0-02-01-6b…", "video-0-02-01-04…". Оглянуті документи та речі приєднано до вказаного протоколу згідно додатку;

-протокол огляду відеозаписів від 23.03.2017 року (т.1 а.с.198-199) з додатком оптичний диск DVD-R, DR5FA1-00547 (т.1 а.с.200), переглянутого в судовому засіданні, на якому міститься три відеозаписи: "video-0-02-01-3с…", "video-0-02-01-6b…", "video-0-02-01-04…" зняті на відеокамеру телефону IPhone 4, який належить потерпілому, де зафіксовано обставини, які передували затриманню ОСОБА_3 та його затримання;

-протокол огляду документів від 23.03.2017 року (т.1 а.с.201-202) з додатками до нього (т.1 а.с.203, 204-208), з якого вбачається, що слідчим була оглянута постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Муранової-Лесів І.В. від 21.12.2016 року у адміністративній справі № 359/8021/16-а, провадження № 2-а/359/395/2016, що є додатком до вказаного протоколу (т.1 а.с.204-208), яка набрала законної сили. Вказаною постановою позов ОСОБА_3 задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АА № 218334 від 07 жовтня 2016 року, винесену поліцейським 4 роти Управління патрульної поліції у м. Бориспіль Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 гривень. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. та другий примірник постанови АА № 218334 по справі про адміністративне правопорушення. Також в ході проведення даної слідчої дії слідчим було оглянуто другий примірник протоколу серії АА № 050408 від 13.09.2016 року про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, який є додатком до вказаного протоколу (т.1 а.с.203), наданого 21.04.2017 року Управлінням патрульної поліції в м. Бориспіль (т.1 а.с.210), на запит № 6/1/2-800 вих-17 від 22.03.2017 року, зробленого в порядку ст. 93 КПК України (т.1 а.с.209), згідно якої ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 гривень;

-заява ОСОБА_2 від 26.10.2016 року, адресована старшому слідчому першого СВ СУ прокуратури Київської області Павленку О.В. (т.1 а.с.214), відповідно до якої останнім було надано копію відеозаписів з його нагрудної камери та нагрудної відеокамери ОСОБА_1 за 13.09.2016 року, на 5 DVD-R-дисках;

-протокол огляду відеозаписів від 17.03.2017 року (т.1 а.с.215-217) з додатками: оптичний диск DVD-R PHILIPS, C004-0302-3287, з написом ОСОБА_1 1-4, на якому містяться 4 окремих відеозаписи під № 1, № 2, № 3, № 4; оптичний диск DVD-R PHILIPS, C004-0302-3287, з написом ОСОБА_1 5-8, на якому містяться 4 окремих відеозаписи під № 5, № 6, № 7, № 8; оптичний диск DVD-R PHILIPS, C004-0302-3287, з написом ОСОБА_1 9-10, на якому містяться 2 окремих відеозаписи під № 9, № 10; оптичний диск DVD-R PHILIPS, C004-0302-3287, з написом ОСОБА_2 1-4, на якому містяться 4 окремих відеозаписи під № 1, № 2, № 3, № 4; оптичний диск DVD-R PHILIPS, C004-0302-3287, з написом ОСОБА_2 5-8, на якому містяться 4 окремих відеозаписи під № 5, № 6, № 7, № 8 (т.1 а.с.218), переглянутих в судовому засіданні. Встановлено, що вказані відеофайли, є відеозаписами з нагрудних камер інспекторів Управління патрульної поліції в м. Бориспіль ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за 13.09.2016 року, на яких зафіксовано обставини спілкування ОСОБА_3 з працівниками патрульної поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також застосуваннями останніми до ОСОБА_3 фізичної сили та спеціальних засобів під час його адміністративного затримання;

-протокол огляду відеозаписів від 23.04.2017 року (т.1 а.с.219-220) з додатком до нього: оптичний диск DVD-R, DR5FA1-00547 (9KI305045315E09), на якому міститься відеозапис під назвою "--;8F8O 8;8 -CA-@0 2-B 2 G5- 2--@-A. -153A ---" (т.1 а.с.221), переглянутий в судовому засіданні, згідно якого слідчий провів огляд даного відеозапису, який зроблений на відеокамеру мобільного телефону IPhone 4, який належить ОСОБА_3, наданого останнім під час його допиту в якості потерпілого, де зафіксовано обставини від 28.08.2016 року під час оформлення ДТП у м. Бориспіль службовими особами УПП у м. Борисполі;

-копія рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області № 234 від 11 квітня 2016 року про надання дозволу фізичній особі-підприємцю Цілик Галині Сергіївні на встановлення тимчасової споруди торгівельного призначення по вулиці Широка, 4 у місті Борисполі (т.1 а.с.222);

-фотозображення магазину "Вигон", наданих ОСОБА_3 під час його допиту (т.1 а.с.223-224);

-процесуальні документи, на підставі яких, 16.03.2017 року ОСОБА_3 було визнано потерпілим у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 42016111100000306 від 15.09.2016 року (т.1 а.с.225, 226-228);

-постанова слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу СУ прокуратури Київської області Динника Т.В. від 23.04.2017 року про визнання речовим доказом (т.1 а.с.229-231);

-копії особових справ працівників УПП у місті Борисполі ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2 (т.2 а.с.1-73) та капрала поліції ОСОБА_1 (т.2 а.с.74-148), наданих УПП у місті Борисполі ДПП (т.1 а.с.233), на підставі запиту слідчого № 6/1/2-3456 вих-16, в порядку ст. 93 КПК України (т.1 а.с.232);

-витяг з наказу начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 49 о/с від 15.03.2016 року (т.2 а.с.150), із внесеними до нього змінами на підставі наказу начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 193 о/с від 22.07.2016 року (т.2 а.с.151), згідно якого ОСОБА_1 призначено на посаду поліцейського роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Борисполі Департаменту патрульної поліції;

-витяг з наказу начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 49 о/с від 15.03.2016 року (т.2 а.с.152), згідно якого ОСОБА_2 призначено на посаду інспектора патрульної поліції роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Борисполі Департаменту патрульної поліції;

-витяг з наказу начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 17 о/с від 19.01.2017 року (т.2 а.с.153), відповідно до якого лейтенанта поліції ОСОБА_2 призначено по Управлінню патрульної поліції у місті Києві, у зв'язку з чим звільнено з посади інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Борисполі Департаменту патрульної поліції, з 24.012017 року;

-протокол огляду документів від 20.03.2017 року (т.2 а.с.182-185), відповідно до якого предметом огляду є копія матеріалів адміністративної справи № 359/8021/16-а, провадження 2-а/359/395/2016, що є додатком до вказаного протоколу (т.2 а.с.188-249, т.3 а.с.1-29), наданих 02.03.2017 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області (т.2 а.с.187), на запит слідчого управління прокуратури Київської області № 6/1/2-543вих17 від 28.02.2017 року, в порядку ст. 93 КПК України (т.2 а.с.186). Встановлено, що вказана справа являється адміністративною справою за позовом ОСОБА_3 про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії АА № 218334 від 07.10.2016 року, винесеної поліцейським 4 роти Управління патрульної поліції у м. Бориспіль Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 гривень, яка складається із 94 аркушів, із зазначенням переліку документів, які в ній містяться;

-копія виписки з історії хвороби № 9534/218 ОСОБА_3, 1983 року народження (т.3 а.с.30);

-повідомлення про підозру від 24.04.2017 року, згідно якого ОСОБА_1 пред'явлена підозра у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365; ч. 1 ст. 366 КК України (т.3 а.с.31-38), врученого ОСОБА_1, у приступності його захисника, та пам'ятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного (т.1 а.с.42-47);

-повідомлення про підозру від 24.04.2017 року, згідно якого ОСОБА_2 пред'явлена підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України (т.3 а.с.48-54), врученого ОСОБА_2, та пам'ятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного (т.1 а.с.55-60).

Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу обвинувачених, та письмові докази, надані стороною захисту.

Крім того, у судовому засіданні 11 січня 2019 року безпосередньо досліджено речові докази, а саме: медична картка стаціонарного хворого ОСОБА_3 № 9534/218/1382 на 36 аркушах; 4 рентгенівські знімки ОСОБА_3; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_3 на 30 аркушах (т.3 а.с.92).

Так, об'єктивно з'ясувавши обставини та дослідивши під час судового розгляду докази, надані сторонами кримінального провадження, суд вважає, що обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_2, передбаченого ч.1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 28, ч. 2 ст. 365; ч. 1 ст. 366 КК України, - не знайшло свого підтвердження, у зв'язку з відсутністю в їх діянні складу злочинів, з таких підстав.

Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об'єктивних та суб'єктивних ознак, які визнають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин, тобто включає в себе наступні елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона.

Так, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016111100000306, внесеного до ЄРДР 15.09.2016 року, відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 складений та підписаний 27 червня 2017 року прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурором другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Київської області Чуйковим В.С.

Він містить, відповідно до ст. 291 КПК України, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Судом у підготовчому судовому засіданні не встановлені підстави для повернення зазначеного обвинувального акта прокурору.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено: обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом.

У ч. 4 ст. 110 КПК України закріплено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 15 листопада 2012 року справа 5-15кс12, правильність застосування норми закону про кримінальну відповідальність (кваліфікація злочину) полягає у точності (адекватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-правової норми, дійсності (об'єктивності) фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою.

Згідно обвинувального акта, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, серед іншого, стороною обвинувачення інкримінується і вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 365 КК України перевищенням влади або службових повноважень є умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб. За ч. 2 ст. 365 КК України кримінальна відповідальність настає за дії, передбачені ч. 1 цієї статті, якщо вони супроводжувалися: 1) насильством або погрозою застосування насильства; 2) застосуванням зброї чи спеціальних засобів; 3) болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

Тобто з об'єктивної сторони злочин може вчинятися у формі: 1) перевищення влади або 2) перевищення службових повноважень.

При цьому, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, вичерпується самим фактом вчинення дій, які явно виходять за межі наданих працівником правоохоронного органу прав чи повноважень, і містять одну з ознак, визначених у вказаній нормі кримінального закону, зазначених вище. Заподіяння наслідків у вигляді істотної шкоди в розумінні п. 3 примітки до ст. 364 КК України не є обов`язковою умовою для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 365 КК України.

Перевищення влади проявляється в діях службової особи, яка маючи владні повноваження стосовно підлеглих або більш широкого кола осіб, під час виконання своїх владних чи організаційно-розпорядчих функцій виходять за межі цих повноважень.

Перевищення службових повноважень - це дії службової особи, яка не має владних функцій і виходить під час виконання своїх адміністративно-господарських функцій за межі своїх повноважень, або дії службової особи, яка має владні повноваження, але у конкретному випадку перевищує не їх, а інші свої повноваження, або перевищує свої владні повноваження стосовно осіб, які не входять до числа підлеглих.

Суб'єктом перевищення влади або службових повноважень може бути лише службова особа.

При цьому, службова особа може бути визнана суб`єктом злочину, передбаченого ст. 365 КК України, не у зв`язку з тим, що вона обіймає певну посаду і наділяється у зв`язку з цим певними функціями та повноваженнями, а у зв`язку з тим, що нею вчиняються певні конкретні дії, можливість вчинення яких обумовлюється займаною посадою, і ці дії явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень. При цьому, при вчиненні конкретних дій, особа використовує або надану їй владу, або надані їй організаційно-розпорядчі обов`язки, тобто конкретні дії не можуть бути вчиненими і з перевищенням влади і з перевищенням організаційно-розпорядчих обов`язків одночасно.

Як вбачається з формулювання обвинувачення відносно кожного з обвинувачених, визначеного за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України як: "перевищення владних повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що супроводжувалися насильством та застосуванням спеціальних засобів, вчинене групою осіб".

Так, формулюванням обвинувачення є правова оцінка, юридичний висновок, зроблений на підставі фактичних обставин справи, викладених в обвинувальному акті, змістом якого є правові ознаки злочину, викладені мовою диспозиції статті (його частини) КК України, за якою кваліфікуються дії особи. Іншими словами, це словесне посилання на ті кримінально-правові норми, що відображені у формулі кваліфікації, при цьому таке посилання має слово в слово відповідати диспозиції статті КК України, навіть найменші відхилення від цієї вимоги - неприпустимі.

Як зазначалося вище, у формулюванні обвинувачення, висунутого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, вказано, що вони обвинувачуються в перевищенні владних повноважень.

Однак, дане формулювання обвинувачення, є невірним, оскільки не відповідає диспозиції ч. 2 ст. 365 КК України, в частині визначення злочинності діяння за нормами Кримінального кодексу України, оскільки об'єктивну сторону цього злочину становлять лише дії, передбачені частиною першою цієї статті, виключно у формі: перевищення влади або перевищення службових повноважень, що містять принаймні одну з ознак, визначених у частині другій статті 365 КК України. В той же час в диспозиції ч. 1 ст. 365 КК України, не використовується поняття "перевищення владних повноважень".

Зміна формулювання злочинності діяння, визначеного Кримінальним кодексом України, нормами кримінального процесуального законодавства не передбачена.

З вищевикладеного слідує, що при кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 365 КК України, у пред'явленому обвинуваченні обов'язково зазначається склад злочину, закріплений у диспозиції ч. 1 цієї статті, в якій використовується поняття "перевищення влади або службових повноважень", в якому і передбачено весь склад ознак, які становлять зміст цього поняття, згідно з диспозицією цієї правової норми - дії, які явно виходили за межі наданих особі прав чи повноважень.

З огляду на викладене, судом встановлено, що діям - фактичним обставинам дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1, сформульованим у обвинувальному акті, дана невірна та некоректна правова кваліфікація відповідно до ч. 2 ст. 365 КК України.

Так, в обвинувальному акті при викладенні об'єктивної сторони, злочину передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, стороною обвинувачення зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинувачуються у перевищенні владних повноважень, не зважаючи на те, що диспозиція цієї правової норми, не оперує таким поняттям як "владні повноваження" та не розкриває суть ознак складу злочину: "перевищення владних повноважень". Тобто органом обвинувачення неправильно визначено класифікацію дій, які складають об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, а саме: "перевищення владних повноважень", що не передбачено в диспозиції вказаної статті. Ці обставини свідчать про неконкретність пред'явленого обвинувачення та відсутність належного формулювання обвинувачення.

Також відповідно до роз`яснень п. 4, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 26 грудня 2003 року "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень", при вирішенні питання про те, чи є вихід за межі наданих прав або повноважень явним, суди мають враховувати, наскільки він був очевидним для службової особи і чи усвідомлювала вона протиправність своєї поведінки. Мотиви та мета вчинення таких дій можуть бути різними і на кваліфікацію злочину, як правило, не впливають.

З цього приводу суд звертає увагу і на те, що під час судового розгляду не встановлено, що обвинуваченими здійснені дії які б свідчили і про перевищення ними влади, як працівника поліції, чи службових повноважень, у зв'язку з виконанням ними функцій по охороні громадського порядку та припинення правопорушень.

Так, під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти: а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов; в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Відповідно до коментованої ст. 365 КК України перевищення влади або службових повноважень утворює склад злочину, передбаченого статтею 365, лише у випадку вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень. Явний вихід службової особи за межі наданих їй повноважень слід розуміти як відкритий, очевидний, ясний для всіх, у т.ч. для винного, безсумнівний, відвертий. Для того, щоб визначити, чи мало місце перевищення службовою особою влади або службових повноважень, необхідно з'ясувати компетенцію цієї службової особи і порівняти її із вчиненими діями.

Повноваження, за межі яких виходить службова особа при їх перевищенні, повинні бути передбачені відповідним нормативно-правовим актом: законом, декретом, указом, постановою, статутом, положенням, інструкцією, правилами тощо. Якщо з'ясується, що службова особа діяла в межах своїх службових повноважень, її дії не можуть бути кваліфіковані за ст. 365 КК України.

В той же час, викладаючи об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, сторона обвинувачення не послалася на конкретні пункти посадової інструкції поліцейського патрульної поліції. Це в свою чергу позбавляє суд можливості порівняти вчинені дії з компетенцією конкретної службової особи з метою встановлення в таких діях складу злочину, а саме перевищення влади чи службових повноважень, як зазначено в диспозиції вказаної статті.

Для застосування ст. 365 необхідно, щоб дії винної службової особи були зумовлені її службовим становищем і перебували у зв'язку із службовими повноваженнями щодо потерпілого. За відсутності такого зв'язку дії винного підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти життя та здоров'я особи, власності, громадського порядку та моральності тощо.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Суд визнає, що самостійне визначення судом правової кваліфікації дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які зазначені у обвинувальному акті, встановлені у судовому засіданні, відповідно до ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, в даному випадку є недопустимим, оскільки буде очевидно свідчити про його (суд) необ'єктивність, упередженість, заінтересованість в результатах провадження, порушенні засад кримінального провадження: верховенства права, законності, презумпції невинуватості, змагальності сторін, через покладання на себе (судом) також функції державного обвинувачення. У зв'язку з чим, ухвалений судом після такий дій вирок буде явно несправедливим,та таким, що порушує права людини і її основоположні свободи.

За наведеного вище та таких обставин, які встановлені в ході судового розгляду кримінального провадження, суд зобов'язаний ухвалити вирок за інкримінований обвинуваченим злочин, який зазначений у обвинувальному акті, який інкримінований ОСОБА_2 та ОСОБА_1, проте лише виправдувальний.

Так, з суб'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 365 КК України характеризується умисною формою вини. Ставлення ж суб'єкта до наслідків може бути як умисним, так і необережним. Службова особа за будь-якої форми перевищення влади чи службових повноважень усвідомлює, що дії, які вона вчинює, виходять за межі наданих їй законом владних чи інших службових повноважень, і бажає їх вчинити. При цьому винна особа передбачає, зокрема, наслідки застосування насильства, факт застосування спеціальних засобів тощо (ч. 2 ст. 365) і бажає (прямий умисел) чи свідомо допускає (непрямий умисел) їх настання або передбачає лише можливість настання зазначених наслідків і легковажно розраховує на їх відведення або не передбачає можливості їх настання, хоч повинна була і могла їх передбачити (відповідно, злочинна самовпевненість і недбалість стосовно наслідків і змішана форма вини загалом стосовно перевищення влади або службових повноважень).

Як зазначалося вище, згідно формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 інкримінується перевищення владних повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що супроводжувалися насильство та застосуванням спеціальних засобів, вчинене групою осіб.

Так, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, будучи службовими особами, які постійно здійснювали функції представника органу державної влади - працівника правоохоронного органу, перебуваючи на патрулюванні у м. Борисполі по вул. Широка, 4, 13.09.2016 року близько 16:00 год., діючи узгоджено, підтримуючи дії один одного, не маючи жодних доказів винності ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, публічно звинуватили останнього у його вчиненні, а саме, що останній перебуває у громадському місці у п'яному виді, чим ображає людську гідність та мораль. ОСОБА_2 та ОСОБА_1, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 не вчиняв даного адміністративного правопорушення, перевищуючи свої владні повноваження, в порушення вимог ч. 1 ст. 260 КУпАП, повідомили ОСОБА_3 про те, що його затримано з метою припинення правопорушення та висунули вимогу прослідувати з ними до відділу поліції для складання відповідного протоколу. Продовжуючи свої злочинні дії, діючи узгоджено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, вчинили дії, що явно виходили за межі наданих їм прав та повноважень, передбачених ч. 1 ст. 44, п. 3 ч. 4 ст. 42, підп. "б" п. 1 ч. 3 ст. 45 ЗУ "Про Національну поліцію", застосували до потерпілого ОСОБА_3 фізичне насильство та спецзасіб - кайданки, а саме: ОСОБА_2 перебуваючи за спиною ОСОБА_3, застосував спеціальний прийом боротьби, захват шиї руками та здійснюючи здушення за допомогою ваги свого тіла повалив ОСОБА_3 обличчям в асфальт, за допомогою фізичного насильства завів ліву руку за спину потерпілого, в той час як ОСОБА_1, за допомогою фізичного насильства завів праву руку за спину потерпілого, надів на руки ОСОБА_3 кайданки, чим остаточно пригнітив його волю. Внаслідок вказаних дій потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: садна в ділянці обличчя (права щока, ніс, перенісся), гематома та садна в потиличній ділянці, струс головного мозку; садна в ділянках кистей, підшкірна гематома в ділянці грудної клітини, кожне яких відноситься до легких тілесних ушкоджень.

В той же час, безумовно у відповідності до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України д оказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

В частині 2 ст. 17 КПК України закріплено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

На підставі вищевикладеного, у даному кримінальному провадженні, доказуванню підлягає дослідження документів, а саме: нормативно-правових актів (законів, положень, інструкцій та інших документів), що свідчать про наявність у обвинувачених статусу працівника правоохоронного органу, на момент вчинення злочину, та визначають характер, обсяг та зміст їх повноважень; які конкретно службові обов'язки вони виконували; характер дій, вчинених, обвинуваченими, підстави та порядок їх вчинення, та їх співвідношення із обсягом, наданих їм повноважень; а також встановленню підлягає вирішення питання про те, чи наявне в їх таких діях перевищення влади чи службових повноважень, а саме, що вони явно виходять за межі, наданих їм законом прав і повноважень, наявність необхідного причинного зв'язку між суспільно небезпечним діянням і наслідками, що настали; вид, форма вини, мотив і мета вчинення злочину у сфері службової діяльності.

Так, згідно витягів із наказу начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 49 о/с від 15.03.2016 року (т.2 а.с.150, 152), із внесеними до нього змінами на підставі наказу начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 193 о/с від 22.07.2016 року (т.2 а.с.151), ОСОБА_2 призначено на посаду інспектора патрульної поліції, а ОСОБА_1 - на посаду поліцейського патрульної поліції, роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Борисполі Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" органи Національної поліції віднесено до правоохоронних органів, а в ч. 2 цієї статті передбачено, що працівники таких органів є працівниками правоохоронного органу.

Отже, обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1, обіймаючи вищезазначені посади, дійсно являються працівниками правоохоронного органу.

У ст. 2 ЗУ "Про Національну поліцію" закріплено, що завданням поліції є надання поліцейських послуг, серед іншого, у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку .

Як встановлено в ході судового розгляду, згідно до розстановки сил та засобів роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Борисполі Департаменту патрульної поліції 13.09.2016 року з 08 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв., екіпаж "Рій-1052" у складі інспектора ОСОБА_2 та поліцейського ОСОБА_1, на службовому автомобілі марки "Toyota Prius", державний номерний знак 0543, здійснювали патрулювання у м. Борисполі з метою забезпечення публічної безпеки та порядку.

Під час вказаного патрулювання, близько 16 год. 00 хв., ОСОБА_2 та ОСОБА_1 побачили групу осіб, у кількості 4-5 осіб, які стояли поблизу магазину "Вигон", розташованого по вул. Широка, 4 в м. Бориспіль Київська області, серед яких був присутній і потерпілий ОСОБА_3

В той же час, аналізуючи, надані стороною обвинувачення докази з точки зору їх достатності, для визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 винними у вчиненні інкримінованого їм злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, суд вважає, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 13.09.2016 року, діючи спільно, умисно, перевищуючи свої службові повноваження, вчинили дії, що явно виходили за межі наданих їм прав та повноважень, а саме: безпідставно затримали потерпілого ОСОБА_3, із застосуванням по відношенню до останнього фізичного насильство та спецзасобу - кайданків, внаслідок чого потерпілому були завдані легкі тілесні ушкодження. На яких підставах, чи в межах, наданих повноважень та у спосіб, передбачений законами України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підійшли до групи осіб, серед яких знаходився і ОСОБА_3, а також мета та мотив таких дій, досудовим слідством не встановлювалось. При цьому, суд звертає увагу, що органом досудового слідства взагалі не перевірялися підстави, за яких ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до вказаної групи осіб, дії та поведінка потерпілого ОСОБА_3 після підходу до них працівників патрульної поліції, хто саме став ініціатором розмови між потерпілим та обвинуваченими, а також підстави, які послугували для застосування до потерпілого, з боку обвинувачених - поліцейський превентивних заходів та заходів примусу та порядок їх застосування, а саме: чи діяли, у даному конкретному випадку, патрульні поліцейські з метою забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень, та чи були законні підстави для застосування останніми поліцейського заходу у відповідності до вимог, визначених у законі. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази з приводу того, що патрульні поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час виконання покладених на них завдань, не маючи жодних підстав, самостійно, за власною ініціативою, підійшли до ОСОБА_3, відразу звинувативши його у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, а саме у тому, що останній перебуває у громадському місці у п'яному виді, чим ображає людську гідність та мораль.

Так, основні повноваження поліції закріплені в ст. 23 ЗУ "Про Національну поліцію". Серед функцій Національної поліції, перерахованих у вказаній статті, необхідно виділити функції щодо забезпечення публічної безпеки і порядку, зокрема: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно ст. 29 ЗУ "Про Національну поліцію", поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень Національної поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

У ст. 30 ЗУ "Про Національну поліцію" закріплено, що поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу.

Отже, з вищевикладених норм законодавства слідує, що поліцейський, під час виконання покладених на нього завдань, виявивши правопорушення, зобов'язаний відреагувати на нього належним чином, діючи в межах, наданих йому повноважень.

Як вбачається із показань обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 13.09.2016 року близько 16:00 год. під час патрулювання по вул. Широка в м. Бориспіль, їхню увагу привернула компанія із 4-5 осіб, які перебували поряд із магазином "Вигон", які гучно спілкувалися між собою. Також вони помітили поряд із цією компанією автомобіль марки "Volkswagen", білого кольору, що був припаркований з порушенням ПДР України, а саме знаходився на відстані ближче ніж 10 метрів від пішохідного переходу та зупинки громадського транспорту. Проїжджаючи повз вказану компанію, вони знизили швидкість руху, і почали уважно до них придивлятися, тобто застосувавши поліцейський захід превентивного характеру, для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень. Однак, такі їх дії ніяк не вплинули на поведінку вказаної компанії, а навпаки один із чоловіків, який був одягнений у червону футболку, із використанням нецензурних слів, викрикнув їм, чого вони дивляться. Враховуючи таку поведінку, вони зобов'язані були відреагувати, оскільки на їхню думку, вказана група осіб могла бути небезпечною.

Так, вищезазначені показання обвинувачених повністю узгоджуються із даними, які містяться: на відеозаписі, з бодікамер працівників патрульної поліції, під назвою "1" на диску під № 3 (т.1 а.с.218), де зафіксовано, що як тільки обвинувачені підійшли до групи осіб (потерпілий та свідки) останні спілкувалися із усіма особами, які були там присутні, повідомивши при цьому, що автомобіль, що був поряд, припаркований із порушенням ПДР, а саме поряд із пішохідним переходом та зупинкою громадського транспорту. Також на 00:26-00:37 сек. вказаного відеозапису, чітко зафіксовано, що працівники поліції, запитали: "Хто і що їм кричав?". При цьому, заперечень із боку присутніх, з даного приводу не було; з аналогічними даними, які зафіксовані і на відеозаписі під "1" на диску № 1, із бодікамери іншого поліцейського; із даними на відеозаписі під назвою "2", що міститься на диску № 3, де на 00:40-00:58 сек. чітко зафіксовано, що ОСОБА_3 не заперечує того факту, що в той момент як повз їхню компанію проїжджали обвинувачені на патрульному автомобілі, в їх бік щось викрикнули, а лише оспорював те, що це саме він викрикнув, зазначаючи, чи є в них докази на підтвердження того, що це зробив саме він, а також із даними, які зафіксовані на відеозаписі з назвою "3", що розміщений на диску під № 3, де на 13:50-14:00 хв., ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні Бориспільського ВП, особисто підтвердив, що в сторону працівників патрульної поліції дійсно був викрик, однак зазначив, що це не він кричав, а хтось інший, не уточняючи особу. Це в свою чергу свідчить про те, що вищезазначені показання обвинувачених є такими, що відповідають дійсності.

Тому з огляду на наведені докази, встановлено, що 13.09.2016 року близько 16:00 год. працівники патрульної поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_1, при несенні служби, здійснюючи патрулювання, згідно розстановки сил та засобів роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Борисполі Департаменту патрульної поліції у складі екіпажу "Рій-1052", при здійсненні заходів з охорони публічного порядку та безпеки, проїжджаючи по вул. Широка в м. Бориспіль, поряд із магазином "Вигон", помітили припаркований автомобіль із порушенням ПДР України (п.п. "г" п. 15.9 ПДР України, що підтверджується відеозаписом із нагрудних камер поліцейських), а також компанію осіб, яка перебувала поруч із вказаним авто, які гучно спілкувалася між собою, і в момент як вони проїжджали повз них, хтось із вказаних осіб, щось вигукнув у бік поліцейських, можливо із використанням нецензурної лайки. Такі дії вказаних осіб, дали працівникам патрульної поліції, обґрунтовані підозри на те, що в діях останніх вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, а також можливо, щодо порушення ПДР України. Тому працівники патрульної поліції, відповідно до покладених на них обов'язків, згідно ЗУ "Про Національну поліцію", були зобов'язані відреагувати на такі дії осіб, виявити причини та умови, які сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, в межах своєї компетенції вжити заходів до їх усунення.

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що працівники патрульної поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 при несенні служби, здійснюючи превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, вбачаючи в діях осіб ознаки адміністративних правопорушень, належним чином на них відреагували, діючи у спосіб та у межах своєї компетенції, передбаченої у ст. 23 ЗУ "Про Національну поліцію", підійшли до компанії осіб, що знаходилась поряд із магазином "Вигон" по вул. Широка, з метою встановити причини вчинення правопорушення, представились і розпочавши спілкування із усіма особами, які там знаходилися.

При цьому, на відеозаписах, із нагрудних камер патрульних поліцейських, що містяться на диск № 1 та № 3, під назвою "1", чітко зафіксовано, що в момент як обвинувачені підійшли до компанії осіб, що знаходилася поряд із магазином "Вигон" останні розпочали своє спілкування із усіма особами, а не лише із ОСОБА_3 В той же час, із вказаних відеозаписів вбачається, що ініціатором розмови із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був саме потерпілий ОСОБА_3, який, як тільки підійшли до них працівників патрульної поліції, самостійно до них звернувся із фразами: "Давайте, я з вами поспілкуюся.", "Чого ви сюди приїхали?" "Хто ви взагалі такі?" (диск № 3, відеозапис "1" 00:00-00:06, 00:16-00:18, 00:38-00:47 сек.).

Також, на вказаних відеозаписах зафіксовано, що ОСОБА_3 взявши, власний телефон, включив відеозапис, передав його свідку зі словами: "Постій, познімай, а я поспілкуюсь з ними" (поліцейські). Така поведінка ОСОБА_3 лише додатково вказує на те, що ініціатором спілкування із ОСОБА_2 та ОСОБА_1, коли вони підійшли до них, був саме ОСОБА_3, а не працівники патрульної поліції.

Крім того, із поведінки працівників патрульної поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зафіксованих на вказаних відеозаписах, однозначно слідує, що останні підійшли до всіх присутніх там осіб, розпочавши з ними спілкування, а не лише із ОСОБА_3 Це також підтвердили і свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які в ході їх допиту показали, що поліцейські підійшли до всіх них, і звернулися до них, а потім вже розпочали розмову із ОСОБА_3, який, як встановлено в ході судового розгляду, і став її ініціатором.

При цьому, із вказаних відеозаписів вбачається, що жодних дій, висловів, звернень тощо, які б свідчити про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знали раніше ОСОБА_3 та підійшли саме до нього, а не до всіх там присутніх, з боку працівників патрульної поліції, - не було. Допитані, в ході судового розгляду свідки, також підтвердили, що будь-яких висловів від працівників поліції, які б свідчили, що вони знають ОСОБА_3, так само і якихось слів з приводу помсти, вони не чули.

З огляду на вищевикладене, в ході судового розгляду, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1, підійшли до групи осіб, яка знаходилася поряд із магазином "Вигон", діючи у відповідності до покладених на них, як на працівників правоохоронного органу завдань у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, діючи у межах, наданих їм повноважень, щодо здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень, звернувшись до всіх там присутніх.

Далі, із відеозаписів із боді-камер патрульних поліцейських та мобільного телефону, що належить потерпілому ОСОБА_3 встановлено, що при спілкуванні із вказаними особами, працівники поліції будь-яких дій, які б свідчили про те, що вони чіпляються чи упереджено відносяться до ОСОБА_3, не вчиняли, а намагалися спілкуватися із всіма присутніми. При цьому, підійшовши до вказаної компанії, ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_1 спочатку взагалі нічого не повідомляли, з приводу того, що хтось із вказаних осіб, в тому числі і ОСОБА_3 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, останні задавали питання виключно з приводу, зроблених в їх адресу вигуків та припаркованого автомобіля із порушенням ПДР України.

Таким чином, даними доказами повністю спростовуються твердження сторони обвинувачення, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час патрулювання, побачивши ОСОБА_3, який стояв разом із ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, поблизу магазин "Вигон", що розташований по вул. Широка, 4 в м. Бориспіль, вирішили звинуватити його у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Також, суд критично оцінює показання потерпілого ОСОБА_3 та свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в частині того, що поліцейські підійшовши до них, відразу, самостійно, розпочали спілкування із ОСОБА_3, чіплялися до нього, виражали своє упереджене ставлення, звинувативши його, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки вони повністю спростовуються даними відеозаписів, зафіксовані на нагрудні камери ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також відеозаписом, зроблений на мобільний телефон, що належить ОСОБА_3 (т.2 а.с.200).

Так, із перегляду відеозаписів із боді-камер патрульних поліцейських (відео "1" на диску № 1, відео "1" на диску № 3) чітко слідує, що працівники патрульної поліції підійшовши до компанії людей, що знаходилися поблизу із магазином "Вигон", намагалися встановити власника автомобіля, який був поряд припаркований із порушенням ПДР, після роз'яснення в чому було порушення, і на їх запитання: «Хто являється власником даного автомобіля?», саме ОСОБА_3 відповів, що він (диск № 3, відеозапис "1" 00:53-00:59 сек.), тобто особисто підтвердив, що являється власником автомобіля. Саме у зв'язку з такою відповіддю ОСОБА_3, до останнього була висунута законна вимога, у відповідності до повноважень наданих поліцейським, про надання їм документів на даний транспортний засіб, яку ОСОБА_3 відмовився виконувати, виражаючись при цьому із застосуванням нецензурної лайки (диск № 3, відеозапис "1" 00:59-01:02 хв.). Після цього, працівниками поліції було роз'яснено, із посиланням на правову норму, що такі дії ОСОБА_3 являються адміністративним правопорушенням, і зроблено зауваження (диск № 3, відеозапис "1" 01:03-01:05 хв.), на що ОСОБА_3 відреагував, на думку суду, у зухвалій формі, виразившись наступним чином: "Так, притягніть до відповідальності" (диск № 3, відеозапис "1" 01:06-01:08 хв.).

При цьому, суд звертає увагу, що на даному відеозаписі чітко зафіксовано, що під час того, як ОСОБА_3 відповів працівниками поліції, що власником автомобіля, який стоїть поряд, є він, були присутні свідок ОСОБА_7, яка, як була встановлено в ході судового розгляду, і являлася власником вказаного автомобіля, і свідок ОСОБА_6, який є її чоловіком. Разом з тим, не зважаючи на таку відповідь ОСОБА_3, ніхто з них не повідомив працівникам поліції, що останній не є власником автомобіля. При цьому, в ході допиту вказаних свідків у судовому засіданні, ніхто з них навіть не показав, що працівники поліції задавали якісь питання з приводу автомобіля та повідомляли, що він припаркований з порушенням ПДР України. На запитання учасників процесу, чому ОСОБА_3 відповів, що він є власником автомобіля, свідок ОСОБА_6 відповів, що він такого особисто не чув, не зважаючи на те, що він був в цей момент присутній поряд, а свідок ОСОБА_7 показала, що не пам'ятає, не зважаючи на те, що вказаний автомобіль належить їй, і вона була присутня в момент встановлення власника, та не повідомила працівникам поліції достовірну інформацію. Разом з тим, такі показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 лише додатково можуть вказувати на те, що вони є недостовірними, та надані з метою допомоги потерпілому ОСОБА_3, який є їхнім товаришем, як зазначили останні.

Таким чином, з огляду на вищевикладене судом беззаперечно встановлено, що, як тільки працівники поліції підійшли до зазначеної компанії громадян, саме ОСОБА_3 став ініціатором спілкування з ними, а під час спілкування із працівниками поліції ОСОБА_3 поводився зухвало, висловлювався нецензурною лайкою та не підкорявся їхнім законним вимогам та розпорядженням. При цьому, під час допиту в ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_3, особисто підтвердив, що він поводив себе досить зухвало, розуміючи при цьому, що поліцейські перебувають у форменому одязі при виконанні службових обов'язків, повідомивши, що це було зумовлено його емоційним станом, внаслідок неправомірних, на його думку, дій працівників поліції, які поводили себе по відношенню до нього упереджено, чіпляючись до нього, придумуючи різні необґрунтовані звинувачення.

В той же час, як встановлено в ході судового розгляду, а саме із відеозаписів із бодікамер працівників патрульної поліції, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спілкувалися із ОСОБА_3 ввічливо, коректно, тактовно та виважено, виявляли вимогливість і принциповість, що базуються на вимогах закону, в межах наданих їм повноважень, не вчиняючи будь-яких дій, які б свідчили про їх упередженість по відношенню до останнього. Це в свою чергу свідчить про те, що показання потерпілого ОСОБА_3, в частині того, що працівники поліції до нього чіплялися і поводили себе упереджено, є такими, що не відповідають дійсності, а тому суд оцінює їх критично. Тобто, жодних обґрунтованих та логічних пояснень такої своєї поведінки по відношенню до працівників поліції потерпілим ОСОБА_3 суду повідомлено не було.

Судом також встановлено (як зазначив сам потерпілий, так і згідно відеозапису з бодікамер поліцейських під час перебування в Бориспільському ВП ГУ НП в Київській області внаслідок затримання 13.09.2016 року), що ОСОБА_3 був співробітником правоохоронного органу та тривалий час проходив службу в органах міліції, і йому були відомі підстави та процедури, які використовують працівники поліції при виконанні своїх службових обов'язків, їхні повноваження та дії, які останні можуть вчинити у зв'язку з цим.

Разом з тим, такі показання потерпілого ОСОБА_3, та встановлені обставини, лише додатково свідчать про те, що потерпілим була обрана самостійно некоректна лінія поведінки по відношенню до працівників патрульної поліції, що проявлялось у його зухвалості та зневажливому ставленні (що на думку суду, вбачається з досліджених відеозаписів) до останніх, відразу як вони тільки підійшли до їхньої компанії, і не бажанні виконувати взагалі будь-які їх вказівки, що жодним чином не залежало від дій працівників патрульної поліції та законності їх вимог, і були надані ОСОБА_3 з метою виправдати свою неправомірну поведінку.

З цього приводу, суд також розцінює поведінку ОСОБА_3, як намагання виставити працівників поліції, які нещодавно до цієї події, вступили в ряди Національної поліції України, перед своїм оточенням (товаришами та друзями) в їхніх непрофесійності та незнанні своїх повноважень і некомпетентності.

При цьому, суд звертає увагу, що всі допитані свідки в ході судового розгляду, показали, що працівники патрульної поліції чіплялися, придиралися та упереджено ставилися до ОСОБА_3, а він в свою чергу поводив себе нормально, адекватно.

Як беззаперечно встановлено в ході судового розгляду, а саме шляхом перегляду відеозаписів із бодікамер працівників поліції та відеозапису, зробленого на мобільний телефон, який належить ОСОБА_3, - ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_1, підійшовши до компанії осіб, жодної упередженості до ОСОБА_3 не проявляли, спілкувалися коректно, оскільки ініціатором розмови з ним став особисто ОСОБА_3, та пред'являли лише законні вимоги по відношенню до останнього, які були зумовлені саме його особистою поведінкою та діями.

В той же час, на думку суду, така узгодженість показань свідків, у частині щодо дій та поведінки обвинувачених, які співпадають до дрібних деталей, однак повністю спростовуються відомостями, що зафіксовані на відеозаписах, які безпосередньо досліджені в ході судового розгляду, тобто є такими, що не відповідають дійсності, може свідчити виключно про те, що показання свідків, в цій частині, надані останніми з метою викривлення дійсних обставин події, щоб виправдати неправомірну поведінку потерпілого ОСОБА_3, з яким вони перебувають у добрих товариських та дружніх відносинах, обмовляючи тим самим обвинувачених.

Також на відеозаписі із нагрудних камер поліцейських чітко зафіксовано, що працівники поліції, лише після певного проміжку часу спілкування із ОСОБА_3, повідомили, що в діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, із роз'ясненням суті даного порушення та зазначенням ознак алкогольного сп'яніння, які на їх думку, на той момент були наявні у ОСОБА_3 (диск № 3, відеозапис "1" 01:12-02:17 хв.). Виключно після цього працівники поліції попросили в останнього пред'явити документи, які посвідчують його особу (попередня ж вимога стосувалась свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 ЗУ "Про Національну поліцію" поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, зокрема, у випадку, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Тобто з даної норми законодавства слідує, підозра у скоєнні адміністративного правопорушення вже є підставою для перевірки документів.

Як вбачається із показань, наданих обвинуваченими в ході судового розгляду, на їхню думку, в діях ОСОБА_3 вбачалися ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, а саме: поява в громадському місці у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, оскільки в останнього були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а його поведінка була неадекватною та непередбачуваною, а також передбаченого ст. 173 КУпАП, а тому ними і була висунута вимога пред'явити документи, що посвідчують його особу, з метою подальшого складання адміністративних матеріалів та притягнення його до адміністративної відповідальності. Вказані показання обвинувачених повністю узгоджуються із відомостями, що зафіксовані на відеозаписі із нагрудної камери (диск № 3, відеозапис "1" 01:12-02:40 хв.), що в свою чергу свідчить про те, що вони є достовірними.

Ці обставини вказують на те, що працівники патрульної поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 діяли у спосіб та у межах, наданих їм повноважень, встановивши, що в діях особи вбачаються ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, ч. 1 ст. 178 КУпАП, надавши роз'яснення про неправомірність його дій, посилаючись на відповідні норми законодавства, пред'явили законну вимогу, надати документи, які посвідчують його особу, застосовуючи таким чином превентивний поліцейський захід - перевірка документів.

В той же час, під час перегляду відеозаписів із боді-камер патрульних поліцейських встановлено, що ОСОБА_3 відмовився виконати таку законну вимогу працівників поліції, зазначаючи при цьому, що він розуміє свою відповідальність, в той же час, демонструючи свою явну зневагу до такої вимоги, висловлюючи в бік поліцейський неодноразово питання: "Чого ви взагалі сюди приїхали?". Також на повідомлення працівників поліції, що вказані документи необхідні для оформлення адміністративних матеріалів з метою подальшого притягнення його адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 у провокуючій формі, висловив наступні фрази: "Та, ви що!", "Ви впевнені в цьому?", продовжуючи поводити себе зухвало (диск № 3, відеозапис "1" 02:20-03:15 хв.). Потім вже повідомив, що вказаних документів в нього не має. Така поведінка потерпілого ОСОБА_3 однозначно є некоректною та протиправною, і беззаперечно підтверджувала його відмову виконувати законну вимогу працівників патрульної поліції.

У частинах другі та третій ст. 29 Закону України "Про Національну поліцію" закріплено, що поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним. Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.

У відповідності до ст. 31 ЗУ "Про Національну поліцію" один із превентивних поліцейських заходів являється обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю. У відповідності до ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про Національну поліцію" поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.

Відповідно до ст. 260 КУпАП закріплено, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів. При цьому у ст. 262 КУпАП закріплено, що адміністративне затримання працівниками поліції може проводитися до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, за умови, що останнє кваліфіковано працівником поліції, серед іншого за ст. ст. 173, 178 КУпАП.

Відповідно до ст. 42 ЗУ "Про Національну поліцію", під час виконання повноважень поліція уповноважена застосовувати такі заходи примусу як фізичний вплив (сила), застосування спеціальних засобів, застосування вогнепальної зброї. Відповідно до ч. 2, ч. 4 даної статті, фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників. Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби як засоби обмеження рухомості кайданки. Порядок застосування фізичної сили та спеціальних засобів, передбачений статями 43-45 ЗУ "Про Національну поліцію".

Отже, зі змісту вищезазначених норм законодавства слідує, якщо особа не реагує на законну вимогу працівника поліції, останній повинен попередити її про настання більш суворої міри відповідальності та про можливість застосування до неї заходів фізичного впливу і спецзасобів.

Як встановлено в ході судового розгляду інспектор ОСОБА_2 та поліцейський ОСОБА_1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Борисполі Департаменту патрульної поліції, які перебували у форменому одязі, поверх якого розмішувалися спеціальні жетони з індивідуальними номерами, що видаються поліцейським, посвідчують їх належність до правоохоронних органів, 13.09.2016 року, виконували свої службові обов'язки з підтримання публічної безпеки та порядку в м. Бориспіль в складі екіпажу "Рій-1052", проїжджаючи по вул. Широка, 4, поблизу з магазином "Вигон", на службовому автомобілі, що мав всі необхідні ознаки поліцейського транспорту, здійснюючи превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, а також вживаючи заходів щодо виявлення адміністративних правопорушень, діючи в межах своїх повноважень, підійшли до компанії осіб, яка там перебувала, серед яких був потерпілий ОСОБА_3, який проявляючи ініціативу самостійно розпочав спілкування із працівниками патрульної поліції, при цьому показуючи своє зухвале та зневажливе ставлення до останніх, в ході спілкування з яким, у працівників поліції виникли обґрунтовані підозри, що в діях останнього вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, у зв'язку з чим йому була висловлена законна вимога: пред'явити документи, які посвідчують його особу, з метою оформлення адміністративних матеріалів та притягнення його до адміністративної відповідальності, а в подальшому проїхати разом із ними до відділу поліції для встановлення його особи, оскільки в останнього не було при собі відповідних документів. Незважаючи на це, ОСОБА_3, усвідомлюючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є працівниками патрульної поліції та виконують свої службові (професійні) обов'язки, що він особисто підтвердив в ході його допиту, відмовився виконувати законні вимоги поліцейських, у некоректній формі, виражаючи своє зневажливе ставлення до працівників поліції. Після чого поліцейські роз'яснили останньому, що його буде затримано у порядку ст. 260 КУпАП, та доставлено до відділу поліції для встановлення його особи та подальшого оформлення адміністративних матеріалів, на що потерпілий обурився, та нехтуючи пред'явленими до нього законними вимогами працівників поліції, а також вчинив протидію працівникам поліції, які намагалися взяти його на контроль та доставити до відділу поліції (відеозапис, зроблений на мобільний телефон потерпілого ОСОБА_3 під назвою "video-0-02-01-3с…" 01:48-02:04). Враховуючи таку поведінку потерпілого ОСОБА_3, яка була непередбачуваною, поліцейські, на підставі ст. ст. 42-45 ЗУ "Про Національну поліцію", попередили ОСОБА_3 про застосування відносно нього поліцейських заходів примусу (фізичної сили та спеціальних засобів), що підтвердили як допитаний в ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_3, так і свідки, і надали йому достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, що підтверджується відеозаписом з нагрудних камер обвинувачених, на що ОСОБА_3 знову відмовився виконувати пред'явлені до нього законні вимоги поліцейський та прослідувати до службового автомобіля, при цьому постійно провокуючи працівників поліції та проявляючи зневажливе ставлення до останніх. Саме після чого, до потерпілого обвинуваченими було застосовано фізичну силу, зокрема спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою) та спеціальний засіб, у вигляді кайданків, а потерпілого безпосередньо затримано та в подальшому доставлено до Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області.

При цьому, суд також звертає увагу, що після попередження про застосування фізичної сили по відношенню до ОСОБА_3 останній відреагував досить неоднозначно, а саме, висловивши в бік поліцейських наступні фрази: "До мене буде застосована фізична сила?!", "А вам вистачить здоров'я?" (диск № 3, відеозапис "1" 03:29-03:36 хв.). В той же час, в ході допиту потерпілого ОСОБА_3 на питання учасників, що саме він мав на увазі при висловленні вказаних фраз, останній будь-яких обґрунтованих пояснень надати не зміг.

З цього приводу слід зазначити, що оскільки потерпілий ОСОБА_3 в ході його допиту не зміг достатньо чітко та обґрунтовано пояснити з якою метою він в адресу патрульних поліцейських, на попередження про застосування по відношенню до нього фізичної сили, відповів, чи вистачить їм здоров'я це зробити, враховуючи попередню поведінку потерпілого до поліцейських (некоректна, зневажлива), це дає обґрунтовані підстави вважати, що вказана фраза може бути трактована та роз`яснена кожним на свій розсуд, зокрема і розцінюватися, як про це зазначили обвинувачені в ході їх допиту, як і погроза висловлена в їх бік

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на показання обвинувачених, надані в ході судового розгляду, що потерпілий чинив опір, попередньо застосованої до нього фізичної сили, а саме: намагання взяти за лікоть та виривання з поліцейського оточення, з метою взяти його на контроль, та показання потерпілого ОСОБА_3, який не заперечував, що він погрожував поліцейським, суд вважає, що це також було достатньою підставою для застосування фізичної сили, виходячи із норм закріплених у ст. 44 ЗУ "Про Національну поліції".

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що підставою для застосування поліцейських заходів примусу відносно ОСОБА_3 з боку працівників патрульної поліції послугувала поведінка самого потерпілого, який поводив себе провокуюче, виражаючи зухвале та зневажливе ставлення до працівників поліції, які були при виконання своїх службових обов'язків, що супроводжувалося висловленням в їх бік нецензурної лексики, а також вчиняв протидію працівникам поліції, та вів себе надмірно по відношенню до них серед оточуючих його людей (групи товаришів та друзів).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вчинені працівниками правоохоронного органу ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в даній обстановці, дії, не виходять за межі тих прав і повноважень, які надані їм Державою, оскільки останні діяли на підставі та у спосіб, що визначені вимогами чинного законодавства (тих на які в тому числі посилається сторона обвинувачення в обвинувальному акті).

Крім того, суд критично оцінює показання потерпілого ОСОБА_3, в тій частині, що працівники патрульної поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мали можливість встановити його особу на місці події, без документів, що посвідчують його особу.

Так, відповідно, до ЗУ "Про Національну поліцію" одним із превентивних поліцейських заходів, є саме перевірка документів особи. Як зазначалося вище, у ст. 32 даного Закону закріплено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, зокрема , якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Тобто з даної норми законодавства слідує, що працівник поліції не зобов'язаний встановлювати особу, попросивши назвати її свої анкетні дані, або дізнаватися, ще в якісь спосіб, а має право відразу вимагати надання відповідних документів, що посвідчують особу, за наявності відповідних підстав, які були встановлені у даній ситуації.

З цього приводу суд зазначає, що при встановленні особи, обвинувачені не були зобов'язані з'ясовувати анкетні дані зі слів потерпілого або зі слів його друзів (свідки по справі), які перебували на місці події, або у інший якийсь спосіб, оскільки таки вимоги прямо не закріплені у чинному законодавстві. Тому твердження обвинувачення з цього приводу є сумнівними з приводу відповідності законодавству, зважаючи на відсутність інших нормативно-правових актів, порушення яких би ставилось в вину поліцейським.

При цьому, суд звертає увагу, що за встановлених в ході судового розгляду обставин, працівники поліції і не мали можливості встановити особу потерпілого у такий спосіб, або через базу даних "Армор", куди необхідно вводити, вже встановлені анкетні дані особи, з метою їх перевірки, і де містяться відомості не про всіх без виключення громадян, а лише про певну категорію, виходячи із наступного.

Так, із відеозапису із нагрудних камер поліцейський, однозначно слідує, що ОСОБА_3 не збирався повідомляти будь-які свої анкетні дані, оскільки на всі звернення до нього працівників поліції, останній лише зухвало реагував, і не бажав спілкуватися із працівниками поліції у коректній формі. Про це також свідчить і той факт, що на неодноразові звернення працівників поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з питаннями до потерпілого: "Як вас звати?" (диск № 3, відеозапис "1" 04:23-04:50 хв., 05:20-05:30 хв.), останній жодного разу не відповів.

Крім того, на відеозаписі "1" диск № 3, на 05:27-05:29 хв., чітко зафіксовано, що один із присутніх на місці події, тобто свідок по справі, на запитання як звати потерпілого повідомляє недостовірну інформацію, зазначаючи, що його звати «Василь».

В той же час, така поведінка потерпілого та свідків на місці події, лише додатково вказує на те, що встановити особу потерпілого на місці події було неможливим, оскільки потерпілий своїх анкетних даних не називав, а свідки повідомляли з цього приводу недостовірну інформацію.

При цьому, суд не приймає до уваги показання потерпілого ОСОБА_3, в частині того, що в той момент як працівники поліції питали як його звати, він не міг відповісти на це питання, оскільки не розумів, що відбувається, так як втрачав свідомість, оскільки вони повністю спростовуються даними, що містяться на відеозаписі із нагрудних камер поліцейських: диск № 3, відеозапис "1" 05:35-05:37 хв., де зафіксовано, що в той момент як до ОСОБА_3 звертаються на ім'я Василь, яке було повідомлено кимось із свідків, останній відразу реагує, зазначаючи: "Ти сам Василь", а також: диск № 3, відеозапис "1" 06:20-07:00 хв. та на відеозаписі, зробленому на телефон ОСОБА_3, де зафіксовано, що ОСОБА_3 спілкується із працівниками поліції, самостійно переміщається, і демонстративно повертається спиною до свідків, щоб останні знімали на відео, що на нього вдягнуто кайданки. Це в свою чергу однозначно свідчить про те, що ОСОБА_3 перебував у нормальному стані, розумів, що відбувається, однак не бажав відповідати на питання працівників поліції умисно.

З цих підстав, суд критично оцінює і твердження сторони обвинувачення, висловлені в судових дебатах, в частині того, що обвинуваченими не було вичерпано всіх заходів, щодо встановлення особи потерпілого на місці події.

Крім того, суд звертає увагу, що працівники поліції, під час виконання службових обов'язків, самостійно обирають спосіб встановлення анкетних даних особи, у межах наданих їм повноважень, виходячи із конкретних обставин, що склалися.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії працівників поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з приводу вимоги до ОСОБА_3 пред'явити його документи, які посвідчують його особу, а також роз'яснення щодо останнього може бути застосовано адміністративне затримання та доставка до відділу поліції з метою встановлення його особи, за обставин, які склалися, повністю відповідали вимогам чинного законодавства (зазначеного вище та в обвинувальному акті, тощо), та останні діяли у межах наданих їм повноважень.

В той же час, така поведінка потерпілого ОСОБА_3 під час спілкування з працівниками патрульної поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 лише додатково вказує на те, що останній взагалі не бажав виконувати вимоги працівників поліції, тим самим показуючи своє зневажливе ставлення до їхніх вимог, не зважаючи на їх законність, та провокуючи такими своїми діями останніх, до застосування поліцейських заходів.

Також слід зазначити, що стороною обвинувачення не спростовані будь-якими належними, допустимими та достовірними доказами, твердження обвинувачених з приводу того, що в діях потерпілого був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Так, в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, сторона обвинувачення посилається на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Муранової-Лесів І.В. від 21.12.2016 року у адміністративній справі № 359/8021/16-а, провадження № 2-а/359/395/2016 (т.1 а.с.204-208, т. 3 а.с.18-26), яка набрала законної сили. Вказаною постановою позов ОСОБА_3 задоволено повністю, та визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АА № 218334 від 07 жовтня 2016 року, винесену поліцейським 4 роти Управління патрульної поліції у м. Бориспіль Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 гривень. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. та другий примірник постанови АА № 218334 по справі про адміністративне правопорушення.

У ч. 1 ст. 90 КПК України визначено, що рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Із аналізу даної норми однозначно слідує, що: 1) судове рішення, яке має преюдиційне значення, саме по собі не є доказом для суду. Воно має значення лише при вирішенні питання про допустимість доказів. Як відомо зі ст. 84 КПК України, доказами є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню; 2) преюдиційне значення судове рішення має лише за сукупності таких умов: а) це судове рішення (національного суду чи міжнародної судової установи) набрало законної сили. б) цим судовим рішенням встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо судовим рішенням встановлені інші факти, які не стосуються порушення прав людини і основоположних свобод, преюдиція відсутня. Понад те: преюдиція відсутня навіть у разі, якщо судовим рішенням встановлено порушення прав і свобод людини, гарантованих не Конституцією України, а, наприклад, Цивільним кодексом України, або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких не надана Верховною Радою України.

Так, постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2016 року у адміністративній справі № 359/8021/16-а, провадження № 2-а/359/395/2016, не встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, а тому суд вважає, що будь-якого преюдиційного значення. в даному випадку, вона не має. Більше того, суд звертає увагу, що вказаним судовим рішенням скасовано постанову серії АА № 218334 від 07 жовтня 2016 року, яка взагалі не має відношення до вказаного кримінального провадження, оскільки відомості про неї у пред'явленому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинуваченні, відсутні.

При цьому, зі змісту даного судового рішення слідує, що поліцейським 4 роти Управління патрульної поліції у м. Борисполі ДПП ОСОБА_1 (відповідач) було 13.09.2016 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 050408 за ч. 1 ст. 178 КУпАП відносно ОСОБА_3, який було розглянуто 7 жовтня 2016 року та винесено постанову серії АА № 218334, якою останнього притягнуто до відповідальності. Також, встановлено, що відповідачем винесено постанову серії АА № 218332 від 13.09.2016 року, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 85 гривень. Однак, в подальшому ОСОБА_1 15.09.2016 року було подано рапорт на ім'я начальника управління поліції з проханням списати дану постанову. Вказана постанова була списана на підставі акту № 5 щомісячного списання бланкової продукції від 30.09.2016 року на підставі наказу № 1395 від 07.11.2015 року. Судом встановлено, що такі дії відповідача суперечать вимогам ст. 288 КУпАП. Тобто судом зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 було допущено порушення вимог процесуального законодавства, а саме КУпАП, в яких закріплена процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності працівниками правоохоронних органів та порядку скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення.

Також, судом зроблено висновок, що відповідачем поліцейським патрульної поліції ОСОБА_1 не дотримано вимог КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення та за відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_3 було розпочато провадження у справі про адміністративне правопорушення та винесена оскаржувана постанова серії АА № 218334 від 7 жовтня 2016 року. До вказано висновку суд прийшов у зв'язку з тим, що будь-яких належних доказів, що ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння суду надано не було, а з показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, та відеозаписів, здійсненими працівниками патрульної поліції та свідком ОСОБА_6, встановлено, що ОСОБА_3 спілкувався з працівниками поліції, ставив питання і надавав відповіді, самостійно та свідомо пересувався, орієнтування не втрачав, мав охайний зовнішній вигляд, факт перебування у нетверезому стані заперечував, а тому на думку суду, це спростовувало твердження викладені в оскаржуваній постанові. Це в свою чергу, свідчить про те, що судом було закрито провадження у справі через недоведеність наявності в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Так, як зазначено вище, судове рішення, що, навіть має преюдиційне значення, саме по собі не є доказом для суду, а має значення лише при вирішенні питання про допустимість доказів. Так само не є доказом і фактичні дані (факти), що містяться в судовому рішенні іншого суду. У частині 1 ст. 22 КПК України закріплено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, посилання сторони обвинувачення як на доказ, пред'явленого обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1, на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2016 року, а також на матеріали даної судової справи, є необґрунтованим, оскільки вказане судове рішення не має преюдиційного значення для встановлення винуватості обвинувачених.

При цьому, суд звертає увагу, що фактичні дані, що містяться у даному судовому рішенні, не можуть бути доказами. Крім того, в даній постанові зроблені висновки суду на підставі доказів, які суд безпосередньо не сприймав під час вказаного судового засідання, тому судом дані докази оцінюються критично та не приймаються до уваги.

При цьому, саме скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності може стати підставою для відшкодування завданої шкоди потерпілому в порядку, визначеному законодавством, а не підставою для притягнення до кримінальної відповідальності.

В той же час, слід зазначити, що в ході судового розгляду судом було безпосередньо допитано свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також досліджено відеозаписи з нагрудних камер поліцейських та відеозаписи, зроблені на мобільний телефон потерпілого ОСОБА_3, та надана їм оцінка у мотивувальній частині вироку.

З огляду на це, жодних доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не маючи будь-яких доказів, щодо вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, а саме, що останній перебуває в громадському місці у п'яному стані, чим ображає людську гідність та мораль, публічно звинуватили його у вчиненні даного правопорушення, стороною обвинувачення надано до суду не було, а тому суд вважає їх такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях.

Так, з показань обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачається, що на їхню думку у ОСОБА_3, який перебував у громадському місці, були явні ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, яка не відповідала обстановці, які давали їм обґрунтовані підстави вважати, що останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

У п. 2, 3 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Тобто, з даних норм законодавства слідує, що працівники поліції наділені повноваженнями самостійно визначати ознаки алкогольного сп'яніння у особи.

Це в свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1, діяли в межах наданих їм повноважень, оскільки на їхню думку, в ОСОБА_3 були ознаки алкогольного сп'яніння, які були озвучені останньому.

В той же час, до показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в частині того, що у ОСОБА_3 не було будь-яких ознак алкогольного сп'яніння, а також, що він не перебував у п'яному стані, суд відносить критично, оскільки вони викликають сумнів у їх достовірності, виходячи із наступного.

Так, судом встановлено, що в ході судового розгляду вказані свідки, надавали показання, які не відповідають встановленим в ході судового розгляду обставинам, та в більшій частині чи повністю спростовуються відеозаписами, зафіксованими на нагрудні камерами поліцейських щодо обставин викладених вище (зокрема, в частині того, що працівники поліції, підійшовши до них, почали чіплятися та упереджено ставитися до ОСОБА_3, однак, як беззаперечно встановлено, ініціатором спілкування з поліцейськими виступив саме ОСОБА_3, також, що поведінка ОСОБА_3 була нормальною, хоче це не відповідає дійсності, останній поводив себе з працівниками поліції некоректно, зухвало, проявляючи зневажливе ставлення до останніх, ніхто з них не чув, що ОСОБА_3 повідомив працівникам поліції, що він є власником автомобіля, разом з тим, на відеозаписі чітко зафіксовано, що в момент цього свідки були поряд, а тому не могли не чути цієї відповіді. Крім того, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 показали, що працівникам поліції ОСОБА_3 на місці події були повідомлені анкетні дані, і вони підтвердили, що це відповідає дійсності. Однак, вказані показання свідків, повністю спростовуються як відеозаписами, на яких чітко зафіксовано, що ОСОБА_3 жодного разу не повідомив своїх анкетних даних, ніхто із свідків їх також не називав, а навпаки, ще й повідомили недійсні відомості, а саме, що останнього зовуть "Василь", тим паче, ніхто не підтверджував із свідків анкетні дані ОСОБА_3).

Крім того, суд звертає увагу, що всі свідки показали, що після застосування фізичної сили відносно ОСОБА_3 останній втратив свідомість, і працівники поліції без свідомості тягнули його, взявши під руки і посадили на лавку. В той же час, вказані пояснення повністю спростовуються відеозаписом, зробленим на мобільний телефон ОСОБА_3, під назвою "video-0-02-01-3с…", де на 02:30-02:42 хв., в той момент як працівники патрульної поліції підіймають ОСОБА_3 останній підігнув під себе ноги, а з 02:42 по 02:45 хв. самостійно йде до лавки. Те, що в момент підйому ОСОБА_3 із землі в останнього були підігнуті ноги, однозначно свідчить про те, що особа була у свідомості, оскільки могла контролювати свої рухи та дії.

Це в свою чергу, лише додатково свідчить про те, що свідки в ході їх допиту в суді, надали показання, які суперечать дійсним обставинам, встановлених в ході судового розгляду.

З огляду, на вище викладене, суд приходить до висновку, що значна частина показань свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, наданих в ході судового розгляду, зокрема по ключових моментах, щодо поведінки працівників патрульної поліції, дій та поведінки потерпілого, підстав застосування поліцейських заходів, суперечить дійсним обставинам події, і повністю спростовується відеозаписами зафіксованими на нагрудні камери поліцейських та мобільний телефон потерпілого ОСОБА_3 Разом з тим, той факт, що свідки надавали показання, які не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, можуть бути обумовлені давніми дружніми відносинами з потерпілим, та свідчити про їх намагання подати події у вигідній для потерпілого інтерпретації, а саме, щоб виправдати поведінку та дії останнього по відношенню до працівників поліції.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також той факт, що вказані свідки є гарними друзями потерпілого, а тому можуть бути зацікавленими у результатах розгляду даної справи, що в свою чергу обґрунтовано ставлять під сумнів правдивість показань свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в частині того, що у потерпілого ОСОБА_3 не було запаху алкоголю з порожнини рота та він був тверезий, а тому суд вважає, що вони могли бути надані з метою допомогти їхньому товаришу, у зв'язку з чим суд не може їх прийняти до уваги та відкидає.

З цих підстав, суд також не може прийняти до уваги і посилання потерпілого ОСОБА_3 на ті обставини, що алкогольні напої він не вживав і будь-які ознаки алкогольного сп'яніння в нього були відсутні.

Крім того, не бажання потерпілого ОСОБА_3 проходити огляд на визначення стану його сп'яніння, на неодноразові пропозиції працівників патрульної поліції, зокрема і в закладі охорони здоров'я, що зафіксована на відеозаписах із нагрудних камер поліцейських, який відповідно до наданих ним показань був тверезий, щоб було беззаперечним доказом його показань в цій частині, лише додатково свідчить про те, що особа могла дійсно знаходитися в стані алкогольного сп'яніння.

Ці обставини в сукупності вказують на те, що показання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в частині того, що ОСОБА_3 перебув у стані алкогольного сп'яніння, що було встановлено ними, у зв'язку з наявністю в нього ознак, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, не спростовано. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_3 дійсно в стані алкогольного сп'яніння не перебував.

Крім того, з переглянутих відеозаписів вбачається, що зовнішній вигляд та поведінка потерпілого ОСОБА_3, яка зафіксована на відеозаписах, на думку суду, могла дійсно свідчити про те, що останній знаходився в стані алкогольного сп'яніння.

З цього приводу суд зазначає, що працівники поліції не мали можливості встановити самостійно чи перебуває ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння, оскільки це може бути підтверджено лише за наслідками проходження огляду на визначення стану сп'яніння, який ОСОБА_3 відмовився проходити, а примусити його останні не мають повноважень, тому працівники поліції лише візуально, за зовнішніми ознаками та під час спілкування з особою визначають ознаки сп'яніння особи, та на підставі вказаних даних і приходять висновку, що особа може перебувати в стані алкогольного сп'яніння. Саме такі дії і були вчинені обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у даному випадку, що не може свідчити про перевищення їхніх службових повноважень.

Таким чином, виходячи і з того, що у працівників патрульної поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 лише після певного проміжку часу спілкування із ОСОБА_3, який сам став ініціатором такого спілкування, виникли обґрунтовані підозри про те, що ОСОБА_3 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, який знаходився у громадському місці, а також як вбачається із переглянутих відеозаписів із нагрудних камер поліцейських та відеозаписів, зроблених на мобільний телефон потерпілого, поведінка ОСОБА_3 була такою, що явно не відповідала загальновизнаним нормам поведінки в суспільстві (виражання нецензурною лайкою в сторону працівників поліції, зневажливе ставлення до останніх), висновок сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1, діючи узгоджено, безпідставно звинуватили останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, ґрунтується виключно на припущенні, яке не може бути покладене у основу обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Крім того, під час судового розгляду не здобуто доказів того, що поведінка ОСОБА_3 полягала в тому, що він лише заперечував проти висунутих йому обвинувачень, а навпаки в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, що всі вимоги, які були пред'явлені до нього працівниками патрульної поліції були законними та останні діяли в межах, наданих їм повноважень. З огляду на це, суд приходить до висновку, що обвинувачення у цій частині є таким, що не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні і не доведене належними та допустимими доказами.

Тому з огляду на наведені докази, встановлено, що 13.09.2016 року патрульні поліцейські ОСОБА_2 та ОСОБА_1, здійснюючи патрулювання у м. Бориспіль з метою забезпечення публічної безпеки та порядку, виходячи із змісту ст. ст. 23, 29, 30, 32, 37, 42-45 ЗУ "Про Національну поліцію", ст. 259-262 КУпАП, та встановлених обставин справи, у обстановці, що склалася, а саме, вбачаючи в діях ОСОБА_3 ознаки адміністративного правопорушення, зробили йому зауваження, з метою встановити його особу та подальшого складення адміністративних та притягнення до адміністративної відповідальності, пред'явили законну вимогу, надати документи, які посвідчують його особу, яку останній відмовився виконувати, поводячи себе зухвало, провокуюче та виражаючи явну зневагу до працівників поліції та їх законних вимог, маючи право на адміністративне затримання, про що було повідомлено та роз'яснено ОСОБА_3, після чого він не змінюючи свою лінію поведінки, не виконуючи законні вимоги поліцейських, не бажав добровільно проїхати з ними до відділу поліції, в свою чергу така поведінка ОСОБА_3 дала підстави для застосування до останнього поліцейських заходів примусу, про що знову було попереджено ОСОБА_3 та надано достатньо часу йому для виконання їх законних вимог, однак це його обурило, він нехтуючи пред'явленими до нього законними вимогами працівників поліції, почав вчиняти протидію працівникам поліції, які намагалися взяти його на контроль та доставити до відділу поліції, а також висловлювати фрази, які працівниками поліції були розцінені як погроза їхньому життю та здоров'ю, а тому маючи право на застосування фізичної сили та спеціального засобу - кайданків, виконуючи ці дії за наявності особливого порядку застосування фізичної сили та спеціального засобу, передбаченого вказаним Законом, враховуючи також, що застосування фізичної сили було негайно зупинено в момент досягнення очікуваного результату, а також, що майже відразу працівники поліції, намагалися зняти із ОСОБА_3 кайданки, у зв`язку з встановленням відсутності потреби у їх застосуванні не використовувалися, однак останній заперечував, пручався та не давав останнім цього зробити (відеозапис "1", диск 3, 06:19-07:00, відеозапис "2", диск 3 04:05-04:22, 04:52-05:56 хв.), суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не виходять явно за межі наданих йому як працівнику поліції прав та повноважень, визначених законом, оскільки не були очевидними для них, що також перешкодило і усвідомити протиправність своєї поведінки. У зв`язку з цим обвинувачення у перевищенні службових повноважень, що супроводжувалося насильством та застосуванням спеціальних засобів, не знайшло свого підтвердження, оскільки під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено та судом не встановлено що дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про повідомлення, що потерпілого буде затримано, та при застосуванні фізичної сили, а саме спеціального прийому боротьби, захват шиї руками та повалення особи на асфальт, та спеціального засобу - кайданків, явно виходили за межі наданих їм прав та повноважень, а тому у діях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суд не вбачає перевищення службових повноважень, не розцінює такі дії обвинувачених як надмірні, а вважає, що вони були необхідними і достатніми в даній обстановці.

Скасування судом постанови інспектора поліції про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП, не може свідчити, що відомості викладені у даній постанові не мали місце. Рішення суду з цього приводу зводиться до того, що під час розгляду адміністративного позову потерпілого на постанову інспектора поліції, не виявлено достатніх доказів тому, що останній перебував в такому стані. Однак відсутність таких доказів не може свідчити про відсутність такого стану у потерпілого на момент затримання, зважаючи на наведені вище обставини щодо відмови ОСОБА_3 добровільного медичного обстеження в приміщенні Бориспільської ЦРЛ та відсутність відповідних висновків лікарів з цього приводу.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, про адміністративне затримання ОСОБА_3 та застосування до останнього заходів примусу: фізичної сили та спеціального засобу - кайданків, було повідомлено начальника Управління патрульної поліції у м. Бориспіль ДПП НП України, шляхом написання відповідних рапортів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 13.09.2016 року (т.1 а.с.100, 101), у відповідності до вимог чинного законодавства. Це в свою чергу додатково свідчить про те, що працівники поліції діяли в межах та у відповідності до наданих їм повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 ЗУ "Про Національну поліцію" вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення. З даної норми слідує, що не виключається можливість завдання працівниками поліції тілесних ушкоджень під час застосування заходів примусу.

Так, як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_3 постраждав в результаті застосування заходів примусу, зокрема останній отримав тілесні ушкодження у вигляді пошкодження носу. В той же час, суд звертає увагу, що завдання працівниками поліції під час виконання повноважень, визначених цим Законом, тілесних ушкоджень, зокрема які відносяться до легких, під час застосування поліцейських заходів примусу, у спосіб та на підставах, визначених законодавством, не утворює об'єктивної сторони, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Тим паче, суд звертає увагу, що отримані ушкодження ОСОБА_3 не були досить серйозними, оскільки відразу після цього, як вбачається із відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції, про що зазначалося вище, останній самостійно пересувався, розумів, що відбувається, поводив себе як здорова людина, що підтверджується його поведінкою, відповідями на поставлені питання та висловлюваннями. Крім того, це також підтверджується і проведеним оглядом лікарями у приміщенні Бориспільського ВП, які підстав для госпіталізації не вбачали, і забрали ОСОБА_3 до лікарні за його проханням. У лікарні ОСОБА_3 також мав вигляд здорового чоловіка, про що свідчить його поведінка та вторинний огляд проведений лікарем у прийомному відділенні Бориспільської ЦРЛ, що зафіксована на відеозаписах із нагрудних камер поліцейських.

В той же час, як встановлено в ході судового розгляду, що підтверджується відеозаписами із нагрудних камер поліцейських, - виявивши, що ОСОБА_3 постраждав, внаслідок застосування фізичної сили, працівниками поліції була забезпечена невідкладна медична допомога, а саме викликана відразу швидку медичну допомогу. Це лише підтверджує, що працівники поліції діяли у відповідності до вимог чинного законодавства.

Отже, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження той факт, що ОСОБА_2, діючи спільно із ОСОБА_1, безпідставно, перевищуючи свої службові повноваження, в порушення вимог, закріплених у ст. 260 КУпАП, ст. 42-45 ЗУ "Про Національну поліцію" застосували поліцейські заходи примусу, а саме: фізичну силу та спеціальний засіб - кайданки, оскільки за встановлених в ході судового розгляду обставин (поведінка та дії потерпілого ОСОБА_3), свідчать про правомірність дій поліцейських щодо застосування поліцейські заходи примусу з метою доставки останнього до відділу поліції, встановлення його особи, для подальшого оформлення адміністративних матеріалів про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, а також для забезпечення особистої безпеки.

Таким чином, жоден з досліджених у суді доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, не підтверджує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час виконання своїх службових обов'язків, встановлених ЗУ "Про національну поліцію", вчиняли дії, які явно виходять за межі, наданих їм законом прав та повноважень. Це в свою чергу вказує на те, що в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона, інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України.

Також, суд звертає увагу, що мотивами вчинення злочину є збуджуючі приводи (потреби, інтереси, прагнення та ін.), що викликають у обвинуваченого рішучість вчинити діяння, заборонене кримінальним законом, за умови усвідомлення його протиправного характеру. Правильне визначення мотиву здійснюється в зв'язку із встановленням мети злочинних дій, яка є бажаним результатом, якого прагне досягти особа. Мотив і мета злочину відповідають на запитання: для чого і чому особа вчинює певну дію.

Однак, винуватість обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінального правопорушення, вина, мотив і мета його вчинення, - судом внаслідок оцінки поданих доказів, - не встановлені.

Також, слід зазначити, що у пред'явленому обвинуваченні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, взагалі не викладено мотив і мета вчинення такого злочину.

В той же час, під час виступу в судових дебатах, прокурор зазначив, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ймовірно діяли з мотивів помсти або через інший особистий мотив, оскільки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, Барианником В.В. до подій, які відбувалися 13.09.2016 року, вже виникала конфліктна ситуація, що мала місце 28.08.2016 року під час оформлення ДТП у м. Бориспіль службовими особами УПП у м. Борисполі. Про вказаний мотив також і повідомляв і потерпілий в ході його допиту.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта. Як зазначалося у пред'явленому обвинуваченні взагалі відсутні відомості про мотив та мету вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Тому, висловлення тверджень стороною обвинувачення, що до мотиву вчинення злочину обвинуваченими, без пред'явлення належного обвинувачення, свідчить виключно про грубе порушення прокурором вимог КПК України, що є неприпустимим.

Разом з тим, суд звертає увагу, що вказані твердження сторони обвинувачення взагалі не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами, а тому суд вважає їх такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях.

Так, як встановлено в ході судового розгляду ініціатором спілкування із працівниками поліції став саме ОСОБА_3, а не ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Крім того, на відеозаписі № 4 на диску 3, із нагрудних камер працівників поліції, 00:10-00:50 сек. чітко зафіксовано, що ОСОБА_3 почав образливо виражатися в сторону ОСОБА_2 та ОСОБА_1, при цьому показуючи, що він їх раніше бачив, і особисто він зазначив при яких обставинах, а саме під час оформлення ДТП. Лише після повідомленої інформації особисто ОСОБА_3 про обставини за яких він раніше вже спілкувався із ОСОБА_2 та ОСОБА_1, останні згадали, що дійсно вони раніше його бачили.

Таким чином, даним відеозаписом повністю спростовується твердження сторони обвинуваченням, що мотивом до вчинення, інкримінованих дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стала помста, у зв'язку з попередньо виниклою конфліктною ситуацією із ОСОБА_3, оскільки є абсурдним та явно нелогічним, що працівники поліції діяли із мотивів помсти особи або якихось інших особистих мотивів, навіть не пам'ятаючи ОСОБА_3, та про якого вони згадали, лише після повідомлення цієї інформації ОСОБА_3 вже після його затримання та доставлення до Бориспільського ВП, тобто після вчинення вже дій, які інкримінуються обвинуваченим.

В той же час, суд звертає увагу, що той факт, що ОСОБА_3 серед усіх працівників патрульної поліції, які приймали участь під час оформлення матеріалів ДТП 28.08.2016 року, яких була досить значна кількість, так добре запам'ятав, саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1, без будь-яких проблем їх впізнав, може свідчить про те, що до вказаних працівників поліції в нього могло сформуватися негативне відношення та зневажливе ставлення до останніх, яке він постійно проявляв у ході їхнього спілкування 13.09.2016 року по вул. Широка в м. Бориспіль, що і послугувало підставою для повного ігнорування ОСОБА_3 вимог чинного законодавства, оскільки на його думку, останні його безпідставно звинувачували, через попередній конфлікт. Це в свою чергу, лише додатково свідчить, що ОСОБА_3 не бажав і не виконував би вимог вказаних працівників поліції, навіть не зважаючи на те, що вони були законні.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не встановлено та не доведено мотиву діянь ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як складової ознаки суб`єктивної сторони службового злочину та не доведено наявності причинного зв`язку між їх діяннями та настанням наслідків.

Крім того, будь-яких доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вирішили вчинити, інкримінований злочин, передбачений ч. 2 ст. 365 КК України, спільно, стороною обвинувачення взагалі не надано. Факт того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували разом на патрулюванні в одному екіпажі, не підтверджує, що вони діяли спільно, з єдиним умислом, а навпаки спростовується тим, що наряди патрульної поліції формуються керівництвом, згідно розстановки сил та засобів Управління патрульної поліції у місті Бориспіль ДПП, та є в більшості випадків парними.

За таких обставин видається сумнівним той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 діяли спільно, виключно у зв'язку з тим, що перебували в одному екіпажі під час патрулювання, оскільки цей факт не був перевірений органом досудового розслідування та не був доведений прокурором у судовому засіданні.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд також приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відсутня також і суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, а саме явний вихід за межі прав чи повноважень означає, що службова особа усвідомлює очевидність та заперечність такого виходу і діє з прямим умислом. В той же час, вищезазначеними доказами повністю спростовуються твердження сторони обвинувачення, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, спільно, перевищили свої службові повноваження.

Таким чином, оцінивши дії обвинувачених суд вважає, що в даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України.

Стосовно пред'явленого обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, то об'єктивно з'ясувавши обставини та дослідивши під час судового розгляду докази, надані сторонами кримінального провадження, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення також, не знайшло свого підтвердження, у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину, з таких підстав.

Як слідує із суті пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, він обвинувачується в тому, що 13.09.2016 року у м. Бориспіль, точного часу та місця слідством не встановлено, діючи умисно, вніс до офіційного документу - протоколу про адміністративне правопорушення серія АА 050408 завідомо неправдиві відомості про вчинення ОСОБА_3, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, а саме про те, що ОСОБА_3 13.09.2016 року о 16:16 год. перебував у громадському місці, на зупинці громадського транспорту "Широка" по вул. Широка, 4, у п'яному вигляді: а саме: стійкий запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, незв'язна мова, що ображає людську гідність і громадську мораль.

Разом з тим, аналізуючи, надані стороною обвинувачення докази з точки зору їх достатності, для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, суд вважає, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, відповідно до ст. 91 КПК України, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Так, з диспозиції частини 1 ст. 366 КК України та узагальнення Верховного Суду України "Практика розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення)" від 19.10.2009 р., слідує, що об'єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох альтернативних передбачених у ч. 1 ст. 366 КК України дій: а) внесення до документу неправдивих відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання неправдивих документів; г) видача неправдивих документів.

Внесення у офіційні документи завідомо неправдивих відомостей передбачає внесення у дійсний офіційний документ даних, що не відповідають дійсності повністю або частково. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.

Під поняттям "завідомо" недостовірної інформації слід розуміти інформацію, недостовірність якої винна особа усвідомлює, знає, однак, свідомо вносить в офіційний документ.

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України характеризується тільки прямим умислом, оскільки службова особа завідомо усвідомлює неправомірний характер тих відомостей, які вона вносить до офіційних документів. Тобто, дії обвинуваченого можуть бути визнані протиправними лише у випадку обізнаності та усвідомлення обвинуваченим того, що інформація, яку він вносить до офіційного документа є недостовірною, спотвореною, однак, обвинувачений не відмовляється від вчинення цих дій і вносить недостовірні дані до офіційного документа.

Згідно формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, ОСОБА_1 інкримінується внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу протоколу про адміністративне правопорушення серія АА 050408 про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП. При цьому, в обвинувальному акті не зазначено, які конкретно внесені в протокол про адміністративне правопорушення є неправдивими, прокурор обмежився лише загальним формулюванням, про те, що ОСОБА_1 виклав неправдиві відомості про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, зазначивши, що суть даного адміністративного правопорушення, зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення, являється завідомо неправдивою.

Таким чином, за аналогією, можливо прийти до висновку, що при ухваленні судом виправдувального вироку за наслідками розгляду кримінального провадження, та набрання ним законної сили, наведені в обвинувальному акті, який є також офіційним документом, слідчим чи прокурором обставини є теж завідомо неправдивими відомостями, оскільки не знайшли свого підтвердження доказами.

Так, згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 КУпАП.

При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є серед іншого і протокол про вчинення адміністративне правопорушення.

Таким чином складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, та в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається із постанови Бориспільського міськрайнного суду Київської області від 21.12.2016 року у справі № 359/8021/16-а, судом було скасовано постанову про адміністративне правопорушення серії АА № 218334 від 07.10.2016 року, якою ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП. Зі змісту даного судового рішення слідує, що позивачем ОСОБА_3 оскаржувалися неправомірні дії відповідача ОСОБА_1, в частині винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення. Тобто судом досліджувалося питання правомірності винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АА № 218334 від 07.10.2016 року, а не факт складання протоколу про адміністративне правопорушення серія АА 050408 від 13.09.2016 року.

За таких обставин, суд зазначає, що постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2016 року у справі № 359/8021/16-а, однозначно не може бути доказом у вказаному кримінальному провадженні, оскільки навіть не містить інформації щодо предмета доказування, а саме - факту внесення відомостей ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення серія АА 050408 від 13.09.2016 року.

Крім того, як зазначалося вище, постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2016 року та фактичні дані, що містяться у даному судовому рішенні, не мають преюдиційного значення для встановлення винуватості обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки у постанові зроблені висновки суду на підставі оцінки доказів в рамках іншого судового провадження, в порядку адміністративного судочинства, які суд безпосередньо не сприймав під час вказаного судового засідання, тому судом дані докази оцінюються критично та не приймаються до уваги.

При цьому, оцінюючи той факт, що постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2016 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП закрито, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, суд відзначає наступне. Вказана постанова прийнята з мотивів недоведеності перебування ОСОБА_3 у громадському місці у п'яному вигляді, що ображає людську гідність та громадську мораль. Разом з тим, вона не спростовує жодним чином факту вчинення ОСОБА_3 такої поведінки, у результаті якої ОСОБА_1 було складено стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення серія АА 050408 від 13.09.2016 року, а також обставин, за яких працівниками поліції висувалися законні вимоги до потерпілого ОСОБА_3, факту його відмови виконувати їх.

Також суд звертає увагу, що скасування постанови, винесеної поліцейським патрульної поліції ОСОБА_1, в межах своїх повноважень, на підставах та у спосіб передбачений законом, якою ОСОБА_3 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП, не є тотожним із застосуванням кримінальної відповідальності за вчинення дій ОСОБА_1, які передбачені у ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки не свідчить про те, що відомості, які були внесені до протоколу про адміністративне правопорушення серія АА 050408 від 13.09.2016 року є завідомо неправдивими.

Встановлення недостовірності відомостей, внесених до протоколу, без дослідження та аналізу всім матеріалів кримінального провадження, виключно на підставі скасування постанови працівника правоохоронного органу, винесеної за результатами розгляду матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності, є неприпустимим, оскільки не відповідає завданням кримінального судочинства та однозначно свідчить про порушення прав обвинуваченого.

Тому, в будь-якому разі закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення в зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення не може автоматично тягнути за собою наслідок у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності особи, що складала даний протокол, оскільки кінцеве рішення про винуватість чи невинуватість особи приймає суд.

Так, як зазначалося вище, внесення у офіційні документи неправдивих відомостей передбачає внесення даних, що не відповідають дійсності повністю або частково. Разом з тим, стороною обвинувачення не надано доказів того, що відомості з приводу того, ОСОБА_3 13.09.2016 року о 16:16 год. перебував у громадському місці, на зупинці громадського транспорту "Широка" («Вигон») по вул. Широка, 4, у п'яному вигляді: а саме: стійкий запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, незв'язна мова, що ображає людську гідність і громадську мораль, були завідомо неправдивими, тобто такими, що не відповідають дійсності.

Як випливає із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серія АА 050408 від 13.09.2016 року за ч. 1 ст. 178 КУпАП, копія якого міститься в матеріалах кримінального провадження, даний протокол був складений ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_3, оскільки останній, на думку особи, що його складала, вчинив адміністративне правопорушення, яке полягало у тому, що ОСОБА_3 перебував у громадському місці у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

В ході судового розгляду встановлено, що працівники патрульної поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_1, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, перебуваючи на патрулюванні у м. Борисполі з метою забезпечення публічної безпеки та порядку. Під вказаного патрулювання, в ході спілкування із громадянином ОСОБА_3, в останніх виникли обґрунтовані підозри, що в діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, а саме поява останнього в громадському місці у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, що підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, аналіз яких наведено вище у мотивувальній частині вироку.

Так, відповідно до вимог чинного законодавства саме до компетенції органів поліції віднесено право на проведення перевірки та прийняття рішення про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення,

Суд звертає увагу, що належним доказом перебування особи в стані алкогольного сп'яніння, є або роздруківки результатів перевірки на стан сп'яніння за допомогою технічного приладу "Драгер" або висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В той же час, в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння. Тому, з цього приводу суд зазначає, що при проведенні перевірки та складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 178 КУпАП, ОСОБА_1 не міг примусити ОСОБА_3, оскільки такі б дії останнього суперечили вимогам чинного законодавства, в яких закріплені повноваження працівників правоохоронних органів, а тому ОСОБА_1 не мав можливості однозначно встановити чи знаходився ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння, чи ні, оскільки належні докази на підтвердження цього факту були відсутні і останній, у даному випадку, не мав процесуальної можливості їх отримати у встановленому законом порядку.

Також, суд звертає увагу, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що 13.09.2016 року о 16:16 год. ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння не перебував, стороною обвинувачення надано до суду не було, а тому суд вважає їх такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях.

У цьому зв'язку, суд також враховує те, що всі сумніви трактуються лише на користь обвинуваченого.

Ці обставини в свою чергу свідчать про те, що відомості викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серія АА 050408 від 13.09.2016 року за ч. 1 ст. 178 КУпАП, з приводу того, що ОСОБА_3 перебував у п'яному стані, однозначно не можуть бути недостовірними, оскільки доказів на підтвердження того факту, що вони не відповідають дійсності стороною обвинувачення надано не було, в той же час, як було встановлено в ході судового розгляду, у ОСОБА_1 були дійсно обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_3 перебуває у п'яному вигляді, що підтверджується відеозаписами із нагрудних камер поліцейських, а також показань обвинувачених.

Також, слід зазначити, що як вбачається із диспозиції ч. 1 ст. 178 КУпАП, відповідальність за вказаною статтею, серед іншого наступає за появу в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

Так, відповідно до ст. 1 ЗУ "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.

Виходячи із розуміння поняття громадського місця, судом встановлено, що перебування ОСОБА_3 в м. Бориспіль по вул. Широка, 4, поряд із магазином "Вигон", вже підтверджує факт того, що останній перебував в громадському місці, що в свою чергу свідчить про наявність однієї із обов'язкових ознак, правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, місце його скоєння.

Таким чином, оскільки відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 178 КУпАП настає у разі появи особи у п'яному вигляді у будь-якому громадському, без його конкретизації, то зазначення ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення серія АА 050408 від 13.09.2016 року відомостей, в частині того, що ОСОБА_3 перебував у громадському місці, що являється однією із обов'язкових ознак даного правопорушення, вже спростовує твердження сторони обвинувачення, що з приводу того, що останнім будо внесено завідомо неправдиві відомості, що до місця скоєння правопорушення - громадське місце.

При цьому, як вбачається із показань обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказане місце являлося саме зупинкою громадського транспорту "Вигон", у зв'язку з чим і було зазначено ОСОБА_1 у протоколі вказані відомості.

Дані показання обвинувачених повністю узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_4, яка в ході її допиту підтвердила, що поряд із магазином "Вигон", яка працювала у вказаному магазині продавцем, дійсно знаходиться зупинка громадського транспорту, де зупиняється маршрутне таксі № 24, а також показаннями свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які в ході свого допиту, під час надання вільних показань, зазначали, що там знаходилася зупинка громадського транспорту, зокрема вказували, що працівники поліції посадили ОСОБА_3 на лавку, що знаходиться на зупинці громадського транспорту, а також із даними, які містяться у висновку службового розслідування, в ході, якого встановлено, що ОСОБА_3 перебував на зупинці громадського транспорту, а тому суд вважає їх такими, що відповідають дійсності.

Крім того, суд звертає увагу, що на законодавчому рівні не закріплено визначення поняття "зупинка громадського транспорту". Виходячи із загального визначення зупинка громадського транспорту - це спеціально відведене громадське місце, призначене для посадки /висадки пасажирів рейсового наземного громадського транспорту (автобус, тролейбус, трамвай, маршрутне таксі).

При цьому, згідно п. 24, п. 26 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою КМУ від 18 лютого 1997 року № 176, місцями зупинки автобуса, який здійснює перевезення у режимі маршрутного таксі, визначаються кінцеві пункти маршруту. Посадка та висадка пасажирів з автобуса проводиться на їх вимогу у місцях зупинки громадського транспорту, а також в інших місцях з обов'язковим дотриманням Правил дорожнього руху. Місця зупинки на міських і приміських маршрутах із значним пасажиропотоком обладнуються автопавільйонами, навісами.

Тобто з даного слідує, що відсутність дорожнього знаку "Пункт зупинки автобуса", не свідчить про те, що місце не являється зупинкою громадського транспорту, оскільки такий транспорт все ж таки там зупиняється, а саме побудова обладнана приладдям, що зазвичай використовується на зупинках (вбачається з відео та фото місця події, що досліджені судом).

Крім того, суд звертає увагу, що дорожній знак "Зупинка громадського транспорту" взагалі відсутній у ПДР України, а тому показання потерпілого і свідків, у частині, що місце події не обладнано вказаним дорожнім знаком, суд оцінює критично та не приймає до уваги.

Отже, виходячи із загального визначення поняття зупинка громадського транспорту, вищезазначених норм законодавства, показань свідків, обвинувачених, а також із досліджених відеозаписів, з яких вбачається, що місце поряд із магазином "Вигон" обладнане навісом та лавочкою, тобто призначене для посадки/висадки пасажирів, суд приходить до висновку, що місце, де перебував ОСОБА_3 являється саме зупинкою громадського транспорту.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що викладені відомості у протоколі про адміністративне правопорушення серія АА 050408 від 13.09.2016 року, в частині зазначення місця вчинення адміністративного правопорушення не можуть бути недостовірними, як про це зазначає сторона обвинувачення, оскільки вони повністю відповідають дійсності та обставинам події. Це в свою чергу додатково свідчить про те, що ОСОБА_1 не вносив до протоколу про адміністративне правопорушення завідомо неправдиві відомості, а вказував у ньому відомості, які були встановленні в ході перевірки адміністративних матеріалів та безпосередньо ним сприймались при складенні протоколу.

Також, як зазначалося вище, під час перегляду відеозаписів із нагрудних камер поліцейських, а також зроблених на мобільний телефон потерпілого, встановлено, що поведінка ОСОБА_3 була некоректною, протиправною, провокуючою, яка явно не відповідала загальновизнаним правилам поведінки в суспільстві. Це також підтверджується і даними, що містяться у висновку службового розслідування. Тому така поведінка потерпілого, а також те, що в останнього, працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, що на думку суду, могло вказувати на те, що в діях ОСОБА_3 вбачалися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП.

При цьому під час допиту у судовому засіданні обвинувачені зазначили, що на їхню думку, ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП, оскільки в останній перебував у громадському місці, на зупинці громадського транспорту, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а його поведінка була такою, що ображає людську гідність і громадську мораль, у зв'язку з чим відносно останнього і було складено протокол про адміністративне правопорушення серія АА 050408 від 13.09.2016 року, за результатами розгляду якого було винесено постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Разом з тим стороною обвинувачення дані покази обвинувачених не спростовано, а навпаки в ході розгляду кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 діяв у межах наданих йому повноважень, та виявивши, що ОСОБА_3 було вчинено дії, які мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, за результатами проведеної перевірки, останнім і було складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення, що в свою чергу свідчить про те, що вони є такими, що відповідали дійсності на момент його складення.

Так, аналізуючи вищезазначені докази, суд приходить до висновку, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серія АА 050408 від 13.09.2016 року ОСОБА_1 відомості не можуть бути завідомо неправдивими, оскільки працівником патрульної поліції у протоколі було зазначено відомості, які відповідали дійсним обставин події, що сприймалися особисто обвинуваченим. Скасування ж постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, зважаючи на відсутність ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, не може бути підставою для такого висновку, оскільки така інформація завідомо неправдивою не визнана, а під час судового розгляду доказів цьому обвинуваченням - не надано.

Виходячи із вищезазначеного, суд не вбачає в діях обвинуваченого ОСОБА_1 ознак внесення до протоколу завідомо неправдивих відомостей, оскільки він був складений останнім, на підставі реальних подій. При цьому в протоколі зазначено лише факти, які були встановлені в ході перевірки адміністративних матеріалів, що підтверджується його показаннями, показаннями обвинуваченого ОСОБА_2, а також дослідженими доказами в сукупності.

Таким чином, вищезазначеними доказами повністю спростовуються твердження сторони обвинувачення, що ОСОБА_1 вніс до офіційного документу - протоколу про адміністративне правопорушення серія АА 050408 від 13.09.2016 року, завідомо неправдиві відомості про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_3 вказане правопорушення не вчиняв. Це в свою чергу вказує на те, що в діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона, інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Крім того, стороною обвинувачення при формулюванні обвинуваченні ОСОБА_1 зазначено про вчинення ним службового підроблення, а саме: внесення до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей.

На підтвердження наявності в обвинуваченого мотиву вчинення правопорушення, викладеного в обвинуваченні, а саме з метою надання своїм незаконним діям та діям інспектора ОСОБА_2, виду законності, стороною обвинувачення не надано жодного переконливого доказу, які дали суду підстави для категоричного висновку про вчинення ОСОБА_1 цього злочину. Навпаки в ході судового розгляду встановлено, що і ОСОБА_1, і ОСОБА_2 діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Так, як свідчить зміст пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч.1 ст.366 КК України, він достовірно знав про те, що ОСОБА_3 не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, однак вніс до офіційного документу - протоколу про адміністративне правопорушення серія АА 050408, завідомо неправдиві відомості про вчинення ОСОБА_3 даного адміністративного правопорушення.

Однак ці обставини, які сторона обвинувачення вважала доведеними, жодними належними та допустимими доказами в судовому засіданні не підтверджені та спростовуються, дослідженими в ході судового розгляду доказами. Тому ці обставини є лише припущенням обвинувачення і нічим об'єктивно не підтверджені та не свідчать про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Таким чином, оскільки відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 366 КК України настає виключно у разі внесення службовою особою неправдивих відомостей до офіційного документу, наявність умислу щодо допущення порушення є обов'язковою умовою притягнення службових осіб до кримінальної відповідальності.

В той же час, обвинувачений ОСОБА_1, в ході судового розгляду показав, що поведінку і дії ОСОБА_3 він розцінював як вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП. Аналогічні показання були надані і обвинуваченим ОСОБА_2 Тому, з урахуванням оцінених в порядку ст. 89 КПК України доказів, на думку суду, у ОСОБА_1 не було умислу на внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу.

Отже, сукупність досліджених та перевірених судом доказів, з урахуванням положень статті 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, свідчить про те, що викладення у протоколі про адміністративне правопорушення працівником поліції обставин вчинення адміністративного правопорушення, які сприймалися ним особисто, за результатами проведеної перевірки матеріалів, в межах наданих йому повноважень, не було наслідком його умислу, тобто останній не усвідомлював, що такі відомості не відповідають дійсності (внаслідок відсутності доказів), а тому в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України.

Таким чином, оцінивши дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає, що в даному кримінальному провадженні також відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року в справі "Кобець проти України" суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. За відсутності таких ознак не можна констатувати, що вину доведено поза розумним сумнівом.

Так, як свідчить зміст пред'явленого ОСОБА_2 та ОСОБА_1, обвинувачення за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, останні усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, будучи службовими особами, які постійно здійснювали функції представника органу державної влади - працівника правоохоронного органу, здійснюючи патрулювання у м. Борисполі по вул. Широка, 4, 13.09.2016 року близько 16:00 год., діючи узгоджено, підтримуючи дії один одного, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, перевищуючи свої владні повноваження, в порушення вимог ч. 1 ст. 260 КУпАП, повідомили ОСОБА_3 про те, що його затримано з метою припинення правопорушення та висунули вимогу прослідувати з ними до відділу поліції для складання відповідного протоколу, та продовжуючи свої злочинні дії, вчинили дії, що явно виходили за межі наданих їм прав та повноважень, передбачений ч. 1 ст. 44, п. 3 ч. 4 ст. 42, підп. "б" п. 1 ч. 3 ст. 45 ЗУ "Про Національну поліцію", застосували до потерпілого ОСОБА_3 фізичне насильство та спецзасіб - кайданки, внаслідок чого ОСОБА_3 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Крім того, як свідчить зміст пред'явленого ОСОБА_1, обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України, останній, з метою надання своїм незаконним діям та діям інспектора роти № 4 батальйону УПП у м. Борисполі ДПП ОСОБА_2, виду законності, діючи умисно, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, вніс до офіційного документу - протоколу про вчинення адміністративного правопорушення серія АА 050408 від 13.09.2016 року завідомо неправдиві відомості про вчинення ОСОБА_3 даного адміністративного правопорушення.

Однак ці обставини, які сторона обвинувачення вважала доведеними, жодними належними та допустимими доказами в судовому засіданні не підтверджені та спростовуються дослідженими безпосередньо, в ході судового розгляду, доказами.

З огляду на викладене, в ході судового розгляду за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий учасниками судового розгляду з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, а ОСОБА_1 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів тому на доведення у вчиненні інкримінованих їм злочинів, стороною обвинувачення не надано, а тому ці обставини є лише припущенням обвинувачення та не свідчать про доведеність вини обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

При цьому, в ході судового розгляду, навпаки, встановлено, що вчинені працівниками правоохоронного органу - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в даній обстановці, дії, не виходили за межі тих прав і повноважень, які надані їм за службою.

Таким чином, встановлено, що стороною обвинувачення не було доведено поза розумними сумнівами, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_2 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, а в діянні обвинуваченого ОСОБА_1 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України, тому всі сумніви щодо доведеності винуватості обвинувачених слід тлумачити на їх користь.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що в діях обвинуваченого ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, а в діях обвинуваченого ОСОБА_1 відсутній склад злочинів, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України, саме об'єктивна та суб'єктивна сторони даних складів злочину. З огляду на викладене, дотримуючись меж висунутого обвинувачення, суд вважає, що ОСОБА_2 підлягає визнанню невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправданню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діянні складу даного кримінального правопорушення, а ОСОБА_1 підлягає визнанню невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправданню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діянні складу даного кримінального правопорушення.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України. Процесуальних витрат судомне встановлено, про їх наявність сторона обвинувачення в ході судового розгляду не повідомила суд також.

Керуючись ст. ст. 100, 129, 318, 322, 337, 342-353, 358, 363-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, п. 3 ч. 1 ст. 373, ст. ст. 374-376 КПК України, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, та виправдати у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу злочину.

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдати у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу злочинів.

Речові докази в кримінальному провадженні, після набрання вироком суду законної сили: копії матеріалів адміністративної справи Бориспільського міськрайонного суду Київської області № 359/8021/16-а (провадження № 2-а/359/395/2016) на 94 аркушах; оптичний диск DVD-R, DR5FA1-00547 (9КІ305045315Е09), на якому міститься відеозапис "--;8F8O 8;8 -CA-@0 2-B 2 G5- 2--@-A. --153A ---"; оптичний диск DVD-R, DR5FA1-00547, наданий до слідчого управління прокуратури Київської області потерпілим ОСОБА_3, із заявою від 14.09.2016 року, на якому міститься 3 відеозаписи: "video-0-02-01-3с…", "video-0-02-01-6b…", "video-0-02-01-04…"; оптичний диск DVD-R PHILIPS, C004-0302-3287, з написом ОСОБА_1 1-4, на якому містяться 4 окремих відеозаписи під № 1, № 2, № 3, № 4; оптичний диск DVD-R PHILIPS, C004-0302-3287, з написом ОСОБА_1 5-8, на якому містяться 4 окремих відеозаписи під № 5, № 6, № 7, № 8; оптичний диск DVD-R PHILIPS, C004-0302-3287, з написом ОСОБА_1 9-10, на якому містяться 2 окремих відеозаписи під № 9, № 10; оптичний диск DVD-R PHILIPS, C004-0302-3287, з написом ОСОБА_2 1-4, на якому містяться 4 окремих відеозаписи під № 1, № 2, № 3, № 4; оптичний диск DVD-R PHILIPS, C004-0302-3287, з написом ОСОБА_2 5-8, на якому містяться 4 окремих відеозаписи під № 5, № 6, № 7, № 8; постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Муранової-Лесів від 21.12.2016 року на 5 аркушах; другий примірник постанови АА № 218334 по справі про адміністративне правопорушення на 1 аркуші; протокол серії АА № 050408 від 13.09.2016 року про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП на 1 аркуші; медична картка стаціонарного хворого ОСОБА_3 № 9534/218/1382 на 36 аркушах; рентгенівські зніми ОСОБА_3 (4 знімки); медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_3 (номер відсутній) на 30 аркушах, - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя С.М.Вознюк