
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2019 року справа № 580/3461/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
05.11.2019 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії, виплати перерахованої пенсії в подальшому із врахуванням розміру 80% відповідної суми грошового забезпечення із 01.01.2018;
- зобов`язати відповідача перерахувати позивачу пенсію із урахуванням довідки №46316 від 12.04.2018 про розмір грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії, виданої відповідачем, виплатити перераховане та виплачувати пенсію в подальшому із врахуванням 80% відповідної суми грошового забезпечення із 01.01.2018;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Розмір пенсії позивача при її призначенні становив 80 % грошового забезпечення, проте після перерахунку її розмір становить 70% грошового забезпечення. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії та зазначає, що при перерахунку пенсії має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, що діяли на момент призначення пенсії.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
22.10.2019, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволені позовних вимог відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що позивачу було здійснено перерахунок пенсії в розмірі 70% від основного розміру грошового забезпечення, оскільки станом на час здійснення такого перерахунку діє норма, згідно якої, пенсії призначаються згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі саме 70% від основного розміру грошового забезпечення.
Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає про таке.
Згідно з витягом з наказу Міністра оборони України від 21.09.2004 №643 майора ОСОБА_1 звільнено у запас; вислуга років у ЗС: пільгова – 30 років 07 місяців.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 18.10.2019 №1298/С-10, з 01.11.2004 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Згідно зі статтею 13 вказаного Закону з дати призначення пенсії її розмір становить 80% грошового забезпечення (за 30 років вислуги).
У квітні 2018 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, обчисливши пенсію у розмірі 70 % грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 01.03.2018.
04.10.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку розміру пенсії із 01.01.2018 у розмірі 80% відповідної суми грошового забезпечення
Листом відповідача від 18.10.2019 №1298/С-10 позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії із розрахунку 80% грошового забезпечення.
Не погоджуючись з вищевказаним перерахунком, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає про таке.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.
У подальшому, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VІІ від 27.03.2014 також внесені зміни до статті 13 Закону № 2262-XII та змінено до 70% максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VІІ від 27.03.2014 зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Тобто, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені Законами України від 08.07.2011 №3668 та від 27.03.2014 №1166-VІІ зміни до ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення, є звуженням змісту та обсягу вже існуючих у позивача прав і свобод у вигляді призначення йому пенсії виходячи із 80% розміру грошового забезпечення.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного суду, висловленою у рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі №Пз/9901/58/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, їх не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку йому пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення та зобов`язання відповідача здійснити йому перерахунок пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення необхідно задовольнити.
Позовна вимога позивача щодо зобов`язання відповідача у подальшому виплачувати пенсію з відповідного відсоткового значення не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, а суд не наділений повноваженням вирішувати спір на майбутнє.
Враховуючи зазначене, позовна вимога забезпечити виплату пенсії у подальшому є передчасною та задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Вимога позивача щодо зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення відповідно до ст.382 КАС України не містить доводів щодо наявності обставин не виконання відповідем цього рішення суду, якщо воно набере законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, що може використовуватись залежно від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.
Матеріали справи не містять доказів того, що рішення суду відповідачем протиправно не буде виконане та потребує додаткового контролю.
Тому вищевказане клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 1536,80, що підтверджується квитанцією від 04.11.2019 № 0.0.1513051203.1, суд дійшов висновку, що пропорційним до розміру задоволених позовних вимог є 50% суми сплаченого судового збору, що складає 768,40 грн, що належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ВИРІШИВ:
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 із врахуванням 80% розміру суми грошового забезпечення із 01.01.2018.
3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018, в розмірі 80% від основного розміру грошового забезпечення.
4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя О.А. Рідзель
Судове рішення № 86269989, Черкаський окружний адміністративний суд було прийнято 11.12.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 580/3461/19. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: