Рішення № 86255492, 06.12.2019, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/670/19

Провадження №2/377/258/19

06 грудня 2019 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Малишенко Т.О., за участі секретаря судового засідання - Ахутіної А.А., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку у залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

30 серпня 2019 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач в особі представника за довіреністю просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №26250019474772 від 30.06.2015 року в розмірі 17230,36 гривень та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1921,00 гривню.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та відповідачем 30.06.2015 року на укладено кредитний договір №26250019474772, на підставі якого відповідачу надано кредит в сумі 10995,67 гривень. 19.07.2016 року Публічне акціонерне товариство «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк». Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Банк «Ренесанс Капітал». На баланс Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» наслідок приєднання Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал» була передана заборгованість за кредитним договором. Позивач направив письмову вимогу (Повідомлення) Відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту: АДРЕСА_1 , тому позивач виконав свій обов`язок щодо претензійної роботи належним чином. Відповідач не виконував свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 08.08.2019 року складає 17230,36 гривень, з яких: 8098,81 гривень - заборгованість за кредитом; 3888,66 гривень - заборгованість процентами; 0 гривень - заборгованість за комісією; 5242,89 гривень - штрафні санкції.

Представник позивача у призначене судове засідання не з`явився, про день і час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується підписом уповноваженої особи на поштовому повідомлені, яке міститься в матеріалах справи (а.с.80,81). Заяву про розгляд справи за його відсутності клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить підпис в повідомленні про вручення поштового відправлення, надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. Крім того надав письмову заяву про незгоду з позовними вимогою, вважає позовні вимоги безпідставні з наступних підстав: як вказано у виписці, загальна сума заборгованості складає 17230, 36 гривень станом на 08.08.2019 року в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі - 3148,58 гривень, прострочена заборгованість за комісією - 0, прострочена заборгованість за процентами в розмірі 3644,78 гривень, строкова заборгованість за сумою кредиту 4950 гривень, строкова заборгованість за комісією - 0, строкова заборгованість за процентами 243,88 гривень, неустойка за порушення зобов`язань по кредиту - 5242,89 гривень. Згідно до заяви №85029474772 вбачається: п.3 сума 17644, 78 гривень (13699,36 гривень - оплата товару, 3945,42 гривень - оплата договору страхування, п.4 - строк (в місяцях) - 24, п.6 розмір процентів річних - 0,01. Отже, ця заява повністю спростовує розрахунок заборгованості позивача, оскільки при 0,01 % ніяким чином не може виникнути заборгованість по відсоткам у розмірі 3644,78 гривень. Також додатково зазначає, що виписка заборгованості надана позивачем, є неналежним доказом, оскільки належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №916/1191/17). Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 20 серпня 2019 року по справі № 377/428/19 встановлені обставини, а саме: виписка з рахунку відповідача відсутня достатня і безспірна інформація щодо строку прострочення та періоду який розмір грошових коштів було надано позивачу, скільки було внесено на погашення заборгованості, за який період утворилася заборгованість (ч.4 ст.82 ЦПК України). Висновком Великої Палати Верховного Суду про правильне застосування норм права, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання» (п. 54 Постанови). Тому взагалі не зрозуміло, яким чином позивач нарахував заборгованість по 08.08.2019року притому, що договір закінчився 01.06.2018 року. Крім того Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 19 вересня 2018 року по аналогічній справі № 204/3294/14-ц дійшов висновків, а саме: «не піддягають задоволенню стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам за користування кредитом, заборгованості за пенею та штрафами, оскільки вони є похідними від основного зобов`язання, та не підлягають стягненню в разі відмови в задоволенні вимог з приводу основного зобов`язання. На підставі вищевикладеного. керуючись ст. 76-83 ЦПК України, ст.267 ЦК України, просить застосувати строк позовної давності в один рік до неустойки (штраф, пені), а також відмовити у задоволенні позовних вимог в зв`язку з недоведеністю позовних вимог. Крім того відповідачем надано до суду письмове клопотання щодо огляду цивільної справи № 377/670/19 та врахувати обставини, які вже були встановлені (ч.4-5 ст.82 ЦПК України) ( а.с.61).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, 30.06.2015 року укладено кредитний договір №26250019474772, на підставі якого відповідачу надано кредит в сумі 10995,67 гривень.

19.07.2016 року Публічне акціонерне товариство «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк». Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником усіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Банк «Банк Ренесанс Капітал», що підтверджується витягом з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статутом (а.с.12-25).

На баланс ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» внаслідок приєднання була передана заборгованість за вищевказаним кредитним договором.

Тобто, ПАТ «Перший український міжнародний банк» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Ренесанс Капітал» в результаті реорганізації АТ «Банк Ренесанс Капітал», з яким у позивача було укладено кредитний договір, тому до ПАТ «ПУМБ» перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.

Згідно пропозиції укласти договір карткового рахунку (оферти) та страхування від 30.06.2015року, ОСОБА_1 подав пропозицію філії ПУМБ в м. Києві, що дії від імені ПАТ «ПУМБ» та ПрАТ «УАСК-ЖИТТЯ» на підставі агентського договору, на умовах, зазначених в цій пропозиції, загальних умовах відкриття та обслуговування карткового рахунку і договору страхування та чинних правилах добровільного страхування, які є невід`ємною частиною цієї пропозиції, укласти з ним договір страхування й договір карткового рахунку, в рамках яких: відкрити картковий рахунок на його ім`я; випустити на його ім`я платіжну картку міжнародної платіжної системи MasterCard; встановити йому ліміт Овердрафту (кредитування) за картковим рахунком на умовах, визначених в цій пропозиції, оформити страхування його майнових інтересів, пов`язаних з життям, здоров`ям та працездатністю, як це зазначено у відповідній заяві. Згідно п. 1 даної пропозиції, ОСОБА_1 , з огляду на його фінансовий стан та кредитну історію, просив банк встановити в момент укладення або протягом дії договору карткового рахунку ліміт Овердрафту та строк користування Овердрафтом в межах максимально погодженої суми, яка не перевищує 50 000 гривень.

Пропозиція укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферти) №26250019474772 від 30.06.2015 року містить наступні умови: процентна ставка за користування Овердрафтом - 0,0001 % річних при здійсненні розрахункових операцій в торгівельно-сервісній мережі за рахунок коштів Овердрафту (в межах ліміту) і 46,00 % річних при здійсненні інших дебетових операцій по картковому рахунку за рахунок коштів Овердрафту (в межах ліміту); строк користування Овердрафтом 60 місяців.

За змістом п.2.1 Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, підписаних відповідачем, банк надає позичальнику кредит з метою та у сумі вказаній у пропозиції, а позичальник зобов`язується сплатити банку разову комісію, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом та комісії, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови договору та повертати кредит частинами у сумах та терміни визначені у графіку платежів, але у будь-якому випадку не пізніше останнього дня строку кредиту, зазначеного в пропозиції.

Як зазначено у п. 6.2 вказаних Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або плати процентів, комісії у терміни що передбачені Графіком платежів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від простроченої суми за кожний випадок прострочення, а також за кожний місяць прострочення встановленого терміну від простроченої суми розрахованої на останній день місячного строку.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ( ст. 11 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, між ПАТ «Ренесанс Капітал», правонаступником якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк», та ОСОБА_1 був укладений договір карткового рахунку, згідно якого АТ «Банк Ренесанс Капітал» виконав свої зобов`язання за договором та відкрив відповідачу картковий рахунок та надав кредитні кошти у встановленому договором ліміті.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження укладення кредитного договору та наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором, позивачем надано копію пропозиції укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта), копію загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, письмову вимогу (повідомлення) про погашення заборгованості за кредитним договором та копію паспорта відповідача.

З письмової вимоги вих. №883 від 25.02.2019 року (а.с.9), вбачається, що ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» вимагав від ОСОБА_1 виконати зобов`язання за кредитним договором №26250019474772 від 30.06.2015 року, а саме - негайно погасити заборгованість по кредитному договору у загальному розмірі 12 672,58 гривень в строк до 04.03.2019 року та попередив, що у разі невиконання зазначеної вище вимоги, банк застосує заходи примусового позасудового стягнення заборгованості, зокрема, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса; примусового судового стягнення заборгованості.

Втім, у якості доказів направлення відповідачу вищевказаної вимоги до суду було надано роздруківку - документ який сформований самим банком, без дати відправлення попередження, без підпису, печатки, не містить штампів відділення поштового зв`язку про їх відправлення, яка не може бути визнана доказом надіслання відповідної письмової вимоги.

Отже, суд не приймає до уваги дані докази, оскільки, боржник вважається належним чином повідомлений про вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про усунення порушень за кредитним договором, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Також, позивач на підтвердження своїх позовних вимог щодо розміру заборгованості надає виписку з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором №26250019474772 від 30.06.2015 року станом на 08.08.2019 року (а.с.11), з якої вбачається, що у відповідача існує заборгованість в загальній сумі 17230,36 гривень, яка складається з: 3148,58 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 0 гривень - прострочена заборгованість за комісією; 3644,78 гривень - прострочена заборгованість за процентами; 4950,23 гривень - строкова заборгованість за сумою кредиту; 0 гривень - строкова заборгованість за комісією; 243,88гривень - строкова заборгованість за процентами; 5242,89 гривень - неустойка за порушення зобов`язань по кредиту.

Однак, дана виписка з рахунку, на думку суду, сама по собі не може бути належним та допустимим доказом наявності та розміру заборгованості, оскільки нічим не підтверджується та її правильність неможливо перевірити.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За пунктом 62 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Тому, суд критично оцінює доводи позивача щодо обґрунтування заборгованості та не приймає наданий позивачем вказаний доказ з підстав, які були зазначені вище, оскільки зазначена в ньому інформація не пояснює природу виникнення у відповідача боргу в розмірі 17230,36 гривень.

Крім того, за клопотання відповідача, суд оглянувши матеріали цивільної справи за № 377/428/19 за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Юхименко О.Л., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню встановив, що заочним рішенням Славутицького міського суду Київської області від 20 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, вчинений 10 квітня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 7945, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором №26250019474772 від 30.06.2015 року в сумі 14512,92 гривень. Рішення набрало законної сили 20.09.2019 року.

Щодо заяви відповідача, про застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і щодо додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня строку дії договору (ст. 261 ЦК України).

За змістом частини 2 п. 2.4 Пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (Оферти) строк користування Овердрафтом та договором страхування становить 60 місяців.

Згідно п. 9.1 Загальних умов договорів кредитування, сторони домовились, що відповідно до ст.259 ЦК України позовна давність за спорами, що виникають із кредитного договору, а саме відшкодування збитків, оплати неустойки (штрафів, пені) встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з досліджених судом доказів та визнається відповідачем, в день укладення кредитного договору останній отримав кредит в розмірі 10995,67 гривень згідно договору пропозиції укласти договір карткового рахунку та договір страхування (Оферти) № №26250019474772 від 30.06.2015 року року зі строком дії 60 місяців, тобто трирічний строк звернення до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості не закінчився на час звернення позивачів до суду.

З позовом ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся 30.08.2019 року, шляхом направлення поштою, тобто в межах трирічного строку позовної давності , визначеного ст. 257 ЦК України.

Однак, враховуючи, що позовна давність застосовується лише в разі обґрунтованості матеріальної вимоги суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову саме за безпідставністю позовних вимог.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Даючи оцінку встановленим обставинам, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з врахуванням засад розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При подачі позову до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 гривень (а.с.29), однак, враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, згідно ст. 141 ЦПК України, не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 263-265, 280-281 ЦПК України, ст.ст.253, 256-259, 261, 266, 267, 509, 530, 627, 628, 634, 638, 1048, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості по кредитному договіру №26250019474772 від 30.06.2015 року - відмовити.

Копію рішення направити (вручити) сторонам для ознайомлення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 11.12.2019 року.

Суддя Т. О. Малишенко