Ухвала суду № 86279252, 11.12.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

11 грудня 2019 року Справа № 915/2382/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області

у складі судді Давченко Т.М.

розглянувши заяву державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 75)”,

вул. Молодіжна, 33, с. Водяне, Широківський район, Дніпропетровська область, 53734,

про видачу судового наказу

про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Золотий Колос”,

вул. Молодіжна, 3, с. Павлівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57313,

грошових коштів у загальній сумі 8378 грн. 77 коп.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство “Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 75)” звернулося з заявою від 04.12.2019 № 75/4-224 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) науково-виробничого підприємства “Золотий Колос” грошових коштів у загальній сумі 8378 грн. 77 коп., із яких: 7131 грн. 39 коп. – основний борг; 1126 грн. 28 коп. – пеня; 100 грн. – 3 % річних; 21 грн. 10 коп. ? інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання ТОВ науково-виробничим підприємством “Золотий Колос” грошових зобов?язань за укладеним з заявником договором від 06.03.2019 № Г-26 надання послуг, а саме, зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати договірних послуг, наданих заявником у травні-липня 2019 року, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку заявником нараховано пеню, в порядку п. 6.2 договору, та здійснено нарахування у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Заявник також просить про стягнення з ТОВ науково-виробниче підприємство “Золотий Колос” грошових коштів на відшкодування витрат з оплати даної заяви судовим збором та витрат з отримання професійної правничої допомоги.

Дана заява в частині вимог про стягнення з ТОВ науково-виробничого підприємства “Золотий Колос” пені не підлягає задоволенню у зв?язку з таким.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.1 ст.148 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання.

З аналізу указаних норм законодавства слідує, що пеня за своєю правовою природою є не грошовою заборгованістю за договором, а видом штрафних санкцій, яку сторона сплачує у разі невиконання/неналежного виконання свого грошового зобов?язання.

Отже, заявлена Державним підприємством “Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 75)” до стягнення з ТОВ науково-виробничого підприємства “Золотий Колос” пеня за своєю правовою природою не є грошовою заборгованістю, що виникла на підставі договору, а тому за такою вимогою не може бути виданий судовий наказ.

Вимогу Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 75)” про стягнення з ТОВ науково-виробниче підприємство “Золотий Колос” грошових коштів на відшкодування витрат з отримання професійної правничої допомоги суд також вважає не підлягаючою задоволенню, виходячи з наступного.

Так, нормами процесуального законодавства не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з наступного.

Статтею 123 ГПК України установлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.

До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов?язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов?язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною першою ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв?язку із розглядом справи.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими, згідно приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України, є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У свою чергу, згідно приписів ст. 150 ГПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім?я (прізвище, ім?я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім?я (прізвище, ім?я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред?явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, розділ ІІ ГПК України “Наказне провадження” не передбачає подання будь-якої заяви по суті спору, що унеможливлює подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Стаття 126 ГПК України визначає, що витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов?язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина 1 ст. 13 ГПК України визначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Разом із тим, порядок здійснення судочинства у наказному провадженні не передбачає можливість боржника доводити неспівмірність витрат, про стягнення яких просить заявником, що суперечить приписам ч. 1 ст. 13 ГПК України.

Також, частина 4 ст. 129 ГПК України визначає, що інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Системний аналіз наведених приписів господарського процесуального законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при здійсненні судочинства у наказному провадженні не передбачається розподіл між сторонами будь-яких судових витрат, окрім судового збору, зокрема, і витрат на правничу допомогу.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов?язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу (ч.ч. 2, 3 ст.152 ГПК України).

Суд роз?яснює, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 3-6 ч. 1 ст. 152 ГПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст.153 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 148, 150, 152-153, 234 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити державному підприємству “Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 75)” у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Золотий Колос” пені в сумі 1126 грн. 28 коп. та витрат на отримання професійної правничої допомоги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня постановлення ухвали.

Суддя Т.М.Давченко