Ухвала суду № 86265886, 09.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 грудня 2019 р. № 400/3859/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Біоносенку В.В. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністрерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду у головуючого судді Біоносенка В.В. перебуває справа № 400/3859/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністрерства освіти і науки України, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення нормативно-правового акту, відповідно до якого йому може видаватися дублікат про вищу освіту, який не встановлений чинним законодавством на час його видачі і не був встановлений чинним законодавством на час його навчання;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення йому чи є чинним тепер порядок видачі дублікатів дипломів, що був чинним в СРСР;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення йому чи є чинним тепер нормативно-правовий акт, яким було затверджено зразок диплома, що видавався йому у 1981 році;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України повідомити йому нормативно-правовий акт, відповідно до якого йому може видаватися дублікат документу про вищу освіту, який не встановлений чинним законодавством на час його видачі і не був встановлений чинним законодавством на час його навчання;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України повідомити його чи є чинним тепер порядок видачі дублікатів дипломів, що був чинним в СРСР; 6) зобов`язати Міністерство освіти і науки України повідомити його чи є тепер чинним нормативно-правовий акт, яким було затверджено зразок диплома, що видавався йому у 1981 році.

Ухвалою від 12.11.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3859/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09.12.2019 року від позивача надійшла заява про відвід судді Біоносенку В.В., яка мотивована тим, що суддя Біоносенко В.В. розглядав справу за позовом ОСОБА_2 до цього ж відповідача у справі №400/3025/19 та відмовив у задоволенні позову не на законних підставах, дійшовши до абсурдних висновків. Суддя через заінтересованість у вирішенні справи №400/3025/19 неправильно застосував закони та дійшов висновку, що позивачу правомірно видавався дублікат диплома спеціаліста, за умови, що в нього не було диплома спеціаліста і він не має права на його отримання. Зазначене може свідчити про некомпетентність судді Біоносенка В.В. і про заінтересованість у відмові у задоволенні цього позову.

Ухвалою суду від 09.12.2019 року заяву ОСОБА_2 про відвід головуючому судді Біоносенку В.В. визнано необґрунтованою, зупинено провадження по справі № 400/3859/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністрерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву розподілено до розгляду судді Лебедєвій Г.В.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Таким чином, дана заява відповідно до ч.8 ст.40 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Надаючи правову оцінку заяві про відвід судді Біоносенку В.В. у справі №400/3859/19, в розрізі наявних доказів, норм Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.

Заява ОСОБА_2 про відвід обгрунтована тим, при ухваленні рішення суду від 26.11.2019 року по справі №400/3859/19 за позовом ОСОБА_2 до генерального директора Департаменту вищої освіти і освіти для дорослих Міністерства освіти і науки України Шарова О. про визнання протиправною дію відповідача про повідомлення позивачу про те, що у випадку якщо первинний документ про вищу освіту було видано до набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України №354 від 16.04.1997 дублікат документа про вищу освіту видається за формою диплома спеціаліста та зобов`язання генерального директора Департаменту вищої освіти і освіти для дорослих Міністерства освіти і науки України Олега Шарова повідомити позивачу, який документ про вищу освіту здобуту ОСОБА_3 у 1981 році він має отримати, суддя неправильно застосував закони та лексичні значення слів.

Підстави для відводу судді визначені частиною 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Таких обставин ОСОБА_4 у заяві про відвід судді Біоносенку В.В. не зазначено.

Всі аргументи, на які послався позивач, як доказ упередженості судді, є вчинення судом процесуальних дій по іншій адміністративній справі, в якій позивачем був ОСОБА_4 , що перебувала в провадженні головуючого судді Біоносенка В.В., з якими незгоден заявник.

За приписами ст.ст. 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.

Ключовими положеннями статті 6 ЄКПЛ є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено.

У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорі викликати в учасників цивільного процесу.

У справі "Ветштайн проти Швейцарії" ЄСПЛ зазначив, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

З вищезазначеного вбачається, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

В інакшому випадку особиста безсторонність суду презюмується.

У заяві про відвід від 09.12.2019 року відповідні вищезазначені суб`єктивні та об`єктивні критерії не доведено.

В той же час, частиною 4 статті 36 КАС України відокремлено підстави, які не можуть бути підставами для відводу.

Це: незгода сторони з процесуальними рішеннями судді; рішення або окрема думка судді в інших справах; висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Вказана норма статті є імперативною.

Отже, подання заяви про відвід через прийняття (вчинення) процесуальних рішень прямо заборонено процесуальним законом.

Незгода позивача із такими рішеннями не є підставою для відводу. Позивачем не надано будь-яких інших доказів, які б свідчили про наявність передбачених статтями 36 та 37 КАС України підстав для відводу судді.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Біоносенка В.В. у справі № 400/3859/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністрерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії є необґрунтованою, не доведеною, не підтвердженою належними доказами, а отже не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 31, 36, 39, 40, 248, 294 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 від 09.12.2019 року про відвід судді Біоносенка В.В. у справі № 400/3859/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністрерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Лебедєва