Рішення № 86268775, 10.12.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 337/1433/19

Провадження № 2/337/1387/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 р. Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - ШиріноїС.А.,

за участю секретаря - БиковоїС.Б.,

представника позивача - Доля Д. М. ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 04.04.2006 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 06/16/06-А за умовами якого банк надав позичальникові кредит в сумі55240,00 грн. зі сплатою 16,00 % річних. 20.05.2013 року ПАТ «Кредитпромбанк», яке є правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк» уклав з ПАТ «Дельта Банк» договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого банк відповідно до умов цього договору відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитним договорам, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить боржнику на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку,передбаченому даним договором.09листопада 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно умов якого ПАТ «Дельта Банк» відступила, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитними договорами та договорами поруки, зокрема, і за договором кредиту № 06/16/06-А .У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, в зв`язку з чим у неї перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 29.03.2019 року становить158793,41 грн. з яких заборгованість за кредитом -25546,68 грн.,заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги-125611,81 грн.,заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору ( з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості)-7634,92грн.Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь нараховані на суму боргу за кредитом яка становить 25546,68 грн. інфляційні втрати за період з 28.03.2016.р. по 29.03.2019р. у розмірі 66080,76 грн. та 3 %річних ,нараховані за цей період у розмірі 14304, 00 грн., а всього 80384,76 грн., а також судові витрати.

Ухвалою судді Хортицього районного суду м. Запоріжжя від 11.05.2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Відповідачу був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали подати відзив на позовну заяву.

03.06.2019 р. представником відповідача - адвокатом Кагановичем О.І. подано відзив на позовну заяву згідно якого відповідач вважає, що позивачем не надано ніяких доказів існування непогашеної заборгованості за кредитним договором,а посилається лише на витяг з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступається та боржників за такими договорами.Також зазначає, що у позивача відсутнє право вимоги як до сплати основного боргу (при умови його наявності) так і до сплати сум інфляційних витрат та 3 % річних нарахованих на таку суму, яка не стягнута ні в судовому, ні в будь якому іншому порядку та її наявність позивачем взагалі не підтверджена.

18.06.2019р. представником позивача ОСОБА_4 подано відповідь на відзив на позовну заяву в якій представник позивача зазначає, що банк має право нараховувати відсотки за кредитним договором лише у межах строку на який відповідний кредит було надано, а після настання терміну повернення кредиту у повному обсязі, кредитор втрачає право нараховувати відсотки , та набуває право здійснювати нарахування згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 04.04.2006 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 06/16/06-А за умовами якого банк надав позичальникові кредит в сумі 55240,00 грн. на строк до 03.04.2011року включно, а позичальник зобов`язався своєчасно повернути банку кредит і щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 16,00 % річних.

Встановлено, що банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі та здійснив видачу кредитних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В свою чергу, ОСОБА_3 скористалася кредитними коштами та свої зобов`язання належним чином не виконала.

20.05.2013 року між ПАТ «Кредитпормбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за умовами якого продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

09.11.2018 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір купівлі-продажу майнових прав № 949/К, за умовами якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, зокрема, право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах, наведених у додатку № 1,2 до цього договору.

Згідно п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_3 відповідно до розрахунку її заборгованості перед позивачем станом на 29.03.2019 року становить158793,41 грн. з яких заборгованість за кредитом - 25546,68 грн.,заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги-125611,81 грн.,заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору ( з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості)-7634,92грн

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов' язання є триваючим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, суд застосовує правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду в постанові №14-254цс19 від 08 листопада 2019 року, відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Суд погоджується з розрахунками, складеними позивачем, щодо нарахованих на суму боргу за кредитом у розмірі 25546,68 грн. інфляційні втрати за період з 28.03.2016.р. по 29.03.2019р. у розмірі 66080,76 грн. та 3 % річних ,нарахованих за період з 28.03.2016.р. по 29.03.2019р. у розмірі 14304, 00 грн.,а всього 80384,76 грн..

Суд відхиляє доводи представника відповідача, що позивачем не надано доказів існування кредитної заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки позивачем надано до суду додаток копій документів №1 до Договору про відступлення прав вимоги від 18.10.2018 р.,який має статус первинних бухгалтерських документів згідно ч.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», згідно якого відповідач ОСОБА_3 має суму основної заборгованості за договором № 06/16/06-а у розмірі 25546,68 грн., на спростування якої відповідачем не надано жодного доказу щодо погашення суми основного боргу у розмірі 25546,68 грн.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимога бо заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Дослідженими матеріалами справи судом встановлено, що в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 80384,76 грн., ознак, з розрахунків, що здійснені судом шляхом складення суми нарахованих 3% річних та витрат від інфляції вбачається, що 80384,76 грн. це саме та сума, яку просить стягнути позивач, а тому суд, в даному випадку, не виходить за межі позовних вимог, зазначених в ст. 13 ЦПК України та стягує з відповідача на користь позивача інфляційні втрати від суми боргу в розмірі 66080,76 грн. та 3 % річних в розмірі 14304,00 грн., а всього - 80384,76 грн.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 1921,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530,625, ЦК України, ст.ст. 1-13, 76- 83, 141, 209-211, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором-задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б) заборгованість за кредитним договором № 06/16/06-А від 04.04.2006 року, яка складається із інфляційних втрат на суму боргу в розмірі 66080,76 грн. та 3% річних в сумі 14304,00 грн., а всього - 80384 (вісімдесят тисяч триста вісімдесят чотири) гривні 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 11 грудня 2019 року.

Суддя : С.А.Ширіна

10.12.2019