Рішення № 86272321, 04.12.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2019 Справа №607/13823/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Хамелко О.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Лучко Романа Михайловича,

представника відповідача акціонерного товариства «Кредобанк» – адвоката Кметика Віталія Ярославовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк» про стягнення безпідставно отриманих коштів,–

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред`явила до суду позов до відповідача Акціонерного товариства «Кредобанк», у якому просить стягнути із відповідача АТ «Кредобанк» на її користь безпідставно отримані грошові кошти у сумі 6950 гривень. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28 липня 2005 року між нею відповідачем укладено кредитний договір №155/2005, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати у власність Позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених Договором, а Позичальник, в свою чергу, зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти. Банком видано Позичальнику кредит в сумі 25000 доларів США зі строком повернення - до 30 червня 2020 року на придбання жилого приміщення. Пунктом 3.2. Кредитного договору визначено, що за користування кредитом Позичальник сплачує Банку 12% річних. Проценти за користування кредитом нараховуються по методу «факт/360» та сплачуються щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховано проценти. Згідно з п. 4.1. Кредитного договору Позичальник зобов`язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені п. 2.1. Договору щомісячно, рівними частинами по 140 доларів США не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 лютого 2019 року у справі №607/4784/17, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 травня 2019 року встановлено, що Банком приймалася від ОСОБА_1 комісія за адміністрування кредиту в розмір 50 гривень щомісячно, за нікчемною умовою договору, і за відсутності правових підстав, всупереч Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту; комісія сплачувалася ОСОБА_1 на рахунки ПАТ «Кредобанк» за відсутності правових підстав. Позивач зазначає, що у зв`язку із безпідставним нарахуванням банком комісії, за період з 26 липня 2005 року по 31 грудня 2017 року нею ( ОСОБА_1 ) на користь АТ «Кредобанк» без достатньої правової підстави сплачено комісію у загальній сумі 6950 гривень, з яких: 500 гривень в 2017 році, 600 гривень в 2016 році, 300 гривень в 2015 році, 600 гривень в 2014 році, 550 гривень в 2013 році, 600 гривень в 2012 році, 650 гривень в 2011 році, 550 гривень в 2010 році, 600 гривень в 2009 році, 650 гривень в 2008 році, 550 гривень в 2007 році, 550 гривень в році, 250 гривень в 2005 році. Також вказує, що фактично сплата щомісячного платежу Позичальником відбувалася шляхом повідомлення йому у відділенні Банку працівниками останнього суми грошових коштів, які слід внести на власний рахунок та, відповідно, Позичальник не був проінформований про ту обставину, що він сплачує комісію, якої в умовах Кредитного договору немає. З цих підстав позивач вказує, що нарахування комісії відбувалося Банком без будь-якої правової підстави, як і кошти, що сплачувалися Позичальником в цій частині безпідставно зараховувалися Банком в рахунок неіснуючої комісії. За наведених обставин просить стягнути з відповідача безпідставно сплачені нею грошові кошти в рахунок сплати комісії у сумі 6950 гривень.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 червня 2019 року провадження у зазначеній справі було відкрито, та справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Від відповідача Акціонерного товариства «Кредобанк» надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог покликаючись на безпідставність позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву вказує, що пунктом 3.9. укладеного між сторонами Кредитного договору №155/2005 передбачено, що позичальник на виконання своїх зобов`язань по поверненню кредиту, сплати процентів, неустойки, комісії перераховує та/або вносить готівкою кошти на рахунок Банку № НОМЕР_1 . Згідно із п. 4.9. Кредитного договору, Банк у випадках, передбачених п. 2.9. цього Договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим Договором, про що письмово повідомляє Позичальника. Позичальник зобов`язаний протягом 5 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Банку (п. 4.9.), достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим Договором. Однак, позивачем не вказано про те, що п. 9.5. Кредитного договору визначено, що шляхом підписання цього Договору Позичальник підтверджує, що ознайомився з діючими тарифами Банку. Таким чином Позивач, був ознайомлений із тарифами Банку, що введені в дію, та підтверджені рішенням Правління №2002/16 від 25.07.2005 року. При цьому, комісію за адміністрування кредиту ПАТ «КРЕДОБАНК» почав нараховувати тільки з вересня 2010 року, оскільки з 01 березня 2010 року було введено в дію нову редакцію тарифів, затверджених рішенням Правління №2002/16 від 25.07.2002 року з якими ознайомлений Позичальник. Відповідно до п. 14 «Обслуговування старих кредитних договорів, що були видані до 01 серпня 2006 року» Розділу 6.1. «Іпотечні кредити», встановлено, що комісія у розмірі 50 гривень сплачується Клієнтом щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Таким чином, обов`язок сплати комісії за адміністрування кредиту чітко значений Тарифами Банку та умовами Кредитного договору, зокрема: п. 3.9., 4.10., 9.5. Кредитного договору. За вказаних обставин просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує на безпідставність тверджень представника відповідача АТ «Кредобанк», викладених у відзиві на позов, покликаючись на те, що Умовами кредитного договору (п.п. 2.1., 2.2., 3.2., 4.1., 5.1.) визначено зобов`язання Позичальника повернути тіло кредиту, проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку у встановлених випадках.

При цьому, жодних зобов`язань зі сплати комісії Кредитним договором не визначено, у зв`язку з чим позивач вважає недоречним посилання позивача на п. 3.9. Кредитного договору, яким врегульовано не виникнення зобов`язання зі сплати по поверненню кредиту, сплати процентів, неустойки, комісії, а порядок виконання відповідних зобов`язань (шляхом перерахування та/або внесення готівкою на рахунок в Банку № НОМЕР_1 ). При цьому, підстави виникнення відповідних зобов`язань зазначені в інших положеннях Кредитного договору. Крім цього, позивач вказує на безпідставність посилання відповідача на пункт 9.5 кредитного договору, оскільки жодних правових наслідків у вигляді виникнення зобов`язання зі сплати комі підставі даного пункту Кредитного договору не передбачено, сторонами не погоджено розмір відповідного зобов`язання, підставу його виникнення, строк сплати зобов`язання тощо. Також позивач вказує на неправомірність дій банку щодо встановлення у березні 2010 року обов`язку зі сплати комісії через п`ять років після укладення кредитного договору. Також вказує, що на момент укладення кредитного договору її ( ОСОБА_1 ) як Позичальника не було ознайомлено з жодними Тарифами. З цих підстав вважає, що нарахування комісії відбувалося Банком без будь-якої правової підстави, а тому кошти, що сплачувалися Позичальником безпідставно зараховувалися Банком в рахунок неіснуючої комісії.

23 жовтня 2019 року представник відповідача Акціонерного товариства «Кредобанк» - Кметик В.Я. подав до суду заяву про застосування строків позовної давності, у якій вказує, що ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною вище позовною заявою з пропущенням строку позовної давності, а зазначені позивачем ОСОБА_1 обставини щодо обізнаності про порушення її права лише з ухваленням 21 лютого 2019 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області рішення у справі №607/4784/17 не відповідають дійсності. Зокрема, 18 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «КРЕДОБАНК» із Запереченнями від 14 серпня 2015 року, на досудову вимогу, вих. №155/2005/1 від 26 червня 2015 року, яку вона отримала 15 липня 2015 року. У своїх запереченнях від 14.08.2015 року, ОСОБА_1 зазначає про те, що за період користування кредитом нею оплачено Банку: тіло кредиту у розмірі 16,3 тисяч дол. США відсотки по кредиту - біля 20,2 тисяч доларів США, комісії - 12,6 тисяч гривень одноразової, та щомісячної - 6,0 тисяч гривень. З огляду на вказані обставини, представник відповідача вважає, що з моменту коли Позивач дізналася (або могла дізнатися) про порушення свого права, до моменту звернення до суду із позовною заявою минуло більше 3-х років. З цих підстав просили застосувати позовну давність тривалістю три роки та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Лучко Р.М. подав до суду заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, у якій вказує, що строки сплати комісії за адміністрування кредиту та плати за управління кредитом, а також строки повернення безпідставно сплаченої позивачем комісії сторонами в договорі не визначено, а тому обов`язок негайного виконання зобов`язання з повернення безпідставно сплаченої комісії не випливає з умов кредитного договору чи актів цивільного законодавства, а відтак й прострочення боржника в зобов`язанні - АТ «Кредобанк» не наступило до моменту пред`явлення позивачем зустрічної позовної заяви у цивільній справі №607/4784/17. Виключно після надання позивачу правової допомоги в процесі розгляду справи №607/4784/17 позивач ОСОБА_1 дізналася про безпідставність сплати нею щомісячної комісії в розмірі 50 гривень у місяць, а всього за час дії кредитного договору 6950 гривень та, як наслідок: з травня 2017 року припинила подальші платежі комісії та 17 жовтня 2017 подала до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області зустрічну позовну заяву про зобов`язання АТ «Кредобанк» здійснити зарахування безпідставно сплаченої комісії за кредитним договором №155/2005 від 28 липня 2005 року в порядку черговості погаше заборгованості за кредитним договором, а саме: на погашення заборгованості за строковим тілом кредиту на наступні місяці.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Лучко Р.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Кредобанк» - адвокат Кметик В.Я. у судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Судом установлено:

28 липня 2005 року між ВАТ Кредобанк, правонаступником якого за правами та обов`язками є АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №155/2005 за умовами якого Банк зобов`язався надати у власність ОСОБА_1 грошові кошти на умовах зворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов`язався використати кредит на цілі, визначені кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених договором.

Відповідно п. 2.1., 2.2. Договору банк видає позичальнику кредит у сумі 25000 доларів США на строк до 30 червня 2020 року. Кредит видається на придбання жилого приміщення згідно договору купівлі-продажу квартири, укладеного між позичальником і громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

У пункті 4.1. Договору сторони погодили, що повернення суми кредиту здійснюється щомісячно разом із нарахованими рівними сумами по 140 доларів США.

Пунктом 3.2. Договору передбачений обов`язок позичальника здійснювати плату за користування кредитними коштами з розрахунку 12% річних.

Згідно п. 4.9. Кредитного договору Банку, у випадках, передбачених п.2.9. договору, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за Договором, про що повідомляє позичальника.

Право нарахування комісії Банк обґрунтовує змістом п.3.9, 4.9, 4.10 та 9.5 (ознайомлення з діючими тарифами банку) кредитного договору, котрими згадується зобов`язання та сплата позичальником, у тому числі комісії та інших платежів.

В обґрунтування своїх заперечень проти пред`явлених позивачем позовних вимог, які викладені у відзиві на позов, представник відповідача АТ «Кредобанк» покликається на пункт 9.5. кредитного договору №155/2005 від 28 липня 2005 року, яким передбачено, що шляхом підписання цього договору Позичальник підтверджує, що ознайомився з діючими тарифами Банку.

Із наданого Банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором вбачається, що комісію за адміністрування кредиту АТ «Кредобанк» почало нараховувати з вересня 2010 року.

Як стверджує представник відповідача нарахування комісії за адміністрування кредиту пов`язано з введенням з 01 березня 2010 року в дію нової редакції тарифів, затверджених рішенням Правління №2002/16 від 25.07.2002 року.

Відповідно до наявних копій квитанцій позивачем ОСОБА_1 сплачена комісія за адміністрування кредиту у розмірі по 50 гривень, щомісячно , на загальну суму 6950 гривень, що відповідачем не оспорювалось.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №155/2005 від 28.07.2005 року в сумі 3 815 доларів США та відмовлено у зустрічному позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про зобов`язання ПАТ Кредобанк зарахувати 6600 гривень сплаченої комісії і рахунок погашення боргу за строковим тілом кредиту за наступні місяці.

Вказаним рішенням суду установлено, що Банком приймалася від ОСОБА_1 комісія за адміністрування кредиту в розмір 50 гривень щомісячно, за нікчемною умовою договору, за відсутності правових підстав, всупереч Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно з ч.3 ст. 1054 ЦК України, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Конституційний Суд України в рішенні від 10.11.2011 року №15-рп/2011 зазначив, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем і позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як до, так і виконання цього договору.

Укладений між сторонами спору договір кредиту передбачає надання коштів ОСОБА_1 на споживчі цілі, а тому підпадає під регулювання Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до положень абзацу 2 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, (у редакції чинній на 01.03.2010 року – станом на дату введення в дію постанови правління ПАТ «Кредобанк» нової редакції тарифів, в тому числі нарахування комісії за адміністрування кредиту), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Відтак, комісія за адміністрування кредиту в розмір 50 гривень щомісячно приймалася Банком від ОСОБА_1 за нікчемною умовою договору, і за відсутності правових підстав, всупереч Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Таким чином, комісія сплачувалася ОСОБА_1 на рахунки АТ «Кредобанк» без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

У відповідності до ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За вказаних обставин грошові кошти в якості комісії за адміністрування кредиту у розмірі 6950 гривень, які сплачені позивачем без достатньої правової підстави підлягають стягненню із відповідача АТ «Кредобанк» на користь позивача.

При цьому, суд вважає неспроможними твердження представника відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності на звернення до суду із вказаними вимогами.

Позовною давністю відповідно до приписів ст. 256 ЦК України є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю в три роки (ст. 257 ЦК України) та перебіг строку позовної давності починається, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 статті 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як убачається із наявних у матеріалах цивільної справи квитанції, позивач ОСОБА_1 здійснювала платежі за спірним договором, зокрема остання проплата на суму 100 гривень здійснена 15 травня 2017 року, що стверджується копією квитанції №27366511 виданою 15 травня 2017 року Відділенням ПАТ «Кредобанк».

При цьому відсутність правових підстав для сплати комісії у розмірі 50 гривень щомісячно встановлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 лютого 2019 року при розгляді цивільної справи №607/4784/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про зобов`язання вчинити дії. Із вказаним позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів позивач звернулась до суду 07 червня 2019 року. Відтак, даний позов пред`явлено позивачем в межах строку позовної давності.

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 81, 89, 110, 133, 141, 259, 265, 268, 273, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк» про стягнення безпідставно отриманих коштів – задоволити.

Стягнути із Акціонерного товариства «Кредобанк» ( вулиця Сахарова, 78, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 09807862 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) - 6950 (шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят ) гривень безпідставно отриманих грошових коштів.

Стягнути із Акціонерного товариства «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 768,40 гривень сплаченого судового збору .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення 10 грудня 2019 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 0 ;

Відповідач: акціонерне товариство «Кредобанк» – місцезнаходження: м. вулиця Сахарова,78, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 09807862 .

Головуючий суддяЛ. М. Сливка