Рішення № 86263989, 10.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 грудня 2019 р. Справа № 120/3299/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0549, військової частини А0215 про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії'

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) до військової частини А0549 (далі - військова частина А0549, відповідач 1), військової частини А0215 (далі- військова частина А0215, відповідач 2 ) із адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А0215 стосовно не включення до наказу від 07.09.2018 р. №172 пункту щодо нарахування та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки за 2016 - 2018 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 10 вересня 2018 року , у розмірі 21 383 грн. ;

- зобов`язати військову частину А0215 внести зміни до наказу від 07.09.2018 р. №172 стосовно включення пункту щодо нарахування та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки за 2016 - 2018 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 10 вересня 2018 року, у розмірі 21 383 грн.

- зобов`язати військову частину А0549 виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні відпустки за 2016 року - 2018 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 10 вересня 2018 року, у розмірі 21 383 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що проходив службу у ЗСУ та у вересні 2018 року його виключено із списків особового складу. Однак, через настання особливого періоду не мав змоги скористатися додатковою відпусткою. При цьому, на час прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Ухвалою суду від 16.10.2019 р. відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Ухвалами від 09.12.2019 р. відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у загальному провадженні та адміністратвиний позов в частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності військової частини А0215 стосовно не включення до наказу від 07.09.2018 р. №172 пункту щодо нарахування та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки за 2016 - 2018 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 10 вересня 2018 року , у розмірі 21 383 грн. ;

- зобов`язання військової частини А0215 внести зміни до наказу від 07.09.2018 р. №172 стосовно включення пункту щодо нарахування та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки за 2016 - 2018 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 10 вересня 2018 року, у розмірі 21 383 грн. - залишено без розгляду.

25.10.2019 р. надійшов відзив від військової частини А0549, в якій просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що оскільки у наказі про виключення позивача зі списків не зазначено про нарахування та виплату компенсації, відсутня протиправність дій командування військової частини А0549.

Також, 25.10.2019 р. надійшов відзив від військової частини А0215, в якому просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивач особисто звернувся із рапортом та був виключений із списків, проти чого не заперечував, відтак, відсутні підстави для видання наказу стосовно особи, яка не проходить військову службу А0215.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що у зв`язку з настанням особливого періоду він не мав змоги скористатися додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати. Натомість Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та рішенням ВС у зразковій справі №620/4218/18 встановлено можливість виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, за минулі роки.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Наказом командира військової частини А0201 №172 від 07.09.2018 р. майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби.

19 вересня 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до командування військової частини А0549 із заявою про надання інформації щодо розміру грошової компенсації за всі невикористані додаткові відпустки за період з 2016 р. по 2018 р., за наслідком розгляду якої військова частина А0549 листом за вих.№350/118/2419/пс від 30.09.2019 р. повідомила позивача про відсутність права на компенсацію за додаткові відпустки і долучила відповідну довідку.

Також, 19.09.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до командування військової частини А0215 щодо нарахування та виплати грошової компенсації за всі невикористані додаткові відпустки за період з 2016 р. по 2018 р.

Вважаючи, що відповідач 1 протиправно не вніс відповідні дані до наказу про звільнення, а відповідач 2 не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2016 року по 2018 рік, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог щодо зобов`язання виплатити компенсацію, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР), установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством».

Згідно статті 16-2 Закону №504/96-ВР, учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII) визначено, що учасниками бойових дій є військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.

Учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (п.12 ч.1 ст.12 Закон №3551-XII) .

Відповідно до положень статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів».

В розумінні статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Принципом який визначає зміст правовідносин людини із суб`єктом владних повноважень є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.

Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов`язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.

Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.

Отже, у порівнянні із іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", припиняється.

Відповідно до частини 8 статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Тому суд зазначає, що норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Відповідна правова позиція викладена в постанові ВС у зразковій справі №620/4218/18.

На думку суду, припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Окремо суд вказує, що відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МО від 07.06.2018 № 260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Відтак, розмір грошової компенсації за 14 календарних днів із урахуванням грошового забезпечення позивача слід розраховувати наступним чином: 365/12 =30, 42 (середня тривалість місяця) ; 15 487, 40/30,42 = 509, 11 (середньоденне грошове забезпечення); 509, 11 (середньоденне грошове забезпечення)*42 (кількість днів відпустки, на які має право позивач за період з 2016 -2018 роки) = 21 382, 62 грн. Отже, сума компенсації до виплати складає 21 382, 62 грн., а не 21 383 грн., як просить позивач.

За таких обставин, враховуюючи, е що відповідач не довів правомірність не виплати компенсації, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для нарахування та виплати йому грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, - позов підлягає задоволенню із урахуванням вищевказаної суми.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити .

Зобов`язати військову частину А0549 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні відпустки за 2016 року - 2018 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 10 вересня 2018 року в сумі 21 382, 62 (двадцять одна тисяча триста вісімдесят дві гривні 62 копійки) (з відповідними відрахуваннями загальнообов`язкових платежів).

.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: військова частина А0549 (вул.Стрілецька, 105, м. Вінниця,, код ЄДРПОУ 08540799).

Відповідач 2: військова частина А0215 (вул.Стрілецька, 105, м. Вінниця,, код ЄДРПОУ 24981451).

Повний текст рішення суду сформовано: 10.12.2019 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна