Рішення № 86262701, 09.12.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5427/19

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлостоцької О.В.

секретаря Теліціної О.О.,

за участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому зазначив, що 12 лютого 2007 року між відповідачем та АТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір № 014/11-169/40, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 35000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 17% річних з терміном повернення до 12 лютого 2017 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним кредитним договором 12 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального окргу Ізмайловою В.Б., предметом якого є належна відповідачу на праві власності квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, проте, всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення заборгованості по кредиту та процентам. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна іпотекодержателем вказаної вище квартири є ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія». 17 червня 2016 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» укладено договір про відступлення права вимоги № 114/21, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/11-169/40 від 12 лютого 2007 року перейшло до ПАТ «Вектор Банк». 17 червня 2016 року між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія Довіра та Гарантія» укладено договір про відступлення права вимоги № 265/ФК-16, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 014/11-169/40 від 12 лютого 2007 року перейшло до позивача. 22 червня 2016 року між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, відповідно до якого право вимоги за іпотечним договором № 014/11-169/40 перейшло до ПАТ «Вектор Банк». 22 червня 2016 року між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги за договором іпотеки № 014/11-169/40 перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія». У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором № 014/11-169/40 від 12 лютого 2007 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги становить 377062 гривні 50 копійок і складається із : суми заборгованості за кредитом у розмірі 25688 гривень 00 копйок, суми заборгованості за відсотками у розмірі 29405 гривень 88 копійок, суми пені в розмірі 321968 гривень 62 копійки.

Позивач просить:

-в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/11-169/40 від 12 лютого 2007 року в розмірі 377062 гривні 50 копійок звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» права продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, встановленою за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за завичайні ціни на цей вид майна.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 вересня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2019 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що підтримує заявлені позовні вимоги; заперечень проти ухвалення заочного рішення у справі не висловив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час і місце його проведення був належним чином повідомлений, відзив на позовну заяву не подав з огляду на що та зважаючи на відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 12 лютого 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до п.1.1 якого іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, які витікають з кредитного договору № 014/11-169/40 від 12 лютого 2007 року, укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_1 , за умовами якого останній зобов`язаний повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 35000 гривень, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у порядку, передбачениі кредитним договором. (а.с.10-14).

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 договору іпотеки від 12 лютого 2007 року предметом іпотеки є нерухоме майно – належна ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12 лютого 2007 року квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , заставна вартість якої визначена сторонами в сумі 42000 гривень 00 копійок (а.с.10-14).

Пунктом 5.1 зазначеного вище договору іпотеки передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання, умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд вважає за доцільне зауважити, що позивачем не надано доказів надіслання є іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до п.5.4 договору іпотеки від 12 лютого 2007 року року сторони узгодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися: - за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаруса; шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку»; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Підпунктом 5.5.1 договору іпотеки від 12 лютого 2007 року передбачено, що відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя на підставі якого іпотеко держатель на власний розсуд може : - згідно ст.37 Закону України «Про іпотеку» набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором; - згідно ст.38 Закону України «Про іпотеку» продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві, при цьому ціна продажу предмета іпотеки може бути встановлена за вибором іпотекодержателя, або в розмірі заставної вартості предмета іпотеки, визначеної в п.3.1 цього договору або на підставі оцінки майна, що підготовлена незалежним суб`єктом оціночної діяльності. Договір купівлі—продажу, укладений у відповідності до цього пункту є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

17 червня 2016 року між ПАТ «Вектор Банк» та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/21, відповідно до п.2.1 якого останнім за плату передано ПАТ «Вектор Банк» право вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржників на дату підписання договору, зазначені в додатку № 1, що є його невід`ємною частиною (а.с.18-25).

Як вбачається із витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги № 114/21 від 17 червня 2016 року (а.с.84), ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» передало ПАТ «Вектор Банк» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/11-169/40 від 12 лютого 2007 року із загальною сумою заборгованості у валюті договору в розмірі 337062 гривні 50 копійок.

22 червня 2016 року між ПАТ «Вектор Банк» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення прав за договорами іпотеки, відповідно до п.1 якого у зв`язку з укладенням сторонами договору відступлення, предметом якого є відступлення прав вимоги за кредитними договорами відповідно до підписаних реєстрів боржників, первісний кредитор – ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступає та передає, а новий іпотекодержатель - ПАТ «Вектор Банк» приймає та набуває всіх прав належних первісному іпотекодержателю за іпотечними договорами, які забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договорами та перелічені у додатку № 1 до цього договору – реєстрі іпотечних договорів (а.с.36-38).

Як вбачається, з витягу з реєстру іпотечних договорів, (а.с.39-41), ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив та передав новому іпотекодержателю - ПАТ «Вектор Банк» право вимоги до ОСОБА_1 за договором іпотеки предметом якого є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

17 червня 2016 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» та ПАТ «Вектор Банк» було укладено договір відступлення права вимоги № 265/ФК-16, відповідно до п.2.1 якого останнім за плату передано позивачу по справі права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору, зазначені в додатку № 1, що є його невід`ємною частиною (а.с.26-69).

Як вбачається із витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги № 265/ФК-16 від 17 червня 2016 року (а.с.34,85), ПАТ «Вектор Банк» передало позивачу по справі - ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/11-169/40 від 12 лютого 2007 року .

ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» сплатило обумовлену п.3.1 договору відступлення права вимоги № 265/ФК-16 від 17 червня 2016 року суму в розмірі 5858000, що підтверджується копіями платіжних доручень від 20 липня 2016 року та від 21 червня 2016 року (а.с.87).

22 червня 2016 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» та ПАТ «Вектор Банк» укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги № 265/ФК-16 від 17 червня 2016 року ПАТ «Вектор Банк» передало та відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» сукупність належних йому прав за договорами забезпечення відповідно до переліку, який міститься у додатку № 1 до договору (а.с.43-46).

З додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги від 22 червня 2016 року вбачається, що ПАТ «Вектор Банк» передало ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» право вимоги, зокрема, і за договором іпотеки, предметом якого є належна ОСОБА_1 квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.47-49).

В єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявна інформація про заборону на відчуження квартири АДРЕСА_2 , підстава обтяження - іпотечний договір від 12 лютого 2007 року. В державному реєстрі речових прав на нерухоме майно іпотекодержателем вказаної квартири зазначено ТОВ «Фінансова Компанія Довіра та Гарантія» (а.с.15-17).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 червня 2017 року, яка набрала законної сили 13 червня 2017 року, було замінено стягувача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника – ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» у цивільній справі № 2-12016/10 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/11-169/40 від 12 лютого 2007 року (а.с.116).

В силу ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч.4 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки : судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).

В постанові від 29 травня 2019 року у цивільній справі № 310/11024/15-ц (пункти 61,62) Верховний Суд виклав наступний правовий висновок, який відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України підлягає врахуванню судом першої інстанції:

- звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.

- частина друга статті 36 Закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Оскільки відповідно до п.5.4, підпункту 5.5.1.договору іпотеки від 12 лютого 2007 року, права іпотекодержателя за яким перейшли до позивача по справі, сторони передбачили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку», позовна вимога про зверненя стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодерждателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є неналежним способом захисту.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/11-169/40 від 12 лютого 2007 року в розмірі 377062 гривні 50 копійок шляхом надання ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» права продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, встановленою за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за завичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору слід віднести на позивача по справі, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4,19,259,263, 264, 265,280-282 ЦПК України , -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8 поверх 6 офіс 32; ідентифікаційний код 38750239) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 грудня 2019 року.

Суддя