Рішення № 86264541, 11.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року Справа № 160/9834/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 09.10.2019 року звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) (далі - позивач) із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області(вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового рівня грошового забезпечення з 73%, з яких позивачу було призначено основний розмір пенсії за вислугу років до 70% при проведенні перерахунку та виплаті йому пенсії з 01.01.2016 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням загального розміру призначеної пенсії за вислугу років із розрахунку 73% від грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2016 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ з 22.02.1999 року та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Після звільнення йому була призначена пенсія за вислугу років в розмірі 73% місячного грошового забезпечення відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262), яка в подальшому, без його відома та в порушення вимог чинного законодавства України була перерахована відповідачем та змінено розмір пенсії з 73% до 70% розміру грошового забезпечення.

Представник позивача 30.08.2019 року звернувся до відповідача із адвокатським запитом про надання інформації щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

ГУ ПФУ у Дніпропетровській області листом від 05.09.2019 року №18223/02-02/26 «Про надання відповіді» повідомило позивача про те, що на виконання постанови КМУ від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова №103) та за умовами статті 13 Закону №2262 (в редакції чинній на дату перерахунку) проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року із розрахунку 70% розміру грошового забезпечення. Також, відповідач в листі зазначив, що виплата перерахованих пенсій відповідно до положень Постанови №103 проводиться з 01.01.2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01.01.2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісяця окремою сумою у розмірі 50 % різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року; а з 01.01.2020 року щомісяця окремо сумою у розмірі 100 % різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Однак, на думку позивача при перерахунку пенсії має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. При проведенні перерахунку відповідач не був наділений повноваженнями щодо зменшення максимального розміру пенсії, який був обчислений під час призначення пенсії в розмірі 73% відповідних сум грошового забезпечення.

Позивач вважає що дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому з 01.01.2016 року пенсії у розмірі 73% відповідних сум грошового забезпечення є протиправними.

Ухвалою суду від 11.10.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 12.11.2019 року. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Від ГУ ПФУ у Дніпропетровській області 30.10.2019 року надійшов до суду відзив на позовну заяву разом з копією пенсійної справи, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що перерахунок пенсії проведено за діючою на час перерахунку редакцією статті 13 Закону №2262, згідно з якою максимальний розмір пенсії за вислугу років обмежується 70 % відповідних сум грошового забезпечення.

На виконання Постанови №103, ГУ ПФУ у Дніпропетровській області проведено перерахунок пенсії, з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення, виданою ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Дніпропетровській області. Відповідач вважає, що ним правомірно перераховано пенсію позивачу, виходячи з 70% розміру грошового забезпечення позивача, оскільки на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії встановлений максимальний розмір пенсії, зокрема, 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером МВС України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно доЗакону №2262, яка становила 73% грошового забезпечення.

Представник позивача 30.08.2019 року звернувся до відповідача із адвокатським запитом про надання інформації щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Листом від 05.09.2019 року №18223/02-02/26 «Про надання відповіді» відповідач повідомив позивачу, що перерахунок пенсії проведено відповідно до чинної на момент перерахунку норми статті 13 Закону №2262, яка передбачає максимальний розмір пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає такий перерахунок протиправним та таким, що порушує його права щодо пенсійного забезпечення.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу призначена відповідно до ст. 13-а Закону №2262 за вислугу років у розмірі 73% грошового забезпечення з 22.02.1999 року, що підтверджується копією висновку 83/23780.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Статтею 46 Конституції Українивизначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6статті 92 Конституції Українивиключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Закон №2262 визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального звязку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

У преамбулі Закону № 2262 зазначено, що Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно ч. 1 ст. 63 Закону №2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Згідно ч. 4 ст. 63 цього ж Закону №2262 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно п. а ч.1 ст.13 Закону №2262 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Законом України від 27.03.2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні`внесенні зміни до ч. 2 ст. 13 Закону №2262, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100%, до категорії 2, - 95%.

Відтак, при здійсненні перерахунку пенсії позивачу, яка призначена ще з 1999 року у відповідача починаючи з 01.01.2016 року були відсутні правові підстави для обмеження розміру пенсії позивача 70% грошового забезпечення, з посиланням на ч. 2 ст.13 Закону №2262, оскільки дане обмеження, на позицію суду, не має зворотної сили, стосується лише обчислення максимального розміру пенсії призначених на час дії цієї ж норми (в редакції на момент спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, частину першустатті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб`єктивного права особи, у тому числі права позивача, що виникло за фактом набуття права на пенсію за вислугу років виходячи з 73% розміру грошового забезпечення, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення такого права.

Згідно вказаного правила «закон зворотної сили не має», дія закону чи іншого нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.

Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб`єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права, що зазначено в окремій думці судді Конституційного Суду України ОСОБА_2 . стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першоїстатті 58 Конституції України(справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Суд дійшов висновку, що позивач зберігає право на обчислення пенсії за вислугу років із максимального розміру 73% відповідних сум грошового забезпечення, права позивача, що виникли з моменту призначення пенсії у розмірі 73% мають ним реалізовуватись та не можуть бути обмежені або виключені.

Верховний Суд України в постановах від 28.10.2014 року та 31.03.2015 року наголошував, що нові правові норми можуть поширювати свою дію виключно на ті події, факти, які виникли після набрання чинності зазначеними нормативно-правовими актами, а отже, стосуються тих осіб, у яких право на призначення пенсії з`явилося після набрання відповідними актами чинності.

Таким чином, зміна розміру пенсії з 73% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень ч.2 ст.13 Закону №2262 після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.

ВнесеніЗаконом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зміни до ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій.

Тому, зменшення пенсії відповідача за вислугу років до 70% грошового забезпечення, на позицію суду, є протиправним та таким, що в порушення ст.ст.22, 58 Конституції України, звужує право позивача на отримання пенсії у розмірі, визначеного чинним на момент її призначення законодавством.

Отже, дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивачу з зменшенням відсоткового розміру пенсії з 73% на 70% вчинені не на підставі, не у межах повноважень та у не спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в рішенні від 15.02.2018 року по справі №820/6514/17.

За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вище викладене, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, з системного аналізу норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовна заява є обгрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області(Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового рівня грошового забезпечення з 73% до 70% при проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із розрахунку 73% рівня грошового забезпечення починаючи з 01 січня 2016 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.С. Луніна