Ухвала суду № 86268650, 04.12.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 04.12.2019

Справа № 334/7995/19

Провадження № 1-кс/334/4191/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

слідчого судді Баруліної Т.Є.,

при секретарі Сагайдак Г.В.,

за участю прокурора Сачави О.А.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників адвокатів Концур О.О., Моісеєнко Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Ленінського районного суду м. Запоріжжя клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури №3 Сачави Олександра Анатолійовича у кримінальному провадженні №12019080050004046 від 19.11.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, працюючого начальником відділу в Запорізькому районі міжрайонного управління в Запорізькому районі та м. Запоріжжя ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області, маючого вищу освіту, зареєстрованого адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , який підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

В провадженні СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадженні, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12019080050004046 від 19.11.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364 КК України пов`язаних з незаконною реєстрацією права власності на земельну ділянку площею 2,0 га, для ведення лісового господарства, кадастровий номер 2322155300:01:001:2101 за громадянином ОСОБА_2 та незаконною реєстрацією права власності на земельну ділянку площею 2,0 га, для ведення лісового господарства, кадастровий номер 2322155300:01:001:2102 за громадянкою ОСОБА_3 .

Так, до Запорізької місцевої прокуратури № 3 надійшла заява голови Балабинської селищної ради Запорізького району Запорізької області в якій зазначено, що в 2018 році виконавчому комітету селищної ради стало відомо про те, що на території земель Балабинської селищної ради, за межами населеного пункту, в районі річки Дніпро з`явились в Публічній карті України дві земельні ділянки приватної власності із цільовим призначенням: «для іншого лісогосподарського призначення», а саме земельна ділянка із кадастровим номером 2322155300:01:001:2101, площею 2.0 га та земельні ділянка із кадастровим номером 2322155300:01:001:2102, площею 2,0 га. За рішеннями селищної ради земельні ділянки лісового фонду та за межами населеного пункту не надавались. Відповідно до Земельного та лісового кодексів України, винесення рішень щодо виділення земельних ділянок такого типу не входить до компетенції селищної ради. Окрім того, печатка, якою засвідчено державний акт на право власності на землю з`явилась в Балабинській селищній раді лише в 2004 році, про що також показала свідок ОСОБА_4 – секретаря Балабинської селищної ради.

Як вбачається із копій державних актів на право приватної власності на землю серія IV-ЗП № 012416, виданий на ім`я ОСОБА_3 , та серія ІІІ НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_2 рішення про їх виділення прийнято виконкомом Балабинської селищної ради за № 124/6 від 13.09.2001 року.

За інформацією Запорізької районної державної адміністрації рішення виконавчого комітету Балабинської селищної ради від 13.09.2001 № 124/6 про надання у власність гр. ОСОБА_3 , земельної ділянки площею 2,0 га, для ведення лісового господарства взагалі не приймалось.

У свою чергу, виконавчим комітетом Балабинської селищної ради 13.09.2001 прийнято лише рішення № 124 про передачу в приватну власність земельних ділянок під будівництво і обслуговування житлових будинків і господарських будівель наступним громадянам: ОСОБА_5 по АДРЕСА_3 ); ОСОБА_6 по АДРЕСА_4 ), ОСОБА_7 по АДРЕСА_5 ), яке не має жодного відношення до спірних правовідносин.

ОСОБА_1 наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №72/-9-08 від 29.12.2016 року, призначений на посаду начальника відділу в Запорізькому районі міжрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, яка відповідає категорії «Б» посад державної служби та одночасно з призначенням на посаду йому було збережено 6 ранг державного службовця.

Згідно з п.5-1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №15 від 14.01.2015 року, керівники структурних підрозділів Держгеокадастру та його територіальних органів, на яких покладено повноваження щодо виконання інспекційних функцій, є одночасно старшими державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Станом на 08.02.2018 року ОСОБА_1 обіймав посаду начальника відділу в Запорізькому районі міжрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій, який входить в систему центрального органу виконавчої влади на який, згідно з п.1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №15 від 14.01.2015 року покладено реалізацію державної політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства.

Обіймаючи постійно в органі державної влади посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, які полягали у здійсненні керівництва трудовим колективом, ОСОБА_1 згідно з приміткою п.1 до ст. 364 КК України є службовою особою.

06.02.2018 до відділу в Запорізькому районі міжрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій, звернувся ОСОБА_2 з заявою про державну реєстрацію земельної ділянки лісового фонду площею 2 га, розташованої на території Запорізького району Запорізької області, надавши підроблений державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 051325, виданий на ім`я ОСОБА_2 головою Балабинської селищної ради народних депутатів 15.01.2002 року, згідно якого останньому рішення виконкомом Балабинської селищної ради за № 124/6 від 13.09.2001 року передано у власність земельну ділянку лісового фонду площею 2 га, розташовану на території Запорізького району Запорізької області.

Таким чином, ОСОБА_1 усвідомлюючи факт, що земля видана з порушенням законодавства, а також використання громадянином ОСОБА_2 завідомо підробленого державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 051325 від 15.01.2002 року, достовірно знаючи те, що на день його видачі згідно положень ст. 4 Земельного кодексу України N 561-XII 18 грудня 1990 року, в редакції, діючій станом на 08.02.2001 року, дана земельна ділянка не могла бути передана у приватну власність фізичної особи рішенням виконавчого комітету Балабинської селищної ради народних депутатів, маючи та реалізуючи свій умисел, спрямований на зловживання службовим становищем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_2 , використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби та перебуваючи в приміщенні адміністративної будівлі розташованої по вул. Українській, 50 м.Запоріжжя, 08.02.2018 здійснив у відповідності до положень Закону України «Про державний земельний кадастр» державну реєстрацію земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки, якій автоматично був присвоєний кадастровий номер 2322155300:01:001:2101 тим самим офіційно провівши державну реєстрацію земельної ділянки за ОСОБА_2 , в наслідок чого вказана земельна ділянка була виключена із земель державної власності, чим спричинено збитку державі, на суму 343 460 грн., яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім того, 06.02.2018 до відділу в Запорізькому районі міжрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру в Запорізькійзвернулась Корчинська ОСОБА_8 з заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 2 га, розташованої на території Запорізького району Запорізької області, надавши підроблений державний акт на право приватної власності на землю серії на землю серія IV-ЗП № 012416, виданий на ім`я ОСОБА_3 . рішення Балабинської селищної ради за № 124/6 від 13.09.2001 року, згідно якого останній рішення виконкомом Балабинської селищної ради народних депутатів за № 124/6 від 13.09.2001 року передано у власність земельну ділянку лісового фонду площею 2 га, розташовану на території Запорізького району Запорізької області.

Таким чином, ОСОБА_1 усвідомлюючи факт, що земля видана з порушенням законодавства, а також використання громадянкою ОСОБА_3 завідомо підробленого державного акту на право приватної власності на землю серії на землю серія IV-ЗП № 012416, достовірно знаючи те, що на день його видачі згідно положень ст. 4 Земельного кодексу України N 561-XII 18 грудня 1990 року, в редакції, діючій станом на 08.02.2001 року, дана земельна ділянка не могла бути передана у приватну власність фізичної особи рішенням виконавчого комітету Балабинської селищної ради народних депутатів, маючи та реалізуючи свій умисел, спрямований на зловживання службовим становищем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_2 , використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби та перебуваючи в приміщенні адміністративної будівлі розташованої по вул. Українській, 50 м.Запоріжжя, 08.02.2018 здійснив у відповідності до положень Закону України «Про державний земельний кадастр» державну реєстрацію земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки, якій автоматично був присвоєний кадастровий номер 2322155300:01:001:2102 тим самим офіційно провівши державну реєстрацію земельної ділянки за ОСОБА_3 , в наслідок чого вказана земельна ділянка була виключена із земель державної власності, чим спричинено збитку державі на суму 515 524 грн., яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

28 листопада 2019 року у кримінальному провадженні прокурором Запорізької місцевої прокуратури №3, юристом 1 класу Сачавою О.А., повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 КК України, громадянину, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

На теперішній час, у сторони обвинувачення є достатньо підстав вважати, що усвідомлюючи можливість бути підданим кримінальному покаранню ОСОБА_1 може вжити спроби переховуватися від органу досудового слідства та суду. Також, ОСОБА_1 може вжити спроби знищити документи із землеустрою у електронному виді, які стала підставою для формування вищевказаних земельних ділянок та які на неодноразові вимоги сторони обвинувачення, а ні ОСОБА_1 а ні посадовими особами ГУ Держгеокадастру надані так і не були.

Крім того, ОСОБА_1 може протиправно впливати на свідків, а саме голову Балабинської селищної ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_9 , землевпорядника Балабинської селищної ради ОСОБА_10 , Головного лісничого ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» ОСОБА_11 , а також безпосередньо на ОСОБА_3 . Крім того, є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 , перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення.

Тому сторона обвинувачення вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав своє клопотання та просив застосувати запобіжний захід підозрюваному у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог ст. 183 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисники адвокати Концур О.О. та Моісеєнко Д.Ю. заперечували проти клопотання щодо обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили застосувати особисте зобов`язання.

Вислухавши доводи та пояснення прокурора та захисників, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що 19.11.2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080050004046 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду та інших дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри в скоєнні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають слідчому судді підстави, що підозрюваний може не виконати покладені на нього обов`язки.

Як вбачається з доданих до клопотання матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, зокрема це: витяг з ЄРДР; постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 19.11.2019р.; постанова про призначення групи прокурорів від 19.11.209р.; рапорта від 19.11.2019р.; заяви про вчинення кримінального правопрушення від 14.02.2019р.; протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 04.03.209р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 04.03.2019р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 25.03.2019р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 26.03.2019р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 14.03.2019р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 24.05.2019р.; листом на ім`я прокурора №594; запитами з прокуратури; відповідь на запит з Балабинської сільської ради від 12.06.2019р.; висновком експерта №578-19 від 15.11.2019 за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи з додатками; копією витягу з трудової книжки; наказом № 72/09-08 від 29.12.2016 р.; посадовою інструкцією від 02.01.2018р.; постановою про визнання речовими доказами від 21.11.2019р.; повідомлення про підозру від 28.11.2019р.; протоколом допиту підозрюваного від 03.12.2019р. та іншими документами.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків і належної поведінки.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року, у справі № 1-23/2003, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований лише з мотиву тяжкості злочину, оскільки це суперечить Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду (ст.29, 62 Конституції України).

У справі «Харченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання проте, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до клопотання, слідчим були зазначені такі ризики, як можливість ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вжити способи знищити документи із землеустрою у електронному виді, протиправно впливати на свідків, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчинити інше аналогічне кримінальне правопрушення.

Для доведення наявності ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України, по вказаному кримінальному провадженню, слідчий або прокурор повинен надати певні докази, які б засвідчували факти вказаних ризиків. Однак клопотання прокурора вказаних доказів не містить.

Відповідно до ч. 2 ст.194 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

В наданому клопотанні прокурора відсутні обґрунтування не можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Слідчий суддя вважає, що наявність обґрунтованої підозри не може бути підставою для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки цей запобіжний захід є винятковим.

Враховуючи, дані про особу підозрюваного ОСОБА_1 , який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, офіційно працевлаштований, працює на начальником відділу в Запорізькому районі міжрайонного управління в Запорізькому районі та м. Запоріжжя ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області, має позитивну характеристику з місця роботи, на даний час вже не має доступу до Державного земельного кадастру, має постійне місце реєстрації та проживання, проживає у цивільному шлюбі та має на утриманні малолітню донька ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідчить про міцність соціальних зв`язків підозрюваного, за вказаних обставин, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено та у судовому засіданні не встановлено об`єктивних даних, які б свідчили про те, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваним ОСОБА_1 можливе виключно в умовах тримання під вартою, а тому вважає за можливе застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, який на переконання слідчого судді, є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Водночас, застосовуючи запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_1 ряд обов`язків згідно із частиною 5 статті 194 КПК України, необхідних для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 184, 194, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -

УXВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури №3 Сачави Олександра Анатолійовичапро застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покласти на підозрюваного такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за викликом (залежно від стадії кримінального провадження);

- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора або суду з м. Запоріжжя;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (залежно від стадії кримінального провадження);

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

У порядку ст. 179 КПК України, підозрюваному роз`яснюється, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Строк дії ухвали встановити терміном два місяці – до 04 лютого 2020 року.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили але не зупиняє її виконання.

Оголошення повного тексту ухвали – 05 грудня 2019 р. о 16 год. 50 хв.

Слідчий суддя: Баруліна Т. Є.