Рішення № 86270055, 09.12.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2269/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Собчук Є.В.,

за участю:

представника позивача - Віштала Д.А.,

представника відповідача - Нівакшонової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "A&S Мастер" до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA508000/2019/000090/2 від 16.10.2019 р.,

встановив:

Приватне підприємство "A&S Мастер" (далі - позивач) звернулося з позовною заявою до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 16.10.2019 р. № UA508000/2019/000090/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно ст.ст.49, 51, 52, 53, 54 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Метод визначення митної вартості за ціною договору є пріоритетним, а тому при контролі правильності визначення митної вартості товарів перш за все митним органом мають бути здійснені всі передбачені законом заходи для застосування основного методу. За наявності сумнівів щодо повноти відомостей та документів, що подані декларантом для підтвердження митної вартості, митний орган має витребувати необхідні додаткові документи та вжити інші заходи для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем митному органу надано всі необхідні документи, передбачені ст.53 МК України, а саме ті, які ідентифікують оцінювані товари та містять достовірні дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів, яка підлягає сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 МК України. Тому відповідачем необґрунтовано відмовлено в застосуванні першого методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту).

Ухвалою від 31.10.2019 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

У встановлений суддею строк позивач усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 14.11.2019 р. у справі відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання на 09.12.2019 р. на 13:00 год.

05.12.2019 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що декларантом обрано основний метод визначення митої вартості товарів - за ціною товару щодо товарів, які імпортуються. Відповідно до вимог ч.4 ст.58 МК України під митною вартістю товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту розуміється ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. Перевіркою поданих документів виявлені розбіжності, які не давали змогу встановити реальну митну вартість товарів за ціною договору. Позивач не спростував додатково наданими документами сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів. Враховуючи наведене, дії митного органу є правомірними та відповідають вимогам законодавства, а тому відсутні підстави для скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з вказаних у позовній заяві підстав.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.03.2018 р. між позивачем (Покупець) та HAINING YICHENG HARDWARE CO.LTD (Продавець) укладено контракт № СН-UA-18/03/27 на продажу товару "меблева фурнітура, шурупи в номенклатурі, кількості та за ціною, згідно супровідних документів" на умовах FOB SHANGHAI відповідно до Міжнародних правил Інкотермс 2010.

На умовах, визначених контрактом, та на підставі супроводжувальних документів Продавець (HAINING YICHENG HARDWARE CO.LTD) здійснив поставку на адресу Покупця (ПП "A&S Мастер") товарів - вироби з різьбою, з чорних металів: шурупи меблеві.

15.10.2019 р. декларантом, з метою розмитнення товарів, що прибули на митну територію України, до сектору митного оформлення митного поста "Херсон-центральний" Митниці ДФС у Херсонській області, Автономної Республіки Крим та м.Севастополі подано митну декларацію МД № UА508030/2019/007058 для здійснення митного оформлення зазначених товарів.

Митна вартість товарів, визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження митної вартості товарів ПП "A&S Мастер" надало наступні документи: пакувальний лист від 29.08.2019 р. б/н; рахунок-фактуру (інвойс) від 29.08.2019 р. № 08/2019В; коносамент від 01.09.2019 р. № S0119083198; автотранспортну накладну від 14.10.2019 р. № 117; декларацію про походження товару від 29.08.2019 р. № 08/2019В; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.10.2019 р. № 6, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 04.10.2019 р. № 2028/2019, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 27.03.2018 р. № СН-UA-18/03/27; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 29.08.2019 р. № 13; договір про перевезення від 01.02.2018 р. № 34/18, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 р.

За результатами оцінки ризику щодо МД № UА508030/2019/007058 та поданих до них документів, за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР), митним органом виявлені ризики та сформовані повідомлення, відповідно до яких, на підставі ч.3 ст.53 МК України, митницею запропоновано ПП "A&S Мастер" надати додаткові документи, а саме: 1) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 2) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та /або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) митну декларацію країни експортера. Додатково повідомлено позивача, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

16.10.2019 р. на виконання вимог митного органу позивач додатково надав відповідачу прайс-лист, комерційну пропозицію, Інтернет інформацію, платіжне доручення. Також, повідомив про відсутність будь-яких інших документів.

За результатами контролю правильності визначення митної вартості товару відповідачем 16.10.2019 р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA508000/2019/000090/2, відповідно до якого визначено вартість товару - 1,12 дол. США/кг, а всього - 28476 дол. США.

Приймаючи дане рішення про коригування митної вартості товару відповідач вказав на наступні підстави: "заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено неповні відомості про митну вартість та складові митної вартості достовірно документально не підтверджено. Поставка здійснюється на умовах FOB NANSHA. Згідно правил ІНКОТЕРМС на умовах поставки FOB NANSHА, продавець зобов`язаний надати покупцю, на його прохання, на його ризик і за його рахунок (при наявності витрат) інформацію, необхідну для отримання страхування. Серед документів, наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості, відсутня інформація про те, що товар не страхувався продавцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару. Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. У додатково наданій комерційній пропозиції виробника товару відсутня інформація щодо терміну дії цін, тобто неможливо прослідкувати чи діяли зазначені у комерційній пропозиції ціни на день виставлення специфікації до контракту. На вимогу митного органу декларантом не надано наступні документи, а саме: 1) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. За результатами проведеної консультації, митну вартість товару № 1 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 05.09.2019 № UА500010/2019/024489, а саме: 1,12 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 25425 * 1,12 = 28476 дол. США). Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару".

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до п.п.23, 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За нормами Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поняття митної вартості є базовою категорією у системі митного законодавства з питань державної митної справи, оскільки саме на основі митної вартості здійснюється розрахунок митних платежів.

Вказане узгоджується з положеннями ст.50 МК України, якою передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

За змістом ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, заявлення митної вартості товарів здійснюється виключно декларантом без жодного втручання митних органів, за винятком проведення певних консультацій за бажанням та зверненням декларанта для отримання певної інформації, необхідної йому для визначення митної вартості товарів.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно приписів ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно ч.4 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

Відповідно до положень ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Отже, з наведених норм вбачається, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару має повноваження витребувати додаткові документи, які дають змогу об`єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість.

Також наведеними нормами передбачено, що витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, як слідує зі змісту приписів ч.3 ст.318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Аналогічні положення містяться і в п.3.16 та п.6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими, в свою чергу, запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Також зазначене узгоджується і з проголошеними у ст.8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

До того ж, відповідно до вимог ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять інформації щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, відповідачем в спірному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено те, що позивачем подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а саме: 1) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд вважає такі висновки відповідача безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.3.1, 3.3 контракту від 27.03.2018 р. № СН-UA-18/03/27 поставка товару здійснюється на умовах FOВ SНANGНА згідно Міжнародним правилам тлумачення торгових термінів "Інкотермс". Транспортування товару морем в контейнері.

Згідно Інкотермс-2010 FOB (Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) це термін Інкотермс, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

Відповідно до умов поставки FOB позивач як покупець ніс витрати по транспортуванню товару. Умови страхування товару не є обов`язковими.

На підтвердження витрат по перевезення позивач надав відповідачу договір транспортно-експедиторського обслуговування від 01.02.2018 р. № 34/18, рахунок від 04.10.2019 р. № 6, довідку про транспортні витрати від 04.10.2019 р. № 2628/2019, до змісту та правильності розрахунку яких відповідачем не мав жодних зауважень.

В той же час позивач зазначив, що витрати на страхування товару не здійснювалися, про що було повідомлено митний орган у наданих до митного оформлення документах, зокрема, у довідці про транспортні витрати від 04.10.2019 р. № 2628/2019.

Пунктом 6.2 контракту від 27.03.2018 р. № СН-UA-18/03/27 передбачено умови передачі (приймання) товару, а саме визначено перелік товаросупровідних документів: 3 оригінали та 3 копії морських коносаментів з описом вантажу і завантаженої кількості товару; 2 оригінали специфікації товару; комерційний рахунок-фактура - 3 оригінали; пакувальний лист - 3 оригінали.

Тобто, за умовами контракту не передбачено передачу продавцем покупцю документів про страхування вантажу.

Оскільки позивач не ніс витрати по страхування, а, як наслідок, і не мав документів щодо вартості страхування, то вимога відповідача про надання документів, яких не існує, не ґрунтується на вимогах законодавства.

При цьому, згідно наданих позивачем у підтвердження митної вартості товарів документів, зокрема, інвойсу від 29.08.2019 р. № 08/2019В, прайс-листа продавця від 22.08.2019 р., комерційної пропозиції від 27.08.2019 р. ціна товару вказана з урахуванням умов поставки FOВ SНANGНА.

За таких обставин суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються в силу приписів п.8 ч.2 ст.53 МК України.

Аналогічний правовий висновок з цього питання (стосовно цього ж позивача та за аналогічних умов поставки) викладено у постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 р. у справі № 540/127/19, від 20.06.2019 р. у справі № 540/268/19.

Посилання відповідача в обґрунтування коригування митної вартості товарів на ненадання позивачем висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини також є необґрунтованим.

Відповідно до положень ст.53 МК України декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.

При митному оформлені у позивача були відсутні висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, а тому не надання вказаних документів не може бути підставою для здійснення коригування митної вартості з огляду на наявність інших документів, які підтверджують митну вартість товарів, заявлених до розмитнення.

Доводи відповідача про ненадання позивачем виписи з бухгалтерської документації не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів, так як жодним чином не впливають на визначення митної вартості товарів.

При цьому, в судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити, яким чином наявність чи відсутність бухгалтерської виписки впливає на правильність визначення митної вартості поставлених позивачу товарів.

Відповідно до п.5.3 контракту № СН-UA-18/03/27 від 18.03.2018 р. місце платежу - валютні реквізити продавця, що вказані в даному контракті чи доповненнях до нього (додаткових угодах, інвойсах, специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього контракту. Крім цього, за п.5.5 контракту умови оплати - 100 % оплата протягом 30 днів після отримання товару на склад.

Факт оплати не впливає на митну вартість товару, так як за умовами контракту сторони можуть розрахуватися вже після розмитнення товару. При цьому, позивачем на вимогу митного органу серед додаткових документів було надано платіжне доручення від 24.09.2019 р. № 115 про сплату постачальнику 16965,43 дол. США за поставлений товар.

Також позивачем серед додаткових документів було надано відповідачу інформацію з Інтернету щодо цінової політики на аналогічний товар, яку безпідставне не враховано митним органом.

Отже, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

З огляду на викладене, позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, які передбачені Митним кодексом України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Відповідно до ч.2 ст.55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р., посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення "за результатами проведеної консультації, митну вартість товару № 1 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 05.09.2019 р. № UA500010/2019/024489, а саме: 1,12 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 25425 * 1,12 = 28476 дол. США).

Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару".

Проте вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

З рішення про коригування митної вартості товарів від 16.10.2019 р. № UA508000/2019/000090/2 слідує, що відповідачем використано МД від 05.09.2019 р. № UA500010/2019/024489.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1, 2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.75 КАС України).

Частиною 1 статті 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 2, 3, 5 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

За приписами ч.ч.1, 3 ст.79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч.4 ст.79 КАС України).

Згідно ч.8 ст.79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 1 статі 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів) які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З аналізу даних правових норм слідує, що у справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень, який повинен надати до суду у строк, встановлений судом або законом належні, допустимі, достовірні та достатні докази правомірності свого рішення. У разі неможливості надання таких доказів у строк, встановлений законом або судом, суб`єкт владних повноважень повинен письмово повідомити про це суд із зазначенням причин неможливості подання доказів у вказаний строк та надати докази вчинення ним дій, направлених на їх отримання. Якщо суб`єкт владних повноважень не надасть докази, які витребувані судом, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

При цьому доказами є дані, на підставі яких суд встановлює наявність обставин, що обґрунтовують заперечення відповідача - суб`єкта владних повноважень, які встановлюються, серед іншого, письмовими доказами - документом, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, в розумінні вищевказаних норм, належними доказами наявності підстав для коригування митної вартості товару № 1 є МД, на яку посилається у оскаржуваному рішенні відповідач, та за даними яких позивачу скориговано митну вартість товарів за резервним методом, а саме: МД від 05.09.2019 р. № UA500010/2019/024489.

Ухвалою від 14.11.2019 р. відповідача було зобов`язано разом з відзивом надати до суду належним чином засвідчену копію МД від 05.09.2019 р. № UA500010/2019/024489.

Між тим відповідачем копії вказаної МД не надано, причини її неподання не зазначено.

В судовому засіданні представник відповідача вказала на відсутність у митного органу МД від 05.09.2019 р. № UA500010/2019/024489.

Тобто відповідачем не підтверджено письмовими доказами правомірність визначення митної вартості товару № 1 за резервним методом.

Суд зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Отже, позивачем для оформлення товару за методом № 1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (метод № 2ґ).

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів правомірності свого рішення, у зв`язку з чим рішення про коригування митної вартості товарів від 16.10.2019 р. № UA508000/2019/000090/2 є протиправним та підлягає скасування, а позовні вимоги ПП "А&S Мастер" - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Таким чином сплачений ПП "А&S Мастер" судовий збір у сумі 4236,70 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву Приватного підприємства "A&S Мастер" (73000, м.Херсон, Кіндійське шосе, 30, код ЄДРПОУ 41688915) до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (73000, м.Херсон, вул.Гоголя, 13, код ЄДРПОУ 39624611) про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA508000/2019/000090/2 від 16.10.2019 р. задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA508000/2019/000090/2 від 16.10.2019 р.

Стягнути з Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (73000, м.Херсон, вул.Гоголя, 13, код ЄДРПОУ 39624611) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "A&S Мастер" (73000, м.Херсон, Кіндійське шосе, 30, код ЄДРПОУ 41688915) судовий збір у сумі 4236 (чотири тисячі тридцять шість) грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10 грудня 2019 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат.108020200